Рішення

від 17.07.2018 по справі 510/1130/18

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/1130/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.07.2018 р. Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

-за участю секретаря Тєрєщенко С.М.,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідач позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у відсутності його представника.

Позивачка на задоволенні позову наполягала, просила про розгляд справи без її участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2 - помер 23.04.2012р.; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3 - померла 24.06.2014р.; копія довідки Котловинської сільської ради від 01.03.2018р. про склад сім'ї ОСОБА_2; копія заяви позивачки від 01.12.2014р. про прийняття спадщини після смерті матері; копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу матері позивачки; копія свідоцтва про укладення шлюбу позивачки із ОСОБА_4; копія свідоцтва про народження позивачки; копія державного акту серії ІІ-ОД №031301 від 24.01.2003р. на право власності на земельну ділянку площею 3,42 га, оформленого на ім'я ОСОБА_2; копія витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17.05.2018р.; копія кадастрового плану земельної ділянки; копія довідки Відділу Держгеокадастру у Ренійському районі про нормативну грошову оцінку земельної ділянки; копія державного акту серії ІІ-ОД №031300 від 24.01.2003р. на право власності на земельну ділянку площею 3,36 га, оформленого на ім'я ОСОБА_3; копія витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17.05.2018р.; копія кадастрового плану земельної ділянки; копія довідки Відділу Держгеокадастру у Ренійському районі про нормативну грошову оцінку земельної ділянки; копія постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 16.06.2018 р.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачка у справі є донькою нині померлих ОСОБА_2 та ОСОБА_3

За життя ОСОБА_2 на підставі державного акту серії ІІ-ОД №031301 від 24.01.2003р. про право власності на земельну ділянку - належала земельна ділянка площею 3,42 га, розташована на території Котловинської сільської ради Ренійського району, виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За життя ОСОБА_3 на підставі державного акту серії ІІ-ОД №031300 від 24.01.2003р. про право власності на земельну ділянку - належала земельна ділянка площею 3,36 га, розташована на території Котловинської сільської ради Ренійського району, виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За життя ОСОБА_2 не розпорядився належним йому майном, заповіту не залишив, 23.04.2012р. помер. Після його смерті відкрилась спадщина на вищезазначене майно (на земельну ділянку). Ніхто із спадкоємців із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 не звертався. Оскільки на час відкриття спадщини ОСОБА_3 постійно проживала разом із своїм чоловіком, на заявляла про відмову від спадщини, вона в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняла її фактично. Таким чином, після смерті ОСОБА_2 право на належну йому земельну ділянку перейшло до його дружини - ОСОБА_3, яка розпорядилася щодо її цільового використовування, зберігала всі належні документи на неї, однак за юридичним оформленням права на спадщину вона не зверталася.

За життя ОСОБА_3 не розпорядилася належним їй майном, заповіту не залишила, 24.06.2014р. померла. Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно (на земельну ділянку, що рахувалася за ОСОБА_2, та на земельну ділянку, що належала особисто їй). У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини позивачка звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом.

Незважаючи на своєчасне звернення позивачки за прийняттям спадщини, оформити її було неможливо у зв'язку із тим, що в неї були відсутні відповідні оригінали правовстановлюючих документів, про що 16.06.2018р. нотаріусом було винесено відповідну постанову. Необхідні нотаріусу документи позивачка надати не може у зв'язку із втратою їх спадкодавцем. Чинним законодавством не передбачена можливість відновлення актів на право власності на земельну ділянку після смерті власника його спадкоємцями за умови, що свідоцтво про право на спадщину щодо цієї земельної ділянки не видано, а на підставі ксерокопії акту неможливо оформити спадщину. Згідно п. 5.1 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999р., при втраті (псуванні) державного акту на землю власнику або землекористувачу видається відповідний дублікат.

Так як набуте за спадкуванням право власності позивачки не було оформлено, вона не в змозі отримати дублікат державного акту на землю.

Окрім вищевказаного, перешкодою в оформленні прийняття спадщини є також і те, що згідно п. 7 глави 7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Міністерством юстиції України 22.02.2012р. №296/5, у справах нотаріуса залишаються копії (фотокопії) державного акта на право власності на земельну ділянку - при посвідченні договору купівлі-продажу, міни, дарування, пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, спадкового договору, а також при видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку. На оригіналі державного акту нотаріусом проставляється відповідна відмітка про перехід права власності на земельну ділянку до набувача чи спадкоємця.

З вищенаведеного виходить, що після смерті ОСОБА_3 вирішити питання про отримання оригіналу необхідного правовстановлюючого документу у позасудовому порядку неможливо, за визнанням права власності на земельні ділянки, як на об'єкти спадщини, може звернутися тільки спадкоємець в судовому порядку.

Незважаючи на перешкоди, позивачка прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, що залишилася після померлої ОСОБА_3 і вважає, що має всі законні підстави для визнання за нею права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, відповідач на неї не претендує.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки її доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України). Ст. 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Як було встановлено судом, після смерті ОСОБА_2 його дружина - ОСОБА_3 прийняла спадщину на належне йому майно - земельну ділянку в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Після смерті ОСОБА_3 позивачка у справі є спадкоємцем першої черги за законом (ст. 1261 ЦК України).

У встановлений законом строк для прийняття спадщини позивачка звернулася до нотаріальної контори із відповідною заявою. Як зазначила позивачка, після смерті ОСОБА_3 у неї були відсутні правовстановлюючі документи на спадкові земельні ділянки, у зв'язку із чим оформити своє право на спадщину та отримати відповідне свідоцтво позивачка не має можливості.

Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку матір позивачки прийняла спадщину після смерті чоловіка фактично, а позивачка прийняла спадщину після смерті матері - юридично, оскільки вона подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України та не заявила про відмову від неї.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивачка є суб'єктом набуття права власності на земельні ділянки з підстав прийняття спадщини за законом в порядку ч.1 ст. 1269 ЦК України.

З урахуванням викладених позивачкою та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити її вимоги щодо визнання за нею права власності на спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1216, 1217, 1218, 1225, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в порядку спадкування за законом право власності на:

- земельну ділянку площею 3,42 га із кадастровим номером 5124181200:01:005:0021, розташовану на території Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області, виділену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно державного акту серії ІІ-ОД №031301 від 24.01.2003р. на право власності на земельну ділянку, оформленого на ім'я ОСОБА_2;

- земельну ділянку площею 3,36 га із кадастровим номером 5124181200:01:005:0020, розташовану на території Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області, виділену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно державного акту серії ІІ-ОД №031300 від 24.01.2003р. на право власності на земельну ділянку, оформленого на ім'я ОСОБА_3;

-що належали ОСОБА_3, померлій 24.06.2014 року.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя В.І. Дудник