Постанова

від 04.07.2018 по справі 590/479/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 липня 2018 року

м. Київ

справа № 590/479/16-ц

провадження № 61-11832св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О.,

СтупакО. В. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідачі: ОСОБА_4, Відділ Держгеокадастру у Ямпільському районі Сумської області, ОСОБА_5,

треті особи : Ямпільська районна державна нотаріальна контора, державний реєстратор Рубан ОлександрПавлович, Ямпільська селищна рада Ямпільського району Сумської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Сумської області від 05 січня 2017 року у складі колегії суддів: Семеній Л. І., Кононенко О. Ю., Рибалки В. Г.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом доОСОБА_4, Відділу Держгеокадастру у Ямпільському районі Сумської області, ОСОБА_5, треті особи: Ямпільська районна державна нотаріальна контора, державний реєстратор Рубан О. П., Ямпільська селищна рада Ямпільського району Сумської області, про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та зобов'язання скасувати запис у Поземельній книзі.

Свої позовні вимоги позивачобґрунтовувала тим, що між нею та ОСОБА_4 існує спір щодо встановлення меж суміжних земельних ділянок, оскільки у провадженні Ямпільського районного суду Сумської області перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_4 до неї, третя особа - Свеська селищна рада, про усунення перешкод у встановленні меж земельної ділянки, а тому з метою захисту від позову відповідача вона змушена звернутися з цим позовом. Крім того, рішенням Ямпільського районного суду Сумської області від 03 липня 2014 року було скасовано як незаконне рішення 15 сесії 24 скликання Свеської селищної ради від 22 жовтня 2004 року в частині передачі у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0675 га за адресою: АДРЕСА_1, а саме: в частині затвердження, технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_5 та видачі йому державного акта на право власності на земельну ділянку. Визнано недійсним державний акт серії НОМЕР_1, виданий 20 грудня 2004 року на право власності на земельну ділянку, площею 0,0675 га, по АДРЕСА_1, що виданий на ім'я ОСОБА_5, та скасовано реєстрацію у Книзі записів реєстрації державних актів від 20 грудня 2004 року за № 60.

Посилаючись на викладене, позивач просила визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 31 грудня 2004 року, посвідчений нотаріусом Ямпільської районної державної нотаріальної контори Лях В. В. та зареєстрований у реєстрі за № 3186, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 9551068 від 26 грудня 2013 року, прийняте державним реєстратором Реєстраційної служби Ямпільського районного управління юстиції Сумської області Рубан О. П., відповідно до якого за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 0,0675 га, кадастровий номер НОМЕР_2, форма власності: приватна, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 256236859256, номер запису про право власності: 4076917, та зобов'язати державного кадастрового реєстратора відділу Держгеокадастру у Ямпільському районі Сумської області скасувати запис у Поземельній книзі зареєстрованої на ОСОБА_4 земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0675 га.

ОСОБА_4 позов не визнав та пояснив суду, що ОСОБА_3 не була стороною оспорюваного правочину, також вона не була ні власником, ні користувачем суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_2, жодних її прав вчиненням правочину не порушено, тому вона не наділена правом вимагати у судовому порядку визнання такого договору недійсним. ОСОБА_3 не надала суду доказів порушення її прав, захисту якого вона вимагає, вважаючи його порушеним, невизнаним чи оспорюваним. Сам по собі факт скасування рішення Свеської селищної ради від 22 жовтня 2004 року, за яким ОСОБА_5 отримав відповідний державний акт, який на той час не був оспорений, не є автоматичною підставою для визнання недійсним договору, укладеного 31 грудня 2004 року.

