Постанова

від 16.07.2018 по справі 924/173/18

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2018 року Справа № 924/173/18

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В. , суддя Огороднік К.М.

секретар судового засідання Величко К.Я.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Агроінвестпроект-2005" на рішення господарського суду Хмельницької області від 25 квітня 2018 року (повний текст складено 25.04.2018) у справі №924/173/18 (суддя Вибодовський О.Д.)

за позовом Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Перший національний аграрний кооператив"

до Фермерського господарства "Агроінвестпроект-2005"

про стягнення 104 042,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 25 квітня 2018 року у справі №924/173/18 позов Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Перший національний аграрний кооператив" до Фермерського господарства "Агроінвестпроект-2005" про стягнення 104 042,19грн., з яких 86 790,00 грн. - основний борг, 11 301,72 грн. - пеня, 1 177,02 грн. - 3% річних та 4 773,45 грн. - інфляційних нарахувань задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Фермерського господарства "Агроінвестпроект-2005" на користь Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Перший національний аграрний кооператив" - 103 887,63 грн., з яких 86 790,00 грн. - основний борг, 11 161,43 грн. - пені, 1 162,75 грн. - 3% річних та 4 773,45 грн. - інфляційних нарахувань та 1 762,00 грн. витрат по оплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, ФГ "Агроінвестпроект-2005" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду змінити, відмовивши у задоволенні позову щодо стянення 10603,36 грн. пені.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Хмельницької області норм процесуального права, а саме, вказує на те, що судом першої інстанції не розглянуто клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання представники сторін не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін, оскільки останні були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Крім того, ухвалою апеляційного суду від 15 червня 2018 року явка представників сторін обов'язковою не визнавалась.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, рішення місцевого господарського суду - змінити.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між Сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом "Перший національний аграрний кооператив" (позивач/продавець) та Фермерським господарством "Агроінвестпроект-2005" (відповідач/покупець) був укладений договори купівлі-продажу від 10 квітня 2017 року (далі -договір №1) та від 18 травня 2017 року (далі - Договір №2).

Відповідно до пунктів 1.1, 2 договору №1, продавець зобов'язувався передати товар, що належить йому, у власність покупцеві, а покупець в свою чергу зобов'язувався прийняти товар, а саме 5000кг гороху за ціною 15,90грн. (в т.ч. ПДВ) за 1кг, загальною вартістю 79 500,00грн. (в т.ч. ПДВ) та сплатити за нього на умовах цього договору.

Відповідно до пунктів 1.1, 2 договору №2, продавець зобов'язувався передати товар, що належить йому, у власність покупцеві, а покупець в свою чергу зобов'язувався прийняти товар, а саме 2000кг гречки за ціною 23,52грн. (в т.ч. ПДВ) за 1кг, загальною вартістю 47 040,00грн. (в т.ч. ПДВ) та сплатити за нього на умовах цього договору.

У відповідності до пунктів 3.2 зазначених договорів, перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформлюється актом прийому-передачі.

Остаточна кількість та вартість товару, що визначений в п. 2 договору визначається сторонами в акті приймання-передачі товару. (п.4.1. договорів №№ 1,2).

Як встановлено судами обох інстанцій, позивачем на виконання умов договорів було передано відповідачу товар на загальну суму 126 540,00 грн., а саме 5000кг гороху за ціною 15,90грн. за 1кг, загальною вартістю 79 500,00грн. та 2000кг гречки за ціною 23,52грн. за 1кг, загальною вартістю 47 040,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актом приймання-передачі майна від 10.04.2017, накладною № 101 від 10.04.2017, актом приймання-передачі майна від 18.05.2017, видатковою накладною № 133 від 18.05.2017.

За умовами п.4.2. договору №1 попередня оплата в розмірі 50% вартості товару має бути перерахована продавцю протягом двох календарних днів з моменту виставлення відповідного рахунку. Остаточна оплата вартості товару проводиться покупцем не пізніше 30 вересня 2017 року.

Згідно п. 4.2. договору № 2 остаточна оплата вартості товару проводиться покупцем не пізніше 30 вересня 2017 року.

Натомість, відповідачем, в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань, перераховано позивачу лише попередню оплату згідно п. 4.2. договору № 1 в сумі 39 750,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку позивача від 25 квітня 2017 року.

Внаслідок таких неправильних дій відповідача, останнім створена заборгованість в розмірі 86 790,00 грн. (по договору № 1 в сумі - 39 750,00 грн., по договору № 2 в сумі - 47 040,00 грн.).

При цьому, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду доказів на підтвердження добровільного погашення вказаної заборгованості відповідачем не подано; відсутні такі докази і в матеріалах справи.

Оскільки, як встановлено судами обох інстанцій, існує заборгованість відповідача перед позивачем, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 86 790,00 грн. обгрунтовані, законні та, відповідно, правомірно задоволені судом першої інстанції на підставі ст.ст. 509, 525, 526, 530, 692, 712 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки прострочення виконання з боку відповідача має місце, апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом щодо правомірності стягнення з останнього 1 162,75 грн. відсотків річних за період з 01.10.2017 по 12.03.2018 та 4 773,45 грн. інфляційних нарахувань за жовтень 2017 - лютий 2018. При цьому, у стягненні 14,27 грн. відсотків річних суд першої інстанції відмовив правомірно, оскільки їх нараховано та відповідно пред'явлено до стягнення безпідставно.

Крім того, пунктом 6.2 договорів №1 та №2 сторони передбачили, що за порушення строків оплати покупець додатково сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Оскільки матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем умов договорів та зважаючи, що п.6.4 договору та ст.549 ЦК України, ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачена майнова відповідальність боржника, суд першої інстанції правомірно задоволив пеню в розмірі 11 161,43грн. за період з 01.10.2017р. по 12.03.2018р. При цьому, у стягненні 140,29 грн. пені суд першої інстанції відмовив правомірно, оскільки їх нараховано та, відповідно, пред'явлено до стягнення безпідставно.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на 95 %.

При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції, вказане клопотання судом першої інстанції розглянуто не було, і як наслідок останньому не було надано належної правової оцінки.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне розглянути клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

За змістом статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Застосовуючи норму ст.233 ГК України, суд зобов'язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013).

Таким чином, чинне законодавство передбачає неустойку в якості засобу виконання зобов'язань й міру майнової відповідальності за їх невиконання або неналежне виконання, а правом на пом'якшення неустойки наділений суд задля усунення явної її неспіврозмірності й подальшого порушення зобов'язань.

Враховуючи комплексний характер цивільно-правової відповідальності, під співрозмірністю суми неустойки у результаті порушення зобов'язань, кодекс допускає виплату кредитору такої компенсації його втрат, які будуть адекватними й співрозмірними з порушеним інтересом.

При цьому, відповідач має надати докази явної неспіврозмірності неустойки наслідкам порушення зобов'язання, зокрема, що покладений розмір збитків кредитора, які могли виникнути внаслідок порушення зобов'язань, значно вище основного невиконаного зобов'язання.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16.

Суд зазначає, що відповідачем не обґрунтовано та не доведено належними та допустимими доказами винятковості випадку, а також невідповідності розміру стягуваних штрафних санкцій (11 301,72 грн.) розміру завданих збитків (вартості товару на суму 86 790,00 грн. грн.).

Так, за змістом ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України під розміром збитків слід розуміти суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків.

В апеляційній скарзі та у поданому до суду першої інстанції відзиві, на підтвердження винятковості даного випадку, відповідач посилається на наявність спору між сторонами у справі №924/120/18, рішення в якій ухвалено 07 травня 2018 року. Однак обставини зазначеної відповідачем справи не стосуються даного спору, а наявність невиконання Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Перший національний аграрний кооператив" зобов'язання перед Фермерським господарством "Агроінвестпроект-2005" за договором поставки №05/16 від 19.05.2016 не є винятковим випадком.

Крім того, щодо врахування ступеню виконання зобов'язання відповідачем, то станом на дату вирішення спору, відповідачем так і не здійснено оплату за товар, доказів протилежного суду не надано.

Дослідивши обставини, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі, та докази, надані на підтвердження вказаних обставин, та зважаючи на те, що можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, як і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність правових підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 103 887,63грн., з яких 86 790,00 грн. - основний борг, 11 161,43 грн. - пені за період з 01.10.2017р. по 12.03.2018р., 1 162,75 грн. - 3% річних за період з 01.10.2017р. по 12.03.2018р. та 4 773,45 грн. - інфляційних нарахувань за жовтень 2017р. - лютий 2018р.

Вирішуючи даний спір, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Перший національний аграрний кооператив", однак судом першої інстанції не було надано правової оцінки клопотанню відповідача про зменшення штрафних санкцій.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. (ч.ч. 1,2,4 ст.277 ГПК України).

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а рішення господарського суду Хмельницької області від 25.04.2018 у справі №924/173/18 - змінити шляхом доповнення його мотивувальної частини висновком щодо розгляду клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Судові витрати, понесені скаржником за розгляд апеляційної скарги, залишаються за апелянтом, оскільки матеріальна частина рішення суду першої інстанції в частині стягнення неустойки залишена апеляційним судом без задоволення.

Керуючись ст.ст. 129, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Агроінвестпроект-2005" задоволити частково.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 25 квітня 2018 року у справі №924/173/18 змінити, доповнивши мотивувальну частину рішення висновком щодо розгляду клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку, встановленому ст.ст. 287-291 ГПК України.

3. Матеріали справи №924/173/18 повернути господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "19" липня 2018 р.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Огороднік К.М.