Рішення

від 19.07.2018 по справі 921/151/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 липня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/151/18

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

при секретарі судового засідання Саловська О.А.

розглянув справу

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю науково - виробниче підприємство "Дніпро - Контакт" (юридична адреса: вул. Північна, будинок 4Б, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область, 51200; фактична адреса: пр. Д.Яворницького, 1А, м. Дніпро, 49005)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Христина" (вул. Замость, будинок 4, м. Бережани, Тернопільська область, 47501)

про стягнення 14500 грн. - боргу, 3327,45 грн. - пені, 1322,50 грн. - інфляційних нарахувань та 1775,99 грн. -15% річних.

За участю від:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

Суть справи.

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю науково - виробниче підприємство "Дніпро - Контакт" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Христина" про стягнення 14500 грн. - боргу, 3327,45 грн. - пені, 1322,50 грн. - інфляційних нарахувань та 1775,99 грн. -15% річних.

Свої вимоги позивач мотивує неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №22 від 15.03.2017, а саме щодо оплати за поставлений товар.

Ухвалою суду від 04.05.2018 відкрито провадження у справі №921/151/18 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання у даній справі призначено на 04.06.2018, яке (з врахуванням ухвали від 31.05.2018 та 11.06.2018) призначено на 21.06.2016.

У зв'язку з неявкою представників обох сторін в судове засідання 21.06.2018, ухвалою суду від 21.06.2018, на підставі ст.202 ГПК України, відкладено розгляд справи на 19.07.2018.

В ході розгляду справи позивачем до матеріалів справи долучено заяву б/н, б/д (вх. №11703 від 30.05.2018), з додатком.

В свою чергу відповідачем до матеріалів справи подано відзив від 15.05.2018 №16 (вх. 11166 від 17.05.2018).

У відзиві ТОВ "Христина" просило суд залишити без руху позовну заяву ТОВ НВП "Дніпро - Контакт", у зв'язку з тим, що вона не відповідає вимогам ст. 162 ГПК України.

Як у позовній заяві, так і у поданій на пропозицію суду заяві б/н, б/д (вх. 11703 від 30.05.2018) позивачем зазначено, що розмір пені ним обчислюється відповідно до приписів ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а саме від суми простроченого платежу та нараховується з врахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України.

Представники сторін в судове засідання 19.07.2018 не з'явились, про час та місце його проведення повідомлені належним чином.

Частиною 2 статті 252 ГПК України вказано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання, в даному випадку 21.06.2018, яке відкладалось на 19.07.2018.

Частиною 5 статті 216 ГПК України передбачено право суду, у випадку відкладення розгляду справи під час її розгляду по суті, початку розгляду справи по суті спочатку в судовому засіданні 19.07.2018.

Судом також враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В порядку ч.3 ст. 222 ГПК України, внаслідок неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю науково - виробниче підприємство "Дніпро - Контакт" (постачальником) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Христина" (покупцем) 15.03.2017 укладено договір постачання №22.

Відповідно до п.1.1 правочину предметом договору є визнання постачальником покупця своїм дилером в сфері продажу товарів постачальника на території та визначення принципів взаємодії сторін. Покупець-дилер купує товар за свій рахунок та здійснює продаж від свого імені, діючи на правах незалежного торговця як по відношенню до постачальника, так і по відношенню до третіх осіб.

Згідно п.1.2 договору постачальник зобов'язується передати продукцію (товар), а покупець-дилер зобов'язується прийняти й сплатити за поставлений товар певну грошову суму, передбачену договором.

Асортимент, ціна та кількість товару, що поставляється, наводиться в видаткових накладних, підписаних уповноваженими представниками сторін, що додаються до договору і є його невід'ємною частиною (п. 1.3 правочину).

Відповідно до п. 6.5 договору датою постачання товару є день відправлення товару із складу постачальника на склад покупця-дилера, що супроводжуються накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін. Приймання товару по кількості та якості здійснюється покупцем-дилером відповідно до вимог інструкцій (зі змінами та доповненнями) №П-6 від 15.06.1965 та №П-7 від 25.04.1966.

Згідно п.8.1 правочину загальна сума договору складається з вартості товару, що зазначається у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Розрахунки за товар проводяться між постачальником і покупцем-дилером у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 14 календарних днів з дати отримання товару (п.8.4 договору).

У п.9.2 правочину сторонами передбачено, що у випадку порушення покупцем-дилером п.8.4 договору, він сплачує постачальникові пеню у розмірі 0,5% від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені проводиться до виконання зобов'язань по оплаті.

Пунктом 9.3 договору обумовлено, що сторони визнають, що за невиконання грошових зобов'язань за даним договором сторона, яка порушила своє зобов'язання, за вимогою іншої сторони сплачуватиме їй 15% річних від простроченої суми.

Даний договір набирає сили з моменту підписання і діє до 31.12.2018 (п. 11.1 правочину).

На виконання умов договору, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю науково - виробниче підприємство "Дніпро - Контакт" поставило для ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Христина" товар: у квітні 2017 року по видатковій накладній №Д-17041217 від 12.04.2017 на суму 3480,12 грн., а саме клей ПВА 40 кг у кількості 3шт. та у червні 2017 року по видатковій накладній №Д-17062201 від 22.06.2017 на суму 23160 грн., а саме грунт-емаль біла 50 кг у кількості 10 шт.

Загальна сума поставки склала 26640,12 грн.

Приймання - передача товару по перелічених накладних посвідчується, зробленими на них, відмітками та печатками сторін за договором та по справі. Зокрема, матеріали справи містять копію довіреності №2135 від 22.06.2017, яка видана ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Христина" ОСОБА_2, на отримання цінностей від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю науково - виробниче підприємство "Дніпро - Контакт".

Також матеріали справи містять платіжні документи, які вказують про перерахування відповідачем, на протязі періоду з 12.04.2017 по 08.09.2017, позивачу коштів на загальну суму 12140,12 грн., а саме платіжні доручення:

- №1151 від 12.04.2017 на суму 3480,12 грн., з призначенням платежу: за клей ПВА рах №5103 від 15.03.2017 в т. ч. ПДВ 20% 580,02 грн.;

- №1664 від 21.07.2017 на суму 6160 грн., з призначенням платежу: за товар рах №22105 від 22.06.2017 в т. ч. ПДВ 20% 1026,67 грн.;

- №1939 від 07.09.2017 на суму 1500 грн., з призначенням платежу: за товар рах №22105 від 22.06.2017 в т. ч. ПДВ 20% 250 грн.;

- №1943 від 08.09.2017 на суму 1000 грн., з призначенням платежу: за товар рах №22105 від 22.06.2017 в т. ч. ПДВ 20% 166,67 грн.

Решта зобов'язання в сумі 14500 грн. (26640,12 грн. - 12140,12 грн.) залишилось не виконаним.

У визначеному п.6.5 договору порядку, відповідачем не виставлялось постачальнику будь-яких претензій щодо кількості та якості отриманого товару.

Таким чином, неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про відновлення його порушених прав.

З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи сторін, оцінивши докази, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову з огляду на таке.

Статтями 15,16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Нормами ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 712 ЦК України та 265 ГК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1,2 статті 692 ЦК України на покупця покладається обов'язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; при цьому, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Судом з'ясовано, що в порушення умов договору №22 від 15.03.2017, приписів перелічених норм, а також ст. ст. 11, 14 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, повний розрахунок по оплаті вартості отриманого товару у строк визначений у договорі (тобто протягом 14 календарних днів з дати отримання товару), боржник не провів, заборгувавши станом на час розгляду справи в суді 14500 грн.

Отримання товару за договором №22 від 15.03.2017 на суму 26640,12 грн. (у квітні 2017 року та червні 2017 року) та наявність боргу на суму 14500 грн. підтверджується вищезгаданими первинними документами (копіями видаткових накладних, платіжними дорученнями про часткову оплату боргу, що містяться в матеріалах справи).

Проведення відповідачем часткового розрахунку у розмірі 12140,12 грн. теж вказує на визнання ним факту одержання товару.

Доказів на підтвердження іншого, у т.ч. проведення повного розрахунку станом на час розгляду справи в суді, відповідачем не представлено.

Частиною 3 статті 165 ГПК України передбачені вимоги до змісту відзиву на позовну заяву. ТОВ "Христина" у відзиві наведено лише доводи щодо підстав та необхідності залишення позовної заяви ТОВ НВП "Дніпро - Контакт" без руху. Відповідачем до відзиву не подано будь-яких доказів, додатків чи заперечень проти позову.

Разом з цим, ч.4 ст.165 ГПК України вказано, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті , крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

За таких обставин, вимоги про примусове стягнення боргу в сумі 14500 грн. підлягають задоволенню як обґрунтовані.

У зв'язку з порушенням виконання грошового зобов'язання, позивач просить стягнути з відповідача 3327,45 грн. пені, з врахуванням обумовленого п. 9.2 договору періоду її нарахування та ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" з прив'язкою до подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня. А також, в порядку ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 1322,50 грн. - інфляційних нарахувань та 1775,99 грн. - 15% річних.

Згідно з ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст. 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Позивачем у позові зазначається про поставку згідно двох видаткових накладних.

Вартість отриманого товару по видатковій накладній №Д-17041217 від 12.04.2017 на суму 3480,12 грн. відповідачем оплачена. Підтвердженням цього слугує наявне в матеріалах справи платіжне доручення №1151 від 12.04.2017 на суму 3480,12 грн.

Поставка товару на суму 23160 грн. по іншій видатковій накладній - №Д-17062201 відбулась 22.06.2017.

У п.8.4 договору вказано, що розрахунки за товар проводяться між постачальником і покупцем-дилером у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 14 календарних днів з дати отримання товару

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

З врахуванням вищенаведеного, крайньою датою для здійснення відповідачем оплати за отриманий ним товар було 06.07.2017 (23.06.2017 - 06.07.2017 включно = 14 календарних днів).

Таким чином, 07.07.2017 ТОВ "Христина" прострочено виконання грошового зобов'язання.

В силу ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п.9.3 договору сторони скористались правом на встановлення іншого розміру процентів річних, а саме 15% від простроченої суми.

За змістом ст.230 ГК України, ст.549 ЦК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України вказано, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996 (з наступними змінами), регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Статтею 1 даного Закону передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. А згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України вказано, що нарахування такої штрафної санкції, як пеня, за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Частиною 1 статті 627 ЦК України вказано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).

Пунктом 9.2 договору сторонами передбачено, що нарахування пені проводиться до виконання зобов'язань по оплаті.

Отже, вищевказаний п. 9.2 договору передбачає право постачальника нарахування пені у строк, більший ніж той, що встановлений ч.6 ст. 232 ГК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №920/384/17, від 10.05.2018 у справі № 910/22541/16, від 23.05.2018 у справі №909/514/16, від 20.06.2018 у справі №905/2135/17, від 09.07.2018 у справі №903/647/17.

Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України, ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Зважаючи на наведене, приписи згаданих норм закону, визначені договором терміни виникнення у відповідача зобов'язання по оплаті за отриманий товар, вказані в розрахунку позивача суми зобов'язання, період нарахування, судом здійснено перерахунок сум пені, інфляційних нарахувань та 15% річних, заявлених до стягнення.

Згідно проведеного перерахунку встановлено, що заявлені до стягнення суми 3327, 45 грн. - пені, 1322, 50 грн. - інфляційних нарахувань та 1775 грн. 99 коп. - 15% річних є правомірними (проведені судом перерахунки - в матеріалах справи).

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до змісту п. 3 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.13, ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст. 14, ч.4 ст. 74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю науково - виробниче підприємство "Дніпро - Контакт" підлягають до задоволення в повному обсязі, шляхом стягнення із ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Христина" 14500 грн. - боргу, 3327, 45 грн. - пені, 1322, 50 грн. - інфляційних нарахувань та 1775 грн. 99 коп. - 15% річних.

В порядку ст.ст. 123,129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

В якості підстав для залишення позовної заяви без руху, відповідачем у відзиві, зокрема акцентовано увагу на відсутності видаткової накладної №Д-17041217 від 12.04.2017 на суму 3480,12 грн. в позовних матеріалах. Відсутність даного документу, на думку відповідача, не дає можливості здійснити об'єктивний розрахунок суми основного боргу.

З цього приводу, суд зазначає, що вказана видаткова накладна, на пропозицію суду, долучена позивачем до матеріалів справи в якості додатку до заяви б/н, б/д (вх. №11703 від 30.05.2018). Матеріали справи містять докази надіслання цієї заяви з додатком на адресу ТОВ "Христина".

Слід зазначити, що обов'язок судів обґрунтувати своє рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ч.4 ст. 11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 12-13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240, 247-252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

1. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Христина" (вул. Замость, будинок 4, м. Бережани, Тернопільська область, 47501, код 14049168) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю науково - виробниче підприємство "Дніпро - Контакт" (вул. Північна, будинок 4Б, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область, 51200, код 24248561) 14500 грн. (чотирнадцять тисяч п'ятсот гривень) - боргу, 3327 грн. 45 коп. ( три тисячі триста двадцять сім гривень сорок п'ять копійок) - пені, 1322 грн. 50 коп. (одна тисяча триста двадцять дві гривні п'ятдесят копійок) - інфляційних нарахувань, 1775 грн. 99 коп. (одна тисяча сімсот сімдесят п'ять гривень дев'яносто дев'ять копійок) - 15% річних, 1762 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) - сплаченого судового збору.

Видати наказ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20 липня 2018 року.

Суддя І.П. Шумський