Рішення

від 12.07.2018 по справі 910/2443/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.07.2018Справа № 910/2443/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український дім імпорту"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Естрагон"

про стягнення 102075,98 грн

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Микитин О.В.

Представники сторін:

від позивача Туркевич О.С.

від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 12.07.2018 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український Дім Імпорту" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСТРАГОН" про стягнення 102075,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав свої грошові зобов'язання за договором поставки №БІ131 від 22.02.2016 з оплати поставленого товару на суму 55421,80 грн. Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції: 15792,53 грн пені, 23617,03 грн 40% річних, 7244,62 грн індексу інфляції.

Ухвалою суду від 06.03.2018 відкрито провадження у справі № 910/2443/18, постановлено, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2018 вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 07.06.2018.

07.06.2018 від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Судове засідання 07.06.2018 не відбулось, в зв'язку з перебуванням судді Усатенко І.В. на лікарняному.

Ухвалою суду від 13.06.2018 призначено підготовче засідання у справі на 25.06.2018.

Ухвалою суду від 25.06.2018 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні 12.07.2018.

Представник відповідача в судове засідання 12.07.2018.

Представник позивача підтримав обставини, викладені у позовній заяві, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судові засідання не з'являвся, про причини неявки суд не повідомляв, про дату та час судових засідань був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, процесуальні документи були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01025, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 4.

Станом на дату розгляду справи ухвали суду були направлені відповідачу за адресою місцезнаходження та не були вручені під час доставки, про що вказано у довідках форми 20: "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення". Докази направлення поштових відправлень з довідками пошти наявні в матеріалах справи.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/2443/18 в Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Естрагон" так і не скористалось наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи та відповідач попереджений про наслідки не надання відзиву, його неявка не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український дім імпорту", як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Естрагон", як покупцем укладено договір поставки від 22.02.2016 № 131, відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується поставити й передати замовлений товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити поставлений товар у відповідності з вимогами даного договору. (п. 1.1 Договору).

Згідно п. 2.1 2.2 договору загальна сума договору складається з вартості товару, поставленому покупцю за всіма накладними. Ціна, кількість та асортимент кожної партії товару узгоджується сторонами і зазначається в накладних. Ціна на товар зазначається в гривнях з урахуванням ПДВ

Пунктами 5.1 Договору оплата проводиться покупцем 60 календарних днів, рахуючи з моменту виконання відповідної партії товару.

Згідно п. 6.1, 6.2 договору прийомка-здача товару здійснюється уповноваженими представниками сторін у місці та в час попередньо узгоджені сторонами. Приймання товару за кількістю здійснюється в момент його передачі та підписання накладних, а за якістю у відповідності до вимог Інструкції про порядок приймання товарів за якістю П-7 та чинного законодавства України з урахуванням особливостей, встановлених даним договором. Покупець гарантує, що всі особи, які здійснюють приймання товару від імені покупця та які ставлять свій підпис на документах та засвідчують поставку товару є уповноваженими особами покупця на прийом товару від постачальника, а такі особи є працівниками покупця. Дана гарантія поширюється на всі випадки прийому товарів від постачальника незалежно від того чи була видана покупцем постачальнику довіреність на отримання ТМЦ із зазначеним переліком осіб уповноважених на прийом ТМЦ чи ні і чи була особа, що прийняла товар від постачальника вписана в довіреність.

Відповідно до п. 10.1 договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017. Після закінчення встановленого строку даний договір продовжує діяти до повного виконання сторонами всіх своїх зобов'язань.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Обставини, щодо поставки товару підтверджуються доданими до матеріалів справи видатковими накладними: № 780/756 від 01.03.2016 на суму 99510,72 грн, № 798/796 від 04.03.2016 на суму 24581,52 грн, № 861/853 від 11.03.2016 на суму 17959,56 грн, № 1227/1219 від 06.04.2016 на суму 15474,24 грн, № 1346/1339 від 18.04.2016 на суму 13770,36 грн, № 1427/1403 від 22.04.2016 на суму 17593,20 грн, № 1425/1401 від 22.04.2016 на суму 4590,12 грн, № 1697/1681 від 19.05.2016 на суму 15474,24 грн, № 1771/1786 від 26.05.2016 на суму 7737,12 грн, № 1923/1936 від 02.06.2016 на суму 27817,92 грн, № 2231/2209 від 25.06.2016 на суму 28390,98 грн, № 2611/2583 від 22.07.2016 на суму 22359,42 грн, № 3924/4222 від 18.11.2016 на суму 50752,08 грн. Загальна вартість поставленого згідно вказаних видаткових накладних товару становить 346011,48 грн. Крім того, обставина щодо поставки товару на вищезазначену суму підтверджується товарно-транспортними накладними: № 780 від 01.03.2016 на суму 99510,72 грн, № 798 від 04.03.2016 на суму 24581,52 грн, № 861 від 11.03.2016 на суму 17959,56 грн, № 1227 від 06.04.2016 на суму 15474,24 грн, № 1346 від 18.04.2016 на суму 13770,36 грн, № 1425 від 22.04.2016 на суму 22183,32 грн, № 1697 від 19.05.2016 на суму 15474,24 грн, № 1771 від 26.05.2016 на суму 7737,12 грн, № 1923 від 02.06.2016 на суму 27817,92 грн, № 2231 від 25.06.2016 на суму 28390,98 грн, № 2611 від 22.07.2016 на суму 22359,42 грн, № 3924 від 18.11.2016 на суму 50752,08 грн. Видаткові накладні та товарно-транспортні накладні підписані та скріплені печатками контрагентів. З боку покупця документи підписані ОСОБА_1 (товарознавець), довіреність на отримання якою товару долучена до матеріалів справи.

Частково відповідач оплатив поставлений товар, що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями № 1968 від 15.04.2016 на суму 10000,00 грн, № 2122 від 23.05.2016 на суму 15474,24 грн, № 2123 від 24.05.2016 на суму 7737,12 грн, № 1233 від 14.06.2016 на суму 12904,08 грн, № 1297 від 22.05.2016 на суму 17959,56 грн, № 1296 від 23.06.2016 на суму 11677,44 грн, № 1329 від 30.06.2016 на суму 3653,76 грн, № 1330 від 30.06.2016 на суму 17166,24 грн, № 1323 від 26.07.2016 на суму 15474,24 грн, № 1446 від 26.07.2016 на суму 4770,00 грн, № 2579 від 16.11.2016 на суму 13770,36 грн, № 2580 від 16.11.2016 на суму 4590,12 грн, № 2581 від 16.11.2016 на суму 5684,40 грн, № 2582 від 16.11.2016 на суму 7737,12 грн, № 2583 від 16.11.2016 на суму 3000,00 грн, № @2PL492559 від 14.04.2017 на суму 10000,00 грн.

Крім того, відповідач частково повернув отриманий товар, що підтверджується накладними на повернення: № 283 від 16.11.2016 на суму 75852,12 грн, № 338 від 20.12.2016 на суму 30687,72 грн, № 89 від 02.09.2016 на суму 13270,92 грн, № 58 від 01.07.2016 на суму 9180,24 грн., № 102 від 16.11.2016 на суму 75547,02 грн, № 107 від 13.12.2016 на суму 30687,72 грн. Крім того, обставина щодо повернення товару підтверджують товарно-транспортні накладні на переміщення алкогольних напоїв: від 16.11.2016 на суму 75852,12 грн, від 20.12.2016 на суму 30687,72 грн, від 01.07.2016 на суму 9180,24 грн. Загальна вартість повернутого товару становить 235225,74 грн.

З урахуванням суми часткової оплати та повернення частини товару, неоплаченим залишається товар у сумі 55421,80 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 29.09.2017 № 29/09, в якій просив сплатити суму боргу у розмірі 55421,80 грн. (докази направлення в матеріалах справи).

Відповідач відповіді на претензію не надав, суму боргу не сплатив.

До матеріалів справи долучено акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2017 по 31.08.2017, підписаний та скріплений печатками обох контрагентів, в якому підтверджено суму заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 55421,80 грн.

Приписом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Положенням ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем документально підтверджений на суму 55421,80 грн., відтак позовні вимоги підлягають задоволенню щодо стягнення з відповідача суми основного боргу.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 15792,53 грн. за період з 21.09.2016 - 09.02.2018.

Згідно п. 7.3 договору за неналежне виконання зобов'язань, передбачених п. 5.1 договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд перевірив розрахунок пені з урахуванням виникнення зобов'язань оплати по кожній видатковій накладній та вважає його арифметично вірним, а суму пені у розмірі 15792,53 грн. такою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо розміру 40% річних від простроченої суми грошового зобов'язання та втрат від інфляції за період з 21.09.2016 - 09.02.2018.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За користування грошовими коштами постачальника, яке може відбуватись у зв'язку з простроченням покупця оплати за товар, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника 40% річних від простроченої суми за весь час прострочення (п. 7.6 договору).

Оскільки сторони у договорі передбачили інший розмір відсотків за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, ніж передбачено ст. 625 ЦК України і не суперечить її вимогам, суд вважає вказану вимогу обґрунтованою. Також суд звертає увагу відповідача, що відсотки згідно ст. 625 ЦК України стягуються в зв'язку з неналежним виконанням боржником грошового зобов'язання, а відсотки за користування кредитом стягуються протягом строку користування кредитом в тому числі і до моменту прострочення. Отже одночасне стягнення відсотків за користування товарним кредитом та відсотків на підставі ст. 625 ЦК України не суперечить чинному законодавству, а відповідна вимога є обґрунтованою.

Суд перевірив розрахунок 40 % річних, здійснений позивачем та вважає його арифметично вірним, а суму 40% у розмірі 23617,03 грн такою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Суд перевірив розрахунок втрат від інфляції, здійснений позивачем та вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а суму втрат від інфляції у розмірі 7244,62 грн такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву та доказів в спростування обставин, зазначених позивачем у позові, контррозрахунок заборгованості та штрафних санкцій суду не надав. Отже відповідачем не спростовано обставин, щодо існування у нього заборгованості перед позивачем та обґрунтованості стягнення з нього санкцій за порушення виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до статті 123 ГПК України, удові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Естрагон" (01025, м. Київ, вул. Володимирська, будинок 4; ідентифікаційний код 36529919) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Дім Імпорту" (02088, м. Київ, вул. Харченка Євгена, будинок 42; ідентифікаційний код 39128643) заборгованість в сумі 55421 (п'ятдесят п'ять тисяч чотириста двадцять одна) грн. 80 коп.; пеню у розмірі 15792 (п'ятнадцять тисяч сімсот дев'яносто дві) грн 53 коп; 40% річних у розмірі 23617 (двадцять три тисячі шістсот сімнадцять) грн 03 коп.; втрати від інфляції у розмірі 7244 (сім тисяч двісті сорок чотири) грн 62 коп; витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 20.07.2018

Суддя І.В.Усатенко