Постанова

від 17.07.2018 по справі 816/507/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/507/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: П'янової Я.В.

суддів: Чалого І.С. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.04.2018 (головуючий суддя С.С. Сич, м. Полтава, повний текст складено 19.04.18 р.) по справі № 816/507/18

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, яке зазначене в листі від 26.01.2018 №611/0/26-18, про відмову у наданні дозволу ОСОБА_2, як учаснику бойових дій, на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Лиманської Першої сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту та зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 03.01.2018 про надання дозволу ОСОБА_2, як учаснику бойових дій, на розробку проекту землеустрою з відведення вказаної земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Лиманської Першої сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту, з урахуванням висновків суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.04.2018 р. адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039; ідентифікаційний код 39767930), оформлене листом від 26 січня 2018 року № 611/0/26-18, про відмову у наданні ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Решетилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039; ідентифікаційний код 39767930) повторно розглянути заяву ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 39623; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) (вхідний номер К-25/0/25-18 від 03 січня 2018 року) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Лиманської Першої сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту з урахуванням висновків суду.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову - про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що земельна ділянка, щодо якої позивачем було подано клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, відноситься до земель колективної власності відповідно до Державного акту на право колективної власності серії НОМЕР_3 від 29.12.1995 року, виданого КСП Лан , зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 22, а Головне управління не наділене повноваженнями щодо розпорядження землями колективної власності.

Судом першої інстанції проігноровано вимоги законодавства в частині реєстрації припинення права.

Законодавством у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачена обов'язкова державна реєстрація як виникнення, переходу, так і припинення речових прав на нерухоме майно. При цьому, державна реєстрація припинення права оренди здійснюється шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Крім того, з аналізу норм законодавства вбачається, що в випадку, коли право користування або власності землею припинено до 01 січня 2013 року, державна реєстрація припинення права користування або власності земельною ділянкою у Державному реєстрі прав не проводиться, оскільки правовідносини закінчились до набрання чинності Закону від 11.02.2010 № 1878-УІ, водночас, коли право користування землею припинено після 01 січня 2013 року, припинення права користування або власності підлягає державній реєстрації в Державному реєстрі прав.

Земельна ділянка, за рахунок якої позивач бажав отримати земельну ділянку у власність, на сьогодні перебуває у колективній власності. Враховуючи це та вимоги частини 5 статті 116 Земельного кодексу України, передача у власність земельної ділянки позивачу можлива тільки після припинення права колективної власності у визначеному законодавством порядку.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання, призначеного на 17.07.2018 року, за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що ОСОБА_2 звернувся до ГУ Держгеокадастру в Полтавській області з заявою (вхідний номер К-25/0/25-18 від 03 січня 2018 року) про надання ОСОБА_2, як учаснику бойових дій, дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Лиманської Першої сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту /а.с. 34/.

До вказаної заяви позивачем додано: графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки /а.с. 35/, копію паспорту та копію ідентифікаційного коду.

Листом від 26 січня 2018 року № 611/0/26-18 ГУ Держгеокадастру у Полтавській області відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Решетилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту.

В обґрунтування відмови в листі від 26 січня 2018 року № 611/0/26-18 відповідач посилається на те, що за інформацією відділу у Решетилівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області земельна ділянка, яку бажає отримати у власність позивач, відноситься до земель колективної власності. Враховуючи вищевикладене, Головне управління не має правових підстав для задоволення клопотання позивача /а.с. 36/.

Не погоджуючись з такими діями відповідача та відмовою в формі листа-відповіді за №611/0/26-18 від 26.01.2018 р., ОСОБА_2 звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідача в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, є протиправною, оскільки прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та не містить підстав, передбачених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, тобто не ґрунтується на вимогах закону.

Колегія суддів погоджується з такими висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель урегульовано Земельним кодексом України (далі по тексту - ЗК України).

