Постанова

від 17.07.2018 по справі 805/21/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року справа №805/21/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Блохіна А.А., Сіваченка І.В., секретар судового засідання Токарева А.Г., за участю представника позивача Романенка О.М., представника відповідача Сенникова А.А., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року (складене в повному обсязі 23 квітня 2018 року в м. Слов'янськ Донецької області) у справі № 805/21/18-а (суддя в І інстанції Стойка В.В.) за позовом Публічного акціонерного товариства По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз до Головного управління ДФС у Донецькій області, Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, визнання дій щодо нарахування штрафу та пені протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - відповідач 1), Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач 2), в якому, з урахуванням зміни позовних вимог просили: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача 1 від 17.07.2017 року № 0005971212; визнати дії відповідача 1 щодо нарахування пені за платежем Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, який справляється за поставлений природний газ споживачам на підставі укладених з ними договорів, код платежу 30 17060100 00 в сумі 175304,32 грн. протиправними; зобов'язати відповідача 1 здійснити коригування в інтегрованій картці позивача за платежем Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, який справляється за поставлений природний газ споживачам на підставі укладених з ними договорів, код платежу 30 17060100 00 шляхом виключення (зменшення) нарахованої пені в сумі 175304,32 грн.; визнати дії відповідача 2 щодо нарахування пені за платежем Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, який справляється за поставлений природний газ споживачам на підставі укладених з ними договорів, код платежу 30 17060100 00 в сумі 13 393,44 грн. протиправними; зобов'язати відповідача 1 здійснити коригування в інтегрованій картці позивача за платежем Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, який справляється за поставлений природний газ споживачам на підставі укладених з ними договорів, код платежу 30 17060100 00 шляхом виключення (зменшення) нарахованої пені в сумі 13393,44 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідачем 1 проведена камеральна перевірка Публічного акціонерного товариства По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз щодо своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов'язання зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на газ № 9273371566 від 18.01.2016 за грудень 2015 року, за результатами якої складено акт. Проте, позивач вважає, що вказана камеральна перевірка проведена відповідачем за межами 30-денного строку, встановленого п. 76.3 ст. 76 ПКУ, за наявності обставин щодо звільнення підприємства позивача від відповідальності, а також без врахування відстрочення стягнення податкового боргу позивача на підставі ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 17.11.2016 року по справі № 805/3756/16-а та розстрочення виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 03.11.2016.

Позивач вказував, що відповідачами не надано будь яких доказів відносно: за несвоєчасну сплату яких податкових зобов'язань здійснено нарахування обумовленої пені, за який період та/або на підставі яких податкових-рішень нарахованих до сплати податкових зобов'язань, граничні строки сплати податкових зобов'язань, момент початку та закінчення нарахування пені, за який період прострочення, який відсоток нарахування пені.

Позивач зазначав, що підставами для звільнення від адміністративної відповідальності є обставини проведення антитерористичної операції, внаслідок проведення якої відбулись істотні зміни діяльності ПАТ Донецькоблгаз , що підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України. Тобто позивач вважає, що з 01.07.2014 року він звільнений від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов'язань щодо сплати штрафних санкцій за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань. Таким чином, позивач вважає свої позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року у справі № 805/21/18-а у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, які були викладені в позовній заяві та протягом розгляду справи в суді першої інстанції.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти чого заперечувала представник відповідача.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Публічне акціонерне товариство По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз (код 03361075, 84313, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Південна, б. 1) є юридичною особою, зареєстровано 22.05.2002 року, як платник податків знаходиться на обліку в Харківському управлінні офісу великих платників податків ДФС та є платником податку на додану вартість.

Згідно з пп. 19 1.1.1 п.19 ст. 19 1 пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, у порядку статей 75, Податкового кодексу України відповідачем проведено камеральну перевірку Костянтинівського управління по газопостачанню та газифікації ПАТ По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов'язання із збору у вигляді цільової надбавки до діючої ціни на природний газ по податковій декларації збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на газ № 9273371566 від 18.01.2016 за грудень 2015 року, про що складено акт № 710/05-99-12-04/05-14/20316946 від 06.06.2017.

