Постанова

від 16.07.2018 по справі 910/20774/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2018 р. Справа№ 910/20774/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 16.07.2018.

розглянувши апеляційну скаргу Київської міської ради

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017

(повне рішення складено 15.12.2017)

у справі №910/20774/17(суддя Мельник В.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства Турбота ;

Товариства з обмеженою відповідальністю Київська консалтінгова група

до Київської міської ради

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю ВДС-ІНВЕСТ

про визнання правовідносин за договором оренди припиненими

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство Турбота (далі, позивач-1) та Товариство з обмеженою відповідальністю Київська консалтінгова група (далі, позивач-2) звернулись до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі, відповідач), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю ВДС-ІНВЕСТ про визнання правовідносин за договором оренди земельних ділянок від 31.08.2007, укладеним позивачами із відповідачем, припиненими для позивачів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачами у 2009 році на користь третьої особи на підставі договорів купівлі-продажу були відчужені об'єкти нерухомості, розташовані на орендованих згідно договору оренди від 31.08.2007 земельних ділянках, що в силу норм статей 120, 141 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 7 Закону України Про оренду землі є підставою для визнання правовідносин за договором оренди припиненими.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 у справі №910/20774/17 позовні вимоги задоволені повністю.

Визнано правовідносини за Договором від 31.08.2007 оренди земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:88:135:0027, загальною площею 0,4005, розташованої по вул. Старокиївська, 10 у Шевченківському районі м. Києва, (зареєстрований 26.09.2007 Головним управлінням земельних ресурсів - виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 91-6-00695) припиненими для Приватного акціонерного товариства Турбота (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, 10, ідентифікаційний номер 30784145) з 05.02.2009.

Визнано правовідносини за Договором від 31.08.2007 оренди земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:88:135:0027, загальною площею 0,4005, розташованої по вул. Старокиївська, 10 у Шевченківському районі м. Києва, (зареєстрований 26.09.2007 Головним управлінням земельних ресурсів - виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 91-6-00695) припиненими для Товариства з обмеженою відповідальністю Київська консалтингова група (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, 10, ідентифікаційний номер 21645994) з 01.09.2009.

Присуджено до стягнення із Київської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Київська консалтінгова група судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

Присуджено до стягнення із Київської міської ради на користь Приватного акціонерного товариства Турбота судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

В обґрунтування прийнятого рішення суд, посилаючись на норми статей 120, 141 Земельного кодексу України, статтю 377 Цивільного кодексу України та частину 3 статті 7 Закону України Про оренду землі , зазначив, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача земельної ділянки, на якій розташовані такі об'єкти, припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Київська міська рада звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 у справі №910/20774/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:

- судом першої інстанції не було з'ясовано ту обставину, що відповідно до пункту 8.4. Договору орендарі зобов'язані протягом 10 днів з моменту вчинення відповідного правочину про відчуження майна, повідомити про це орендодавця, а також повідомити про наміри подальшого використання спірної земельної ділянки. Однак, позивачами значно перевищено цей строк, тобто не виконано однієї з умов договору оренди;

- Київська міська рада не надавала своєї згоди на дострокове розірвання договору оренди;

- суд першої інстанції застосував редакцію закону, яка не підлягала застосуванню у спірних правовідносинах, зокрема, статті 120, 141 Земельного кодексу України, статтю 7 Закону України Про оренду землі ;

- договори купівлі-продажу, укладені між позивачами та третьою особою, не містять відомостей про кадастрові номери земельних ділянок, на яких були розташовані відчужувані об'єкти нерухомості, що суперечить положенням частини 6 статті 120 Земельного кодексу України у редакції, застосованій судом першої інстанції;

- суд безпідставно прийняв рішення про припинення правовідносин за договорами з 05.02.2009 для ПАТ Турбота та з 01.09.2009 для ТОВ Київська консалтінгова група , не прийнявши до уваги положення статті 653 Цивільного кодексу України;

- суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що новий власник нерухомого майна, розташованого на орендованих позивачами земельних ділянках, не звертався до Київської міської ради із відповідною заявою про укладення договору оренди земельної ділянки;

- позивачами невірно обрано спосіб захисту порушеного права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 (головуючий суддя Корсакова Г.В., судді: Тарасенко К.В., Чорна Л.В.) поновлено відповідачу строк на апеляційне оскарження рішення суду, відкрито провадження у справі №910/20774/17 та призначено справу до розгляду на 04.04.2018.

