Рішення

від 05.07.2018 по справі 910/5977/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.07.2018Справа № 910/5977/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Дьогтяр О.О., розглянув матеріали господарської справи

За позовом приватного підприємства Західно-Українська Рекламна Компанія

АртПром

до товариства з обмеженою відповідальністю Сервісна Маркетингова Група

про стягнення 120 677,48 грн.

Представники сторін:

не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємства Західно-Українська Рекламна Компанія АртПром (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Сервісна Маркетингова Група (далі - відповідач) про стягнення 119 546,24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання по сплаті вартості виконаних робіт та наданих послуг за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1052 від 19.12.2017.

У зв'язку з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 119 546,24 грн., з яких: 112 508,00 грн. - основний борг, 5 414,03 грн. - інфляційні втрати та 1 624,21 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 17.05.2018 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/5977/18 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 14.06.2018.

06.06.2018 від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог. Зокрема, було збільшено інфляційні нарахування до 6 314,09 грн., а 3% річних - до 1 855,39 грн. До складу судових витрат позивач просить включити 1 810,16 грн. судового збору та 1 300,00 грн. витрат на правову допомогу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.06.2018 прийнято заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог до розгляду, відкладено розгляд справи на 05.07.2018.

02.07.2018 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника та документи для долучення до матеріалів справи. У вказаному клопотання позивач повідомив про часткову сплату відповідачем 13.06.2018 основного боргу у розмірі 45 931,00 грн.

Також 02.07.2018 від позивача надійшла заява про допущені в клопотанні позивача від 25.06.2018 помилки.

У судове засідання 05.07.2018 представники сторін не з'явились, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, відповідач правом надати відзив на позовну заяву не скористався.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

Приватним підприємством Західно-Українська Рекламна Компанія АртПром (виконавцем) було надано товариству з обмеженою відповідальністю Сервісна Маркетингова Група (замовником) послуги по виготовленню рекламної продукції та ремонту рекламних вивісок на суму 152 508,00 грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1052 від 19.12.2017.

Для оплати наданих послуг позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 946 від 18.12.2017 на суму 152 508,00 грн.

Проте, за твердженням позивача, відповідачем оплачено надані послуги частково в розмірі 40 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 433 від 06.03.2018.

Звертаючись до суду з даним позовом, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача 112 508,00 грн. основного боргу, 6 314,09 грн. інфляційних нарахувань та 1 855,39 грн. 3% річних.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Часиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Дослідивши наявні в матеріалах справи акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1052 від 19.12.2017, який підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками підприємств, рахунок на оплату № 946 від 18.12.2017, суд дійшов висновку, що між сторонами відбувся правочин, який за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1052 від 19.12.2017, позивачем надано відповідачу послуги по виготовленню рекламної продукції та ремонту рекламних вивісок на суму 152 508,00 грн. Зазначений акт підписаний відповідачем без заперечень та зауважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Як встановлено судом, 05.04.2018 позивач звернувся до відповідача з претензією № 1, в якій просив погасити заборгованість у розмірі 152 508,00 грн.

Як свідчить витяг з он-лайн сервісу Укрпошти "Відстеження пересилання поштових відправлень" http://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku), 25.04.2018 підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення за закінченням встановленого терміну зберігання.

Враховуючи викладене, строк оплати заборгованості настав 02.05.2018, а з 03.05.2018 відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.

05.04.2018 відповідачем частково здійснено погашення заборгованості у розмірі 40 000,00 грн., у зв'язку з чим станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду заборгованість становила 112 508,00 грн.

У той же час, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 14.06.2018 відповідачем здійснено часткову сплату боргу у розмірі 45 931,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що частина заборгованості у розмірі 45 931,00 грн. сплачена відповідачем після відкриття провадження у справі, суд закриває провадження у справі № 910/5977/18 в частині вимог про стягнення 45 931,00 грн. основного боргу, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

У той же час, оскільки доказів оплати решти заборгованості у розмірі 66 577,00 грн. відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу за надані послуги у розмірі 66 577,00 грн.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача до 6 314,09 грн. інфляційних нарахувань за період з січня по квітень 2018, а також 1 855,39 грн. 3% річних за загальний період з 23.12.2017 по 04.06.2018.

