Рішення

від 16.07.2018 по справі 911/934/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2018 р. м. Київ Справа № 911/934/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рошен-Зодіак"

до фізичної особи-підприємець Ренкас Ольги Леонідівни

про стягнення стягнення 42370,94грн

Суддя С.І.Чонгова

За участю секретаря судового засідання М.Ф. Савчук

Представники:

від позивача: Крамарчук О.О. (довіреність №2 від 04.01.2018);

від відповідача: Гончаренко С.К. (договір надання правової допомоги №11/06-01 від 11.06.2018).

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рошен-Зодіак" (далі - ТОВ Рошен-Зодіак ) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до фізичної особи-підприємець Ренкас Ольги Леонідівни (далі - ФОП Ренкас О.Л.) про стягнення 42370,94грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань, в частині оплати за поставлений товар за видатковими накладними №85771 від 28.11,2017, №89431 від 12.12.2017, №94977 від 30.12.2017.

Відповідач у справі - ФОП Ренкас О.Л документально обґрунтованого відзиву на позовну заяву не надала.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.05.2018 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 16.07.2018.

У судовому засіданні 16.07.2018 представником відповідача визнано позов у повному обсязі.

Згідно з ч. 3 ст. 185 ГПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, подані письмові пояснення та докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

02.03.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Рошен-Зодіак (продавець) та фізичною особою-підприємцем Трикопа Дмитро Анатолійович (покупець) укладено договір №311 купівлі-продажу продовольчих товарів.

На виконання умов договору позивачем поставлено товар в магазин фізичної особи-підприємця Трикопа Дмитра Анатолійовича за адресою АДРЕСА_1, згідно видаткових накладних: №85771 від 28.11.2017 на суму 31480,56грн, №89431 від 12.12.2017 на суму 12344,82грн, №94977 від 30.12.2017 на суму 6026,12грн.

Позивач вказує, що поставлений товар за вказаною адресою фактично отримано відповідачем - ФОП Ренкас Л.О., оскільки фізична особа-підприємець Трикопа Дмитро Анатолійович припинив свою діяльність. Тобто, між позивачем та відповідачем досягнуто усної домовленості про поставку товару з відтермінуванням платежу до 30 календарних днів.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар у розмірі 7480,56грн, що підтверджується фіскальними чеками №345070 від 22.01.2018 на суму 2480,56грн, № 347587 від 31.01.2018 на суму 2000,00, №349103 від 06.02.2018 на суму 500,00грн, №350257 від 09.02.2018 на суму 1500,00грн, № 366565 від 05.04.2018 на суму 1000,00грн, копії яких містяться в матеріалах справи.

01.03.2018 відповідачем надано гарантійний лист щодо здійснення оплати за поставлений товар до 30.03.2018 на суму 43370,94грн.

Сторонами підписано акт взаємних розрахунків за період з 01.11.2017 по 14.02.2018 за договором купівлі-продажу відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 42370,94грн.

Однак, за поставлений товар відповідач не розрахувався, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача 42370,94грн заборгованості з оплати за поставлений товар.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов'язку оплатити товар, переданий за відповідними видатковими накладними.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджував про виникнення між сторонами у справі господарських відносин з поставки вказаного у відповідних накладних товару, з чим погоджується суд з наступних підстав.

В силу ч. 2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При цьому, в силу ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Так, згідно ч. 4 ст.203 ЦК України, правочин (договір є правочином за змістом ч.2 ст.202 ЦК України) має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Між тим, згідно ч.1 ст.218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність , крім випадків, встановлених законом; заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами . При цьому, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Факти укладення сторонами окремих договорів купівлі-продажу підтверджуються письмовими доказами - відповідними накладними, у яких зазначено найменування, кількість, ціна товару.

Факт прийняття відповідного товару за накладними у відповідній кількості, за відповідною ціною підтверджується підписами на вищевказаних видаткових накладних, що свідчить про висловлення згоди відповідачем на поставку товару на відповідних умовах.

Отже, зазначені накладні підтверджують виникнення між сторонами господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, при цьому, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 01.03.2018 надано гарантійний лист щодо здійснення оплати за поставлений товар до 30.03.2018 на суму 43370,94грн.

Також, заборгованість відповідача підтверджується підписаним сторонами актом взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача складає 42370,94грн.

Проте, як вказує позивач товар на суму 42370,94грн так і лишився неоплаченим, у зв'язку з чим останній звернувся з даним позовом до суду.

Як визначено ч.1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правило, визначене відповідною нормою, також встановлено ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У судовому засіданні відповідачем визнано позов у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасником справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 4 ст. 185 ГПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову , укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

Чатинами 1 та 4 ст 191 ГПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі , зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову . Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи, те що відповідачем визнано позов, про що подано відповідну заяву, суд вважає вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 42370,94грн за поставлений товар обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В силу ст. 129 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою позову судовим збором, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, у розмірі 1762,00грн.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Ренкас Ольги Леонідівни (08500, АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Рошен-Зодіак (09113, Київська область, м. Біла Церква, вул. Матросова, 48А; ідентифікаційний код 39627303) 42370,94грн заборгованості, а також 1762,00грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 19.07.2018

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.І. Чонгова