27.03.2018 від позивачів через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останні просили суд у задоволенні апеляційної скарги Київської міської ради відмовити, оскаржене рішення суду залишити без змін. Позивачі зазначили, що правовідносини з приводу користування земельною ділянкою відповідача у позивачів припинились з переходом права власності на розташовані на них приміщення новому власнику (третій особі у справі). Позивачі з моменту відчуження нерухомого майна не користувались орендованими земельними ділянками.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2018 (головуючий суддя Корсакова Г.В., судді: Тарасенко К.В., Чорна Л.В.) відкладено розгляд справи на 24.04.2018 у зв'язку із неявкою у судове засідання представників позивача-2 та третьої особи.

У зв'язку зі звільненням головуючого судді Корсакової Г.В. з посади судді, розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2018 №09.1-07/154/18 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Київської міської ради передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Михальської Ю.Б., суддів: Отрюха Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2018 прийнято апеляційну скаргу Київської міської ради до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.; розгляд справи №910/20774/17 призначено на 05.06.2018.

У судове засідання, призначене на 05.06.2018, представник третьої особи не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень, які направлялися на адресу третьої особи та були повернуті поштовим відділенням на адресу суду із відміткою за закінченням встановленого строку зберігання .

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення третьої особи про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги та з огляду на відсутність передбачених статтею 202 Господарського процесуального кодексу України підстав для відкладення розгляду справи, колегія суддів визнала за можливе здійснювати перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника третьої особи.

У судовому засіданні, призначеному на 05.06.2018, суд, після заслуховування пояснень представників сторін, оголосив перерву до 16.07.2018.

У судовому засіданні 16.07.2018 представник позивачів надав суду письмові пояснення з приводу судової практики Верховного Суду відносно предмету позову у даній справі, зокрема, щодо постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №910/11547/16.

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Представник позивачів у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати, у позові відмовити.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням Київської міської ради від 27.10.2005 №287/3748 було передано Відкритому акціонерному товариству Науково - виробничий комплекс Київський завод автоматики ім. Г.І. Петровського , Закритому акціонерному Товариству Турбота , Товариству з обмеженою відповідальністю Київська консалтінгова група та Товариству з обмеженою відповідальністю ТАРГЕТ Ексібішнз , у довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,40 га для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі та господарських споруд на вул. Старокиївській, 10 у Шевченківському районі міста Києва.

Рішенням Київської міської ради від 24.05.2007 №692/1353 продовжено термін дії рішень Київської міської ради.

31.08.2007 між Київською міською радою, як орендодавцем, та Відкритим акціонерним товариством Науково - виробничий комплекс Київський завод автоматики ім. Г.І. Петровського , Закритим акціонерним товариством Турбота , Товариством з обмеженою відповідальністю Київська консалтінгова група та Товариством з обмеженою відповідальністю ТАРГЕТ Ексібішнз , як орендарями, було укладено Договір оренди земельної ділянки (далі, Договір оренди).

Відповідно до пункту 1.1. Договору оренди орендодавець на підставі рішень Київської міської ради від 27.10.2005 №287/3748 та від 24.05.2007 №692/1353, за Актом приймання-передачі передає, а орендарі приймають в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку визначену цим Договором.

Пунктом 2.1 Договору сторони погодили, що об'єктом оренди відповідно до цього Договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування - вул. Старокиївська, 10 у Шевченківському районі м. Києва;

- розмір - 0,4005 (нуль цілих і чотири тисячі п'ять десятитисячних) га, зокрема:

Відкритому акціонерному товариству Науково-виробничий комплекс Київський завод автоматики ім. Г.І. Петровського - 62/100 земельної ділянки, Закритому акціонерному товариству Турбота - 32/100 земельної ділянки, Товариству з обмеженою відповідальністю Київська консалтінгова група - 5/100 земельної, ділянки, Товариству з обмеженою відповідальністю ТАРГЕТ Ексібішнз - 1/100 земельної ділянки;

- цільове призначення - для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі та господарських споруд;

- кадастровий номер - 8000000000:88:135:0027.