Рішенням Ямпільського районного суду Сумської області від 21 листопада 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 31 грудня 2004 року серії ВВО № 929838, посвідчений нотаріусом Ямпільської районної державної нотаріальної контри ЛяхВ. В. та зареєстрований у реєстрі за № 3186. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 9551068, від 26 грудня 2013 року, прийняте державним реєстратором реєстраційної служби Ямпільського районного управління юстиції Сумської області Рубан О. П., відповідно до якого було зареєстровано право власності за ОСОБА_4 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,0675 га, кадастровий номер НОМЕР_2, форма власності: приватна, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 256236859256, номер запису про право власності: 4076917. Зобов'язано державного кадастрового реєстратора відділу Держгеокадастру у Ямпільському районі Сумської області скасувати запис у Поземельній книзі зареєстрованої на ОСОБА_4 земельної ділянки із кадастровим № НОМЕР_2, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0675 га. Вирішено питання судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 31 грудня 2004 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, є недійсним, оскільки рішенням Ямпільського районного суду Сумської області від 03 липня 2014 року скасовано рішення 27 сесії 5 скликання Свеської селищної ради від 22 жовтня 2004 року, яким передано у власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,0675 га за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 05 січня 2017 року рішення Ямпільського районного суду Сумської області від 21 листопада 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач не є стороною спірного правочину, а тому не має права звертатися до суду із цим позовом. Крім того, позивач не надала суду доказів порушення своїх прав оспорюваним правочином, з огляду також і на те, що ОСОБА_3 на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, втратила право власності на земельну ділянку, площею 0,0928 га, по АДРЕСА_2.

У січні 2017 року ОСОБА_3 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Сумської області від 05 січня 2017 року, в якій просила скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права. Зокрема, вказує на те, що свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона є власником житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_2, який межує з домоволодінням ОСОБА_4, який шляхом судових позовів чинить їй перешкоди у користуванні її земельною ділянкою. Крім того, на сьогодні є скасованим за судовим рішенням сам правовстановлюючий документа на земельну ділянку ОСОБА_4, який був підставою укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, а тому договір купівлі-продажу є недійсним. Звернутися до суду із цим позовом вона була змушена, оскільки ОСОБА_4 звернувся до неї із позовом про усунення перешкод у встановленні меж земельної ділянки. Апеляційний суд не звернув увагу на те, що договір купівлі-продажу земельної ділянки не може бути дійсним, оскільки рішенням суду скасовано правовстановлюючий документ, за яким її було продано.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 січня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

У березні 2017 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_8 подала до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_3, згідно з якими позивач не була стороною правочину, нa момент вчинення правочину вона також не була ні власником, ні землекористувачем суміжної земельної ділянки.

Ухвалою від 02 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену справу передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судове рішення апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 213, 214 ЦПК України 2004 року (у редакції станом на час ухвалення судових рішень у справі) щодо законності та обґрунтованості.

Судом установлено, що згідно з договором купівлі-продажу житлового будинку серії ВМЕ № 220540 від 02 липня 2009 року, посвідченим державним нотаріусом Ямпільської районної державної нотаріальної контори Лях В. В. за реєстровим № 1361, ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_9 житловий будинок загальною площею 37,8 кв. м із господарсько-побутовими будівлями та спорудами, розташований на земельній ділянці площею 0,0928 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

31 грудня 2004 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого останній придбав земельну ділянку площею 0,0675 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Ямпільського районного суду Сумської області від 03 липня 2014 року у справі № 590/106/14-ц скасовано рішення 27 сесії 5 скликання Свеської селищної ради від 27 квітня 2009 року в частині передачі у власність ОСОБА_9 земельної ділянки площею 0,0928 га по АДРЕСА_2, а саме: в частині затвердження технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_9 та видачі йому державного акта на право власності на земельну ділянку. Визнано недійсним державний акт серії НОМЕР_3, виданий 22 червня 2009 року на право власності на земельну ділянку площею 0,0928 га по АДРЕСА_2, виданий на імя ОСОБА_9, та скасовано реєстрацію в Книзі записів реєстрації державних актів від 22 червня 2009 року за № 010963600459. Скасовано рішення 15 сесії 24 скликання Свеської селищної ради від 22 жовтня 2004 року в частині передачі у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0675 га по АДРЕСА_1, а саме: в частині затвердження технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_5 та видачі йому державного акта на право власності на земельну ділянку. Визнано недійсним державний акт, виданий 20 грудня 2004 року серії НОМЕР_1, на право власності на земельну ділянку площею 0,0675 га по АДРЕСА_1, що виданий на ім'я ОСОБА_5, та скасовано реєстрацію в Книзі записів реєстрації державних актів від 20 грудня 2004 року за № 60.

