Рішення

від 19.07.2018 по справі 917/592/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2018 Справа № 917/592/18

м. Полтава

за позовною заявою Акціонерного товариства «Укргазвидобування» , вул. Кудрявська, 26/28, м. Київ, 04053, в особі Газопромислового управління «Полтавагазвидобування» , вул. Європейська, 173, м. Полтава, 36008

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техремсервіс» , АДРЕСА_1, 36004; фактична адреса: вул. Коряка, 3, офіс 418, м. Полтава, 36003

про стягнення 250 739,99 грн.,

Суддя Пушко І.І.

Секретар судового засідання Квіта О.Т.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 2-715д від 06.06.2018 року;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 16 від 01.07.2018 року.

Відповідно до п.п. 3, 6 ст. 216 ГПК України, розгляд справи продовжується після перерви, оголошеної в судових засіданнях 12.07.2018 року та 17.07.2018 року.

Відповідно до ч. 6 ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 19.07.2018 року проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено представників сторін про дату складення повного рішення.

Повний текст рішення складено 20.07.2018 року.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 250 739,99 грн. за договором поставки № 959/17 від 04.08.2017 року, з яких 69650,00 грн. штраф та 181 089,99 грн. пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не поставив товар у строки, передбачені умовами Договору поставки № 959/17 від 04.08.2017 року.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 6432 від 09.07.2018 року) факт укладання договору поставки № 959/17 від 04.08.2017 року підтвердив, як і підтвердив факт не поставки товару у визначений договором строк, посилаючись на відсутність вини відповідача з огляду на те, що в жовтні 2017 року сторони перебували в переговорному процесі щодо зміни умов договору в частині строку поставки (заява свідка, а.с. 176-178), проте доказів внесення змін до договору відповідач не надав.

Також від відповідача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів та виклик свідків та витребування доказів (вх. № 6642 від 16.07.2018 року). В судовому засіданні 17.07.2018 року відповідач заявив усне клопотання про поновлення строку для подання цього клопотання, про що зафіксовано в протоколі судового засідання від 17.07.2018 року. Суд подане клопотання задовольнив частково - в частині приєднання до матеріалів справи письмових доказів, наведених в додатку до цього клопотання, та відхилив в частині виклику для допиту свідків та витребування додаткових доказів від позивача із наступним обґрунтуванням.

Частиною 1 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

Згідно ст. 88 Господарського процесуального кодексу України, показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Згідно ст. 89 Господарського процесуального кодексу України, свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Таким чином, виклик свідка судом можливий лише в разі долучення до матеріалів справи та прийняття судом в якості належного та допустимого доказу в розумінні ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України, такого документа як письмова заява свідка.

Судом прийнято як доказ надану відповідачем заяву свідка ОСОБА_3, який є директором ТОВ Техремсервіс , тобто законним представником відповідача, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с. 74-79). Відповідно до ст. 88 Господарського процесуального кодексу України, заява свідка, який є представником сторони по справі, не потребує нотаріального посвідчення.

Оскільки, суд не вбачає підстав для виклику свідка ОСОБА_3 а заяв від ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надано суду не було, клопотання відповідача про виклик зазначених осіб в якості свідків не підлягає задоволенню.

Також суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про витребування з філії ГПУ «Полтавагазвидобування» документів щодо поставки або не поставки товару, передбаченого умовами укладеного договору, оскільки позивач самостійно надав до відповіді на відзив договір поставки клапанів відсічних фланцевих від 18.01.2018 року, укладений між позивачем із Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська незалежна геологічна група» (а.с. 115-124).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

04.08.2017 року ПАТ «Укргазвидобування» в особі філії ГПУ «Полтавагазвидобування» (далі - Покупець) та ТОВ «Техремсервіс» (далі - Постачальник) уклали договір поставки клапанів відсічних фланцевих в асортименті № 959/17 від 04.08.2017 року (далі - Договір, а.с. 17-24) та додаткову угоду № 1 до нього (а.с. 28).

За п.п. 1.1, 1.2 Договору, Постачальник зобов'язувався поставити товар, зазначений в Специфікації, що є невід'ємною частиною Договору, а Покупець зобов'язувався прийняти та оплатити товар. Найменування, асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість Договору вказується у Специфікації (далі - Специфікація, а.с. 25-26).

Відповідно до п. 3.1 Договору, загальна його вартість Договору визначається загальною вартістю Товару, вказаного в Специфікації до цього Договору і становить 994 999,97 грн.

Відповідно до п. 1.3. Договору, Постачальник гарантує, що Товар, який є предметом Договору, належить йому на праві власності або іншому речовому праві, що надає йому право розпоряджатися Товаром, є новим і не був у використанні, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України.

Відповідно до п. 2.1. Договору, Постачальник повинен поставити Покупцю Товар, передбачений цим Договором, якість якого відповідає сертифікатам якості або паспортам виробника, Держстандартам, технічним або іншим умовам, які пред'являються до Товару даного виду та підтверджуються відповідними документами.

За умовами Договору, п. 5.1,5.2, строк поставки, умови та місце поставки Товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Специфікації до цього Договору. Обсяг поставки Товару визначається в рознарядках Покупця та узгоджується до поставки Товару. Відвантаження Товару проводиться тільки після отримання Постачальником рознарядки. Відвантаження Товару без рознарядки забороняється. Рознарядка Постачальнику може направлятися Покупцем в електронному вигляді на електронну адресу Постачальника, вказану в розділі XIV даного Договору.

Як зазначено в п. п. 2,3 Специфікації № 1 до Договору, умови поставки Товару DDP - станція (склад) призначення: для вхідного контролю: ГПУ «Полтавагазвидобування» , 36008, м. Полтава, вул. Європейська (Фрунзе) 173, далі за адресою: 36034, м. Полтава, вул. Домобудівельна,4, База ремонтно - технічного забезпечення ГПУ «Полтавагазвидобування» (для проведення гідравлічного випробування); далі на склад за адресою: 39430, Полтавська область, Машівський район, с. Селещина, вул. Богдана Хмельницького, 9, Центральний склад № 01 ГПУ «Полтавагазвидобування» (для відвантаження).

Додатковою угодою № 1/960/17 від 04.08.2017 р. (том 1, а.с.28) сторони внесли зміни в п.3 Специфікації№ 1 до Договору, визначивши строк поставки товару за Договором - до 30.09.2017 р.

Рознарядка щодо поставки товару № 11-7859 від 08.08.2017 р. була направлена позивачем та отримана відповідачем 11.08.2017р., про що свідчить повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення (том 1, а.с. 29-30). Відповідач факт отримання рознарядки не заперечує, зазначений факт підтвердив також представник відповідача в судовому засіданні 19.07.2018 року.

Відповідно до п. 5.3 Договору, датою поставки Товару є дата підписання уповноваженими представниками Сторін акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної. Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця з дати підписання Сторонами акту приймання - передачі Товару або видаткової накладної.

Відповідно до п. 5.9, 5.11 Договору, по прибуттю Товару в кінцевий пункт призначення його приймання проводиться безпосередньо вантажоотримувачем, приймання Товару по якості проводиться відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу № П-7 від 25.04.1966 р., та сертифікату якості та/або паспорту заводу-виробника.

Відповідач, в порушення договірних зобов'язань, Товар не поставив.

Відповідачем 05.02.2018р. був направлений на адресу позивача лист вих. № 3 від 05.02.2018 року (том 1,а.с.174) з пропозицією розірвати договір.

Позивачем 03.04.2018р. був направлений відповідачу лист № 11-4186 від 03.04.2018 року (том 1,а.с.173), в якому позивач повідомив відповідача про відмову від товару, який не був поставлений в строк, з посиланням на умови п.6.2.5 Договору.

Відповідно до п. 7.11 Договору, у разі невиконання Постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки Товару у строки, зазначені у Специфікації до даного Договору, останній сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Із посиланням на наведену норму позивач нарахував штрафні санкції в сумі 250 739,99 грн., з яких 181 089,99 грн. пені, нарахованої за період з 01.10.2017 року по 31.03.2018 року та 7% штрафу в сумі 69 650,00 грн.

Позивачем була направлена до Відповідача претензія (вимога про виконання зобов'язання) № 22-4180 від 03.04.2018 р. щодо сплати пені та штрафу, відповідь на яку відповідач не надав, штрафні санкції не сплатив.

Вирішуючи спір суд виходив із наступного.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов'язань з оплати отриманого товару.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК) України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2. ст. 712 ЦК).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 664 ЦК обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Частиною першою статті 692 ЦК України визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, що виконання зобов'язань за Договором не обмежені строком, визначеним п. 3 специфікації, з посиланням на строк дії, встановлений в п. 10.1 Договору - до повного виконання зобов'язань, а також на те, що Договір та зобов'язання по ньому є припиненими.

Відповідно до ч.1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Таким чином, строк дії договору та строк, протягом якого передбачено виконання стороною своїх зобов'язань не є тотожними поняттями, і настання однієї події не обумовлює беззастережне настання іншої.

Строк виконання відповідачем зобов'язання по передачі товару позивачу чітко визначений п. 3 Специфікації №1 (в редакції додаткової угоди №1 від 04.08.2017 року) - до 30 вересня 2017р., передача товару у встановлений строк здійснена відповідачем не була, що ним не заперечується.

Стосовно посилань відповідача у відзиві на розірвання Договору судом приймається до уваги наступне.

Відповідно до ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

В листі відповідача від 05.02.2018 року (а.с. 174) містилася лише пропозиція щодо розірвання договору.

Доказів досягнення між сторонами згоди про розірвання договору у строк, встановлений ст.188 ГК України (тобто на протязі 20 днів з моменту одержання пропозиції), або про передачу відповідного спору щодо розірвання договору на вирішення суду надано не було.

Лист позивача від 03.04.2018р. № 11-4186 (а.с. 173), по-перше, був надісланий за межами строку, визначеного ст.188 ГК України, по-друге, в зазначеному листі йдеться не про згоду позивача на розірвання Договору, а про відмову позивача від прийняття товару, який не був поставлений у строк. Можливість позивача (покупця) відмовитись від товару, який не поставлений в строк, визначений специфікацією, прямо передбачена п. 6.2.5 договору.

Зазначений засіб відповідальності за своїм правовим змістом є оперативно-господарською санкцією, визначеною укладеним між сторонами договором, та передбаченою п. 2 частини першої ст. 236 ГК України.

В той же час, ч. 3 ст. 237 ГК України прямо передбачає, що оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.

Можливість дострокового розірвання договору у разі невиконання чи неналежного виконання його умов передбачена іншим пунктом договору - 6.2.1, в той же час, суду не надано доказів реалізації сторонами свого права на розірвання договору відповідно до вказаного пункту в порядку, визначеному чинним законодавством.

Крім того, суд звертає увагу, що зобов'язання відповідача щодо сплати штрафу та пені за п. 7.11 Договору виникло до реалізації позивачем свого права на відмову від прийняття товару, не поставленого в обумовлений строк. Позивачем нарахована пеня за період з 01.10.2017 року по 31.03.2018 року, тобто до направлення ним листа від 03.04.2018 року.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Умовами п. 3.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1/960/17 від 04.08.2017 р., строк поставки товару погоджений сторонами до 30.09.2017 року.

Згідно п. 1.9 Постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2014 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Тобто останнім днем виконання грошового зобов'язання за Договором є 29.09.2017 року, яке було робочим днем.

Умовами Договору (п. 7.11) передбачено, у разі невиконання Постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки Товару у строки, зазначені у Специфікації до даного Договору, останній сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд враховує, що штраф і пеня є формами одного і того ж виду забезпечення виконання зобов'язання - неустойки. Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони можуть врегульовувати свої відносини на власний розсуд. Умовами Договору передбачено цивільно-правову відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати неустойки за невиконання взятих на себе зобов'язань з поставки товару - пені та штрафу за інше порушення - прострочення поставки товару понад 30 днів. При цьому законом не встановлено обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобов'язання і таке застосування чинному законодавству не суперечить, яке встановлює обмеження лише щодо розміру такої форми неустойки як пеня. Судом приймається до уваги правова позиція Верховного Суду України з даного питання викладена, зокрема, в постанові від 09.04.2012 року №3- 88гс11 по справі № 12/039.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за просторочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, одночасне застосування штрафу та пені, у разі неналежного виконання зобов'язань за Договором, не суперечить вимогам закону та умовам Договору, тому заявлені позивачем вимоги щодо стягнення 181 089,99 грн. пені за період з 01.10.2017 року по 31.03.2018 року та 69 650,00 грн. штрафу задовольняються судом.

Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві посилається на ст. 219 ГК України, відповідно до якої в разі, якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

Разом з тим, відповідачем на надано суду будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення позивачем неправомірних дій або бездіяльності.

Ведення переговорів стосовно можливих змін до договору саме по собі не є неправомірними діями, а факт наявності таких переговорів не може розглядатися як обставина, яка слугувала підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення умов Договору.

Крім того, суд звертає увагу, що у відзиві на позов та у заяві свідка ОСОБА_3 (який є керівником ТОВ Техремсервіс ) зазначено, що переговори з посадовими особами позивача велися в жовтні 2017р.,тобто вже після настання строку поставки (до 30.09.2017р.) та прострочення відповідачем свого зобов'язання.

У відзиві на позов відповідач не посилається на те, що розмір стягуваної з нього пені та штрафу є значним для нього.

Ст. 233 ГК України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідачем у відзиві на позов, окрім посилання на те, що, на його думку, порушенню ним умов договору сприяли неправомірні дії позивача, не зазначено жодних інших обставин, які б могли бути враховані судом при визначенні розміру стягуваної пені (штрафу) та слугували б підставою для можливого зменшення їх розміру на підставі вказаних вище норм ГК та ЦК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом з відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Одночасно суд звертає увагу, що відповідач не позбавлений права на звернення до суду в порядку ст. 331 ГПК України із заявою про відстрочення або розстрочення виконання рішення за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

Витрати по оплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129 (ч. 1), 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техремсервіс» (юридична адреса: АДРЕСА_1, 36004; фактична адреса: вул. Коряка, 3, офіс 418, м. Полтава, 36003, код ЄДРПОУ 36864351) на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (вул. Кудрявська, 26/28, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 30019775) в особі Газопромислового управління «Полтавагазвидобування» (вул. Європейська, 173, м. Полтава, 36008, код ЄДРПОУ 00153100) - 69 650,00 грн. штрафу, 181 089,99 грн. пені; 3 761,10 грн. витрат по сплаті судового збору .

3. Копію рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

4. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 20.07.2018 року

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Пушко І.І.