Вказаний правочин було внесено до Державного реєстру правочинів за номером 2319404.

На виконання умов Договору оренди 26.09.2007 сторонами підписано Акт приймання-передачі земельної ділянки, на підставі якого орендодавець передав, а орендарі прийняли у своє володіння і користування земельну ділянку з вищевказаними параметрами.

Вказаний Договір 26.09.2007 було зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів - виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис у книзі записів державної реєстрації договорів за №91 -6-00695.

Договір між сторонами було укладено на 15 років (пункту 3.1. Договору оренди).

Пунктом 4.2. Договору оренди сторони погодили річну орендну плату, а саме для позивачів у даній справі було встановлено 4% від нормативно-грошової оцінки їхніх часток у зазначеній земельній ділянці, отриманих в оренду.

За змістом пункту 8.4. Договору оренди орендарі зобов'язані своєчасно вносити орендну плату та у випадку відчуження належних їм на праві власності об'єктів нерухомості чи їх частин, письмово повідомити про це орендодавця протягом 10 днів з моменту вчинення відповідного правочину, а також про наміри подальшого використання орендованої земельної ділянки. У випадку наявності наміру припинити право користування, цей договір або розривається, або в нього вносяться відповідні зміни з новим власником об'єктів, що були відчужені.

Як вбачається із матеріалів справи, 05.02.2009 ЗАТ Турбота , правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство Турбота (позивач-1), за Договором купівлі-продажу нежилих будівель ВМВ №820243 продало Товариству з обмеженою відповідальністю ВДС ІНВЕСТ , (код ЄДРПОУ 31955356) - третій особі у даній справі, всі належні йому на праві власності об'єкти нерухомості за адресою: вул. Старокиївська, 10 у м. Києві, а саме: нежилі приміщення 3-го поверху ( в літ. X), загальною площею 547,20 кв.м. що становили 4/100 частини від усього майнового комплексу площею 15 633,29 кв.м. та нежилі приміщення цокольного поверху, 1-го, 2-го та 3-го поверхів (в літ. X), загальною площею 821,20 кв.м., що становили 5/100 частин від усього майнового комплексу площею 15 633,29 кв.м.

Відповідно до пункту 6.2. Договору купівлі-продажу нежилих будівель ВМВ №820243 право власності на вказане нерухоме майно, згідно частини 4 статті 334 Цивільного кодексу України, у покупця виникає з моменту державної реєстрації цього договору.

Договір купівлі-продажу вказаного майна 05.02.2009 було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою H.M. та зареєстровано в реєстрі за № 133 та дані про нового власника приміщень були внесені до Державного реєстру правочинів у той самий день.

Актом приймання-передачі від 04.03.2009 відчужені приміщення були фактично передані позивачем-1 третій особі у даній справі.

Як вбачається із Інформаційної Довідки від 13.11.2017 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №103589550, за третьою особою (ТОВ ВДС ІНВЕСТ , код ЄДРПОУ 31955356) зареєстровано право власності на придбані 05.02.2009 у позивача-1 приміщення.

01.09.2009 ТОВ Київська консалтінгова група (позивач-2) за Договором купівлі-продажу нежилих приміщень ВМК №158178 продало належні йому на праві власності об'єкти нерухомості за адресою: вул. Старокиївська, 10 у м. Києві, а саме: - нежитлові приміщення на 2-му поверсі корпусу № 34 (літера X), загальною площею 220,1 кв.м. тому ж Товариству з обмеженою відповідальністю ВДС ІНВЕСТ (третій особі у даній справі).

Відповідно до пункту 6.2. Договору купівлі-продажу нежилих приміщень ВМК №158178 право власності на вказане нерухоме майно, згідно частини 4 статті 334 Цивільного кодексу України, у покупця виникає з моменту державної реєстрації цього договору.

Договір купівлі-продажу вказаного майна 01.09.2009 було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою Н.М. та зареєстровано в реєстрі за №1099 та дані про нового власника приміщень були внесені до Державного реєстру правочинів у той самий день.

Відповідно до Інформаційної Довідки від 13.11.2017 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №103589550, за третьою особою (ТОВ ВДС ІНВЕСТ , код ЄДРПОУ 31955356) зареєстровано право власності на придбані 01.09.2009 у позивача-2 приміщення .