Відповідно до ст.116 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться в разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до частини четвертої статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

За приписами ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Отже, законодавцем встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких заявникові може бути відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У такому випадку відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об'єкта вимогам, зазначеним у ЗК Україні, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку, або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Колегія суддів зазначає, що лист відповідача №611/0/26-18 від 26.01.2018 р. про розгляд заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і викладена в ньому позиція (фактично відмова) у наданні дозволу, не містить посилання на жодну з визначених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України підстав для відмови в задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Враховуючи приписи п. б ч.1 ст. 121 ЗК України, якими унормовано право громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара, та беручи до уваги, що заявлений позивачем розмір земельної ділянки відповідає вказаному, водночас, при розгляді заяви позивача не було встановлено підстав, передбачених ч.7 ст.118 ЗК України, а крім того, позивачем було подано разом з заявою необхідний пакет документів, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що у відповідача не було законних підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Посилання відповідача, як на підставу для відмови у задоволенні позову, на те, що за інформацією відділу у Решетилівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області земельна ділянка, яку бажає отримати у власність позивач, відноситься до земель колективної власності, колегією суддів не приймаються до уваги.

Так, у листі відділу у Решетилівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області "Про надання інформації" без номера та дати /а.с. 37/ вказано, що відповідно до умовних позначень картографічного матеріалу до "Проекту роздержавлення і приватизації земель колективного сільськогосподарського підприємства "Лан" Решетилівського району Полтавської області запитувана земельна ділянка зазначена як землі колективної власності.

Також, відповідачем надано до суду копію Державного акту на право колективної власності на землю серії НОМЕР_3, виданого 29 грудня 1995 року Колективному сільськогосподарському підприємству "Лан" (Лиман Перший) Решетилівською районною Радою народних депутатів Решетилівського району Полтавської області у тому, що вказаному власнику передається у колективну власність 32014 гектарів землі в межах згідно з планом. Землю передано у колективну власність для ведення колективного сільського господарства відповідно до рішення Решетилівської районної Ради народних депутатів від 29 грудня 1995 року /а.с. 32-33/.

Листом Головного управління статистики у Полтавській області від 16.03.2018 р. № 03.3-19/170з /а.с. 65/ повідомлено, що в ЗКПО значився суб'єкт (іден. код 03769876) з назвою:

- з 1977 по 1989 роки - Колхоз "Память Ленина" Решетиловский р-н;

- з 1990 по 1992 роки - Колхоз "Память Ленина" Решетиловского РАПО Решетиловский р-н, с. Лиман Первый;

- з 1993 року - Коллективное сельскохозяйственное предприятие "Лан" Решетиловского районного управления сельского хозяйства.

До ДРЗОУ суб'єкт (іден. код 03769876) був включений з назвою Колективне сільськогосподарське підприємство "Лан" Решетилівського управління сільського господарства. З цією ж назвою суб'єкт був включений до ЄДРПОУ в 1996 році.

З 17.02.2000 р. в ЄДРПОУ за іден. кодом 03769876 значився суб'єкт з назвою Приватна агрофірма "Лан".

До 27.10.2010 р. в ЄДРПОУ значився суб'єкт з такими класифікаційними даними:

- назва - Приватна агрофірма "Лан" (іден. код 03769876);

- місцезнаходження - Полтавська обл., Решетилівський р-н, с. Лиман Перший;

- організаційно-правова форма господарювання - 120 Приватне підприємство (за Класифікатором організаційно-правових форм господарювання);

- територіальна належність - НОМЕР_2 (за Класифікатором об'єктів адміністративно-територіального устрою України);

- види економічної діяльності (за КВЕД-2005): 01.11.0 Вирощування зернових та технічних культур; 01.21.0 Розведення великої рогатої худоби; 01.23.0 Розведення свиней; 52.11.0 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту; 52.62.0 Роздрібна торгівля з лотків та на ринках.

