Постанова

від 16.07.2018 по справі 914/142/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2018 р. Справа № 914/142/18

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Костів Т.С.

суддів Желік М.Б.

ОСОБА_1

при секретарі Кобзар О.В.

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Хабконстракт» , м.Львів, вх. № 01-05/1252/18 від 23.04.2018р. та № 01-05/1531/18 від 21.05.2018 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 23.03.2018р. та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.2018р. (суддя - Стороженко О.Ф. повний текст рішення складено 02.04.2018 року, повний текст додаткового рішення складено 02.05.2018 року)

у справі № 914/142/18

за позовом: Приватного підприємства «Охоронно-юридична фірма «Аутпост-4» , м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Хабконстракт» , м.Львів

про: стягнення грошових коштів, нарахованих у звязку з порушенням умов Договору №16-08/17Л від 26.07.2017, а саме: основного боргу 22196,40грн., трьох процентів річних 263,21грн., пені 2420,75грн. та інфляційних втрат - 3373,10грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2-представник на підставі довіреності №100168 від 15.01.2018 року;

від відповідача: ОСОБА_3-адвокат, представник на підставі довіреності №12-06-2018 року від 12.06.2018 року;

В С Т А Н О В И В :

рішенням Господарського суду Львівської області від 23.03.2018р. у справі №914/142/18 у задоволенні позову відмовлено частково: у частині вимог щодо стягнення пені у сумі 1938,14 грн., трьох процентів річних у сумі 214,53 грн. та інфляційних втрат у сумі 3067,15 грн. Позов стосовно решти позовних вимог-задоволено.

Рішення суду мотивоване тим, що предметом спору у даній справі є борг Товариства з обмеженою відповідальністю «Хабконстракт» перед Приватним підприємством «Охоронно-юридична фірма «Аутпост-4» з оплати вартості послуг за листопад (чатково) та грудень місяці 2017 року у загальній сумі 22196,40 грн. (2826,90+19369,50), а також-пеня, три проценти річних та інфляційні втрати, нараховані за прострочення оплати вартості послуг, наданих у вересні-грудні місяцях 2017 року.

Прийняючи рішення суд першої інстанції зазначив про безпідставність заперечень відповідача щодо правомірності стягнення з нього суми боргу за грудень місяць, так як Акт №06/12 від 31.12.2017 надіслано Позивачем 03.01.2018 за місцем знаходження Товариства, яке зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також - зазначено у Договорі.

Відповідач не повідомляв Позивача про неотримання ним кореспонденції за юридичною адресою та про необхідність її надіслання за іншою адресою (фактичним місцем знаходження), тому, товариство, як зазначив суд першої інстанції несе усі негативні наслідки такої бездіяльності.

Оскільки, факт надіслання Позивачем 03.01.2018 Акту за грудень місяць, за зареєстрованим місцем знаходження Відповідача, є належним виконанням обов'язку з надання Акту, тому, згідно з умовами п.4.3 Договору, відсутність оплати Відповідачем вартості послуг за грудень місяць 2017 року (при відсутності заперечень щодо факту надання послуг) є порушенням зазначеного грошового зобов'язання.

Також, приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції визнав безпідставним заперечення Відповідача щодо вимоги про стягнення частини боргу за листопад місяць 2017 (у сумі 2826,90грн.), так як частина боргу сплачена 18.01.2018 р.

Беручи до уваги вищенаведене, суд визнав вимогу позивача про стягнення суми боргу 22196,40 грн. (за листопад і грудень місяці 2017 року) -повністю обгрунтованою та такою, що відповідає нормам статей 173-175, 193 ГК України, статей 629, 903 (ч.1) ЦК України, якими встановлено обов'язковість виконання договірного зобов'язання.

Також суд визнав обґрунтованою вимогою позивача про стягнення сум пені, процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих з 11.01.2018 за прострочення сплати вартості послуг за листопад і грудень місяці 2017 року.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач- Товариство з обмеженою відповідальністю «Хабконстракт» , -подав апеляційну скаргу до Львівського апеляційного господарського суду, в якій останній просить рішення господарського суду Львівської області від 23.03.2018 року у справі № 914/142/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі посилається на помилковість висновків суду першої інстанції стверджуючи, що на підставі договору станом на 18.04.2018 р. оплата наданих послуг була здійснена повністю включно і за листопад 2017 р.. За грудень 2018 р. позивачем було неналежно надіслано відповідачу бухгалтерські документи для здійснення оплати. Знаючи, що фактична адреса відповідача відрізняється від юридичної, позивач надіслав ці документи за юридичною адресою. Тому, лист №7901103627772 не був вручений відповідачу та повернувся до відправника. Акти наданих послуг по договору надавалися невчасно, часто з помилками в платіжних реквізитах, та мотивовано повертались відповідачем для виправлення помилок. Оплата за послуги виконувалася по мірі отримання коректно складеної первинної документації, а тому на думку апелянта, безпідставно були нараховані штрафні санкції.

23.04.2018 року додатковим рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/142/18 у задоволенні вимоги Приватного підприємства «Охоронно-юридична фірма «Аутпост-4» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хабконстракт» витрат на судовий збір-відмовлено повністю.

У задоволенні заяви Приватного підприємства «Охоронно-юридична фірма «Аутпост-4» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хабконстракт» витрат на професійну правничу допомогу відмовлено частково: у частині стягнення коштів у сумі 5079,34 грн. Вимогу Приватного підприємства «Охоронно-юридична фірма «Аутпост-4» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хабконстракт» решти витрат на професійну правничу допомогу-задоволено.

Рішення суду мотивоване тим, що факт наявності двосторонньої домовленості Позивача та Адвокатського обєднання ОСОБА_2 і Партнери (на підставі Договору №1/01 від 02.01.2018) щодо оплати вартості робіт (послуг) адвоката не зумовлює безумовного виникнення у Відповідача, який не є стороною Договору (про надання правової допомоги), обов'язку з відшкодування усіх фактично понесених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу, так як на особу, що не є стороною правочину.

Враховуючи факт часткового задоволення позову, суд першої інстанції визнав наявні підстави, передбачені нормою п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, для покладення на сторін витрат (Позивача) на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач- Товариство з обмеженою відповідальністю «Хабконстракт» , -подав апеляційну скаргу до Львівського апеляційного господарського суду, в якій останній просить додаткове рішення господарського суду Львівської області від 23.04.2018 року у справі № 914/142/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог щодо судових витрат відмовити.

Підставами для скасування оскаржуваного додаткового рішення апелянт зазначає, що у всіх судових справах, у яких приймає участь представник позивача, він включає позивачу в рахунок по годині по кожній з п'яти справ за консультування щодо перспектив та ризиків пов'язаних зі зверненням до суду, а також можливостей врегулювання даного спору (тобто в загальному один і той представник ОСОБА_2 спілкувався з одним же і тим директором позивача ОСОБА_4 у продовж кількох годин по 5 однотипних справах щодо фактично одного і того ж боржника). Значна кількість часу задекларована на підготовку однотипних документів, зокрема, позовних заяв, при тому, що як визнав представник позивача, розрахунок позовних вимог здійснював не він, а бухгалтерія підприємства. Включивши графу гонорар за добровільне часткове погашення боргу відповідачем після позовної заяви та подавши відповідне платіжне доручення про оплату адвокатських послуг, представник не врахував, що часткове добровільне погашення суми заборгованості ніяк не пов'язано із послугами, які він надає позивачу. Так, позовну заяву відповідач отримав при ознайомленні з матеріалами судової справи, а ухвала про відкриття провадження у справі винесена 22.01.2018 р., у той час як погашення заборгованості мало місце 18.01.2018 р.. Це доводить той факт, що представник позивача жодним чином до добровільного погашення заборгованості не причетний і ця частина гонорару до акту виконаних робіт по договору про надання правової допомоги включена безпідставно. У заяву включено вартість претензійної роботи. Однак, претензія складена без обґрунтувань та розрахунків, в одній претензії безпідставно змішано кілька позовних вимог. Крім того, претензія по договору скерована відповідачу в січні 2018 року, а вже 15.01.2018 року, не чекаючи на відповідь на претензію, позивач підписує позовну заяву і 22.01.2018 р. вона подається до господарського суду Львівської області.

Таким чином, апелянт вважає, що претензія була складена і надіслана формально, а не для створення якихось правових наслідків. Безпідставно включено у розрахунок і суму за підготовку заяви про зменшення позовних вимог, оскільки не дочекавшись відповіді на претензію, представник позивача не володів реальною інформацією про стан розрахунків, внаслідок чого був вимушений зменшувати позовні вимоги.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.04.2018р., відкрито апеляційне провадження за апеляційною Товариства з обмеженою відповідальністю «Хабконстракт» , м.Львів, вх. № 01-05/1252/18 від 23.04.2018р. на рішення Господарського суду Львівської області від 23.03.2018р. у справі №914/142/18 та витребувано у господарського суду Львівської області матеріали даної справи.

17.05.2018 року ухвалою суду, після надходження на адресу Львівського апеляційного господарськго суду матеріалів справи №914/142/18-призначено розгляд справи на 29.05.2018 року.

21.05.2018р. до Львівського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Хабконстракт» , м.Львів, вх. №01-05/1531/18 від 21.05.2018 року на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.2018р. у справі № 914/142/18.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.05.2018р. відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 року, розгляд справи було відкладено на 12.06.2018 року.

12.06.2018 року Львівським апеляційним господарським судом було винесено ухвалу про об'єднання в одне апеляційне провадження розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Хабконстракт» , м.Львів, на рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.2018р. та на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.2018р., розгляд справи було відкладено на 19.06.2018 року.

Ухвалою суду від 19.06.2018 року розгляд справи відкладався на 25.06.2018 року з мотивів, наведених у ній.

Розпорядженням керівника апарату суду від 25.06.2018 року №214 справу №914/142/18 призначено до повторного автоматизованого розподілу у зв'язку із перебуванням у відрядженні судді - члена колегії Желіка М.Б..

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів судову справу №914/142/18 від 25.06.2018 року, розприділили головуючому судді Костів Т.С.. та іншим суддям, а саме: ОСОБА_5 та ОСОБА_1.

Ухвалою суду від 25.06.2018 року розгляд справи відкладався на 16.07.2018 року.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 16.07.2018 року №280 справу №914/142/18 призначено до повторного автоматизованого розподілу у зв'язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Марка Р.І..

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів судову справу №914/142/18 від 16.07.2018 року, розприділили головуючому судді Костів Т.С.. та іншим суддям, а саме: ОСОБА_6 та ОСОБА_1.

Згідно ч.1 статті 222 ГПК України, суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео-та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Відводів складу суду та секретаря судового засідання у порядку статей 35,37 ГПК України не заявлялось.

Представник апелянта в судове засідання 16.07.2018 року з'явився, подані ним апеляційні скарги підтримав в повному обсязі, з мотивів наведених у них, надав усні пояснення по суті спору.

Представник позивача в судовому засідання проти апеляційних скарг заперечив, з мотивів наведених у поданому письмовому відзиві на них.(вх. № 01-04/3089/18 від 17.05.2018 року).

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про наступне:

як правильно встановив суд першої інстанції, 26.07.2017 р. між сторонами даної справи укладено договір №16-08/17Л, згідно з умовами якого позивач (виконавець) надавав відповідачу (замовник) послуги з охорони об'єкта: будівельного майданчика, що знаходиться у місті Львові, вул. Б.Хмельницького, 106.

Відповідно до даних двостороннього акту приймання-передавання, об'єкт під охорону прийнято позивачем 01.08.2017 р..

Згідно з умовами п.4.5 договору, надання послуг повинно підтверджуватись двостороннім актом, який формується позивачем (виконавцем) і подається (надсилається) відповідачу (замовнику) на підпис.

Відповідно до умов п.4.3 договору, оплата вартості послуг здійснюється щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, а підстава розрахунків - акт про надання послуг. Сторонами підписано без застережень акти за серпень і вересень місяці 2017 р.. Акти за жовтень і листопад місяці 2017 року відповідачем не підписано (про причини не повідомлено), хоча оплату за ними здійснено: за жовтень у повному обсязі, за листопад частково. Акт за грудень надіслано позивачем 03.01.2018 р., і, за твердженням відповідача, ним не отримано. При цьому, відповідач не заперечував факту надання позивачем послуг до 01.01.2018 р., проте, заперечив факт своєчасного надання позивачем належним чином оформлених актів за вересень-листопад місяці, що, за його ствердженням, унеможливило сплату коштів у строк, встановлений умовами п.4.3 договору.

У поданій апеляційній скарзі апелянт посилався на те, що акт за грудень місяць 2017 року, який надіслано позивачем 03.01.2018 р. (разом із претензією) за юридичною адресою відповідача, не доставлено, оскільки відповідач фактично знаходиться за іншою адресою (м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 106), про що позивачу було відомо. Тому, скаржник вважає, що, у зв'язку з відсутністю акту за грудень, оплата за вказаний місяць не здійснена, а вимога про стягнення відповідних коштів передчасна.

Суд також встановив, що оплата відповідачем вартості послуг за вересень листопад місяць 2017 р. підтверджує факт отримання ним від позивача відповідних щомісячних актів. Проте, дату вручення цих актів встановити неможливо, - у зв'язку з відсутністю розписки відповідача про отримання, що унеможливлює і визначення початку періодів прострочення платежів (за послуги, надані у вересні-листопаді місяцях 2017 року).

Зазначені фактичні обставини сторонами не заперечувались, скаржник в апеляційній скарзі посилається лише на помилкову правову оцінку судом цих фактичних обставин.

Предметом спору є борг з оплати вартості послуг за листопад (частково) та грудень місяці 2017 року у загальній сумі 22196,40грн. (2826,90+19369,50), а також пеня, три проценти річних та інфляційні втрати, нараховані за прострочення оплати вартості послуг, наданих у вересні-грудні 2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами був укладений договір про надання послуг.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції підставно не прийняв до уваги посилання скаржника на те, що не зважаючи на майновий інтерес самого позивача в якнайшвидшому отриманні коштів, саме у відповідача, згідно з нормою ч.2 ст.193 ГК України, наявним був обов'язок із вжиття усіх заходів, необхідних для належного виконання договірного зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони правочину.

Надіслання позивачем кореспонденції не за фактичною, а за юридичною адресою відповідача, зазначеною у договорі та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не є порушенням зобов'язання, а навпаки, свідчить про добросовісність дій позивача. Не зважаючи на те, що умовами договору передбачено виставлення щомісячних актів та щомісячна оплата наданих послуг (факт надання яких скаржник не заперечував), відповідач не повідомляв позивача про неотримання ним кореспонденції за юридичною адресою та про необхідність її надіслання за іншою адресою.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає підставним висновок суду першої інстанції який зазначив, що згідно з умовами п.4.3 Договору, відсутність оплати відповідачем вартості послуг за грудень місяць 2017 року (при відсутності заперечень щодо факту надання послуг) є порушенням зазначеного грошового зобов'язання.

Суд першої інстанції також підставно прийняв до уваги, що частина боргу за листопад 2017 р. в сумі 2826,90 грн. на дату подання позовної заяви сплачена не була. Така проплата була здійснена лише 18.01.2018 р..

Відповідно, обгрунтованою є й вимога про стягнення сум пені, процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих з 11.01.2018 р. за прострочення сплати вартості послуг за листопад і грудень місяці 2017 року, оскільки згідно з умовами п.4.3 Договору, строк оплати (за грудень) тривав до 10.01.18 (включно).

Відмовляючи у задоволенні частини вимог про стягнення штрафних санкцій, суд виходив з неможливості встановлення початку перебігу строку прострочки. Позивач судове рішення не оскаржував.

Як зазначалось вище, суд першої інстанції визнав правомірним нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат, починаючи з 11.01.2018 р.. Посилання скаржника на завчасність позовних вимог, враховуючи, що актів та претензії він не отримав, спростовуються наведеними вище мотивами щодо належності скерування кореспонденції за юридичною адресою сторони договору.

Розглядаючи заяву позивача з остаточним визначенням суми судових витрат, понесених Підприємством Охоронно-юридична фірма Аутпост-4 , якою заявлено про стягнення з відповідача 50% судового збору за подання позовної заяви у справі №914/107/18 (у сумі 957,29грн.), витрат на професійну правничу допомогу у загальній сумі 12377,68грн., до складу якої входять: вартість консультацій 500 грн. (за 0,5 годин); вартість претензійної роботи 750 грн. (за 0,75 годин); вартість робіт і послуг з підготування (та подання) позовної заяви 1500 грн. (за 1,5 години); вартість робіт і послуг з підготування (та подання) заяви щодо зменшення позовних вимог та виконання Ухвали суду про відкриття провадження у справі 1500 грн. (за 1,5 години); гонорар за добровільне часткове погашення боргу відповідачем після подання позову 1821,78грн. (10% від суми платежу); оплата за участь адвоката у судових засіданнях 2000 грн. (за 2 год.); гонорар за задоволення позову 2305,90 грн. (10% від суми задоволених позовних вимог); вартість підготування відповіді на відзив 2000 грн. (за 2 год.), суд першої інстанції підставно врахував як докази понесення зазначених витрат, так і заперечення відповідача щодо необґрунтованості частини зазначених сум.

Згідно із ч.4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення якої на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд першої інстанції підставно визначив, що складність спору фактично була незначною; фактичне виконання адвокатом робіт (надання послуг), враховуючи, при цьому: неналежну якість певних робіт (послуг) та невиправдане завищення їх вартості; витрачений час адвоката, враховуючи його розумну необхідність; обсяг робіт (послуг), враховуючи, при цьому, чи були вони фактичними і неминучими (обґрунтованими); ціну позову, яка, фактично, була незначною (згідно з нормою ч.5 ст.12 ГПК України, - малозначна справа). На особу, що не є стороною правочину, суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними). Саме такі критерії щодо судових витрат застосовує у своїй практиці Європейський суд з прав людини (п.95 Рішення у справі Баришевський проти України ; п.80 Рішення у справі Двойних проти України ; п.88 Рішення Меріт проти України ), яка, згідно з нормою ч.4 ст.11 ГПК України, є джерелом права.

Розрахунок та мотиви визначеної судом суми належно наведено у додатковому рішенні. При цьому, мотиви у переважній більшості співпадають з мотивами скаржника при поданні апеляційної скарги. Таким чином, при складанні апеляційної скарги скаржником було неналежно досліджено зміст додаткового рішення та подано її з мотивів, які судом першої інстанції були враховані.

Враховуючи факт часткового задоволення позову (рішенням суду від 23.03.2018 р. стягнуто кошти у загальній сумі 23060,64грн.), наявні підстави, передбачені нормою п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, для покладення на сторін витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, суд підставно стягнув витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7298,34грн.

Згідно з нормою ч.6 ст.6 Закону України Про судовий збір , суд, роз'єднуючи позовні вимоги ухвалою від 22.01.2018 р., усі витрати позивача та судовий збір врахував лише у справі №914/107/18, тому, відповідно до норми п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, такі судові витрати (1914,59грн.) підлягають стягненню у справі №914/107/18.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

У відповідності до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із п. 1 статті 76 ГПК України, суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані рішення суду від 23.03.2018 року та додаткове рішення від 23.04.2018 року прийняті з належним дотримання норм матеріального та процесуального права, що є підставою згідно ст.276 ГПК України до залишення їх без змін, апеляційних скарг без задоволення.

Керуючись ст.ст. 244, 275, 276, 281, 282, 283, 284, 285 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1 . Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Хабконстракт» , м.Львів, вх. № 01-05/1252/18 від 23.04.2018р. та № 01-05/1531/18 від 21.05.2018 року- залишити без задоволення.

2 . Рішення Господарського суду Львівської області від 23.03.2018р. та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.2018р. у справі № 914/142/18 залишити без змін.

3 . Витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

4 . Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287,288 ГПК України.

Повний текст постанови складено і підписано 20 липня 2018 р.

Головуючий суддя Костів Т.С.

суддя Желік М.Б.

суддя Якімець Г.Г.