Актом приймання-передачі від 30.09.2009 відчужені приміщення були фактично передані позивачем-2 третій особі у даній справі.

Листом №12 від 29.01.2010 позивач-1 повідомив відповідача про продаж нежилих приміщень за Договором купівлі-продажу нежилих приміщень від 05.02.2009, у зв'язку із чим просив розірвати Договір оренди земельної ділянки з 01.02.2010.

Позивачем-2 на адресу відповідача було надіслано лист вих. №5 від 01.02.2010, відповідно до якого позивачем-2 було повідомлено відповідача про продаж нежилих приміщень за Договором купівлі-продажу нежилих приміщень від 01.09.2009, у зв'язку із чим позивач-2 просив розірвати Договір оренди земельної ділянки з 01.02.2010.

13.04.2010 листом №07-387/111771 Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надіслало відповідь позивачу-1 на його лист, в якому повідомило, що так як термін дії спірного Договору оренди земельної ділянки триватиме до 2022 року, керуючись пунктом 8.4. Договору, до нього слід оформити Угоди про внесення змін до договору оренди між Київською міською радою та ТОВ ВДС ІНВЕСТ .

Позивачі, у свою чергу, звернулись із листами від 22.06.2010 та 26.10.2010 на адресу нового власника нежилих приміщень (ТОВ ВДС Інвест ), повідомивши останнього про необхідність заміни їх сторін у Договорі на нового власника майна, проте останній листами від 05.11.2010 відповів, що у зв'язку зі складним фінансовим становищем не має наміру орендувати земельну ділянку під належними їй на праві власності приміщеннями та укладати з Київською міською радою відповідні договори.

30.10.2017 позивачі повторно звернулись до відповідача з листом-пропозицією вих. №43/03 щодо оформлення припинення правовідносин за спірним договором з метою досудового врегулювання спору. Проте, відповідач станом на день звернення до суду відповіді не надіслав, у зв'язку з чим позивачі звернулись до суду із позовом у даній справі.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 2 Закону України Про оренду землі визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Судом встановлено, про що зазначалося вище, що між позивачами та відповідачем було укладено Договір оренди земельної ділянки від 31.08.2007, строком на 15 років. Місцем розташування земельної ділянки є місто Київ, вул. Старокиївська, 10.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, а саме Договорів купівлі-продажу нежилих будівель від 05.02.2009 та 01.09.2009, позивачі передали у власність третій особі (ТОВ ВДС Інвест ) нежилі приміщення за адресою: м. Київ, вул. Старокиївська будинок №10, розташовані на орендованих згідно Договору оренди земельних ділянках.

Зазначені нежилі приміщення є у розумінні частини 1 статті 182 Цивільного кодексу України нерухомим майном.

Право власності на вказані нежилі приміщення виникло у третьої особи, з огляду на положення частини 4 статті 334 Цивільного кодексу України та умови пунктів 6.2. Договорів купівлі-продажу, з 05.02.2009 та 01.09.2009 відповідно.

Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України та частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у редакції станом на дату укладання між позивачами та третьою особою Договорів купівлі-продажу нежилих приміщень, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Частина 1 статті 31 Закону України Про оренду землі у редакції станом на дату укладання договорів купівлі-продажу, містить наступний перелік підстав припинення договору оренди землі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

- поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

- смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;

- ліквідації юридичної особи - орендаря;

- відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем.

Водночас, згідно частини 2 статті 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Із системного аналізу вказаних норм статті 377 Цивільного кодексу України, частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України та частини 2 статті 31 Закону України Про оренду землі вбачається, що при виникненні у іншої особи права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, право попереднього власника або користувача земельною ділянкою припиняється, оскільки до набувача нерухомого майна, яке є невіддільним від земельної ділянки, на якій воно розташоване, переходить право користування (різновидом якого є право оренди) тією частиною земельної ділянки, на якій воно розміщене, та частиною ділянки, яка необхідна для його обслуговування.

