Рішення

від 18.07.2018 по справі 911/963/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2018 р.                                                                                 м. Київ

Справа № 911/963/18

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.

при секретарі судового засідання Щербаковій В.О., розглянувши справу за позовом Приватного підприємства “Віктор і К” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЮКОЛ” про стягнення 562 547,40грн, за участю представників сторін від:

позивача – не з'явилися;

відповідача – не з'явилися

встановив:

Приватне підприємство “Віктор і К” (далі – ПП «Віктор і К») звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЮКОЛ” (далі – ТОВ «ЛЮКОЛ») про стягнення 562547,40грн основної заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором №01041504 від 01.04.2015 в частині оплати за поставлений товар у встановлений договором строк (а.с.3-4).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.05.2018 відкрито провадження за поданим позовом та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов (а.с.1-2).

Копія відповідної ухвали направлена відповідачу відповідно до адреси, яка відповідає адресі відповідача, вказаній у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 17.05.2018, однак, повернута відділенням зв'язку з довідкою відділення зв'язку, у який причиною повернення поштового відправлення №0103264380832 вказано: «за закінченням встановленого строку зберігання»(а.с.43-46).

Відповідач у справі – ТОВ “ЛЮКОЛ” відзиву по суті заявлених вимог не надав.

В силу ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розгляд справи здійснено за відсутності представників сторін, оскільки сторони повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Так, копія ухвали Господарського суду Київської області від 02.07.2018 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті направлена сторонам відповідно до адрес, які вказані у витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (а.с.52-54, 73-79).

Копія такої ухвали отримана позивачем 09.07.2018, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103264788017 (а.с.62). Поштове відправлення №0103264788394, у якому копія такої ухвали направлена відповідачу, повернуте з довідкою відділення зв'язку, у якій причиною повернення зазначено: «адресат вибув» (а.с.68-72).

Відповідно до ч.2,3 ст.120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою; виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно п.5 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Клопотань про відкладення розгляду справи від сторін не надходило.

Дослідивши зібрані у справі докази, судом встановлені наступні обставини.

01.04.2015 між ПП “Віктор і К” (далі – постачальник) та ТОВ “ЛЮКОЛ” (далі – покупець) укладено договір поставки №01041504 (а.с.14-15, далі – договір).

За умовами договору, постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар за ціною та на умовах, узгоджених з покупцем, вказаних у даному договорі, а покупець - прийняти та оплатити товар постачальнику на умовах даного договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.5 договору, передача товару оформлюється накладною та/або актом приймання-передачі товару, які підписуються уповноваженими представниками сторін чи транспортною організацією.

Договором визначено, що загальна кількість товару визначається сумарною кількістю товару, поставленого згідно накладних протягом дії договору; покупець сплачує 50% передоплати за товар у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника та/або шляхом внесення готівки в касу підприємства, залишкову суму коштів сплачує протягом 7 банківських днів після отримання товару (пп. 3.2, 3.4 договору).

Сторони узгодили, що вказаний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов'язань за даним договором (п. 7.1 договору).

Як вбачається з видаткових накладних (а.с.16-19), а також товарно-транспортних накладних (а.с.20-27), позивачем 08.11.2015 поставлено відповідачу товар на загальну суму 775 024,20грн.

Як вказує позивач в позовній заяві, заборгованість відповідача за отриманий товар станом на 30.11.2015 становила 627 547,40грн, що підтверджується актом звіряння розрахунків за період з 01.04.2015 по 30.11.2015, що підписаний сторонами (а.с.29-30).

Відповідно до банківських виписок позивача від 03.12.2015 та 10.12.2015, відповідачем в рахунок погашення здійснених позивачем поставок товару сплачено 25 000,00грн та 40 000,00грн відповідно, а загалом 65 000,00грн (а.с.31-32).

Звертаючись з даним позовом, позивач вказує про часткове невиконання відповідачем зобов'язань з оплати товару, переданого відповідно до поданих накладних, а саме не здійснення розрахунку за поставлений товар на загальну суму 562 547,40грн.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов'язку оплатити поставлений товар.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правило, визначене відповідною нормою, також викладене у ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 2 вказаної норми, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, сторонами змінено загальне правило та у договорі встановлено, що товар оплачується в порядку 50 відсоткової передплати та остаточний розрахунок здійснюється протягом 7 банківських днів (п. 3.4 договору).

Таким чином, враховуючи вказаний пункт договору та те, що товар поставлено 08.11.2015, останнім днем виконання зобов'язання з оплати переданого товару є 17.11.2018.

Проте, під час розгляду справи відповідачем не надано доказів оплати поставленого товару.

За вказаних обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 562 547,40грн основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позову у повному обсязі, витрати на оплату позову судовим збором, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача, а саме у розмірі 8438,21грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЮКОЛ” (ідентифікаційний код - 39644926; 08600, Київська область, м. Васильків, вул. Володимирська, 22А) на користь Приватного підприємства “Віктор і К” (ідентифікаційний код – 20651018; 27552, Кіровоградська область, м. Світловодськ, смт. Власівка, вул. Висоцького, 2) 562 547,40грн основної заборгованості, а також 8438,21грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

Рішення суду набирає законної сили протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту та може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст.257 ГПК України з урахуванням п.17.5 ч.1 Перехідних положень ГПК України.

Суддя                               А.Р. Ейвазова