Постанова

від 16.07.2018 по справі 487/5087/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №487/5087/17 16.07.2018

Єдиний унікальний номер судової справи 487/5087/17

Номер провадження 22-ц/784/1001/18

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Категорія 34

Постанова

Іменем України

16 липня 2018 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Галущенка О.І., Лисенка П.П.,

з секретарем судового засідання Горенко Ю.В.,

за участі:

позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 рішення, яке ухвалено Заводським районним судом міста Миколаєва під головуванням судді Кузьменка В.В., в приміщенні цього ж суду 25 квітня 2018 року о 13 годині 41 хвилині, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Приватного підприємства ПиК , Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Гуриг-Сервіс , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватне акціонерне товариство Страхова компанія ПРОВІДНА , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

УСТАНОВИЛА:

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4, Приватного підприємства ПиК (далі - ПП ПиК ), Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Гуриг-Сервіс (далі - ТОВ ВКФ Гуриг-Сервіс ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватне акціонерне товариство Страхова компанія ПРОВІДНА (далі - ПрАТ СК ПРОВІДНА ), про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11 квітня 2016 року близько 12 год. 40 хв. водій ОСОБА_4 керуючи транспортним засобом - автомобілем СПВ 17 РУТА, реєстраційний номер НОМЕР_1, в місті Миколаєві по проспекту Центральному в районі перехрестя з вулицею Бузника не врахував дорожньої обстановки, та при зміні напрямку руху ліворуч не простежив про безпеку в наслідок чого допустив зіткнення з автомобілем MITSUBISHI OUTLANDER, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5, що рухався ліворуч у попутному напрямку, після чого водій ОСОБА_4 змінив напрямок руху автомобіля СПВ 17 РУТА праворуч та допустив зіткнення з автомобілем РУТА 25, реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_6, який рухався праворуч в попутному напрямку, чим порушив вимоги п.2.1 Б, 13.1 Правил дорожнього руху України.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_4 застрахована в ПрАТ СК ПРОВІДНА згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/7278748.

Постановою Заводського районного суду міста Миколаєва від 27 травня 2016 року ОСОБА_4 визнано винним в скоєні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Крім того, згідно цієї постанови роботодавцем ОСОБА_4 було заначено ПП ПиК .

У результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки MITSUBISHI OUTLANDER, реєстраційний номер НОМЕР_2, отримав механічні ушкодження.

ПрАТ СК ПРОВІДНА визначила та виплатила розмір заподіяної позивачу матеріальної шкоди лише у розмірі 65 грн., з відрахуванням 1 000 грн. франшизи.

Не погодившись із таким висновком, ОСОБА_2 14 листопада 2016 року замовив автотоварознавче дослідження за власні кошти, вартість якого становила 2 500 грн.

Згідно висновку №244-16 щодо визначення вартості матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП оцінювач визначив вартість відновлювального ремонту на дату огляду автомобіля в розмірі 14 476 грн. 09 коп., а матеріальна шкода, яку повинна була сплатити страхова компанія в сумі 11 425 грн. 37 коп., з відрахуванням 1 000 грн. франшизи.

Крім того, 13 квітня 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Автосвіт-Миколаїв складено рахунок-фактуру №АН-0000451, відповідно якого вартість відновлювального ремонту складає 13 440 грн. 36 коп.

Позивач звертався із позовом до ПрАТ СК ПРОВІДНА про відшкодування шкоди, проте рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 02 серпня 2017 року у задоволені позову відмовлено.

Посилаючись на викладені обставини, позивач ОСОБА_2 просив задовольнити позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_4 та ПП ПиК на його користь матеріальну шкоду у розмірі 12 375 грн. 36 коп. та 2 500 грн. у відшкодування вартості проведеного автотоварознавчого дослідження. Також просив стягнути з ТОВ ВКФ Гуриг-Сервіс на його користь 1 000 грн. франшизи.

Відповідач ПП ПиК надало до суду відзив, в якому зазначало, що позивачем не надано належних доказів на обґрунтування завданої йому матеріальної шкоди. Крім того звертало увагу на те, що матеріали справи взагалі не містять доказів працевлаштування ОСОБА_4 у ПП ПиК . Також просило стягнути з позивача 6 000 грн. у відшкодування витрат на правову допомогу.

У відповідь на відзив ОСОБА_2, зазначивши, що згідно відповіді на адвокатський запит, позивачу лише 15 березня 2018 року стало відомо, що роботодавцем ОСОБА_4 є ТОВ ВКФ Гуриг-Сервіс , та уточнивши позовні вимоги остаточно просив стягнути в солідарному порядку на його користь з ОСОБА_4 та ТОВ ВКФ Гуриг-Сервіс суму матеріальної шкоди у розмірі 12 375 грн. 36 коп. та 2 500 грн. у відшкодування вартості проведення автотоварознавчого дослідження (а.с.59).

Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 25 квітня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ ВКФ Гуриг-Сервіс на користь ОСОБА_2 суму франшизи за договором в розмірі 1 000 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ПП ПиК - залишено без розгляду.

Стягнуто з ТОВ ВКФ Гуриг-Сервіс на користь ОСОБА_2, судовий збір у розмірі 40 грн. 31 коп. Стягнуто з ОСОБА_2, на користь ПП ПиК судові витрати в сумі 6 012 грн.

В решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального і процесуального права, просив скасувати рішення районного суду та ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити частково його позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_4 та ТОВ ВКФ Гуриг-Сервіс 12 375 грн. 36 коп. у відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Також просив стягнути на його користь 1 697 грн. 50 коп. у відшкодування сплачених судових витрат.

Згідно ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до частин 1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає не в повному обсязі.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди районний суд вважав, що позивач не довів ті обставини на які він посилається, яка на підставу своїх вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та обставинами і правовідносинами, встановленими останнім. Водночас, колегія суддів не погоджується із визначеним судом розміром судових витрат на правничу допомогу, що були стягнуті з позивача на користь ПП ПиК .

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України Про судоустрій та статус суддів , у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Згідно п.3 Розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій та статус суддів , апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п.8 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Так, відповідно до статей 23,1166,1187,1194 ЦК України, глави 8 ЦПК України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди - шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що в такому порядку і обсязі шкода відшкодовується названою особою лише за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Питання про відповідальність за шкоду, заподіяну, в результаті зіткнення, самим джерелам підвищеної небезпеки кожного із їх володільців перед іншим з них, вирішується за правилами ст.1166 ЦК України, а саме: шкода, заподіяна одному з володільців з вини іншого - відшкодовується винним; при наявності лише вини володільця, якому заподіяна шкода, вона йому не відшкодовується; при наявності вини обох володільців - розмір відшкодування визначається відповідно до ступеня вини кожного; при відсутності вини володільців у взаємному заподіянні шкоди - жоден з них не має права на відшкодування.

Визначаючи розмір відшкодування шкоди, необхідно враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі, застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

У тому разі, коли на час виконання рішення про відшкодування шкоди, виправлення пошкодження за одержані за рішенням кошти, збільшились ціни на майно або роботи, на придбання чи проведення яких воно було присуджено, потерпілий з цих підстав може заявити додаткові вимоги до особи, відповідальної за шкоду, якщо не було його вини в тому, що виконання проводилося вже після збільшення цін і тарифів.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Крім того, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати, які складаються з судового збору; витрат на правову допомогу; витрат, пов'язаних із проведенням судових експертиз та залученням спеціалістів.

Відповідно до частин 1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

З огляду на зазначені положення ст.509 ЦК України та з урахуванням приписів статей 11,22,23,599,1166-1168 ЦК України факт завдання фізичній особі шкоди, завданої майну фізичної особи внаслідок зіткнення транспортних засобів, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах із особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов'язання, як правило, виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом із тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01 липня 2004 року №1961-IV (далі - Закон №1961-IV).

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон №1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст.5 Закону №1961-IV).

Згідно зі ст.6 Закону №1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону №1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено ст.1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ч.2 ст.14 ЦК України).

Відповідно до ст.511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частинами 1,4 ст.636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст.1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі ст.1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Судом встановлено, що 11 квітня 2016 року, з вини водія ОСОБА_4, який керував автомобілем марки СПП 17 РУТА, реєстраційний номер НОМЕР_1, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої був пошкоджений автомобіль марки MITSUBISHI OUTLANDER, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2

Постановою Заводського районного суду міста Миколаєва від 27 травня 2016 року, описку в якій виправлено ухвалою того ж суду від 20 березня 2018 року, ОСОБА_4 визнано винним в скоєні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. (а.с.6, адміністративна справа за №487/2084/16-п).

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.6 цієї ж статті вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Між ПрАТ СК ПРОВІДНА та ТОВ ВКФ Гуриг-Сервіс укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом №АЕ/7278748. За умовами договору забезпеченим транспортним засобом є автомобіль СПВ 17 РУТА, реєстраційний номер НОМЕР_1. (а.с.7).

13 квітня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ СК ПРОВІДНА із заявою, в якій зазначив, що бажає отримати страхове відшкодування по калькуляції, складеній спеціалістом страховика у відповідності до ст.36. 2 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

В той же день спеціалістом страхової компанії у присутності позивача із застосуванням фотозйомки було проведено огляд пошкоджень автомобіля MITSUBISHI OUTLANDER, реєстраційний номер НОМЕР_2, та складено Акт огляду транспортного засобу від 13 квітня 2016 року, який підписав позивач. Заяв та зауважень позивача в акті не міститься, тобто останній погодився, що пошкодження було відображені вірно.

В Акті сторони погодили, що у автомобіля MITSUBISHI OUTLANDER, реєстраційний номер НОМЕР_2, наявні два пошкодження, які відносяться до дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 11 квітня 2016 року, а саме вказано про пошкодження накладки вікна (хром) бокового справа - деформація (підлягає заміні) та ущільнювач вікна (підлягає заміні) бокового справа.

Втім, відповідно до висновку за звітом №244-16 від 16 листопада 2016 року, що був складений оцінювачем ОСОБА_8, убачається, що на підставі огляду пошкодженого автомобілю виявлено наступні пошкодження: встановлені пошкодження представником страховика 13 квітня 2016 року - накладка вікна (хром) - деформація (підлягає заміні) та ущільнювач вікна (підлягає заміні), а також вказано про пошкодження скла заднього бокового та пошкодження боковини правої задньої частини (цивільна справа №487/90/17).

Між тим доказів того, що вказані додаткові пошкодження мають причинно-наслідковий зв'язок з дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 11 квітня 2016 року, суду не надано, страхова компанія про виявлення додаткових пошкоджень автомобілю на повідомлялась, її представник для огляду транспортного засобу не запрошувався.

Слід також зауважити, що, як вбачається з Акту огляду транспортного засобу від 13 квітня 2016 року, на момент огляду автомобіля позивача представником страхової компанії пробіг автомобіля складав 124 398 км, а на момент складання висновку №244-16 від 16 листопада 2016 року вже 137 896 км.

Вказані обставини також були встановлені рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ПрАТ СК ПРОВІДНА про відшкодування шкоди (цивільна справа №487/90/17).

Будь-яких інших доказів на підтвердження визначеного позивачем розміру матеріальної шкоди, позивачем не надано та раніше визначений розмір страхового відшкодування останнім не спростований.

Ураховуючи наведені обставини, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 1 000 грн., яка підлягала стягненню з ТОВ ВКФ Гуриг-Сервіс .

Щодо доводів апеляційної скарги в частині відшкодування позивачем відповідачу ПП ПиК витрат на правничу допомогу адвоката, то колегія суддів виходить з наступного.

Так, за правилами ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до частини 3 цієї норми для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторін, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір судових витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Порядок, умови та обставини, які суд має враховувати при розподілі судових витрат регламентовані ст.141 ЦПК України. Загальними правилами за цією нормою є покладення судових витрат на сторони в залежності від задоволення позову (частина 2); врахування таких обставин, як взаємозв'язок з розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, ціни позову, значення справи для сторін (частина 3); встановлення розміру витрат на підставі наданих сторонами доказів (договорів, розрахунків тощо) (частина 8) та інші.

Так, на підтвердження витрат на правничу допомогу адвоката ОСОБА_3, суду було надано договір про надання правничої допомоги та розрахунок, в якому міститься опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та квитанцію до прибуткового косового ордеру від 07 грудня 2017 року на суму 6 000 грн.

Втім, колегія суддів не погоджується з висновком районного суду щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, оскільки розрахунок таких витрат не ґрунтується на положеннях ст.141 ЦПК України та не містить таких критеріїв як об'єктивний та співмірний обсяг наданої правничої допомоги .

Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання. Кодексом не передбачено можливості суду ініціювати питання про зменшення витрат на правничу допомогу з власної ініціативи, що повною мірою відповідає принципу диспозитивності цивільного процесу. Відтак, питання про зменшення неспівмірних витрат на послуги адвоката може бути ініційоване лише іншою стороною процесу.

З матеріалів справи убачається, що про необґрунтованість та не співмірність витрат на правничу допомогу зазначав позивач.

Принцип обґрунтованості судових витрат запроваджено й практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у справі East/West Alliance Limited проти України (остаточне рішення 02 червня 2014 року) зазначено, що згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (пункт 268); а сума гонорару, яка визначена між адвокатом та клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).

З урахуванням викладеного, враховуючи складність справи та обсяг необхідних послуг, наданих адвокатом, час, витрачений адвокатом на надання відповідних послуг, а також співмірність розміру судових витрат із ціною позову, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат, понесених ПП ПиК на професійну правничу допомогу з 6 012 грн. до 500 грн.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381,382 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 25 квітня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Приватного підприємства ПиК судових витрат в сумі 6 012 (шість тисяч дванадцять) грн. змінити, зменшивши розмір відшкодування судових витрат, понесених Приватним підприємством ПиК на професійну правничу допомогу з 6 012 (шість тисяч дванадцять) грн. до 500 (п'ятсот) грн.

В іншій частині рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 25 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: О.І. Галущенко

П.П. Лисенко

Повний текст судового рішення

складено 19липня 2018 року