Рішення

від 11.07.2018 по справі 910/5014/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2018Справа № 910/5014/18 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал (01015, м.Київ, ВУЛ.ЛЕЙПЦИЗЬКА, будинок 1-А) до проЖитлово - будівельного кооперативу Академічний - 16 (02222, м.Київ, БУЛЬВАР ВИСОЦЬКОГО, будинок 9) стягнення заборгованості у розмірі 271 697 грн. 45 коп.

Представники:

від Позивача: Березова І.Г. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: Сенчило В.В. (представник за Довіреністю);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал (надалі також - Позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово - будівельного кооперативу Академічний - 16 (надалі також - Відповідач ) про стягнення заборгованості у розмірі 271 697 грн. 45 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 12.05.2000 року між Державним комунальним об'єднанням Київводоканал , (перетворено у Відкрите акціонерне товариство "Київводоканал"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал яке змінило тип на Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал , (Постачальник) та Житлово - будівельним кооперативом Академічний - 16 (Абонент) було укладено Договір на послуги водопостачання та водовідведення №8004/4-13, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався забезпечити Абоненту постачання питної води та прийняти від Абонента каналізаційні стоки, а Абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. №65. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору ним було надано Абоненту послуги з водовідведення за кодом 3-50441 за період з 01.12.2014 р. по 30.09.2017 р. на суму 190 789 грн. 43 коп., проте Відповідач неналежним чином виконав свої обов'язки по оплаті наданих послуг, сплативши лише частково за надані послуги. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Приватним акціонерним товариством Акціонерна компанія Київводоканал становить 177 278 грн. 63 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Житлово - будівельного кооперативу Академічний - 16 3% річних у розмірі 7 694 грн. 11 коп., інфляційні у розмірі 49 044 грн. 36 коп., пеню у розмірі 2 224 грн. 62 коп. та штраф у розмірі 35 455 грн. 73 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 року відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.05.2018 року.

23.04.2018 року, разом із позовною заявою, від Позивача надійшло клопотання про витребування у Публічного акціонерного товариства "Київенерго" довідки, яка містить дані щодо помісячних обсягів гарячої води, наданої ПАТ "Київенерго" ЖБК "Академічний-16" та мешканцями багатоквартирних будинків, що знаходяться за адресою: м. Київ, бул. Висоцького, будинки 5,7,9 у період з 01.12.2014 по 30.09.2017 роки.

15.05.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким просив Суд відмовити в задоволенні позовних вимог та заява про застосування строку позовної давності.

22.05.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив.

В судове засідання 23.05.2018 року з'явились представники Позивача. Представник Відповідача не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. В судовому засіданні 23.05.2018 року прийнято до розгляду заяву Відповідача про застосування строку позовної давності та задоволено клопотання Позивача про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 13.06.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2018 року клопотання Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про витребування доказів задоволено. Витребувано у Публічного акціонерного товариства "Київенерго" довідку, яка містить дані щодо помісячних обсягів гарячої води, наданої ПАТ "Київенерго" ЖБК "Академічний-16" та мешканцями багатоквартирних будинків, що знаходяться за адресою: м. Київ, бул. Висоцького, будинки 5,7,9 у період з 01.12.2014 по 30.09.2017 роки.

07.06.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Публічного акціонерного товариства "Київенерго" надійшла інформація на виконання вимог ухвали суду від 23.05.2018 року.

08.06.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли додаткові заперечення на позовну заяву.

В судове засідання 13.06.2018 року з'явились представники Сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.06.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи по суті до 11.07.2018 року.

В судовому засіданні 11 липня 2018 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 11 липня 2018 року на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

12.05.2000 року між Державним комунальним об'єднанням Київводоканал , (перетворено у Відкрите акціонерне товариство "Київводоканал"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал яке змінило тип на Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал , (Постачальник) та Житлово - будівельним кооперативом Академічний - 16 (Абонент) було укладено Договір на послуги водопостачання та водовідведення №8004/4-13, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався забезпечити Абоненту постачання питної води та прийняти від Абонента каналізаційні стоки, а Абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. №65. (т.1 а.с.13-16)

Правила користування комунальним водопроводом та каналізацією в м. Києві, затвердженими рішенням виконкому Київської міської ради народних депутатів від 13.01.1986 №24 втратили чинність 01.07.1994 у зв'язку з введенням в дію Правил користування системами комунального водопостачання і містах і селищах України, затверджених наказом держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65, які свою чергу, втратили чинність 18.10.2008 у зв'язку із введенням в дію Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190.

