Рішення

від 11.07.2018 по справі 902/201/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" липня 2018 р. Cправа № 902/201/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Західмолоко", м. Луцьк

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ЕКСПОРТ",

м. Вінниця

про стягнення 924 462 грн 91 коп. заборгованості

За участю секретаря судового засідання Кузьменко В.В.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 01.06.2018 р.

відповідача: не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Західмолоко" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ЕКСПОРТ" про стягнення 924 462 грн 91 коп. заборгованості, з яких 798 093 грн 32 коп. основного боргу, 8 254 грн 00 коп. - 3% річних, 33 605 грн 71 коп. інфляційних втрат та 84 509 грн 88 коп. пені за договором оренди № 01/03 від 01.03.2016 р.

Ухвалою суду від 15.05.2018 р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/201/18 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30.05.2018 р.

Відповідно до ухвали суду від 30.05.2018 р. відкладено підготовче засідання до 25.06.2018 р.

За результатами підготовчого судового засідання 25.06.2018 р. суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання.

Крім того, ухвалою суду від 25.06.2018 р. призначено у справі судове засідання для її розгляду по суті на 11.07.2018 р.

11.07.2018 р. представником позивача до суду подано клопотання б/н від 10.07.2018 р. та б/н від 11.07.2018 р. про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

В судове засідання 11.07.2018 р. представник відповідача не з'явився, причин неявки суд не повідомив, хоча про дату час та місце судового засідання повідомлявся належним чином ухвалою суду від 25.06.2018 р., яка надсилалась йому рекомендованою кореспонденцією за адресою, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Разом з тим адресована відповідачу ухвала від 25.06.2018 р. поштовим відділенням до суду не повернулась.

При цьому згідно інформації отриманої з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень надіслана позивачу ухвала від 25.06.2018 р. значиться в стані "Відправлення не вручене під час доставки: інші причини".

Зважаючи на вищевикладене, судом при неявці сторін в судове засідання враховується наступне.

Відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії .

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/15442/17 .

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали Господарського суду Вінницької області у справі № 902/201/18 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами від 15.05.2018 р., 30.05.2018 р. та 25.06.2018 р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://reyestr.court.gov.ua/Review/73953576; http://reyestr.court.gov.ua/Review/74376454; http://reyestr.court.gov.ua/Review/75006537).

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&5) рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним , є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті , крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу , суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника відповідача.

Розгляд справи здійснюється з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні представником позивача до суду подано заяву б/н від 11.07.2018 р. (вх.№ 02.1-34/5419/18 від 11.07.2018 р.) про відмову від позову в частині стягнення штрафних санкцій, які були нараховані за період з 01.10.2017 р. - 17.04.2018 р. в розмірі 3 % річних - 4 444 грн 00 коп., пеня - 43 954 грн 49 коп.; інфляційні втрати - 18 522 грн 48 коп. на суму заборгованості 273 079 грн 49 коп.

Вказану заяву позивача судом прийнято до розгляду як таку, що узгоджується із приписами ст.ст. 42, 46 ГПК України та розцінюється судом як заява про відмову від позову в цій частині вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на укладення з відповідачем договору оренди № 01/03 від 01.03.2016 р., відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Західмолоко" (Орендодавець) зобов'язується передати Товариству з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ЕКСПОРТ" (Орендар), а Орендар зобов'язується прийняти тимчасове володіння та користування приміщення та майно (приміщення, що знаходиться за адресою вул. А. Іванова, 55, м. Вінниця), визначене у договорі, а також зобов'язується сплачувати Орендодавцеві орендну плату.

В зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за Договором стосовно сплати орендних платежів у відповідача утворилась заборгованість в сумі 798 032 грн 32 коп, яку позивачем заявлено до стягнення з останнього наряду із 8 254 грн 00 коп. 3% річних, 33 605 грн 71 коп. інфляційних втрат та 84 509 грн 88 коп. пені.

Матеріали справи не містять ні відзиву, ні письмового пояснення з долученням відповідних доказів в яких би відповідач вказав власну процесуальну позицію щодо поданого позову.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 01.03.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Західмолоко" (Орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Cінерджі ОСОБА_3 Україна" (Орендар) укладено договір оренди № 01/13 (Договір) відповідно до п. 1.1. в порядку та на умовах, визначених Договором, орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти у тимчасове володіння та користування приміщення та майно, визначене у Договорі, а також зобов'язується сплачувати орендодавцеві орендну плату (а.с. 10-13, т. 1).

Згідно із п.п. 2.1., 2.3. Договору приміщення надається в оренду строком на 1 (один) рік з моменту прийняття його згідно акту приймання-передачі, який є невід'ємною частиною Договору. Строк оренди може бути змінений лише за згодою сторін.

Розмір орендної плати за користування приміщенням за один місяць складає 36 007 грн 00 коп. в тому числі ПДВ(п.п.3.2. Договору).