Обґрунтовуючи початок періоду нарахування, позивач посилається на договір № 591217 про надання послуг по виготовленню рекламних матеріалів від 05.12.2017 та додатки до нього.

Суд зазначає, що посилання позивача на договір № 591217 про надання послуг по виготовленню рекламних матеріалів від 05.12.2017 є безпідставним, оскільки вказаний договір зі сторони відповідача не підписаний, а тому є неукладеним.

Таким чином, оскілки договір № 591217 про надання послуг по виготовленню рекламних матеріалів від 05.12.2017 є неукладеним, а між сторонами відбувся правочин з надання послуг у спрощений спосіб, момент прострочення виконання грошового зобов'язання слід визначати відповідно до приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Як встановлено судом вище, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з 03.05.2018.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних за період з 03.05.2018 по 04.06.2018, суд встановив, що їх розмір становить 305,16 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Щодо розрахунку інфляційних втрат, який позивачем здійснено за період з січня по квітень 2018 року, суд зазначає, що у визначений позивачем період відповідач не допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, оскільки грошове зобов'язання є простроченим з 03.05.2018, а тому у задоволення позовних вимог про стягнення 6 314,09 грн. суд відмовляє.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 66 577,00 грн. (у стягненні частини основного боргу у розмірі 45 931,00 грн. суд закриває провадження у справі) та 3% річних в розмірі 305,16 грн. (у стягненні частини 3% річних в розмірі 1 550,23 грн. та інфляційних втрат у розмірі 6 314,09 грн. судом відмовлено).

Витрати зі сплати судового з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також враховуючи приписи ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", оскільки позивачем не заявлено про повернення судового збору, питання про повернення судового збору, у зв'язку з закриттям провадження у справі в частині позовних вимог у сумі 45 931,00 грн., не вирішується).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 13 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Згідно із ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 05.02.2018 між позивачем (клієнт) та адвокатським бюро Остапа Старенького був укладений договір про надання правової допомоги № 1-5/02, за умовами якого адвокат зобов'язався надати правову допомогу щодо стягнення грошових коштів з відповідача, гонорар за виконання якої, згідно п. 6.1 вказаного договору становить 13 000,00 грн.

До позовної заяви надано ордер серія НОМЕР_1 на надання правової допомоги виданий позивачем на ім'я ОСОБА_2, а також надане свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Позивач сплатив на користь адвокатського бюро Остапа Старенького грошові кошти в розмірі 13 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 369 від 10.05.2018.

При цьому, судом враховано, що відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі. Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами відповідачем не заявлялось.

З огляду на наведене, витрати на правову допомогу адвоката, згідно з приписів ст. 129 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 12 152,81 грн. При цьому, пропорційний розрахунок витрат на послуги адвоката здійснюється з урахуванням суми боргу, провадження по якій закрите, оскільки вказана сума сплачена відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 231, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Сервісна Маркетингова Група (02125, м. Київ, вул. Старосільська, будинок 1, літера 1Г , ідентифікаційний код 39786182) на користь приватного підприємства Західно-Українська Рекламна Компанія АртПром (79035, Львівська обл., місто Львів, вул. Дністерська, будинок 7, квартира 27, ідентифікаційний код 34259532) основний борг в сумі 66 577,00 грн. (шістдесят шість тисяч п'ятсот сімдесят сім грн. 00 коп.), три проценти річних в розмірі 305,16 грн. (триста п'ять грн. 16 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 003,23 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 12 152,81 грн. (дванадцять тисяч сто п'ятдесят дві грн. 81 коп.).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Закрити провадження у справі № 910/5977/18 в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 45 931,00 (сорок п'ять тисяч дев'ятсот тридцять одна грн. 00 коп.).

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20.07.2018

Суддя О.Г. Удалова