Рішення

від 18.07.2018 по справі 918/322/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" липня 2018 р. Справа № 918/322/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф., за участю секретаря судового засідання Оліфер С.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агропродсервіс інвест"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АП КОЛОС"

про стягнення в сумі 713 745, 83 грн,

за участі представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю фірма "Агропродсервіс інвест" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АП КОЛОС" (далі - відповідач) про стягнення 713 745, 83 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 04.01.2017 року між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено договір поставки № 040101, за умовами якого постачальник зобов'язується передати (поставити) покупцю товар в погоджені строки, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього певну грошову суму згідно з умовами цього договору. Оплата за товар здійснюється в порядку попередньої оплати у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

На виконання умов договору відповідачем поставлено позивачу продукцію на суму 4 479 624, 00 грн.

Позивач, у свою чергу, здійснив оплату продукції в розмірі 5 149 600, 00 грн., отже сума переплати складає 669 976, 00 грн, яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

За неповернення відповідачем суми передоплати позивачем нараховано 8 149, 84 грн 3 % річних, 29 210, 958 грн інфляційних втрат та 6 409, 04 грн 3 % річних.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. ст. 693, 509, 625 ЦК України, ст. ст. 173, 193 ГК України.

Ухвалою суду від 23.05.2016 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.06.2018 року.

Ухвалою суду від 20.06.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.07.2018 року.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

04 січня 2017 року між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено договір поставки № 040101 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується передати (поставити) покупцю товар в погоджені строки, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього певну грошову суму згідно з умовами цього договору (п. 1.1. договору).

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2017 року, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного виконання сторонами (п. 7.1. договору).

Згідно п. п. 1.2., 1.4., 1.5. договору найменування, асортимент, кількість і ціна договору визначаються сторонами в специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору. Кількість товару може змінюватися в залежності від вагонних норм заводу-виробника. При цьому між сторонами відбувається відповідна звірка взаєморозрахунків з поверненням надлишково сплачених коштів у випадку поставки меншої кількості товару або доплати у випадку поставки більшої кількості товару. Ціна та кількість товару остаточно узгоджується та вказується сторонами у видаткових накладних на поставку товару.

Умови і строки поставки товару врегульовані розділом 4 договору. Зокрема, поставка товару здійснюється на умовах, визначених в специфікації. В залежності від умов поставки, датою передачі товару вважається дата здачі товару перевізнику, яка зазначається в залізничній або товарно-транспортній накладній, або дата, яка зазначається у видатковій накладній на відпуск товару покупцеві. Право власності на товар, а також ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходить до покупця в момент передачі товару. Передача товару постачальником і прийняття його покупцем оформлюється видатковою накладною, яка підписується уповноваженими представниками сторін.

27.11.2017 року між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) підписано специфікацію №3, що є додатком №3 до договору (далі - специфікація),

Відповідно до п. 1 специфікації, товар, що підлягає поставці згідно умов договору, є карбамідно-аміачна суміш №32 в кількості 500 тонн по ціні 8 300, 00 грн. за одну тонну з ПДВ загальною вартістю 4 150 000,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Згідно п. 3 специфікації термін відвантаження - протягом 7-15 (семи-п'ятнадцяти) робочих днів після здійснення покупцем оплати, згідно п. 4 даного додатку.

Форма розрахунку - 100% попередня оплата (п. 4 специфікації).

Судом встановлено, що позивачем здійснено оплату на загальну суму 5 149 600, 00 грн, про що свідчать платіжні доручення №29 від 28.11.2017 року на суму 4 150 000, 00 грн та №30 від 28.11.2017 року на суму 999 600, 00 грн.

Судом також встановлено, що відповідачем на виконання умов договору поставлено, а позивачем прийнято продукцію на загальну суму 4 479 624, 00 грн, про що свідчать видаткові накладні № АП-0000346 від 11.12.2017 року на суму 333 200, 00 грн, № АП-0000350 від 12.12.2017 року на суму 666 400, 00 грн, № АП-0000362 від 22.12.2017 року на суму 977 242, 00 грн, № АП-0000364 від 28.12.2017 року на суму 555 270, 00 грн, № АП-0000005 від 03.01.2018 року на суму 975 250, 00 грн, № АП-0000012 від 14.02.2018 року на суму 972 262, 00 грн.

Отже, сума переплати за поставлений товар складає 669 976, 00 грн. (5 149 600, 00 грн - 4 479 624, 00 грн).

Пунктом 5.4. договору визначено, що оплата надлишково перерахована покупцем постачальнику, за погодженням сторін може повертатися постачальником покупцю або спрямовуватись в рахунок оплати за інший товар, який заявлено покупцем, чи в рахунок погашення існуючої заборгованості покупця перед постачальником.

Крім того, згідно акту звіряння взаєморозрахунків за період з 01.10.2017 року по 05.04.2018 року, що долучений позивачем до матеріалів справи, сторонами погоджено суму боргу відповідача перед позивачем в розмірі 669 976, 00 грн.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України).

За ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частинами 1, 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Всупереч наведеному, відповідач свого обов'язку з повернення передоплати не виконав, відтак розмір боргу становить 669 976, 00 грн.

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума попередньої оплати в розмірі 669 976, 00 грн.

Крім того, за неналежне виконання зобов'язань позивачем нараховано 8 149, 84 грн 3 % річних, 29 210, 958 грн інфляційних втрат та 6 409, 04 грн 3 % річних.

Стосовно стягнення 3 % річних та інфляційних втрат суд зазначає, що за ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з вірністю проведеного позивачем розрахунку 3% річних в сумі 8 149, 84 грн та інфляційних втрат в сумі 29 210, 958 грн, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в сумі 8 149, 84 грн та інфляційні втрати в сумі 29 210, 958 грн.

Водночас, в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 6 409, 04 грн слід відмовити, з огляду на те, що останні були застосовані до відповідача, та їх нарахування вже було здійснено у відповідні періоди на суму попередньої оплати в розмірі 669 976, 00 грн. Крім того, їх стягнення призведе до подвійного відшкодування матеріальних втрат позивача у виді 3% річних, що є недопустимим.

Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 129 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача в розмірі 10 609,87 грн

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АП КОЛОС" (33018, м. Рівне, вул. Відінська, 39 Б, оф.7 код ЄДРПОУ 40311390) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агропродсервіс інвест" (47631, Тернопільська область, Козівський район, смт. Козлів. вул. Зарудка, 1 В, код ЄДРПОУ 34653281) 669 976,00 грн основного боргу, 8 149,84 грн 3% річних за неповернення грошових коштів, 29 210,95 грн інфляційних втрат та 10 609,87 грн судового збору.

3. В частині стягнення 6 409,04 грн інфляційних відмовити.

Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного господарського суду через Господарський суд Рівненської області (п.17.5 ч.1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: https://court.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складено 19.07.2018 року.

Суддя Церковна Н. Ф.