Постанова

від 12.07.2018 по справі 911/2813/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2018 р. Справа№ 911/2813/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Дідиченко М.А.

секретар судового засідання Кравченко Х.С.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄІС"

на ухвалу Господарського суду Київської області від 10.04.2018р. (повний текст складено 23.04.2018р.)

у справі №911/2813/17 (суддя Ярема В.А.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄІС" про розстрочення виконання рішення Господарського суду Київської області від 30.10.2017р.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Б25"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄІС"

про стягнення 75 377,89 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Б25" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄІС" про стягнення 75 377,89 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 30.10.2017р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄІС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Б25" 43 683,00 грн. заборгованості, 3 960,82 грн. пені, 21 841,50 грн. штрафу, 1 091,02 грн. 3% річних, 4 801,09 грн. інфляційних втрат та 1 599,99 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017р. рішення Господарського суду Київської області від 30.10.2017р. частково скасовано. Відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Б25" у стягненні 21 841,50 грн. штрафу. В іншій частині рішення залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 09.02.2018р. у справі №911/2813/17 постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017р. в частині відмови у задоволенні позову про стягнення штрафу в сумі 21 841,50 грн. та в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Б25" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄІС" 1 489,83 грн. судового збору за подання апеляційної скарги скасовано, залишено в силі рішення Господарського суду Київської області від 30.10.2017р. в частині задоволення позову про стягнення штрафу в сумі 21 841,50 грн.

21.03.2018р. Господарським судом Київської області видано відповідний наказ.

28.03.2018р. до суду першої інстанції Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄІС" подано заяву про розстрочення виконання рішення Господарського суду Київської області від 30.10.2017р. у справі №911/2813/17.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.04.2018р. у задоволенні заяви про розстрочення виконання судового рішення у справі №911/2813/17 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄІС" подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права і не повне дослідження обставин справи, просило скасувати оскаржувану ухвалу та задовольнити заяву про розстрочення виконання рішення Господарського суду Київської області від 30.10.2017р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2018р., у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий суддя), судді Смірнова Л.Г., Дідиченко М.А., відкрито апеляційне провадження та розгляд справи призначено на 12.07.2018р.

15.06.2018р. до Київського апеляційного господарського суду від стягувача надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

В обґрунтування заяви про розстрочення виконання судового рішення боржник посилався на обставини, які на його думку, унеможливлюють виконання рішення Господарського суду Київської області від 30.10.2017р. у справі №911/2813/17, а саме важкий фінансовий стан підприємства, внаслідок чого сплата всієї присудженої до стягнення суми унеможливить повне виконання інших боргових зобов'язань, призведе до неспроможності виплачувати заробітну плату працівникам товариства та до зупинки діяльності підприємства.

На підтвердження зазначених обставин боржником надано оборотно-сальдову відомість за 2017 рік, фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва та копію рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2018р. у справі №911/3329/17.

Заявник також посилався на платіжне доручення №364 від 22.03.2018р. як на часткове добровільне виконання ним судового рішення.

Вважаючи наведені обставини такими, що унеможливлюють виконання рішення суду, боржник просив розстрочити виконання рішення Господарського суду Київської області від 30.10.2017р. у справі №911/2813/17 відповідно до запропонованого ним графіку: до 10 квітня 2018 року - 5 627,82 грн.; до 10 травня 2018 року - 5 627,82 грн.; до 10 червня 2018 року - 5 627,82 грн.; до 10 липня 2018 року - 5 627,82 грн.; до 10 серпня 2018 року - 5 627,82 грн.; до 10 вересня 2018 року - 5 627,82 грн.; до 10 жовтня 2018 року - 5 627,82 грн.; до 10 листопада 2018 року - 5 627,82 грн.; до 10 грудня 2018 року - 5 627,82 грн.; до 10 січня 2019 року - 5 627,82 грн.; до 10 лютого 2019 року - 5 627,82 грн.; до 10 березня 2019 року - 5 627,82 грн.

Утім, колегія суддів вважає, що відсутність грошових коштів на рахунках боржника не є підставою для надання розстрочки у виконанні судового рішення.

Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підстави для розстрочення виконання судового рішення передбачені частинами 3, 4 статті 331 Господарського кодексу України, за змістом яких підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За приписами частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Разом з цим, колегією враховано, що заявником всупереч приписів ст. 74, 77 ГПК України, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, що унеможливлюють виконання ним рішення суду у даній справі та виконання грошових зобов'язань у повному обсязі, зокрема, відсутності у нього грошових коштів та майна, на які можливо було б звернути стягнення. Складний фінансовий стан заявника не є винятковою обставиною у розумінні ст. 331 ГПК України, за наявності якої можливе надання розстрочки виконання рішення суду у даній справі, оскільки підприємництво є самостійною ініціативною діяльністю юридичної особи, несприятливі наслідки якої - ризики та майнова відповідальність несе товариство самостійно.

Надані заявником оборотно-сальдові відомості по рахунку та фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва не є доказами, які підтверджують обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення в даній справі у розумінні статті 331 ГПК України.

Крім того, заявником не надано переконливих доказів на підтвердження тієї обставини, що розстрочка виконання рішення призведе до реального виконання рішення суду.

Надана боржником копія платіжного доручення №364 від 22.03.2018р. з призначенням платежу: оплата згідно рішення суду по справі №911/2812/17 на суму 10 000,00 грн., не розцінюється судом як доказ можливості боржника дотримуватися запропонованого ним графіку зачислення платежів стягувачу, і що розстрочка виконання рішення суду не зашкодить матеріальним інтересам та фінансовому стану стягувача.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони, якою у даному випадку є стягувач.

У рішеннях Суду у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012р. та у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012р. вказано, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі "Агрокомплекс проти України" (заява №23465/03) від 06.10.2011р. існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява №40450/04, рішення від 15.10.2009р.).

Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід'ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", комюніке Секретаря Суду 07.05.2002р.; рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997р.).

Колегія суддів вважає, що заявником, як під час розгляду даної справи у суді першої, так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, не наведено обставин, які є винятковими і не доведено, що при розстроченні виконання судового рішення, боржник зможе забезпечити виконання судового рішення.

Як вбачається з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доводи скаржника правомірності висновків суду першої інстанції, якими відмовлено у розстроченні виконання судового рішення, не спростовують.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятої судом першої інстанції ухвали у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄІС" на ухвалу Господарського суду Київської області від 10.04.2018р. у справі №911/2813/17 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 10.04.2018р. у справі №911/2813/17 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/2813/17 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та в силу ст. 287 Господарського процесуального кодексу України оскарженню не підлягає. Повний текст складено 18.07.2018р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Л.Г. Смірнова

М.А. Дідиченко