Постанова

від 21.06.2007 по справі 8/163-ап-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/163-АП-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

"21" червня 2007 р.                                                           Справа № 8/163-АП-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Хом'якової В.В. при секретарі Зибцевій А. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом приватної фірми "Хаус-сервіс"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні  

про  скасування податкового повідомлення - рішення.

за участю представників сторін:

від  позивача - не прибув

від  відповідача - ГДПРІ Савчишкіна О.М., дов. №5108/9/10-105 від 11.05.07., ГДПІ Тосік Н.І., дов. №3/9/10-026 від 09.01.07.

          Приватна фірма „Хаус-Сервіс” (позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом про  скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 18 квітня 2006 року № 0009792301/2 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 259091 грн. 23 коп. та застосування штрафних санкцій в сумі 129545 грн. 61 коп.  Позивач вважає, що взаємовідносини з постачальниками, державна реєстрація яких скасована та анульовані свідоцтва платника ПДВ, оформлені  належним чином, ці угоди були вигідні позивачу.  Приватною фірмою було отримано від контрагентів на всю кількість продукції належним чином оформлені податкові накладні, продукція була оплачена  в повному обсязі, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість. Враховуючи, що за змістом Закону України від 03.04.1997 р. № 168/98-ВР "Про податок на додану вартість" право на відшкодування податку на додану вартість виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а позивач сплатив податок на додану вартість у складі ціни придбання, то висновок про порушення  вимог діючого законодавства не можна вважати обґрунтованим і достатнім для прийняття рішення про донарахування ПДВ. Державна податкова інспекція не надала  доказів виключення контрагентів позивач з Державного реєстру підприємств.

          Державна податкова інспекція у м. Херсоні (відповідач) заперечує проти позову, мотивуючи тим, що  підставою для проведення невиїзної документальної перевірки є одержані відповіді на запити від інших податкових органів, з яких вбачалось, що контрагенти позивача  були зняті з держреєстрації внаслідок скасування їх реєстрації, свідоцтва платників ПДВ були анульовані. В зв'язку з отриманням відповідей на надіслані запити по зустрічним перевіркам до інших ДПІ, підприємству було надано запит від 03.08.05 № 8131/10/23-116 про надання пояснень та їх документального підтвердження. Відповідь надана в строк, але в поясненні та наданні документів директор приватної фірми „Хаус-сервіс”  відмовився.           Відповідно до висновків акту невиїзної перевірки від 15.12.05р. № 2808/23-6/22727889 винесено податкове повідомлення-рішення № 0009792301/0 від 22.12.2005 року, яким визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість та штрафні санкції на загальну суму 388636,84 грн. За наслідками апеляційного оскарження згідно п. п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове повідомлення-рішення № 0009792301/0 від 22.12.2005 року залишено без змін. Податкове повідомлення-рішення № 0009792301/2 від   18.04.2006 року, яке оскаржує позивач,  є похідним від податкового повідомлення-рішення № 0009792301/0 від 22.12.2006 року.

          Згідно п.1.3 ст. 1 Закону України  „Про податок на додану вартість"  платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну; податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.  Крім того, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 вищевказаного закону, передбачено обов'язкову наявність такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку. Постачальники позивача не відповідають ознакам платника ПДВ, не звітували до податкових органів  та не сплачували податок на додану  вартість у спірних періодах. Постачальники позивача у першому ланцюгу не звітували до податкових органів, не сплачували податок на додану вартість до бюджету, деякі з них виписували податкові накладні  не маючи на те повноважень, оскільки не були платниками ПДВ, або їх реєстрація як платників ПДВ була скасована.                                        Представник позивача в судове засідання не прибув, надіслав заяву про те, що  не може прибути в судове засідання, оскільки є інвалідом 1-ї групи, фінансово неспроможний надіслати в засідання представника, вважає, що всі необхідні для розгляду справи документи надані суду. Враховуючи, що представник позивача приймав участь в першому судовому засіданні та надав пояснення по справі, неявка представника  позивача в  друге судове засідання не є перешкодою для розгляду спору по суті.

         Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

          Податкове  повідомлення - рішення № 0009792301/2 від 18 квітня 2007 року про визначення суми податкового зобов'язання  з податку на додану вартість в розмірі 388636 грн. 84 коп., в тому числі 259091 грн. 23 коп. за основним платежем та 129545 грн. 61 коп.  штрафних (фінансових) санкцій прийнято Державною податковою інспекцією у м. Херсоні з посиланням на п. "б" пп.4.2.2 п 4.2 ст.4 Закону Украйні від 21.12. 2000р  № 2181–ІІІ  "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та  п. 3.1 ст. 3, пп..7.2.1, 7.2.3, 7.2.4. 7.2.6 п. 7.2, пп.. 7.4.5 п. 7. 4 ст. 7 Закону України від 03. 04 97р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", пп. 17.1 3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ.