В ході перевірки відповідачем встановлено порушення пункту 57.1 ст. 57, п.п. 1.7 п. 29 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в частині порушення терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання зі збору у вигляді цільової надбавки до діючої ціни на природний газ для споживачів усіх форм власності, за звітний місяць грудень 2015 року, протягом строків, визначених Податковим кодексом України.

На підставі акта № 710/05-99-12-04/05-14/20316946 від 06.06.2017 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.07.2017 № 0005971212, яким Костянтинівське управління по газопостачанню та газифікації ПАТ По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз , у зв'язку із встановленням порушень пункту 57.1 ст. 57, п.п. 1.7 п. 29 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 20000 грн. за платежем збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, який справляється за поставлений природний газ споживачам на підставі укладених з ними договорів, нарахований до січня 2016 року , код платежу 17060100.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03.11.2016 по справі № 805/3756/16-а було задоволено позов Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Донецькій області до Публічного акціонерного товариства По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз в особі Костянтинівського управління по газопостачанню та газифікації м. Костянтинівка та стягнуто з рахунків кошти у розмірі суми податкового боргу зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ у сумі 1 277 743,91 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17.11.2016 відстрочено виконання вищезазначеної постанови строком на 6 місяців.

Відповідно до ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 21.06.2017 розстрочено виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 03.11.2016 по справі № 805/3756/16-а.

Колегією суддів встановлено, що узгоджені грошові зобов'язання, визначені в податковій декларації збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на газ № 9273371566 від 18.01.2016 за грудень 2015 сплачені з порушенням граничних строків, а саме платіжним дорученням № 18 від 01.12.2016 на суму 100 000 грн. з граничним терміном сплати 30.01.2016. Тобто, зазначений платіж було перераховано позивачем з затримкою у 306 днів.

Крім того, за даними інтегрованої картки позивача за платежем Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, який справляється за поставлений природний газ споживачам на підставі укладених з ними договорів відповідачами за період з 01.12.2016 по 25.10.2017 нараховано пеню у розмірі 188 697,76 грн.

Предметом доказування в цій справі є обставина правомірності застосування до позивача штрафних санкцій за результатами проведеної відповідачем камеральної перевірки, а також нарахування пені.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення камеральної перевірки) визначає, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

За приписами п. 76.3 ст. 76 цього Кодексу камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно п. 200.10 ст. 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Згідно п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

У відповідності п. 54.1 ст. 54 цього Кодексу крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до п. 57.1. статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

В силу вимог пункту 102.1 статті 102 ПК, яка регулює строки давності та їх застосування, контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги, що камеральну перевірку контролюючий орган може проводити не пізніше 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, оскільки це обмеження, відповідно до вимог п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України, стосується перевірки заявлених даних в декларації.

Крім того, колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги з приводу того, що пеня та штраф не застосовуються у випадках відстрочення або розстрочення податкового боргу за рішенням суду, оскільки відстрочення (розстрочення) не припиняють податкові зобов'язання, вони встановлюють лише спосіб та порядок їх стягнення.

Так, відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зазначена норма, як випливає з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення встановленого ПК України строку сплати узгодженого податкового зобов'язання.

Отже, незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов'язання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Норма пункту 126.1 статті 126 ПК України поширюється також і на випадки, коли погашення податкового боргу відбулося в примусовому порядку, на підставі рішення суду, ухваленого згідно з пунктом 95.3 статті 95 ПК України.

Зазначене пояснюється тим, що передбачена пунктом 126.1 статті 126 ПК України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням, і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу (добровільного чи примусового, в повній сумі або частинами).

Враховуючи наведене, розстрочення виконання судового рішення, застосоване адміністративним судом, не звільняє платника податків від відповідальності, передбаченої пунктом 126.1 статті 126 ПК України.

Обставини, які зумовлюють застосування штрафу, передбаченого пунктом 126.1 статті 126 ПК України, виникають у силу самого факту погашення грошового зобов'язання з простроченням строків, передбачених ПК України, а не строків, визначених судом у порядку розстрочення виконання судового рішення. Судове рішення не може встановити інших строків сплати узгодженого податкового зобов'язання порівняно з тими, що визначені нормами ПК України. Тому судове рішення щодо стягнення податкового боргу (про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу або про надання дозволу на реалізацію майна, що знаходиться в податковій заставі) ухвалюється в тому разі, коли податковий борг наявний, тобто узгоджені грошові зобов'язання не були своєчасно сплачені.

