Постанова

від 13.06.2007 по справі 7/39-2007

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/39-2007

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

13.06.07                                                                                           Справа  № 7/39-2007

Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:

головуючого-судді:                  Бойко С.М.,

суддів:                                         Бонк Т.Б.,

                                                    Марко Р.І.,

при секретарі   Чаплик І.,

з участю представників:

від скаржника (позивача) –      з”явився,

відповідача –   не з”явився,  

розглянув апеляційну скаргу Мукачівської об"єднаної державної податкової інспекції, м.Мукачево

на постанову господарського суду Закарпатської області від 01.03.2007 року, суддя С.Б.Швед, в справі № 7/39-2007,

за позовом Мукачівської об"єднаної державної податкової інспекції, м.Мукачево

до відповідача  підрядно-спеціалізованого ремонтно-будівельного управління, м.Мукачево

про    примусове стягнення податкового боргу у сумі 630138,23 грн.,

                                                          в с т а н о в и в :

постановою господарського суду Закарпатської області від 01.03.2007 року частково задоволено позов  Мукачівської об"єднаної державної податкової інспекції до підрядно-спеціалізованого ремонтно-будівельного управління в частині  стягнення податкового боргу  в сумі 62750,04 грн.

Постанова суду мотивована тим, що заборгованість відповідача по сплаті до бюджету плати за землю у сумі 431,90 грн., податку на додану вартість у сумі 890,23 грн., податку з власників транспортних засобів у сумі 1213,28 грн. та податку на прибуток у сумі 39545,82, а також  застосовані  податковим органом штрафні санкції на  суму 20668,81 грн.  є  згідно ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковим боргом, який не погашений відповідачем, а тому підлягає примусовому стягненню з нього.

В частині стягнення податкового боргу в сумі 567388,19 грн. в позові відмовлено з підстав того, що дана сума є штрафними санкціями, застосованими до відповідача  за відчуження активів, які перебувають у податковій заставі, проте застосованими податковим органом поза межами розміру податкового боргу, який був наявним на момент передачі активів, що перебували у податковій заставі, що визнано неконституційним на підставі рішення Конституційного Суду України від 24.03.2005р. N2-рп/2005р.

В апеляційній скарзі  скаржник (позивач) просить постанову суду скасувати в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю, з підстав неповного з”ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, апелюючи тим, що відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків апеляційного або судового узгодження даного зобов'язання. Правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення, яким відповідачу визначено штрафні санкції за відчуження активів, які перебувають у податковій заставі,  підтверджено постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.02.2005р. у справі №7/56-2004, а тому визначена ним сума є узгодженою. Таким чином, враховуючи те, що у встановлені законом строки зазначена сума  не була сплачена, у платника податку виник податковий борг, який підлягає примусовому стягненню.

Скаржник також не погоджується з висновком суду про відмову в частині стягнення боргу на суму 567388,19 грн. з підстав того, що вона визначена податковим органом поза межами розміру податкового боргу, який був наявним на момент передачі активів, що перебували у податковій заставі, покликаючись на те, що рішення суддів по справі  №7/56-2004 прийнято до прийняття рішення Конституційного Суду України від 24.03.2005р. N2-рп/2005р., а  відповідачем не використано своє право на перегляд рішення суду за новововиявленими обставинами.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, хоча належним чином повідомлений про час і місце слухання справи, а тому суд вважає за можливе  розгляд справи провести без його участі за наявних в справі документів про права і обов”язки сторін.

Суд, заслухавши пояснення представника податкового органу, який підтримав свою позицію, пояснення дав аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що заявлена до стягнення податкова заборгованість в сумі 630138,23 грн. виникла в результаті самостійно задекларованих позивачем до сплати плати за землю у сумі 431,90 грн. (у т.ч. основний борг –196,63 грн., пеня –235,27 грн.), податку на додану вартість у сумі 890,23 грн. (у т.ч. основний борг –778,25 грн., пеня –111,98 грн.), податку з власників транспортних засобів у сумі 1213,28 грн. та податку на прибуток у сумі 39545,82, а також застосованих податковим органом до відповідача штрафних санкцій в розмірі  588057 грн.  згідно податкового повідомлення-рішення від 26.06.2004 р № 862/23-0/03330459/4180 за відчуження активів, які перебувають у податковій заставі.

Відповідно до  п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання платника  податків,  нараховане контролюючим  органом  відповідно  до  пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону,  вважається узгодженим у  день  отримання  платником податків   податкового   повідомлення,   за   винятком   випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, а саме оскарження податкового повідомлення-рішення у судовому чи адміністративному порядку.

Правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 26.06.2004 р № 862/23-0/03330459/4180, яким відповідачу визначено штрафні санкції за відчуження активів, що перебувають у податковій заставі,  підтверджено постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.02.2005р. у справі №7/56-2004, а тому нараховані суми фінансових санкцій вважаюься узгодженими, а враховуючи вимоги п.п.5.4.1  п.5.4. ст.5 Закону України “Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” щодо несплати їх у встановлені законом строки до бюджету, зазначені штрафні санкції визнаються сумою податкового боргу.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України "Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг (недоїмка) визначений як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене  платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового  зобов'язання.

Відповідно до п.п.3.1.1. п.3.1. ст.3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду.

З наведеного апеляційний суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Мукачівської об"єднаної державної податкової інспекції щодо стягнення з підрядно-спеціалізованого ремонтно-будівельного управління податкового боргу  в сумі 588057 грн., тобто всієї суми штрафних санкцій, які визначені податковим повідомленням-рішенням від 26.06.2004 р № 862/23-0/03330459/4180, та скасування постанови місцевого суду в частині відмовлених позовних вимог.

Покликання місцевого суду на те, що частина штрафних санкцій в розмірі 567388,19 грн. визначена податковим органом поза межами розміру податкового боргу, який був наявним на момент передачі активів, що перебували у податковій заставі, що в подальшому визнано неконституційним рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005р. N2-рп/2005р., є помилковим, оскільки вказане рішення не має зворотної сили. Крім цього, рішення суддів по справі  №7/56-2004, якими підтверджено правомірність  податкового повідомлення-рішення від 26.06.2004 р № 862/23-0/03330459/4180, набрало законної сили та  відповідачем не використано своє право на перегляд цих рішень суду за новововиявленими обставинами.

Щодо самостійно задекларованих позивачем до сплати плати за землю у сумі 431,90 грн. (у т.ч. основний борг –196,63 грн., пеня –235,27 грн.), податку на додану вартість у сумі 890,23 грн. (у т.ч. основний борг –778,25 грн., пеня –111,98 грн.), податку з власників транспортних засобів у сумі 1213,28 грн. та податку на прибуток у сумі 39545,82, то слід зазнначити наступне.

У п.п.5.3.1 ст.5.3 Закону України "Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зазначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.        

За змістом п.п.5.4.1  п.5.4. ст.5 Закону України “Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” у випадку несплати податкового зобов”язання у встановлені законом строки до бюджету, таке визнається сумою податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог ст.6 даного Закону Мукачівською ОДПІ  направлено товариству податкові вимоги від 19.08.2002р. (а.с. 6-7). Заборгованість відповідача перед бюджетом на ці суми також підтверджується витягом з облікової картки платника податків (а.с. 8-43),  платником податків добровільно у встановлені строки не сплачена, а тому місцевим судом підставно задоволено позовні вимоги в цій частині на підставі статті 3 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21.12.2000р.№2181-ІІІ.  

Крім цього, слід зазначити, що місцевим судом безпідставно при задоволенні позовних вимог податкового органу стягнуто з відповідача державне мито в сумі 628 грн., оскільки ст.94 КАС України не передбачено у випадку  ухвалення рішення на користь суб»єкта владних повноважень стягнення судового збору з іншої сторони. Таким чином, в цій частині постанов місцевого суду також підлягає скасуванню.

Оскільки судом першої інстанції неповно з”ясовано обставини, що мають значення для справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому воно підлягає  частковому скасуванню, а апеляційна скарга позивача  –задоволенню.

Керуючись ст.ст. 198,202,205,207 КАС України, суд,       

                                                      п о с т а н о в и в :    

постанову господарського суду Закарпатської області від 01.03.2007 року в  справі за номером 7/39-2007 – частково скасувати, а апеляційну скаргу Мукачівської об"єднаної державної податкової інспекції - задоволити.

Стягнути в доход державного бюджету України з підрядно-спеціалізованого ремонтно-будівельного управління (м.Мукачево, вул.Пряшівська,4, код ЄДРПОУ 03330459) 567388,19 грн. податкового боргу.

Скасувати п.2 резолютивної частини постанови про стягнення з підрядно-спеціалізованого ремонтно-будівельного управління 628 грн. державного мита.

В решті частині постанову господарського суду Закарпатської області від 01.03.2007 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.   

Матеріали справи  повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя:                                              С.М.Бойко

Судді:                                                                      Т.Б.Бонк

                                                                                 Р.І.Марко