          Рішення було прийнято  за висновками акту перевірки  від 15.12.2005, та скарги позивача до ДПА у Херсонській області. Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від  22.12.05 № 0009792301/0 до ДПІ у м. Херсоні, рішенням ДПІ у м. Херсоні від 30 січня 2006 року скарга платника залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення без змін.  За розглядом скарги позивача до ДПА у Херсонській області скарга  платника також залишена без задоволення.

          Посадовими особами ДПІ при проведенні в грудні 2005 року невиїзної документальної перевірки приватної фірми „Хаус-сервіс”  було встановлено порушення  п.1.3 ст.1, п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.4 п. 7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 Закону „Про податок на додану вартість”.  ПФ „Хаус-сервіс" за період: 01.01.02 по 31.12.04  -  підприємством віднесено до податкового кредиту ПДВ в сумі 259091,23 грн. по податковим накладним, отриманим від осіб, які не відповідають ознакам платників ПДВ, не зареєстровані як платники ПДВ, анульовані їх свідоцтва платників ПДВ та виключені з реєстру платників.

          За період з березня  2002 року по липень 2002 року ПФ „Хаус-сервіс” віднесено до податкового кредиту 24709,32 грн. ПДВ по отриманим податковим накладним від ТОВ „Інтерсервіс-2000” м. Київ. Державну реєстрацію ТОВ „Інтерсервіс-2000" (код 30467795) скасовано рішенням господарського суду м. Києва № 24/12 від 09.01.03 за неподання звітів більше року (з жовтня 1999р.) та анульовано свідоцтво платника ПДВ і виключення з реєстру платників ПДВ на підставі акту № 635/19-4013 від 20.06.03. ДПІ не визначено податкового зобов'язання за цей період у зв'язку з минулим строком давності.   

          Позивачем  по господарським операціям з ПФ „Легіон-2000”  з січня 2002 по жовтень 2002 р. віднесено до податкового кредиту 128528,39 грн. ПДВ, з листопада 2002 року по січень 2003 року віднесено до податкового кредиту 21638,37 грн. , з лютого 2003 року по вересень 2004 року віднесено до податкового кредиту  113789,24 грн. Державну реєстрацію ПП „Легіон-2000" (код 30404420) скасовано рішенням Господарського суду м. Києва № 32/600 від 22.11.02 за неподання звітів більше року (з червня 1999 року) та анульовано свідоцтво платника ПДВ і виключено з реєстру платників ПДВ на підставі акту № 19-321/72 від 10.01.03. За висновком ДПІ суми ПДВ до 10.01.03 не можуть бути виключені з податкового кредиту позивача у зв'язку з тим, що продавець в цей період був зареєстрований платником ПДВ. Після 10.01.03, на думку ДПІ, дане підприємство не мало  статусу платника ПДВ,  суми ПДВ, віднесені позивачем до податкового кредиту необґрунтовано.

          За період  з березня 2004 року по грудень 2004 року позивачем віднесено до податкового кредиту 35284, 68 грн. ПДВ по господарським операціям з ТОВ „ТК-Україна” м. Київ. Відносно ТОВ „ТК-Україна" відкрито ліквідаційну процедуру   згідно рішення господарського суду м. Києва   № 21/8 від І9.01.04, за неподання звітності більше року (з січня 1999р.) та анульовано свідоцтво платника ПДВ та  виключено з реєстру платників ПДВ на підставі акту № 403/19-4013-1 від 11.03.2004. ТОВ “ТК-Україна” не відповідає ознакам платника ПДВ.

          За період  з січня 2004 року по грудень 2004 року позивачем віднесено до податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, виданим ТОВ „Сотторива-к”. Державну реєстрацію ТОВ „Сотторива-К" скасовано згідно рішення Господарського суду м. Києва № 21/267 від 02.04.03 за неподання звітів більше року (з 3 кв.2003р.) та анульовано свідоцтво платника ПДВ і виключено з реєстру платників ПДВ на підставі акту № 712 від 21.05.03. Отже, ТОВ “Сотторива-к” в період видачі позивачеві податкових накладних не мав  статусу платника ПДВ.

          За період з квітня по грудень 2003 року позивачем віднесено до податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними ВАТ „Факторія” на загальну суму 13528,31 грн. Порушено провадження про скасування державної реєстрації ВАТ „Факторія" (код 24584253) за неподання звітності з дати реєстрації 19.12.1996 року, свідоцтво платника ПДВ товариство не отримувало, тому не мало право видавати податкові накладні.

          З липня 2003 року по грудень 2004 року позивачем віднесено до податкового кредиту 73547,8 грн. на підставі податкових накладних ПП „Оксамит-2003”. Державну реєстрацію ПП „Оксамит-2003" м. Київ  скасовано згідно рішення Голосіївського районного суду м. Києва № 2-4139/5 від 09.09.04 за неподання звітів більше року та анульовано свідоцтво платника ПДВ і виключено з реєстру платників ПДВ на підставі акту від 24.04.03. Таким чином, з 24.04.03 ПП “Оксамит-2003” не мав статусу платника податку на додану вартість.

          За лютий –грудень 2003 р. позивачем віднесено до податкового кредиту 10105,7 грн.  за податковими накладними ПП „Лидер-95”. Державну реєстрацію ПП „Лідер-95" м. Київ скасовано рішенням Арбітражного суду м. Києва № 19/610 від 28.11.2000 за неподання відомостей про зміну свого місцезнаходження, неподання звітності, та анульовано свідоцтво платника ПДВ і виключено з реєстру платників ПДВ з 28,11.2000. В період  здійснення господарських операцій з позивачем не відповідало ознакам платника ПДВ.

          На підставі викладеного, судом встановлено, що   підприємства, які виступали в якості контрагентів позивача при укладанні господарських операцій, не відповідали ознакам платників податків, встановленим податковим законодавством та ознакам суб'єктів підприємницької діяльності, встановленим цивільним, господарським законодавством.

          Встановлений порядок сплати, утримання та внесення до бюджету податку на додану вартість, передбачає, що сплачені покупцем –платником  податку суми податку безпосередньо не вносяться до бюджету, а включаються до суми податкових зобов'язань продавця –платника податку, тому має значення обставина щодо характеру дій продавців як утримувачів податку та відповідальних за його внесення до бюджету.  Суду не надані позивачем ні декларації з ПДВ, ні податкові накладні, ні платіжні документи. які підтверджують перерахування ПДВ у складі ціни продавцям товарів. Також не надані копії первинних бухгалтерських документів, які підтверджують  фактичне отримання товарів, тому неможливо встановити чи були товари одержані позивачем в натурі, чи відбувались операції купівлі-продажу в дійсності, а не тільки на папері. Посилання позивача на недоцільність надання суду копій первинних документів, як вже досліджених податковою інспекцією, суд вважає необґрунтованим. Платіжні документи, рахунки, накладні, податкові накладні, інші первинні бухгалтерські документи перевірялись посадовими особами ДПІ вибірковим методом, про що зазначено в акті перевір від 06.06.2005.

                    Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит –це сума, на яку  платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена  згідно з цим законом. Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий  кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але  не  вище  рівня  звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі  товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою  пунктом  6.1  статті  6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом  такого  звітного  періоду  у  зв'язку  з придбанням або  виготовленням  товарів  (у  тому числі при їх імпорті)  та  послуг  з  метою  їх   подальшого   використання   в оподатковуваних   операціях   у   межах  господарської  діяльності платника податку.

             Згідно п.п. 7.7.1. п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню,  визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання  звітного  податкового  періоду  та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Позивач сформував податковий кредит з порушенням вимог  чинного законодавства. Податковий кредит позивача за спірними операціями не підтверджений належними документами, Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Законом України "Про податок на додану вартість" визначено, що відсутність хоча б одного із зазначених реквізитів позбавляє покупця права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість на підставі такої накладної. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.

          Постачальники позивача у відповідних податкових періодах  в податковій декларації з податку на додану вартість не відображали суму податкових зобов'язань за господарськими операціями з позивачем, оскільки податкові декларації до органів податкової служби не подавали, отже, відповідно, не сплачували до бюджету податок на додану вартість з цих операцій купівлі-продажу продукції .  Податкові накладні видавались в період, коли  таких суб'єктів підприємницької діяльності  було виключено з реєстру платників ПДВ, анульовані їх свідоцтва платників ПДВ, або  взагалі державна реєстрація таких підприємств на дату видачі податкових накладних була скасована в судовому порядку.

        Враховуючи вищевикладене, суд вважає правомірним висновок податкового органу, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 259091 грн. 23 коп.         

       Відповідно до пп.5.2.2. п.5.2. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за результатами розгляду скарги платника податків контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення, про що повідомити платника податків. Пунктом п. 5.3. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 р. № 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27.05.2003 р. № 247) у разі, якщо за результатами розгляду скарги сума податкового зобов'язання залишається без змін, раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається, а з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання податковим органом складається та надсилається платнику податків податкове повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 –для першої, 2 –для другої тощо). Згідно з  п. 1.9. ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове повідомлення є письмовим повідомленням контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом. Таким чином,  вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ із дробом “2” є підставними.

      Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В даному випадку, відповідачем доведено належними доказами правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення.

                    Позивачем же, в свою чергу, не підтверджено законність заявлених позовних вимог.

          Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам законодавства, у зв'язку з чим, відсутні законні підстави для визнання його нечинним. За таких обставин позов задоволенню не підлягає. Судові витрати відносяться на позивача.

          Керуючись ст. 94, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Відмовити приватній фірмі «Хаус-сервіс»в задоволенні позову про скасування  податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 18 квітня 2006 року № 0009792301/2 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 259091 грн. 23 коп. та застосування штрафних санкцій в сумі 129545 грн. 61 коп.

2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.  

3. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

                       Суддя                                                                  В.В. Хом'якова

Постанову підписано  26  червня 2007 року.