Судове рішення про розстрочення присудженої судом суми податкового боргу не змінює обсягу податкового обов'язку платника податків боржника (у тому числі суми податкового боргу, а також розміру штрафу за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання), оскільки суд не наділений відповідними повноваженнями. Обсяг податкового обов'язку, а також відповідальність за його невиконання визначається виключно нормами податкового законодавства, у тому числі пунктом 126.1 статті 126 ПК України. Факт дотримання при цьому строків сплати, встановлених у судовому рішенні, не впливає на порушення строків сплати узгоджених грошових зобов'язань, визначених ПК України, і не може нівелювати правове значення останніх.

Правопорушення, відповідальність за яке встановлена пунктом 126.1 статті 126.1 ПК України, полягає в несвоєчасній сплаті суми узгодженого грошового зобов'язання.

Відповідне порушення є закінченим у момент збігу передбаченого податковим законодавством строку сплати узгодженого, але не сплаченого платником податків грошового зобов'язання, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів).

У свою чергу розстрочення судом у процесі виконання судового рішення присудженої ним з платника податків суми податкового боргу (сплата якої на час вирішення спору в суді вже є простроченою) не впливає на факт вчинення правопорушення, оскільки воно є вчиненим до моменту відповідного розстрочення, а тому розстрочення виконання не змінює обсягу відповідальності платника податків (не зменшує і не збільшує).

Аналогічне регулювання було встановлено підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами .

Правовий висновок з приводу застосування цих положень у разі порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в залежності від того, як платник податку її сплатив - добровільно чи на підставі рішення суду, у тому числі й у разі розстрочення його виконання, викладено у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2014 року у справі № 21-279а14.

Також колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги щодо протиправності дій відповідачів з приводу нарахування пені, а також перерозподілу платежів позивача в рахунок податкового боргу згідно з черговістю, з огляду на наступне.

Відповідно до пп.129.1.2. п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Згідно з п.131.2. ст.131 Податкового кодексу України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Зазначене кореспондується з п. 87.9. ст.87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Колегією суддів було встановлено, що пеня у сумі 188 697,76 грн. утворилась в результаті несвоєчасної сплати позивачем за платежем Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, який справляється за поставлений природний газ споживачам на підставі укладених з ними договорів, код платежу 30 17060100 00 .

При цьому позивач посилається на ухвали суду про відстрочення та розстрочення рішення, якими було спочатку відстрочено, а потім розстрочена виконання податкового зобов'язання.

Як вже зазначалося, відстрочення або розстрочення виконання податкового зобов'язання не змінює обсягу відповідальності платника податків.

Отже, на думку колегії суддів відстрочення або розстрочення податкового зобов'язання не звільняє позивача від застосування фінансової відповідальності у вигляді пені.

Також, колегія суддів не приймає доводи позивача щодо звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань на підставі відповідного Сертифікату Торгово-промислової палати України.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, позивач звертався до ТПП із заявою про засвідчення йому форс-мажорних обставин на період АТО у відповідності до статті 10 Закону України № 1669, про що ТПП засвідчила ПАТ По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз настання обставин непереборної сили при здійсненні діяльності на території м. Донецьк та дотриманні норм законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів з 01.07.2014 року в Сертифікаті № 2059/05-4 від 30.07.2017 року.

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що з червня 2015 року позивач змінив місцезнаходження та знаходиться за адресою: 84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Південна, буд. 1.

Таким чином, оскільки спірні у даній справі відносини виникли після зміни позивачем місцезнаходження, тому Сертифікат ТПП № 2059/05-4 від 30.07.2017 року не може засвідчувати ПАТ По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз настання обставин непереборної сили при здійсненні діяльності на території м. Краматорськ Донецької області та дотриманні норм законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, колегією суддів встановлено, що оскаржуване рішення винесено відповідачем обґрунтовано, в межах своїх повноважень, тобто є правомірним і скасуванню не підлягає.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року у справі № 805/21/18-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року у справі № 805/21/18-а - залишити без змін.

Повне судове рішення - 17 липня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.В. Гайдар

Судді А.А. Блохін

І.В. Сіваченко