Рішення

від 18.07.2018 по справі 813/2459/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№813/2459/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Оброшине" Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України" до Ставчанської сільської ради Пустомитівського району Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення, -

Встановив:

На розгляді Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державного підприємства "Дослідне господарство "Оброшине" Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України" до Ставчанської сільської ради Пустомитівського району Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення Ставчанської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 726 «Про заборону проведення рубки лісу на території Ставчанської сільської ради Пустомитівського району Львівської області» від 28.03.2018.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є постійним лісокористувачем земель, розташованих на території Ставчанської сільської ради, що підтверджується Державними актами на право постійного користування. Втім, 28 березня 2018 року відповідачем було прийнято рішення № 726 «Про заборону проведення рубки лісу на території Ставчанської сільської ради». Зокрема, вказаним рішенням Ставчанська сільська рада вирішила заборонити проведення всіх видів рубок у лісах на території Ставчанської сільської ради до завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12016140270002805 від 28.12.2016. В оскаржуваному рішенні відповідач вказує, що заборона стосується ДП «ДГ «Оброшине». Позивач вважає, що оскаржуване рішення відповідача прийняте з порушенням норм чинного законодавства, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач у встановлений судом строк (з врахуванням часу на пересилання поштової кореспонденції) відзив на позовну заяву суду не надав та жодних клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

Так, частиною 4 статті 159 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Водночас, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З огляду на те, що Ставчанська сільська рада Пустомитівського району Львівської області у встановлений судом строк (з урахуванням часу на пересилання поштової кореспонденції) не надала суду відзив на позов та не повідомила суд про причини за яких такий відзив не може бути подано, суд кваліфікує неподання відповідачем відзиву на позов, як визнання позову у повному обсязі.

Враховуючи наведене, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті встановив наступне.

Суд встановив, що згідно з державними актами на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 179443 та № 179441 від 05.06.2006, Державне підприємство "Дослідне господарство "Оброшине" Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України" є постійним користувачем земельної ділянки площею 195455 га та площею 154447 га на території Ставчанської сільської ради Пустомитівського району Львівської області. Цільове призначення (використання) земельних ділянок є дослідження і навчальні цілі пропаганди передового досвіду для ведення сільського господарства.

28 березня 2018 року Ставчанською сільською радою Пустомитівського району Львівської області було прийнято рішення № 726 «Про заборону проведення рубки лісу на території Ставчанської сільської ради».

Не погодившись із вказаним рішенням позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходив з наступного.

Правовий статус, систему, засади організації та діяльності місцевого самоврядування в Україні визначено у Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР.

За визначенням, наведеним у частині 1 та 2 статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з частиною 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Загальну компетенцію сільських, селищних, міських рад визначено у статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якої сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад, у якій не передбачено повноважень обласної ради щодо встановлення заборони на проведення вирубок лісів на території відповідної громади.

Так, нормативно правовим актом, який регулює суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами, у тому числі визначає повноваження, обласних та районних рад у сфері лісових відносин є Лісовий кодекс України від 21.01.1994 № 3852-XII.

Відповідно до статті 2 Лісового кодексу України лісові відносини - суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Об'єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки. Суб'єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України.

Статтею 25 Лісового кодексу України визначено основні завдання державного регулювання та управління у сфері лісових відносин.

Так, основним завданням державного регулювання та управління у сфері лісових відносин є забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів.

Державне регулювання та управління у сфері лісових відносин здійснюється шляхом:

1) формування та визначення основних напрямів державної політики у сфері лісових відносин;

2) визначення законом повноважень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

3) установлення відповідно до закону порядку і правил у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

4) здійснення державного контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів.

Повноваження сільських, селищних, міських рад у сфері лісових відносин визначено у статті 33 Лісового кодексу України відповідно до якої сільські, селищні, міські ради у сфері лісових відносин на відповідній території:

1) передають у власність, надають у постійне користування земельні лісові ділянки, що перебувають у комунальній власності, в межах сіл, селищ, міст і припиняють права користування ними;

2) приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у комунальній власності, в межах сіл, селищ, міст і припиняють права користування ними;

3) беруть участь у здійсненні заходів щодо охорони і захисту лісів, ліквідації наслідків стихійних явищ, лісових пожеж, залучають у встановленому порядку до цих робіт населення, транспортні й інші технічні засоби та обладнання;

4) організовують благоустрій лісових ділянок і культурно-побутове обслуговування відпочиваючих у лісах, що використовуються для цих цілей;

5) встановлюють порядок використання коштів, що виділяються з місцевого бюджету на ведення лісового господарства;

6) вирішують інші питання у сфері лісових відносин відповідно до закону.

У відповідності до статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Отже, з наведеного слідує, що Лісовий кодекс України не відносить до повноважень сільських, селищних, міських рад питання щодо надання дозволів на користування лісами або анулювання таких дозволів, як і не передбачає права сільських, селищних, міських рад забороняти невизначеному колу осіб здійснювати вирубку лісу на підпорядкованій їм території.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що захист лісів від незаконних вирубок здійснюється у складі комплексу заходів по організації охорони і захисту лісів.

Статтею 94 Лісового кодексу України передбачено, що державний контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища, іншими органами виконавчої влади у межах повноважень, визначених законом.

Центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів є Державна екологічна інспекція України, правовий статус якої визначено у Положенні, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України «Про Положення про Державну екологічну інспекцію України» від 19 квітня 2017 року № 275 (далі – Положення).

Відповідно до вказаного Положення Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно з пунктом 3 вказаного Положення основними завданнями Держекоінспекції є реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів та здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо охорони, захисту, використання і відтворення лісів.

Відповідно до абзацу «ґ» підпункту 2 пункту 4 Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, а саме:

- про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо:

- пошкодження дерев і чагарників, знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розплідниках і на плантаціях, природного підросту та самосіву на землях, призначених під відновлення лісу, законності вирубування;

- повноти та законності здійснених заходів щодо відтворення лісів, зокрема цінними та рідкісними породами дерев, породами, притаманними відповідному регіону, та повноти заходів з догляду за лісовими культурами на землях, призначених під відновлення лісу;

- раціонального та невиснажливого використання лісових ресурсів;

- добування продуктів лісу та використання лісових ресурсів;

- здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу, застосування пестицидів і агрохімікатів у лісовому господарстві та лісах;

- використання полезахисних лісосмуг, водоохоронних і захисних лісових насаджень;

- заготівлі деревини в порядку рубок головного користування та здійснення лісогосподарських заходів;

- експлуатації нових і реконструйованих підприємств, цехів, агрегатів, транспортних шляхів, магістральних трубопроводів, комунальних та інших об'єктів, не забезпечених обладнанням, що запобігає шкідливому впливу на стан і відтворення лісів;

- збереження корисної для лісу фауни;

Згідно з статтею 29-2 Лісового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері лісових відносин обмежує чи зупиняє (тимчасово) в установленому порядку діяльність підприємств, установ та організацій незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо вона здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів.

Отже, саме до компетенції Державної екологічної інспекції України та її територіальних органів віднесено питання щодо захисту лісів від незаконних рубок. При цьому, у разі встановлення таких фактів Держекоінспекція України має право обмежити чи повністю зупинити діяльність відповідних підприємств, установ та організацій, які здійснюють заготівлю лісових ресурсів (вирубку лісу) з порушенням вимог чинного законодавства.

Таким чином, суд звертає увагу, що саме до компетенції Державної екологічної інспекції України та її територіальних органів віднесено питання щодо захисту лісів від незаконних вирубок.

Як вбачається із змісту рішення № 726 «Про заборону проведення рубки лісу на території Ставчанської сільської ради», Ставчанська сільська рада Пустомитівського району Львівської області встановила заборону на проведення всіх видів вирубок у лісах на території Ставчанської сільської ради до завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12016140270002805 розпочатого 28 грудня 2016 року. Також, у вказаному рішенні відповідач зазначає, що заборона стосується ДПДГ «Оброшино».

З огляду на викладе суд погоджується з доводами позивача, що відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, оскільки питання щодо захисту лісів від незаконних вирубок відноситься до компетенції Державної екологічної інспекції України.

Окрім того, суд вважає за необхідно зазначити, що із змісту оскаржуваного рішення слідує, що відповідач забороняє проведення всіх видів вирубок у лісах на території Ставчанської сільської ради до завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12016140270002805 розпочатого 28 грудня 2016 року.

Проте, як встановлено судом із наявної в матеріалах справи копії постанови ГУ НП у Львівській області від 22 січня 2018 року, кримінальне провадження № 12016140270002805 від 29.12.2016 було закрито, у зв'язку з встановленням відсутності складу кримінального правопорушення.

Таким чином, на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016140270002805 від 29.12.2016 було закрите, а відтак відповідач при прийнятті рішення посилається як на підставу для заборони вирубки лісу на кримінальне провадження, яке було закрито.

У відповідності до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вказані обставини, свідчать, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв всупереч вимогам частини 2 статті 2 КАС України.

Водночас, суд зазначає, що питання безпосереднього контролю за вирубкою лісу не відноситься до компетенції Ставчанської сільської ради, а заходи реагування, що застосовуються відповідними органами у випадку виявлення фактів незаконної рубки певним суб'єктом господарювання, не передбачають можливості встановлення повної заборони на вирубку лісу невизначеному колу осіб.

Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами позивача, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам Закону України «Про місцеве самоврядування в України», Лісовому кодексу України та було прийняте відповідачем з перевищенням наданих йому повноважень.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 76 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст.ст. 44, 77 КАС України, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень.

Водночас, суд наголошує, що неподання відповідачем відзиву на позов, суд кваліфікує, як визнання позову у повному обсязі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджуються наявними у справі доказами та підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

Вирішив :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Ставчанської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 28.03.2018 № 726 «Про заборону проведення рубки лісу на території Ставчанської сільської ради Пустомитівського району Львівської області».

Стягнути з Ставчанської сільської ради Пустомитівського району Львівської області (81118, Львівська область, Пустомитівський район, с. Ставчани, вул. Шашкевича, 30, код ЄДРПОУ 22372148) за рахунок її бюджетних асигнувань 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні сплаченого судового збору на користь Державного підприємства "Дослідне господарство "Оброшине" Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України" (79007, м. Львів, вул. Листопадового Чину, 14/1; 81118, Львівська область, Пустомитівський район, с. Ставчани, вул. Стуса, 5, код ЄДРПОУ 20760210).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя                                                   Р.М. Брильовський