Щодо форми власності повідомлено, що у зв'язку з вилученням з частини другої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" відомостей про форму власності юридичної особи, Держспоживстандарт України наказом від 26.02.2007 р. № 40 "Про затвердження національних стандартів, змін до національних стандартів, змін до державних класифікаторів України, скасування нормативних документів та державного класифікатора України" скасував з 01.04.2007 р. Державний класифікатор України Класифікація форм власності (ДК 001:2004). Тому в ЄДРПОУ з 01.04.2007 р. у відомостях щодо суб'єктів форма власності не зазначається.

Згідно з пунктом 12 Положення підставою для внесення до ЄДРПОУ або виключення з нього даних щодо суб'єктів, а також внесення змін до ЄДРПОУ є надходження від державного реєстратора до органу державної статистики інформації про вчинення реєстраційних дій. Відповідно до відомостей, наданих органу державної статистики державним реєстратором Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області, Приватну агрофірму "Лан" (іден. код 03769876) 27.10.2010 було вилучено з бази даних ЄДРПОУ.

Станом на 16 березня 2018 року з ЄДРПОУ вилучено: Приватна агрофірма "ЛАН" (ідентифікаційний код - 03769876; правовий статус суб'єкта - юридична особа; 38443, Полтавська область, Решетилівський район, с. Лиман Перший).

Дані про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи:

Місце проведення державної реєстрації припинення - Решетилівська районна державна адміністрація Полтавської області.

Дата державної реєстрації припинення - 26.10.2010.

Причина ліквідації - у зв'язку з визнанням її банкрутом.

№ запису - 15781170005000268.

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 23.03.2018 р. також підтверджено, що 26.10.2010 р. здійснена державна реєстрація припинення юридичної особи Приватного підприємства Приватна агрофірма "ЛАН" у зв'язку з визнанням її банкрутом /а.с. 71-74/.

Відомості про юридичних осіб - правонаступників щодо Приватного підприємства Приватна агрофірма "ЛАН" у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні /а.с. 72/.

За відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням реєстраційної справи є Решетилівська районна державна адміністрація Полтавської області /а.с. 72/.

Решетилівська районна державна адміністрація Полтавської області листом від 28.03.2018 р. вих. № 01-55/683 повідомила про відсутність запитуваних документів як в архівному відділі райдержадміністрації, так і у відділі надання реєстраційних послуг Решетилівської райдержадміністрації, куди ліквідаторами здаються відповідні документи у разі ліквідації юридичної особи /а.с. 88/.

Разом із вказаним листом до суду надіслано детальну інформацію про юридичну особу Приватне підприємство Приватна агрофірма "ЛАН", за змістом якої Приватне підприємство Приватна агрофірма "ЛАН" припинено 26.10.2010 р. /а.с. 89-90/.

Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі припинення юридичної особи чи смерті власника.

Таким чином, у зв'язку з припиненням 26.10.2010 р. Приватного підприємства Приватної агрофірми "ЛАН", яке було правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства "Лан", та з огляду на відсутність у Приватного підприємства Приватна агрофірма "ЛАН" правонаступників, право власності на землю Приватного підприємства Приватна агрофірма "ЛАН", яке було правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства "Лан", припинено 26.10.2010 р.

За таких обставин, доводи відповідача про те, що земельна ділянка, яку бажає отримати у власність позивач, відноситься до земель колективної власності - є безпідставними та необґрунтованими.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на те, що Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Водночас, Постанова Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 р. № 413, на яку посилається відповідач, не є нормативно-правовим актом, який врегульовує порядок надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо надання земельних ділянок у власність та не прийнята відповідно до певного закону чи на виконання такого закону, яким регулюються вимоги щодо обмеження розташування земельних ділянок, а лише затверджує стратегію (план діяльності на певний період) удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними.

Враховуючи викладене, колегія суддів вказує на відсутність у ГУ Держгеокадастру у Полтавській області юридичних та фактичних підстав для відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність його рішення, що оскаржується.

Виходячи з вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.04.2018 по справі № 816/507/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.В. П'янова Судді І.С. Чалий Л.В. Курило Повний текст постанови складено 18.07.2018.