Рішення від 16.07.2018 по справі 321/415/18

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/415/18

Провадження № 2/321/256/2018

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.07.2018 смт. Михайлівка

Михайлівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Кравченко Н.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Цаплі Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Михайлівська районна державна адміністрація Запорізької області, про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Михайлівського районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_2, третя особа: Михайлівська районна державна адміністрація Запорізької області, про позбавлення батьківських прав. Позов мотивований тим, що від шлюбу сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюб між сторонами розірвано в 2009 році. Відповідач життям доньки не цікавиться, не телефонує, не виявляє бажання спілкуватися, ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. Позивач зазначає, що відповідач свідомо нехтує батьківством та умисно ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню доньки, що стало підставою для звернення до суду. Просила суд позбавити батьківських прав відповідача.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, однак надала суду заяву, що містить клопотання про розгляд справи за її відсутності, на задоволенні позову наполягає, не заперечує проти винесення заочного рішення. Крім того, позивачем в заяві зазначено, що з моменту звернення до суду відповідачем не виявлено бажання спілкуватися з дочкою. З квітня 2018 року вона позбавлена можливості зареєструвати спільну неповнолітню дитину ОСОБА_4, оскільки її батько ОСОБА_2 не з'являється на виклики Новобогданівської сільської ради об'єднаної територіальної громади, а також органу опіки та піклування Михайлівської РДА для оформлення документів відносно неповнолітньої доньки.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, відзив не подав, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. За таких обставин, враховуючи час перебування справи на розгляді в суді через неявки відповідача, з метою охорони прав дитини щодо обов'язкової реєстрації місця проживання, суд постановив у судовому засіданні ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, в порядку статей 280, 281 ЦПК України.

В судове засідання представник третьої особи не з'явився, причини неявки суду не повідомлені.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріалами справи, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 є матір'ю, а ОСОБА_2 - батьком, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_2 виданим повторно 12 лютого 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану по Мелітопольському району Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області (а.с.7).

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого 22 червня 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану по Мелітопольському району Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбу зроблено відповідний запис № 65 від 22 червня 2009 року (а.с. 8).

Згідно характеристики учня 6-Б класу Новобогданівської ЗШ І-ІІІ ступенів Мелітопольського району Запорізької області, навчанню та вихованню ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, приділяє увагу її мати. Батько не цікавиться успіхами дитини у навчанні та її шкільним життям (а.с.9).

Згідно акту обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1, складеного 19 лютого 2018 року виконавчим комітетом Новобогданівської сільської ради, в будинку є необхідна побутова техніка (холодильник, телевізор, електрична духовка), 5 ліжок. У дітей є необхідний одяг, місце для відпочинку та навчання. Під час перевірки в будинку було тепло, чисто є необхідний запас продуктів харчування, мається запас дров. Комісією було встановлено, що мати приділяє належну увагу виховання дітей (а.с. 10).

Згідно наданого висновку від 22 квітня 2018 року № 03-34/0194, орган опіки та піклування Михайлівської районної державної адміністрації вважає за доцільне позбавити батьківських прав громадянина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, по відношенню до його дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Приписами ст. 150 СК України встановлено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину, а передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно з частиною 4 статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до вимог п. 2 частини 1 статті 164 СК України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 16 своєї постанови № 3 від 30 березня 2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав , ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негайно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Відповідно ст. 12 Закону України Про охорону дитинства на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Обставини матеріального забезпечення, соціально-побутові умови проживання і особисті якості відповідача з'ясовувалися службою у справах дітей та судом. Так, судом встановлено, що відповідач вихованням дитини не займається, не цікавиться станом її здоров'я, фізичним і духовним розвитком, умовами проживання, чим ухиляється від виконання батьківських обов'язків.

Характер поведінки відповідача, його особистості та інші конкретні обставини вимагають позбавлення батьківських прав і не свідчать про наявність підстав збереження батьківських прав з відмовою в позові і попередженням відповідача про необхідність зміни його ставлення до виховання дитини; відсутні підстави для надання переваги інтересам відповідача, а не дитини, яка саме в цей час, з урахуванням віку, потребує захисту своїх прав. Головною метою позбавлення батьківських прав при вирішенні цієї справи, суд вважає захист саме інтересів дитини і стимулювання батька щодо належного виконання своїх обов'язків, оскільки позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів малолітньої дитини, і водночас, санкція за протиправну винну поведінку.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків. Згідно ч.1,2 ст. 27 вказаної Конвенції, кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Отже, позбавлення відповідача батьківських прав на даний момент, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, враховуючи свідоме нехтування батьком своїми батьківськими обов'язками, що знайшло підтвердження в матеріалах справи, на думку суду є єдиним можливим засобом забезпечення дитини спокійного життя, гармонічного виховання в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, як того вимагає ст. 150 СК України.

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що ОСОБА_2, маючи можливість виконувати свої обов'язки відносно своєї дитини, не вчиняє відповідних дій, свідомо ухиляється від виконання обов'язків по вихованню дитини, а саме: не проявляє до неї ніякої батьківської турботи, не займається її вихованням, не спілкується з нею в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, що підтверджує ухилення відповідача від виконання обов'язків, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги.

При цьому, застосовуючи такий крайній захід, як позбавлення батьківських прав, суд також враховує, що у разі зміни обставин, що стали підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, він має право бути поновленим у батьківських правах відносно своєї дитини відповідно до положень ст. 169 СК України.

Судом при винесені рішення про задоволення позову також враховано, що відповідач, маючи можливість та будучи обізнаним про слухання даної цивільної справи про позбавлення його батьківських прав, не з'явився до суду та не оспорював даний позов.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України,суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, паспорт НОМЕР_3, РНОКПП НОМЕР_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, який проживає за адресою: АДРЕСА_3, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4, третя особа: Михайлівська районна державна адміністрація Запорізької області, Код ЄДРПОУ 02126320, місцезнаходження: Запорізька область, Михайлівський район, смт Михайлівка, вул. Центральна, 36, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, який проживає за адресою: АДРЕСА_3, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4, батьківських прав щодо малолітньої дитини: доньки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Запорізької області через Михайлівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Михайлівського районного суду

Запорізької області Н.О. Кравченко