Відповідно до п.п. 3.3., 3.4. Договору орендна плата сплачується в українській національній валюті-гривнях шляхом перерахування орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця коштів, на підставі виставленого орендодавцем рахунку протягом 5 банківських днів. Крім орендної плати орендар відшкодовує орендодавцеві плату за користування електроенергією і її транзит, вродою, опаленням, телефонним зв'язком, вивіз сміття та інші (послуги не пізніше 10 числа кожного місяця, на підставі виставлених рахунків та актів виконаних робіт.

Договір надирає чинності з моменту його підписання і діє протягом до 31.12.2016 р. У випадку, якщо жодна із сторін за один місяць до закінчення дії Договору не заявить про його розірвання, дія Договору вважається продовженою на той самий строк та на тих же умовах (п.п. 9.1., 9.2. Договору).

Додатком №1 від 01.03.2016 р. до Договору сторонами погоджено назву об'єктів оренди, їх місцезнаходження, площу, орендну плату за користування кожного з них та загальну суму орендної плати (а.с. 14, т. 1).

01.03.2016 р. між сторонами підписано ат приймання орендованих приміщень, в якому зазначено перелік, назву об'єктів та оренду плату за їх користування (а.с. 15, т. 1).

29.05.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Західмолоко" (Орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ЕКСПОРТ" (Орендар) укладено додаткову угоду до договору оренди № 01/03 від 01.03.2016 р. відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти преамбулу договору оренди, Додатку № 1 та Акту прийому-передачі в новій редакції та внести зміни до реквізитів Орендаря щодо найменування, директора тощо (а.с.16, т.1).

Суд звертає увагу, що ідентифікаційний код ТОВ "Cінерджі ОСОБА_3 Україна" та ТОВ "ОСОБА_1 ЕКСПОРТ" є ідентичним - 39918413, що свідчить про відсутність факту ліквідації первісного орендаря за договором.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем надано відповідачу послуги з оренди приміщень (в т.ч. комунальні послуги) на загальну суму 1 908 340 грн 14 коп. , що стверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписаними двома сторонами.

Відповідачем в свою чергу орендні платежі сплачено частково та перераховано позивачу 1 206 777 грн 18 коп. , частину з яких в сумі 96 530 грн 36 коп. позивачем за його поясненнями згідно зі ст. 534 ЦК України зараховано в рахунок погашення заборгованості за попереднім Договором.

Суд дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що таке зарахування позивачем здійснено правомірно, позаяк із банківської виписки від 28.07.2016 р. слідує, що відповідач сплатив 217 194,33 грн зазначивши в призначенні платежу "За оренду приміщень і комунальні послуги" згідно договору № 01/03 від 01.03.2016 р. за січень - квітень 2016 року", ттобто вказавши періоди, які передували договору оренди на підставі якого заявлено даний позов, а саме - січень-лютий 2016 року .

На підтвердження здійснених відповідачем проплат в справі наявні відповідні банківські виписки (а.с. 39-93, т. 1).

Таким чином заборгованість відповідача по орендній платі (в т.ч. комунальних платежах) становить в сумі 798 093 грн 32 коп.

31.03.2018 р. сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків за період жовтня 2017 р. - березня 2018 р., згідно якого загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 798 093 грн 32 коп. (а.с. 17, т. 1).

Вказаним двостороннім актом звіряння взаєморозрахунків станом на 31.03.2018 р., підписаним уповноваженими представниками сторін, останні підтвердили наявну заборгованість відповідача перед позивачем оплати орендних платежів в сумі 798093 грн 32 коп., що в свою чергу в сукупності з іншими доказами свідчить про визнання відповідачем факту існування заборгованості за отриманий ним товар від ТОВ "ОСОБА_1 ЕКСПОРТ".

Також в справі міститься повідомлення позивача вих. № 09/020 від 09.02.2018 р. адресоване відповідачу, яке отримане останнім згідно відмітки - 21.02.2018 р., про розірвання договору оренди № 01/03 від 01.03.2016 р. з вимогою погасити заборгованість в триденний термін з дня отримання вимоги (а.с. 18, т. 1).

Несплата відповідачем орендної плати у строки обумовлені договором слугувала підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З моменту укладення сторонами Договору № 01/03 від 01.03.2016 р. між ними виникли зобов'язання, які мають правову природу договору про оренду майна а, відтак, правовідносини, які виникли у зв'язку з його виконанням регулюються положеннями глави 58 ЦК України, глави 30 ГК України.

У відповідності до ч.ч. 1, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 ЦК України).