Пунктами 2.1, 2.2 Договору визначено, що Постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин. Абонент зобов'язаний сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством України. У разі зміни тарифів сплата послуг відповідачем здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору.

Згідно з п.3.1. Договору кількість води, що подається Постачальником та використовується Абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих Постачальником Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником Постачальника спільно з представниками Абонента.

Кількість стічних вод, які надходять у каналізацією, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з позивачем, за діючими нормами водоспоживання, або іншим засобом, передбаченим п.21.2. Правил (п.3.4. Договору).

Відповідно до п.3.6 Договору Абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку. встановленому чинним законодавством, у п'ятиденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів до банківської установи.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг Абонент зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів до банківської установи направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акта звірки у цей же термін. При невиконанні цієї умови дані Постачальника вважаються прийнятими Абонентом (п.3.7. Договору).

У пункті 4.1. Договору сторонами визначено, що за безпідставну відмову від оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення Абонент сплачує позивачу штрафні санкції у розмірі 20 відсотків від несплаченої суми.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг з водопостачання та водовідведення Абонент сплачує пеню у розмірі 0,1 відсоток несплаченої суми за кожний день прострочення.

Цей Договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. (п.5.1 Договору)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що на виконання умов Договору ним було надано Абоненту послуги з водовідведення за кодом 3-50441 за період з 01.12.2014 р. по 30.09.2017 р. на суму 190 789 грн. 43 коп., проте Відповідач неналежним чином виконав свої обов'язки по оплаті наданих послуг, сплативши лише частково за надані послуги. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Приватним акціонерним товариством Акціонерна компанія Київводоканал становить 177 278 грн. 63 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Житлово - будівельного кооперативу Академічний - 16 3% річних у розмірі 7 694 грн. 11 коп., інфляційні у розмірі 49 044 грн. 36 коп., пеню у розмірі 2 224 грн. 62 коп. та штраф у розмірі 35 455 грн. 73 коп.

22.11.2017 року Позивач надіслав на адресу Відповідача вимогу №11341/12/8/0217 про оплату заборгованості у розмірі 177278 грн. 63 коп., що підтверджується фіскальним чеком від 22.11.2017 р. та описом вкладення у цінний лист від 22.11.2017 р. (т.1 а.с.240-242)

В обґрунтування заперечень на позовну заяву Відповідач зазначає, що за кодом 3-441 Відповідач повністю розрахувався, Позивач безпідставно здійснює нарахування води, яка використовується для виготовлення гарячої води на обладнанні (бойлері), що належить ПАТ Київенерго . Листом №9 від 14.02.2018 р. Відповідач повідомив про наявність різниці в нарахуваннях за період з травня 2015 р. по грудень 2017 р. у розмірі 81409 грн. 03 коп. по стокам гарячої води за кодом 3-50441, Позивачем у лютому 2018 р. різниця була сторнована, а Відповідач у березні 2018 р. здійснив повне погашення коштів за спожиту мешканцями послугу в розмірі 99099 грн. 04 коп. Крім того, на платіжних дорученнях відсутні докази одержання розрахункових документів банком.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору на послуги водопостачання та водовідведення №8004/4-13 від 12.05.2000 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положенням ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Приписами статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Ст.ст. 12, 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що житлово-комунальні послуги поділяються за: функціональним призначенням; порядком затвердження цін/тарифів.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору на послуги водопостачання та водовідведення №8004/4-13 від 12.05.2000 року у період з 01.12.2014 року по 30.09.2017 року Позивач надав Відповідачу послуги з водовідведення за кодом 3-50441 на суму 190 789 грн. 43 коп., що підтверджується актами про зняття показань з приладів обліку за спірний період між Позивачем та представником Абонента, між Позивачем та ПАТ Київенерго . (т.1 а.с.20-84)

Відповідно до п.3.6 Договору Абонент розраховується за користування водою і послугами каналізації в порядку, встановленому чинним законодавством, у п'ятиденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів до банківської установи.

