Постанова

від 17.07.2018 по справі 922/658/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2018 р. Справа № 922/658/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В. І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників учасників справи:

позивача - адвокат ОСОБА_1, за довіреністю від 19.03.2018 року №007.1Др-71-0318, посвідчення №4931 від 27.12.2017 року;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства «Фірма «Дар'я» , м. Харків (вх. № 1121Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 07.05.2018р. у справі №922/658/18, ухваленого в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Байбак О.І.), повний текст якого складено 14.05.2018р.

за позовом Публічного акціонерного товариства «Харківміськгаз» , м. Харків

до Приватного підприємства «Фірма «Дар'я» , м. Харків

про стягнення 91 925,26 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.05.2018р. у справі №922/658/18 позов задоволено; стягнуто з Приватного підприємства "Фірма "Дар'я" на користь Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" 84281,09 грн. основного боргу; 1323,09 грн. 3% річних; 6321,08 грн. інфляційних втрат; 1762,00 грн. судового збору.

Приватне підприємство «Фірма «Дар'я» з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 07.05.2018р. у справі №922/658/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує про наступне.

Згідно даних відповідача всі розрахунки за постачання та споживання природного газу відповідачем були здійснені своєчасно, правила експлуатації комерційного вузла обліку та його складових відповідачем не порушувались.

З 2010 року - з дня прийняття обладнання до експлуатації жодних питань у контролюючих органів позивача до відповідача з цього приводу не було, ніяких механічних пошкоджень при передачі лічильника на позачергову повірку та експертизу не було, які саме механічні пошкодження корпусу відлікового пристрою було виявлено під час експертизи, відповідач не обізнаний.

Відповідач при використанні пристрою обліку природного газу не міг знати та допустити що пристрій несправний чи пошкоджений, оскільки проходив систематично повірки, під час огляду яких не було виявлено жодних порушень роботи пристрою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2018 року, суддею - доповідачем у даній справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.06.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Фірма «Дар'я» на рішення господарського суду Харківської області від 07.05.2018р. у справі №922/658/18; встановлено строк до 10.07.2018 року відповідачу на протязі якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, призначено справу до розгляду на 17.07.2018 року.

За приписами ч.10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (рішення « Mirovni Institut v.Slovenia» від 13.03.2018р.), відповідно до якої судові розгляди мають гарантувати право на публічне слухання в розумінні п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та згідно абзацу 2 пункту 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України та клопотання апелянта про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

10.07.2018 року на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін (вх.№5262), який долучений до матеріалів справи.

Позивач в обґрунтування своєї правової позиції у справі вказує на те, що місцевий господарський суд вірно встановив правомірність дій позивача щодо нарахування відповідачу об'єму спожитого природного газу за номінальною потужністю газового обладнання за період з дня останнього котрольного зняття показань лічильника до дня виявлення порушення, тобто, з 29.12.2016 року - дня проведення останньої перевірки до 26.04.2017 року - дня демонтування лічильника, що склало 9 258,08 м3 природного газу на загальну суму 84 281,09 грн.

16.07.2018 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про надання запиту до ПАТ Харківміськгаз щодо отримання відомостей: з журналів обліку видачі пломб опломбування знятих на позачергову повірку лічильників газу, з особистої картки ПП Фірма "Дар'я"; про використання пломб газопостачальної організації під час проведення демонтажу лічильника газу належному ПП Фірма "Дар'я".

Також, апелянт просить відкласти розгляд справи, у зв'язку з необхідністю надання йому часу на отримання письмового висновку експертизи лічильника газу та в подальшому продовжити розгляд справи за участю його представника.

Колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача про витребування у позивача відповідних документів, вважає, що відповідачем не обґрунтовано доцільність їх витребування, а також не вказано, з'ясування яких саме обставин, що мають значення для правильного вирішення спору потребує таке витребування.

Окрім того, клопотання про витребування вказаних доказів не було заявлено під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції, також відповідачем не надано суду апеляційної інстанції доказів неможливості подання відповідного клопотання до господарського суду Харківської області в розумінні статті 269 ГПК України, а за таких обставин в його задоволенні слід відмовити.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, також, відхиляється колегією суддів, у зв'язку з ненаданням останнім жодних доказів в обґрунтування заявленого клопотання та доказів того, що апелянт був позбавлений права забезпечити участь іншого представника (адвоката) в судове засідання для надання пояснень в обґрунтування своєї правової позиції.

Таким чином, з огляду на приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР ) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду апеляційної скарги, зважаючи на належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що йому створено належні умови для реалізації його процесуальних прав.

Представник позивача в судовому засіданні 17.07.2018 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених статтею 42 Господарського процесуального кодексу України , колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2016 року відповідач уклав з позивачем договір розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) № 09420L6CK4APO16.

Вказаний типовий договір розподілу природного газу затверджено постановою НКРЕП від 30.09.2015 року № 2498, та розміщено на офіційному сайті НКРЕКП, сайті оператора ГРМ в Мережі Інтернет за адресою: http:www.khgor.104.ua (далі - Типовий договір розподілу природного газу).

Згідно п. 1.1 Типового договору розподілу природного газу, цей Типовий договір розподілу природного газу (далі - Договір) є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

В пункті 2.1 договору визначено, що оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Власник комерційного ВОГ або суб'єкт господарювання, що здійснює його експлуатацію на підставі відповідного договору з власником, забезпечує технічний стан комерційного ВОГ та його складових (зокрема ЗВТ), а також проведення періодичної перевірки ЗВТ в порядку, визначеному Кодексом та з дотриманням правил експлуатації комерційного вузла обліку та його складових (ЗВТ).

У відповідності до п. 3.1. договору, санкціонований відбір природного газу, з газорозподільної системи здійснюється споживачем за умови наявності у нього укладеного із постачальником договору постачання природного газу та підтвердженого обсягу, виділеного для потреб споживача його постачальником на відповідний календарний період, а також відсутності простроченої заборгованості за цим договором.

Відповідно п. 5.4. Типового договору розподілу природного газу, порядок визначення об'єму розподіленого споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об'ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та з урахуванням вимог договору.

Згідно пп. 4 п. 7.4. договору споживач (відповідач) зобов'язався забезпечувати безперешкодний та безплатний доступ на власні об'єкти представникам оператора ГРМ (позивача) за їх службовими посвідченнями для виконання ними службових обов'язків ... зокрема: для перевірки, локалізації витоків газу та аварійних ситуацій; перевірки, повірки та/або експертизи комерційного вузла обліку (лічильника газу), а також перевірки показань лічильників газу.

Відповідно до п. 9.1. договору, оператор ГРМ має право припинити/обмежити розподіл природного газу споживачу в порядку та у випадках, передбачених Кодексом газорозподільних систем, у тому числі у разі несвоєчасної та/або неповної оплати послуг за цим договором; відсутності підтвердженого обсягу природного газу у споживача або перевищення його місячного підтвердженого обсягу природного газу.

29.12.2016 року представниками ПАТ «Харківміськгаз» було проведено обстеження належної відповідачу системи газопостачання та складено акт № 49359/16 від 29.12.2016 року, в якому зазначено, що в результаті перевірки порушень не встановлено.

25.04.2017 року представниками ПАТ «Харківміськгаз» було проведено обстеження та виявлено недоліки вузла обліку газу відповідача - лічильнику газу ВК-Т G4 зав. № 4107997.

При огляді лічильника газу було виявлено, що пломба заводу виробника не чітка, про що було складено акт про порушення № 464/17.

26.04.2017 року представники ПАТ «Харківміськгаз» демонтували лічильник газу на позачергову перевірку та експертизу, а також запросили представників відповідача для присутності при проведенні експертизи, про що останніми складено протокол № 199/17.

Відповідач дав свою згоду на проведення експертизи без його присутності, про що також зазначено в акті.

Спільна комісія ПАТ «Харківміськгаз» , ДП «Харківстандартметрологія» та НКРЕКП від 27.04.2017 року провела експертизу належного відповідачу лічильника газу ВК-Т G4 зав. № 4107997, про що є експертний висновок від 27.04.2017 року.

Відповідно до експертного висновку, пломба на лічильнику не відповідає зразку заводу-виробника; наявні механічні пошкодження корпусу відлікового пристрою в місці пломбування.

Згідно з довідкою ДП «Харківстандартметрологія» № ЦСБ-47БЕ від 27.04.2017 року належний відповідачу лічильник газу ВК-Т G4 визнано непридатним.

Протоколом № 105 від 27.06.2017 року постійно діючої комісії з питань, пов'язаних з розглядом актів про порушення, складених у разі виявлення порушень споживачем (несанкціонованим споживачем), що є не побутовим, винесено рішення щодо задоволення акта про порушення та проведення розрахунку згідно п. 4.1, гл. 4, розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем - за номінальною потужністю неопломбованого газоспоживаючого обладнання за період з 29.12.2016 року по 26.04.2017 року, що склало 9258,08 м3 природного газу.

З метою досудового врегулювання спору, 10.08.2017 року позивачем на адресу відповідача направлено вимогу № Km03.1-СЛ-5533-0817 від 09.08.2017 року про сплату спожитих не облікованих об'ємів природного газу у розмірі 84281,09 грн.

Вказана вимога позивача залишена відповідачем без задоволення, що і стало підставою для звернення до господарського суду Харківської області з відповідним позовом, в якому останній просив стягнути 84281,09 грн. з відповідача на свою користь.

Крім того, в зв'язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов'язань з оплати спожитого природного газу, позивачем на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства нараховано до стягнення з відповідача 6321,08 грн. інфляційних втрат та 1323,09 грн. 3% річних за період прострочення з 01.09.2017 року по 16.03.2018 року.

07.05.2018 року господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v.Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до приписів ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вже було зазначено вище, відповідно до умов Типового договору розподілу природного газу, до якого приєднався відповідач згідно заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) № 09420L6CK4APO16, власник комерційного ВОГ або суб'єкт господарювання, що здійснює його експлуатацію на підставі відповідного договору з власником, забезпечує технічний стан комерційного ВОГ та його складових (зокрема ЗВТ), а також проведення періодичної перевірки ЗВТ в порядку, визначеному Кодексом та з дотриманням правил експлуатації комерційного вузла обліку та його складових (ЗВТ).

Матеріалами справи підтверджується факт використання відповідачем приладу обліку природного газу - лічильника газу ВК-Т G4 зав. № 4107997, який у встановленому законом порядку визнано непридатним, зокрема згідно з довідкою ДП «Харківстандартметрологія» № ЦСБ-47БЕ від 27.04.2017 року.

У відповідності до глави п. 2.1.3, глави 2, розділу XI Кодексу газорозподільних систем, «до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування не облікованих об'ємів (обсягів) природного газу належать зокрема несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема, лічильника газу).

Відповідно до п 4.1, глави 4, розділу XI Кодексу газорозподільних систем, у разі виявлення оператором ГРМ несанкціонованого газопроводу або несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ розрахунок об'єму не облікованого природного газу здійснюється за номінальною потужністю газового обладнання споживача (несанкціонованого споживача) за період з дня останнього контрольного зняття показань лічильника (контрольного огляду вузла обліку або його перевірки) до дня виявлення порушення (але не більше ніж за 6 місяців) та з урахуванням строку на його усунення.

Отже, місцевий господарський суд вірно вказав на правомірні дії позивача щодо нарахування відповідачу об'єму спожитого природного газу за номінальною потужністю газового обладнання за період з дня останнього контрольного зняття показань лічильника (контрольного огляду вузла обліку або його перевірки) до дня виявлення порушення, тобто з 29.12.2016 року (дня проведення останньої перевірки) по 26.04.2017року (дня демонтування лічильника), що склало 9258,08 м3 природного газу на загальну суму 84281,09 грн.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, оскільки відповідач не сплатив існуючої заборгованості за спожитий природний газ, в т.ч. проігнорувавши відповідну вимогу позивача про його сплату, викладену в листі № Km03.1-СЛ-5533-0817 від 09.08.2017 року, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 84281,09 грн. заборгованості за спожитий природний газ.

Разом з тим, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 6321,08 грн. інфляційних втрат та 1323,09 грн. 3% річних.

Приписами статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Положеннями ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань зі сплати спожитого природного газу підтверджується матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростовується, а тому, вказане надає право позивачу на нарахування відповідачу інфляційних та річних за таке прострочення.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1323,09 грн. 3% річних та 6321,08 грн. інфляційних втрат за період прострочення оплати з 01.09.2017 року по 16.03.2018 року.

Отже, висновок місцевого господарського суду про задоволення позову відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Окрім того, якщо за результатами позачергової чи експертної повірки комерційного ВОГ (ЗВТ) буде підтверджена його невідповідність нормативним документам у сфері метрології та/або факт несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ, у всіх випадках за відсутності дублюючого чи підмінного ВОГ (ЗВТ) або припинення газопостачання об'єм розподіленого в точці вимірювання природного газу за період порушення та відсутності комерційного ВОГ (ЗВТ) розраховується у порядку, визначеному розділом ХІ Кодексу, зі складанням акту про порушення.

А тому, аргументи апелянта щодо відсутності заборгованості за постачання газу не приймаються.

Так само не знайшли свого підтвердження аргументи апелянта щодо того, що всі розрахунки за постачання та споживання природного газу відповідачем були здійснені своєчасно, правила експлуатації комерційного вузла обліку та його складових відповідачем не порушувались, оскільки вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи та зібраними по справі доказами.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.)

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Фірма «Дар'я» , м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 07.05.2018 року у справі №922/658/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки її оскарження передбачено ст. ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 20.07.2018 року.

Головуючий суддя Терещенко О.І.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Слободін М.М.