Постанова

від 18.06.2007 по справі 4735-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

4735-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18.06.2007Справа №2-11/4735-2007А

За позовом – Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районіАРК, (98400, м.Бахчисарай, вул..Сімферопольська, 3)

До відповідачей – Приватного підприємства „Касандра”, (98400, м.Бахчисарай, вул..Фрунзе, 35);

                                  Виробниче-комерційной фірми приватного підприємства «Благо», (03150, м.Київ, вул..Червоноармійська, 101)

про визнання угоди недійсною

Суддя А.С. Цикуренко

При секретарі Лисюк О.Д.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача  – Османов Е.Р., дов. у справі

Від першого відповідача – не з'явився

Від другого відповідача – не з'явився

Обставини справи:

     Позивач звернувся з позовними вимогами до відповідача про визнання договору, укладеному між ПП «Касандра» і ВКФ ПП «Благо» недійсним.

     Перший та другий відповідачі в судове засідання не з'явились, відзива та заперечень на позовни вимоги не представили, про причини неявки суд не повідомили, про день розгляду справи ізвещались належним чином : рекомендованою поштою.

     Згідно п.2 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ними про причини неприбуття, не є перешкодою для розгляду справи.

     Судове засідання слуханням відкладалося в порядку ст..150 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд –

встановив :

       05.12.2005 р. Державною податковою інспекцією у Бахчисарайському районі АРК проведена планова невиїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового і валютного законодавства Приватного підприємства «Касандра» 24497347, за період з 01.07.2002 р. по 30.06.2005 р., про що складений відповідний акт № 263/27/24497347/23-1 від 05.12.2005 р.

       При проведенні перевірки ДПІ у Бахчисарайському районі АРК встановлено фінансово-господарські взаємовідносини з Виробниче-комерційною фірмою приватного підприємства «Благо», а саме : за період з 01.07.2002 р. по 30.06.2005 р. Приватне підприємство «Касандра» сплатило Виробниче-комерційной фірмі приватному підприємству «Благо» наявними коштами 689 025,97 грн., Приватне підприємство «Касандра» включило у податковий кредит по ПДВ суму в розмірі 137 805,19 грн.

      Позивач – Державна податкова інспекція у Бахчисарайському районі АРК звернулась до Приватного підприємства „Касандра”, (98400, м.Бахчисарай, вул..Фрунзе, 35)                                    Виробниче-комерційной фірми приватного підприємства «Благо», (03150, м.Київ, вул..Червоноармійська, 101) про визнання договору, укладеному між ПП «Касандра» і ВКФ ПП «Благо» недійсним.

     Свої вимоги позивач мотивує тім, що угода, укладена між ПП «Касандра» та ВКФ ПП «Благо» була спрямована на відхилення від сплати від податків, тому що при проведенні перевірки не було надано ніякої документації, яка б підтверджувала реальність виконання даної угоди : акта про прийом-передачі товарів як по якості так по кількості, товарно-транспортних накладаних, шляхових аркушів, рахунок – фактура і доручення на одержання товаро-матеріальних цінностей сертифікатів якості и таке інше. Позивач робить висновок, що ПП «Касандра» при укладенні вказаної угоди мало мету – у виді ухилення від сплати податків і зборів, встановлених державою, шляхом декларування сум податку на додаткову вартість від операцій у відповідних податкових періодах.

      Позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

      Позивачем представлено в матеріали справи податкови накладни, копія книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг), а також прибуткові касові ордера, (а.с.23-63), але ці документи не можуть вважатися належними доказами здійснення угоди, яка є предметом розгляду по даній справі, тому що вони є лише документами податкового та бухгалтерського обліку.

       В матеріалах справи відсутній будь-який договір, укладений між Приватним підприємством «Касандра» та Виробниче-комерційной фірми приватного підприємства «Благо».

      Самі по собі податкови накладни не є угодою між Приватним підприємством «Касандра» та Виробниче-комерційной фірми приватного підприємства «Благо».

      Відповідно до податкових накладних, прибуткових касових ордерів суд робить висновок лише про те, що між Виробничо-комерційной фірмою приватного підприємства «Благо» та Приватним підприємством  «Касандра» існували фінансово-господарські відносини протягом 2003 р., 2004 р., 2005 р.   

       В матеріали справи представлено також рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2005 р. №24/13 за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва до Приватного підприємства виробничо-комерційной фірми «Благо» про припинення юридичної особи, яким вирішено припинити юридичну особу Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма «Благо», (м.Київ, вул..Червоноармійська, 101; код 30966879). Підставою для припинення юридичної особи з'явилось неподання протягом року до державної податкової служби податкових декларацій; документів фінансової звітності відповідно до чинного законодавства України.

      Позивачем не представлено доказів про виключення з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Виробниче-комерційной фірми приватного підприємства «Благо».

      У зв'язку з тім, що позивачем не надано суду доказів набрання законної чинності вказаного рішення Господарського суду м.Києва, суд не приймає до уваги вказане рішення суду як належний доказ, що обґрунтовує позовни вимоги.

      Крім того, слід зазначити, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість само по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

      Аналогічна позиція викладена у постанові судової палати в адміністративних справах Верховного суду України від 26.09.2006 р. про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду від 05.04.2006 р.

     У зв'язку з тім, що правовідносини між відповідачами по справі існували у 2003, 2004, 2005 р.р., суд вважає за необхідне у вказаних відношеннях застосовувати статті Цивільного кодексу УРСР та Цивільного кодексу України.

      Згідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, який набрав чинність з 1 січня 2004 р., господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

      Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст.10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

       Згідно ст..49 Цивільного кодексу УРСР якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в дохід держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в дохід держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в дохід держави.

       Необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно до ст..49 Цивільного кодексу УРСР є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків.

     Такого умислу, виходячи з представлених до розгляду суду матеріалів справи, судом не вбачається.

     Згідно пунктів 1, 4 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтєю 72 цього Кодексу; суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

     Враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, висновок суду про недоведеність податковою інспекцією того, що спірний договір укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, зроблений з дотриманням вимог чинного законодавства.

     Позовни вимоги задоволенню не підлягають, тому що позивачем не представлено документально обґрунтованих доказів здійснення угоди, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, укладеної між ПП «Касандра» та ВКФ ПП «Благо».

     З огляду на вищевикладене, позовни вимоги «визнати договір, укладений між ПП «Касандра» та ВКФ ПП «Благо» недійсним» не підлягають задоволенню.

     Вступна та резолютивна частина постанови оголошена в судовому засіданні 18.06.2007 р.

На  підставі викладеного, керуючись статтями 150,160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Постановив:

     В задоволенні позову відмовити.

     Постанова складена та підписана 25.06.2007 р.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст..160 КАСУ – з дня складення у повному обсязі).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст..186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Цикуренко А.С.