Крім того, на виконання умов Договору на послуги водопостачання та водовідведення №8004/4-13 від 12.05.2000 року Позивачем виставлено платіжні документи до банківських установ за спірний період, що підтверджується довідкою Публічного акціонерного товариства Радикал Банк №1598/17 від 07.12.2017 р., довідкою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик №9-1/2/5566 від 30.11.2017 р., довідкою Публічного акціонерного товариства Банк Кредит Дніпро №51/12-565 від 21.12.2017 р., розшифровками рахунків абонента. (т.1 а.с.201-238)

В обґрунтування заперечень на позовну заяву Відповідач зазначав, що Позивач безпідставно здійснює нарахування за водопостачання гарячої води на обладнанні (бойлері), що належить ПАТ Київенерго .

Статтею 1 Закону України Про питну воду та питне водопостачання , централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води. Централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.

Відповідно до статті 3 Закону України Про питну воду та питне водопостачання законодавство у сфері питної води та питного водопостачання складається з Водного кодексу України, Кодексу України про надра, законів України Про охорону навколишнього природного середовища , Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення , цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у цій сфері.

Статтею 22 вказаного Закону передбачено, що споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Оскільки предметом спірного договору є надання позивачем послуг з водопостачання та водовідведення відповідачу, то сторони, разом з умовами договору також зобов'язані виконувати і вимоги спеціальних нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини особи, що надає послуги з водовідведення та особи, що користується послугами з водовідведення.

Відповідно до ч. 5 ст. 633 ЦК України у вказаному договорі за згодою сторін були встановлені правила, обов'язкові для них при виконанні цього договору.

Так, в п. 1.1 Договору зазначено, що Постачальник зобов'язався забезпечити Абоненту постачання питної води та прийняти від Абонента каналізаційні стоки, а Абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. №65.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 затверджені Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України (чинні на час укладення Договору), які запроваджують порядок користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод до комунальної каналізації та визначають взаємовідносини між об'єднаннями, виробничими управліннями водопровідно-каналізаційного господарства або іншими експлуатаційними організаціями, комбінатами комунальних підприємств (надалі - Водоканал) та абонентами міських, районних, селищних водопроводів і каналізацій на території України.

Згідно з пунктами 1.2, 1.3, 1.4 вказаних Правил (чинних на час укладення Договору) дотримання цих Правил є обов'язковим для всіх осіб, підприємств, установ, організацій, що користуються комунальними водопроводами і каналізаціями, незалежно від їхньої відомчої належності і форми власності та Водоканалу. Абонентами, що користуються послугами Водоканалу, можуть бути державні, колективні та інші підприємства, організації, установи (надалі - підприємства), а також окремі громадяни, що мають жилі будинки або їх частину на праві приватної власності (надалі - громадяни), на які відкрито особовий рахунок і які перебувають з Водоканалом у договірних відносинах. Водоканал надає послуги у забезпеченні питною водою та водовідведенні. Питна вода подається цілодобово або за графіком, погодженим із санітарно-епідеміологічною станцією (надалі - СЕС) відповідної території та затвердженим місцевими органами державної виконавчої влади..

Згідно з п.17.1 Правил (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) через комунальну каналізаційну мережу підлягають пропусканню всі господарсько-побутові стічні води.

Наказом Міністерства з питань житлово - комунального господарства України №190 від 27.06.2008 року затверджені Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України. Пунктом 1.1 передбачено, що Правила визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Відповідно до пункту 2.1 Правил договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України Про питну воду та питне водопостачання та Про житлово-комунальні послуги , яким, згідно пунктом 2.2 Правил № 190, визначаються істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

Пунктом 1.4 Правил встановлено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил № 37, а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору (п. 3.1, 3.7 Правил).

Відповідно до п. 3.13 Правил суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Згідно з пунктом 1.2 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України № 37 останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів.

Пунктом 1.4 Правил № 37 передбачено, що: абонент водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з Водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації; стічні води підприємств - це усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Відповідно до пункту 2.4 Правил № 37 підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.

Згідно з п.7.1 Правил №37 підприємства зобов'язані здійснювати контроль за кількістю та якістю стічних вод, які вони скидають до системи міської каналізації. Перелік забруднень, на наявність яких провадиться аналіз, та періодичність контролю встановлюються Водоканалом.

Підприємства зобов'язані систематично (відповідно до місцевих Правил приймання) подавати до Водоканалу інформацію про об'єми та якісний склад стічних вод, які вони скидають до міської каналізації. Інформацію підписують керівник Підприємства та особа, відповідальна за водовідведення. Керівник Підприємства несе відповідальність за достовірність інформації. (п.7.2 Правил №37)

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

У ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

За змістом ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води, зокрема зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги пункти Договору на послуги водопостачання та водовідведення №8004/4-13 від 12.05.2000 року та норми чинного законодавства України, Суд приходить до висновку щодо наявності обов'язку Житлово - будівельного кооперативу Академічний - 16 по сплаті за послуги з водовідведення.

Таким чином, заборгованість Житлово - будівельного кооперативу Академічний - 16 перед Приватним акціонерним товариством Акціонерна компанія Київводоканал за Договором на послуги водопостачання та водовідведення №8004/4-13 від 12.05.2000 року з водовідведення за період з 01.12.2014 року по 30.09.2017 року за кодом 3-50441 становить суму у розмірі 177 278 грн. 63 коп., що підтверджується детальним розрахунком заборгованості Відповідача, наданим Позивачем. (т.1 а.с.18-19)

При цьому, Судом встановлено, що 28.03.2018 року, тобто до відкриття провадження у даній справі, Відповідачем була здійснена оплата за кодом 3-50441 за Договором на послуги водопостачання та водовідведення №8004/4-13 від 12.05.2000 року в розмірі 99 099 грн. 04 коп., що підтверджується платіжним дорученням №58 від 28.03.2018 року із зазначенням призначення платежу: код абонента 3-50441. оплата за водовідведення ГВ за період 01.05.2015 р. по 31.12.2017 р. згідно договору №08004/4-13 від 12.05.2000р. . (т.2 а.с.43)

Суд зазначає, що у разі відсутності предмета спору до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

За таких обставин, враховуючи сплату Житлово - будівельним кооперативом Академічний - 16 заборгованості за кодом 3-50441 на виконання умов Договору на послуги водопостачання та водовідведення №8004/4-13 від 12.05.2000 року до відкриття провадження у справі №910/5014/18, Суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал в частині стягнення з Відповідача 99 099 грн. 04 коп. - суми основної заборгованості. При цьому, Суд зазначає, що Відповідач своїми конклюдентними діями із здійснення оплати за надані послуги з водовідведення підтвердив факт необхідності сплати за надані Позивачем й прийняті послуги.

Таким чином, заборгованість Житлово - будівельного кооперативу Академічний - 16 перед Приватним акціонерним товариством Акціонерна компанія Київводоканал за Договором на послуги водопостачання та водовідведення №8004/4-13 від 12.05.2000 року з водовідведення за період з 01.12.2014 року по 30.09.2017 року за кодом 3-50441 становить суму у розмірі 78 179 грн. 59 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату наданих послуг з водовідведення в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 78 179 грн. 59 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими.

15.05.2018 року Відповідачем подано до суду заяву про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення заборгованості.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки. (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно ч.ч.3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів №10 від 29.05.2013 року)

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст.267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України). Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач звернувся до суду з вказаним позовом 23.04.2015 р. (згідно з вхідним штампом канцелярії суду) із вимогою про стягнення заборгованості за кодом 3-50441 з Відповідача за період з 01.12.2014 року по 30.09.2017 року, тому Позивач має право на стягнення заборгованості за період з 23.04.2015 року.

Враховуючи те, що Позивач звернувся до суду з вказаним позовом лише 23.04.2018 року, а тому позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал про стягнення з Житлово - будівельного кооперативу Академічний - 16 заборгованості з водовідведення за кодом 3-50441 за період з 01.12.2014 року по 22.04.2015 року у загальному розмірі 30 020 грн. 52 коп. задоволенню не підлягають у зв'язку з застосуванням загального строку позовної давності за заявою Відповідача.

Таким чином, заборгованість Житлово - будівельного кооперативу Академічний - 16 перед Приватним акціонерним товариством Акціонерна компанія Київводоканал за Договором на послуги водопостачання та водовідведення №8004/4-13 від 12.05.2000 року з водовідведення за період з 23.04.2015 року по 30.09.2017 року за кодом 3-50441 становить суму у розмірі 48 159 грн. 07 коп.