Вказаним рішенням встановлено, що згідно з роздрукованим планом розміщення земельних ділянок ОСОБА_4 та ОСОБА_3 із національної кадастрової системи вбачається, що вказані земельні ділянки частково накладаються одна на одну, що свідчить про те, що при встановленні меж земельних ділянок у натурі, оформленні та затвердженні технічної документації, а потім і при видачі державних актів на право власності на земельні ділянки попереднім власникам ОСОБА_5 та ОСОБА_9 були допущені порушення їхніх прав щодо володіння, користування та розпорядження належними їм земельними ділянками, що в теперішній час порушує право власності на земельні ділянки нових власників - ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Рішенням Ямпільського районного суду Сумської області від 02 вересня 2015 року визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 02 липня 2009 року серії ВМЕ № 220541, посвідчений нотаріусом Ямпільської державної нотаріальної контори Лях В. В. та зареєстрований в реєстрі за № 1364. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 лютого 2014 року, індексний номер 1062716, прийняте державним реєстратором реєстраційної служби Ямпільського районного управління юстиції Сумської області Черторижською Н. В., відповідно до якого зареєстровано право власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку по АДРЕСА_2, загальною площею 0,0928 га, кадастровий НОМЕР_4, форма власності: приватна, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 297008159256, номер запису про право власності 4733365. Зобов'язано державного кадастрового реєстратора відділу Держземагентства у Ямпільському районі Сумської області скасувати запис у Поземельній книзі про зареєстровану земельну ділянку за ОСОБА_3, кадастровий номер НОМЕР_4, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,0928 га.

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_3 вказувала на те, що ОСОБА_4 не є власником земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, оскільки судовим рішенням скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку, за яким попередній власник цієї земельної ділянки продав її ОСОБА_4

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення від 09 грудня 2010 року у справі Буланов та Купчик проти України , яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється право на суд , яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом (рішення у справі Кутій проти Хорватії (Kutit v Croatia), N 48778/99, пункт 25, ЕCHR 2002-II).

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїй практиці у рішенні від 13 травня 1980 року в справі Артіко проти Італії (п. 35), рішенні від 30 травня 2013 року в справі Наталія Михайленко проти України (п. 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Вирішуючи питання правомірності звернення позивача до суду з відповідним позовом, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність порушеного права чи інтересу позивача оспорюваним договором купівлі-продажу земельної ділянки від 31 грудня 2004 року, оскільки ОСОБА_3 на підставі рішення Ямпільського районного суду Сумської області від 02 вересня 2015 року вже не є власником земельної ділянки, яка межує із земельною ділянкою ОСОБА_4

Також суд вказує на те, що позивач, звертаючись до суду із цим позовом, не вказала, яким чином визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31 грудня 2004 року захистить, на її думку, порушене право, з огляду на те, що вона вже не є власником земельної ділянки, яка межує із земельною ділянкою відповідача.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи їх статус як заінтересовані особи (статті 215, 216 ЦК України).

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15 , 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб'єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Визнання угоди недійсною є одним зі способів захисту прав на землю, передбаченим частиною третьою статті 152 ЗК України.

Разом з тим позивач не є стороною оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки, а тому з огляду на те, що за рішенням суду вона не є власником земельної ділянки, яка межує із земельною ділянкою ОСОБА_4, ОСОБА_3 не має права звертатися до суду із позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, оскільки у розумінні вимог закону не є тією заінтересованою особою , яка має право оспорювати цей правочин.

Твердження заявника про те, що ОСОБА_4 чинить їй перешкоди у користуванні її земельною ділянкою шляхом звернення до судів із позовами, є безпідставними, оскільки звернення до суду із позовом про захист своїх порушених, оспорюваних або невизнаних прав не є здійсненням перешкод у користуванні земельною ділянкою. Крім того, рішенням Апеляційного суду Сумської області від 31 серпня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 пpo усунення перешкод у встановленні меж земельної ділянки, відмовлено.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлених обставин справи. Однак згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Сумської області від 05 січня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

С.О. Погрібний

О.В. Ступак

Г. І.Усик