Постанова

від 17.07.2018 по справі 317/2092/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 317/2092/17 Головуючий у 1-й інстанції: Яркіна С.В.

Провадження № 22-ц/778/2504/18 Суддя-доповідач Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого Полякова О.З.

Суддів Кухаря С.В.

Крилової О.В.

При секретарі Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 14 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області, третя особа: Запорізька районна державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Запорізької РДА Запорізької області, третя особа: Запорізька районна державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування своїх вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3 Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з земельної ділянки площею 1,0000 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Вона є спадкоємцем за законом першої черги, як дружина померлого. У визначений законом строк вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Однак у видачі свідоцтво про право на спадщину на вищевказану земельну ділянку їй було відмовлено, в зв'язку з тим що чоловік за життя не отримав державний акт на право приватної власності на земельну ділянку.

Враховуючи вищевикладене просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 1,0000 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 14 серпня 2017 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 1,0000 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району Запорізької області після смерті чоловіка ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, керівник Запорізької місцевої прокуратури №2 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Вислухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і

обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів

апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до

висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права .

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

В обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_3 посилалась на ту обставину, що за життя її чоловік ОСОБА_3 не встиг отримати Державний акт на право власності на спірну земельну ділянку площею 1,0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Миколай-Пільської сільської ради Запорізької області, в зв'язку з чим вона не має можливості тепер отримати свідоцтво про право на спадщину на вказану земельну ділянку.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с. 4)

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що спірна земельна ділянка була передана ОСОБА_3 на підставі розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації №909 від 15.10.2012 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок громадянам Миколай-Пільської сільської ради для ведення особистого селянського господарства, із земель державної власності на території Миколай-Пільської сільської ради . (а.с. 6)

Відповідно до інформації міськрайонного управління у Запорізькому районі та м. Запоріжжі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 07.05.2018 року, право власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_3 не зареєстровано, також відсутній запис щодо реєстрації державного акту в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі.

Колегія звертає увагу на той факт, що вищезазначене розпорядження Запорізької районної державної адміністрації було прийнято вже після смерті ОСОБА_3, що і унеможливило отримання, за життя, останнім державного акту на право власності на спірну земельну ділянку.

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов, як реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. З Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з ч. 3 цієї статті, та у випадках, визначених ст.. 28 цього Закону.

Спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз'яснень, викладених в пунктах 10, 11 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7 про те, що відповідно до ст.. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до ст. 125 ЗК України (в редакції чинній на час відкриття спадщини) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а також право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною у порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування.

З урахуванням викладеного, а також враховуючи ту обставину, що за ОСОБА_3 не було здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 1,0000 га, в зв'язку з чим останній і не набув права власності на неї, слід дійти висновку, що вказана земельна ділянка взагалі не є такою, що увійшла до спадкової маси, яка залишилась після смерті чоловіка позивача - ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

Окрім того, сама ОСОБА_3, звертаючись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, не зазначила спірну земельну ділянку, як таку, що входить до спадкової маси, яка залишилась після смерті її чоловіка.

Однак, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув, в зв'язку з чим і дійшов неправильного висновку, про наявність правових підстав для задоволення позову.

З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд вбачає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, ухвалив рішення, яке не відповідає нормам матеріального і процесуального права, а тому наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову в позові.

В силу вимог ч.1,13ст.141 ЦПК України в разі задоволення апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, має право на компенсацію за рахунок позивача судових витрат пов'язаних з розглядом справи.

Керуючись ст.ст. 376,381-384 ЦПК України колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу керівника Запорізької місцевої прокуратури №2 - задовольнити.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 14 серпня 2017 року у цій справі - скасувати, прийняти нову постанову за якою:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області, третя особа: Запорізька районна державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно - відхилити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь прокуратури Запорізької області судовий збір в розмірі 960 (дев'ятсот шістдесят) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 19.07.2018 року.

Головуючий

Судді: