Рішення

від 18.07.2018 по справі 920/387/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.07.2018 Справа № 920/387/18

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В., розглянувши матеріали справи № 920/387/18

за позовом:                    Товариства з обмеженою відповідальністю “СУМИГАЗ ЗБУТ” (вул. Береста, 21, м. Суми, 40000), м. Суми

до відповідача:          Відділу освіти, молоді та спорту Ямпільської районної державної адміністрації Сумської області (бульвар Ювілейний, буд.1, смт.Ямпіль, Ямпільський район, Сумська область, 41200),

смт. Ямпіль

про стягнення 240 016 грн. 00 коп. на підставі договору № 1141024301FBО17 від 19.01.2017 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з Відділу освіти, молоді та спорту Ямпільської районної державної адміністрації Сумської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СУМИГАЗ ЗБУТ” 240 016 грн. 00 коп. заборгованості на підставі договору №1141024301FBО17 від 19.01.2017 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, з яких: 211 558 грн. 91 коп. основний борг, 4 019 грн. 62 коп. інфляційні збитки, 2 007 грн. 96 коп. 3% річних, 22 429 грн. 51 коп. пеня. А також просить суд стягнути з відповідача судовий збір.

31.05.2018 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судовому засіданні 21.05.2018 зазначив, що підтримує свої позовні вимоги та просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

18.07.2018 позивачем подано пояснення по суті справи, відповідно до яких позивач зазначає, що станом на дату звернення позивача з позовом до суду заборгованість за поставлений природний газ у січні 2018 року складала 211558,91 грн., яка на сьогоднішній день не оплачена.

13.07.2018 відповідачем подано до суду листи, якими відповідач повідомляє,що вимоги окремої ухвали від 26.06.2018 взяті до уваги, також зазначає, що справу розглядати без участі представника відповідача та просить позов ТОВ «Сумигаз Збут» задовольнити у повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання 17.07.2018 не прибули, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку про задовлення позову враховуючи наступне:

19.01.2017 між позивачем (постачальником) та відповідачем (споживачем) був укладений договір № 1141024301FBO17 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів з додатковими угоданими до нього (надалі Договір).

За умовами вищезазначеного договору постачальник зобов'язався передати споживачу природний газ, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період, що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між Оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору про розподіл природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ (п. 2.3 Договору).

Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом II цього договору (п. 3.5 Договору).

Загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу поставленого споживачеві за даним договором (п. 3.6 Договору).

За умовами п. 2.9 договору визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку:

- за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акту про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ (п. 2.9.1 Договору);

- на підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника (п. 2.9.2 Договору);

- споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу (п. 2.9.3 Договору);

- у випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних Оператора ГРМ. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних постачальника (п. 2.9.4 Договору);

- у випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця наступного за звітним, такий акт вважається підписаний споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ (п. 2.9.5 Договору).

Відповідно до п 4.2.1. Договору - 50% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується на умовах попередньої оплати до 10 числа поточного звітного місяця постачання. Оплата залишку вартості спожитого газу здійснюється Споживачем до 10 числа місяця, наступного за звітним шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника суми, визначеної двостороннім актом прийому - передачі газу, виходячи з розрахунку вартості обсягу постачання газу у звітному періоді.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача:

- у січні 2018 року 49,568 тис.куб.м. природного газу на загальну суму 558 211,02 грн., на підтвердження чого надав акт приймання-передачі природного газу до Договору за січень 2018 року від 31.01.2018р. відповідно до договору №1141024301РВО17 на постачання природного газу від 19.01.2017р.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічна норма міститься у ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що факт поставки відповідачу у січні 2018 року природний газ в обсязі 49,568 тис.куб.м. на суму 558 211,02 грн., підтверджується актом № СМ3300002417 приймання-передачі природного газу від 31.01.2018р.

З огляду на положення підпункту 4.2. договору строк прострочки виконання зобов'язання за січень 2018 року виникає у відповідача з 11.02.2018р.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач частково у сумі 346652 грн. 11 коп. сплатив за спожитий газ.

Станом на 22.05.2018 заборгованість відповідача складає 211558 грн.91 коп.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відтак, суд приходить до висновку, що вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений природний газ за січень 2018 року у сумі 211558 грн. 91 коп. основного боргу є правомірною.

Відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 4019,62 грн. інфляційних збитків, 2007,96 грн. 3% річних.

Перевіривши розрахунки позивача, в тому числі: періоди нарахувань, розміри простроченого платежу, індекси інфляції, суд дійшов висновку про їх правомірність.

Згідно з п. 3 ч.1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За визначенням частини третьої статті 549 Цивільного кодекс України, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до п. 6.2.1 Договору сторони погодили, що у разі порушення споживачем строків оплати, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 22429,51 грн. пені.

Перевіривши розрахунки позивача, в тому числі: періоди нарахувань, розміри простроченого платежу, розміри пені за кожен день, суд дійшов висновку, що вимоги по стягненню пені у зазначеній сумі є правомірними.

Відповідач проти задоволення позовних вимог, в тому числі інфляційних нарахувань, 3% річних та пені не заперечує, тому суд приходить до висновку що позивач визнає позовні вимоги в повному обсязі.

Враховуючи те, що судом встановлено факт порушення з боку відповідача взятого на себе грошового зобов'язання, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 4019 грн. 62 коп. інфляційних збитків, 2007 грн. 96 коп. - 3% річних та 22429 грн. 51 коп. пені.

У відповідності до вимог статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Враховуючи вищевикладене, підтвердження матеріалами справи заборгованості відповідача перед позивачем у заявленій до стягнення сумі, визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання позову відповідачем, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач визнав позов повністю, слід повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Матеріалами справи, а саме платіжним дорученням № 227 (#152300762) від 24.05.2018, підтверджується, що позивач за подання позовної заяви у даній справі сплатив судовий збір у сумі 3600 грн. 24 коп.

Отже, сплачена сума судового збору в розмірі 1800,12 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету на підставі ч.1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, а залишок судового збору у сумі 1800,12 грн. покладається на відповідача.

Повернути з Державного бюджету України ((рахунок 31218206783002, МФО 837013, ЄДРПОУ 37970593, отримувач - УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СУМИГАЗ ЗБУТ» (40000, м. Суми, вул. Олексія Береста, 21; код 39586236) 1800 грн. 12 коп. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням № 227 (#152300762) від 24.05.2018, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Керуючись ст. ст. 123, 129, ч. 1 ст. 130, ст. ст. 185, 232, 233, 236 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відділу освіти, молоді та спорту Ямпільської районної державної адміністрації Сумської області (41200, Сумська область, Ямпільський район, смт. Ямпіль, бульвар Ювілейний, буд 1, код 02147865) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СУМИГАЗ ЗБУТ» (40000, м. Суми, вул. Олексія Береста, 21; код 39586236) заборгованість за Договором № 1141024301FBO17 від 19.01.2017 у сумі 240016,00 грн., в тому числі: 211558,91 грн. основного боргу, 4019,62 грн. інфляційних збитків, 2007,96 грн. 3% річних, 22429,51 грн. пені; а також 50% витрат по сплаті судового збору у даній справі в сумі 1800,12 грн.

3. Повернути з Державного бюджету України ((рахунок 31218206783002, МФО 837013, ЄДРПОУ 37970593, отримувач - УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СУМИГАЗ ЗБУТ» (40000, м. Суми, вул. Олексія Береста, 21; код 39586236) 1800 грн. 12 коп. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням № 227 (#152300762) від 24.05.2018, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 19.07.2018.

Суддя                                                                       С.В. Заєць