Судом розглянуті та відхилені заперечення Відповідача стосовно того, що сума у розмірі 81409 грн. 03 коп. була сторнована, оскільки матеріали справи не містять належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення вказаних грошових коштів на рахунок Відповідача, зокрема, належним чином завірена копія виписки по рахунку Відповідача, яка містить дані про конкретний рахунок Відповідача, дату операції, контрагента, суму, призначення платежу й скріплена відповідною печаткою банку.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Приватному акціонерному товариству Акціонерна компанія Київводоканал в розмірі 48 159 грн. 07 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату наданих послуг з водовідведення в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 48 159 грн. 07 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 28.12.2014 р. по 30.09.2017 р. у розмірі 7 694 грн. 11 коп. та інфляційні у розмірі 49 044 грн. 36 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем оплати наданих послуг за Договором на послуги водопостачання та водовідведення №8004/4-13 від 12.05.2000 року за загальний період прострочки з 28.12.2014 р. по 30.09.2017 р. у розмірі 7 694 грн. 11 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з застосуванням загального строку позовної давності до вимог Позивача за зобов'язаннями грудня 2014 року по березня 2015 року, а також невірним розрахунком Позивача, оскільки Позивачем не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 3% річних за загальний період прострочки з 29.04.2015 р. по 30.09.2017 р. у розмірі 5 316 грн. 72 коп.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних за загальний період прострочки з 28.12.2014 р. по 30.09.2017 р. у розмірі 49 044 грн. 36 коп. підлягають частковому задоволенню у зв'язку з застосуванням загального строку позовної давності до вимог Позивача за зобов'язаннями грудня 2014 року по березня 2015 року, а також невірним розрахунком Позивача, оскільки Позивачем не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню інфляційні за загальний період прострочки з 29.04.2015 р. по 30.09.2017 р. у розмірі 23 552 грн. 55 коп.

Крім того, Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 26.04.2017 р. по 30.09.2017 р. у розмірі 2 224 грн. 62 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов язань №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг з водопостачання та водовідведення Абонент сплачує пеню у розмірі 0,1 відсоток несплаченої суми за кожний день прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання за загальний період прострочки з 26.04.2017 р. по 30.09.2017 р. у розмірі 2 224 грн. 62 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки за зобов'язаннями серпня 2017 року та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня за загальний період прострочки з 26.04.2017 р. по 30.09.2017 р. у розмірі 2 163 грн. 92 коп.

Також Позивачем заявлена вимога про стягнення з Відповідача штрафу відповідно до п.4.1 Договору.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду України у постановах від 27.04.2012р. № 06/5026/1052/2011, Суд вважає правомірним застосування до відповідача одночасно штрафу та пені.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України пеня та штраф є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У зв язку з чим, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що не суперечить положенням ст. 61 Конституції України і відповідає встановленій статтею 627 Цивільного кодексу України свободі договору, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У пункті 4.1. Договору сторонами визначено, що за безпідставну відмову від оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення Абонент сплачує позивачу штрафні санкції у розмірі 20 відсотків від несплаченої суми.

За таких підстав, Суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з Відповідача штрафу на підставі п.4.1 Договору від суми заборгованості в розмірі 48 159 грн. 07 коп. у розмірі 9 631 грн. 81 коп. (48 159 грн. 07 коп. х 20%)

Таким чином, з Житлово - будівельного кооперативу Академічний - 16 на користь Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал підлягає стягненню заборгованість у розмірі 48 159 грн. 07 коп., 3% річних в розмірі 5 316 грн. 72 коп., інфляційні у розмірі 23 552 грн. 55 коп., пеня у розмірі 2 163 грн. 92 коп., штраф у розмірі 9 631 грн. 81 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал - задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово - будівельного кооперативу Академічний - 16 (02222, м.Київ, БУЛЬВАР ВИСОЦЬКОГО, будинок 9, Ідентифікаційний код юридичної особи 23379663) на користь Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал (01015, м.Київ, ВУЛ.ЛЕЙПЦИЗЬКА, будинок 1-А, Ідентифікаційний код юридичної особи 03327664) заборгованість у розмірі 48 159 (сорок вісім тисяч сто п'ятдесят дев'ять) грн. 07 (сім) коп., 3% річних у розмірі 5 316 (п'ять тисяч триста шістнадцять) грн. 72 (сімдесят дві) коп., інфляційні у розмірі 23 552 (двадцять три тисячі п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 55 (п'ятдесят п'ять) коп., пеню у розмірі 2 163 (дві тисячі сто шістдесят три) грн. 92 (дев'яносто дві) коп., штраф у розмірі 9 631 (дев'ять тисяч шістсот тридцять одна) грн. 81 (вісімдесят одна) коп. та судовий збір у розмірі 1 332 (одна тисяча триста тридцять дві) грн. 36 (тридцять шість) коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 18 липня 2018 року.

Суддя О.В. Чинчин