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч.ч. 1, 4 ст.286 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до переконливого висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся, позаяк матеріалами справи підтверджено факт передачі майна в оренду відповідачу та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони останнього за орендоване майно.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 798 032 грн 32 коп. заборгованості правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 72 703 грн 71 коп. 3 % річних, 9 869 грн 69 коп. пені, 4 010 грн 75 коп. інфляційних втрат за період з 06.11.2017 р. - 17.04.2018 р. на суму заборгованості 72 703 грн 71 коп., 995 грн 00 коп. 3 % річних, 10 412 грн 01 коп. пені та 4 195 грн 05 коп. інфляційних втрат за період з 06.12.2017 р. по 17.04.2018 р. на суму 91 686 грн 63 коп., 944 грн 00 коп. 3 % річних, 10 169 грн 28 коп. пені та 4 025 грн 71 коп. інфляційних втрат за період з 06.01.2018 р. по 17.04.2018 р. на суму заборгованості 113 719 грн 90 коп., 568 грн 3 % річних, 6 312 грн 95 коп. пені та 1 985 грн 96 коп. інфляційних втрат за період з 06.02.2018 р. по 17.04.2018 р. на суму заборгованості 98 809 грн 00 коп., 272 грн 00 коп. 3 % річних, 3 080 грн 92 коп. пені та 866 грн 24 коп. інфляційних втрат за період 06.03.2018 р. по 17.04.2018 р. на суму заборгованості 78 749 грн 65 коп., за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3,4 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею ) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Розділом 7 Договору сторони передбачили відповідальність сторін.

Зокрема, пунктом 7.3. Договору сторони передбачили, що у випадку заборгованості по виплаті орендної плати та (або) комунальних послуг орендар сплачує орендодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного Договору та нормам чинного законодавства.

За результатом перевірки обрахунку сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат у заявлених позивачем періодах за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора судом встановлено їх в наступних розмірах: пеня - 41 044 грн 43 коп. , 3 % річних - 3 852 грн 88 коп. та інфляційні втрати - 19 404 грн 45 коп ., які є більшими ніж ті, що заявлені позивачем за вказані періоди: пеня - 40 555 грн 39 коп. , 3% річних - 3 810 грн 00 коп . та 15 083 грн 71 коп . інфляційні втрати, однак враховуючи те, що визначення ціни позову є правом та прерогативою позивача до стягнення підлягають пеня, 3 % річних та інфляційні втрати за вказані вище періоди у заявлених позивачем розмірах.

Щодо заявлених позивачем до стягнення 4 444 грн 00 коп. 3 % річних, 43954 грн 49 коп. пені, 18522 грн 48 коп. інфляційних втрат за період з 01.10.2017 р. - 17.04.2018 р. на суму заборгованості 273 079 грн 49 коп. суд зазначає, що в судовому засіданні представником позивача до суду подано заяву б/н від 11.07.2018 р. (вх. № 02.1-34/5419/18 від 11.07.2018 р.) про відмову від позову в цій частині вимог.

Давши оцінку даній заяві суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу .

Частина 6 названої статті вказує, що суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Заява позивача про відмову від позову в частині стягнення 4 444 грн 00 коп. 3 % річних, 43954 грн 49 коп. пені, 18522 грн 48 коп. інфляційних втрат за період з 01.10.2017 р. - 17.04.2018 р. на суму заборгованості 273 079 грн 49 коп. приймається судом, оскільки відмова позивача від позову в цій частині не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, відповідає обставинам і матеріалам справи.

При цьому суд враховує, що заяву про відмову від позову підписано уповноваженим представником позивача (ОСОБА_2В.), зміст довіреності якої б/н від 01.06.2018 р. свідчить про наявність в останнього права на відмову від позову повністю або частково.

В зв'язку з цим провадження у справі в частині стягнення 4 444 грн 00 коп. 3 % річних , 43954 грн 49 коп. пені та 18522 грн 48 коп. інфляційних втрат підлягає закриттю на підставі п.4 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду будь-яких належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу та пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Враховуючи викладене заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Західмолоко" позов підлягає задоволенню судом частково із врахуванням відмови позивача від позовних вимог про стягнення 4 444 грн 00 коп. - 3% річних, 18 522 грн 48 коп. інфляційних втрат та 43 954 грн 49 коп. пені та закриття провадження у справі в цій частині вимог.

Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

11.07.2018 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення із зазначенням про відкладення складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на десять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 191, п.4 ч.1 ст.231, ст.ст.232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ЕКСПОРТ", вул.Волошкова, 55, м.Вінниця, 21034 (ідентифікаційний код - 39918413) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західмолоко", вул.Дубнівська, 23, м.Луцьк, Волинська область, 43010 (ідентифікаційний код- 30349632) - 798 032 грн 32 коп. - основного боргу, 3 810 грн 00 коп. - 3% річних, 15 083 грн 71 коп. - інфляційних втрат, 40 555 грн 39 коп. - пені, 12 862 грн 22 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Прийняти відмову позивача від позовних вимог про стягнення 4 444 грн 00 коп. - 3% річних, 18 522 грн 48 коп. - інфляційних втрат та 43 954 грн 49 коп. - пені.

4. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 4 444 грн 00 коп. - 3% річних, 18 522 грн 48 коп. - інфляційних втрат та 43 954 грн 49 коп. - пені закрити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

7. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 18 липня 2018 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. Дубнівська, 23, м. Луцьк, 43010.

3 - відповідачу - вул. Волошкова, 55, м. Вінниця, 21034.