При цьому, судом взято до уваги, що позивачі, звертаючись до відповідача із листами від 29.01.2010 та від 01.02.2010 з проханням розірвати Договір оренди, зазначали, що не мають намірів щодо подальшого використання спірних земельних ділянок, що фактично свідчить про добровільну відмову позивачів від права користування земельними ділянками, що з огляду на приписи пункту а частини 1 статті 141 Земельного кодексу України у редакції станом на дату укладання договорів купівлі-продажу, на яку у тому числі посилаються позивачі у позовній заяві, також є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини 2 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, припинення господарських правовідносин.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції, враховуючи, що фактичне користування земельною ділянкою здійснює новий власник майна, розташованого на ній, а позивачі добровільно відмовилися від права користування земельною ділянкою, дійшов висновку, що наявні передбачені законодавством, а саме статтями 120, 141 Земельного кодексу України, статтею 377 Цивільного кодексу України, статтею 31 Закону України Про оренду землі у вищевказаних редакціях, підстави для визнання правовідносин за Договором оренди припиненими для позивачів.

Твердження відповідача із приводу того, що позивачами перевищено встановлений пунктом 8.4. Договору оренди строк, протягом якого останні мали повідомити орендодавця про відчуження нерухомого майна, взяті судом до уваги, втім, дана обставина не спростовує наявності законодавчо визначених підстав для припинення у даному випадку правовідносин за Договором оренди.

Відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження звернення нового власника нерухомого майна, розташованого на орендованих позивачами земельних ділянках, до Київської міської ради із відповідною заявою про укладення договору оренди земельної ділянки, не впливає на права та обов'язки позивачів у спірних правовідносинах із відповідачем.

Поруч із цим колегія суддів зазначає, що чинне земельне законодавство не покладає на позивачів обов'язку примусово забезпечити заміну їх, як сторони орендаря за договором оренди, новим власником приміщень, розташованих на орендованій земельній ділянці. Водночас, відповідачем, як особою, яка відповідно до Земельного кодексу України наділена повноваженнями щодо розпорядження землями територіальної громади міста, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, після повідомлення позивачами у 2010 році про відчуження нерухомого майна, що знаходиться на орендованій ділянці, не було вчинено жодних дій з метою заміни сторони в орендному зобов'язанні.

Посилання скаржника на те, що договори купівлі-продажу, укладені між позивачами та третьою особою, не містять відомостей про кадастрові номери земельних ділянок, на яких були розташовані відчужувані об'єкти нерухомості, що суперечить положенням частини 6 статті 120 Земельного кодексу України, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки вказаною статтею у редакції, чинній станом на дату укладення договорів купівлі-продажу нежилих приміщень 2009 року, вимога щодо зазначення у договорі кадастрового номеру земельної ділянки, як його істотної умови, встановлена не була.

Доводи апеляційної скарги відповідача із посиланням на норми статей 651, 653 Цивільного кодексу України, якими регулюються питання зміни та розірвання договорів, не приймаються судом до уваги, оскільки предметом спору в даній справі є не розірвання договору оренди, а визнання правовідносин за договором оренди припиненими, що регулюються іншими правовими нормами та згідно частини 2 статті 20 Господарського кодексу України є самостійним способом захисту порушених прав.

З огляду на зазначене, також не приймаються до уваги посилання скаржника на постанову Верхового Суду від 12.04.2018 у справі №910/11547/16, предметом позову у якій було саме розірвання договору оренди.

Колегією суддів взяті до уваги посилання скаржника на те, що судом першої інстанції були застосовані положення статей 120, 141 Земельного кодексу України та статті 7 Закону України Про оренду землі у редакції, зміненій Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю від 05.11.2009 №1702-VІ, а не у редакції станом на дату набуття третьою особою права власності на нежилі приміщення згідно договорів купівлі-продажу від 05.02.2009 та 01.09.2009, однак, вказане не призвело до ухвалення незаконного рішення у справі, оскільки норми статей 377 Цивільного кодексу України та 120 Земельного кодексу України у редакції станом на 2009 рік вже передбачали, що із переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Посилання відповідача не те, що позивачами обрано невірний спосіб захисту порушеного права спростовуються вищенаведеними обставинами справи.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог позивачів.

Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки останні не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Київської міської ради є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 у справі №910/20774/17 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 у справі №910/20774/17 залишити без змін.

Матеріали справи №910/20774/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 19.07.2018.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко