Рішення

від 20.07.2018 по справі 910/5549/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.07.2018Справа № 910/5549/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Будівельників України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтех Стейт"

про стягнення 32492,80 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Будівельників України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтех Стейт" про стягнення 32492,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе за договором № 0210/2017-1159-Б від 02.10.2017 зобов'язання по оплаті поставленого позивачем товару, в зв"язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 32492,80 грн, в тому числі сума основного боргу у розмірі 25890,00 грн, 3% річних у розмірі 436,23 грн, втрати від інфляції у розмірі 1755,34 грн, пеня у розмірі 4411,23 грн, яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Ухвалою суду від 14.05.2018 відкрито провадження у справі № 910/5549/18, постановлено, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, процесуальні документи були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03067, м. Київ, вул. Машинобудівна, буд. 37.

Станом на дату розгляду справи ухвала суду від 14.05.2018 була направлена відповідачу за адресою місцезнаходження та не була вручена під час доставки, про що вказано у довідках форми 20: "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення". Докази направлення поштових відправлень з довідками пошти наявні в матеріалах справи.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/5549/18 в Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Будтех Стейт" так і не скористалось наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

02.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс Будівельників України" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будтех Стейт" (покупець) укладено договір поставки № 0210/2017-1159-Б.

Відповідно до п. 1.1 договору, Постачальник зобов'язується поставляти Покупцю, а Покупець, приймати та оплачувати будівельні матеріали (надалі Товар), вид, одиниця виміру, ціна, умови та строки поставки якого визначені Сторонами у Специфікаціях та/або видаткових накладних, що мають силу Специфікацій, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно п. 4.2, 4.3, 4.6. договору, Постачальник зобов'язаний проінформувати Покупця про заплановану поставку Товару. Приймання Товару за кількістю і якістю здійснюється на умовах даного договору. Не узгоджені даним договором питання приймання товару по кількості та якості регулюються нормами чинного законодавства України, Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості (затверджена Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. №П-6 із змінами та доповненнями) та Інструкції про порядок приймання продукції; виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості (затверджена Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. №П-7 із змінами та доповненнями) в частині, що не суперечить умовам даного Договору. Приймання-передача Товару здійснюється на підставі товарно-транспортних накладних. За відсутності претензій по кількості та якості покупець зобов'язується прийняти товар відповідно до умов договору шляхом підписання товарно-транспортних накладних, або інших документів. підтверджуючих поставку товару.

Згідно п. 5.1- 5.3. договору ціна товару встановлюється в національній валюті України. Ціна вказується у специфікаціях та/або видаткових накладних, рахунках-фактурах постачальника. Сума договору визначається загальною вартістю поставленого товару, відповідно до видаткових накладних, що додаються до договору і є його невід'ємною частиною. Розрахунки за товар здійснюються на підставі рахунків-фактури постачальника, які є невід'ємними частинами цього договору у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що поставка Товару здійснюється за умови 100 (сто) відсоткової передоплати. Факт приймання-передачі Товару підтверджується підписами представників Сторін на товарно-транспортних накладних.

У випадку невиконання Покупцем п. 6.2. Договору, Постачальник має право призупинити поставку Товару, до моменту повного розрахунку (зарахування грошових коштів на рахунок Постачальника), крім цього, у випадку якщо Постачальник все-таки (за домовленістю між сторонами) передав Товар Покупцеві на умовах відстрочки платежу, а Покупець не оплатив такий поставлений Товар протягом п'яти банківських днів від дати поставки Товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, та додаткові штраф у розмірі 30% від суми заборгованості. Сплата штрафу не звільняє Покупця від взятих на себе зобов'язань за цим договором (п. 7.2 договору).

До матеріалів справи долучено товарно-транспортну накладну № 0000013851 від 09.10.2017 про поставку асфальтобетону В-10 у кількості 15 тон на суму 23044,95 грн.

На підтвердження обставин щодо поставки товару та його вартості позивач надав до матеріалів справи видаткову накладну № 8473 від 09.10.2017 на суму 25890,00 грн щодо поставки асфальтобетону В-10 у кількості 15 тон. Накладна підписана та скріплена печатками контрагентів.

Доказів оплати відповідачем вартості поставленого бетону у сумі 25890,00 грн. суду не надано.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Приписом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Положенням ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.

Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Позивач поставив товар до здійснення відповідачем попередньої оплати, як то передбачено договором. А отже на підставі п. 7.2 договору товар мав бути оплачений протягом 5 банківських днів від дати поставки. Товар був поставлений відповідачу 09.10.2017, а отже оплачений мав бути у строк до 16.10.2017 включно. Відповідач є таким, що прострочив оплату товару з 17.10.2017.

Доказів оплати товару відповідачем не надано, а отже у нього існує заборгованість перед позивачем у сумі вартості поставленого товару - 25890,00 грн.

Отже вимоги позивач про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 25890,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмір 4411,23 грн, 3% річних у розмірі 436,23 грн, втрати від інфляції у розмірі 1755,34 грн.

Так, відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У випадку невиконання Покупцем п. 6.2. Договору, Постачальник має право призупинити поставку Товару, до моменту повного розрахунку (зарахування грошових коштів на рахунок Постачальника), крім цього, у випадку якщо Постачальник все-таки (за домовленістю між сторонами) передав Товар Покупцеві на умовах відстрочки платежу, а Покупець не оплатив такий поставлений Товар протягом п'яти банківських днів від дати поставки Товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, та додаткові штраф у розмірі 30% від суми заборгованості. Сплата штрафу не звільняє Покупця від взятих на себе зобов'язань за цим договором (п. 7.2 договору).

Суд перевірив розрахунок пені, зроблений позивачем та вважає його невірним, оскільки, як встановлено судом відповідач є таким, що прострочив оплату товару з 17.10.2017. Крім того, пеня нараховується протягом 6 місяців. Отже позивачем невірно визначено період нарахування пені. Суд перерахував пеню за період з 17.10.2017 по 17.04.2018 і вона за розрахунком суду становить 3907,62 грн та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом вище позивачем не вірно визначено період нарахування 3% річних, а тому за розрахунком суду 3% річних за період з 17.10.2017 по 02.05.2018 становлять 421,33 грн та підлягають стягненню з відповідача у вказаному розмірі.

Позивач розрахував втрати від інфляції за період з жовтня 2017 по березень 2018, однак суд не погоджується з даним періодом нарахування з огляду на те. що згідно Інформаційного листа Верховного суду України "Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві" від 01.07.2014 року при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з урахуванням цього місяця.

Оскільки прострочення відповідача мало місце з 17 числа жовтня місяця, то втрати від інфляції починають нараховуватись з наступного за жовтнем місяця, тобто з листопада 2017 року.

Суд розрахував втрати від інфляції за період з листопада 2017 року по березень 2018 року (включно). Згідно розрахунку суду сума втрат від інфляції становить 1646,80 грн та підлягає стягненню з відповідача у зазначеному розмірі.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву та доказів в спростування обставин, викладених позивачем. Отже відповідачем не доведено відсутність у нього заборгованості перед позивачем, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Позивачем було попередньо у позові заявлено крім судового збору витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивач не подав доказів понесення витрат на правову допомогу, а тому у суду відсутні підстави для їх розподілення між сторонами.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 165, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтех Стейт" (03067, м. Київ, вулиця Машинобудівна, будинок 37; ідентифікаційний код: 40534736) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Будівельників України" (04053, місто Київ, вулиця Гоголівська, будинок 43-А, кв. 2; ідентифікаційний код 37354345) суму боргу у розмірі 25890 (двадцять п'ять тисяч вісімсот дев'яносто) грн 00 коп., пеню у розмірі 3907 (три тисячі дев'ятсот сім) грн. 62 коп., 3% річних у розмірі 421 (чотириста двадцять одна) грн 33 коп., втрати від інфляції у розмірі 1646 (одна тисяча шістсот сорок шість) грн 80 коп., судовий збір у розмірі 1728 (одна тисяча сімсот двадцять вісім) грн. 00 коп.

3. В частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Будівельників України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтех Стейт" про стягнення: пені у розмірі 503,61 грн, втрат від інфляції у розмірі 108,54 грн, 3% річних у розмірі 14,90 грн відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко