Постанова

від 17.07.2018 по справі 904/10242/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/10242/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду :

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Хоменко І.М.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

представник позивача - Лисенко В.О., адвокат (дов. від 11.12.2017),

відповідач - дочірнє підприємство "Північтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради",

представник відповідача - не з'явився,

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2018 (головуючий суддя Загинайко Т.В.)

та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.05.2018 (головуючий суддя - Орєшкіна Е.В., судді: Дармін М.О., Іванов О.Г.)

у справі № 904/10242/17

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Товариство)

до дочірнього підприємства "Північтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" (далі - Підприємство)

про стягнення 6 715 156,02 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Підприємства про стягнення 575 218,74 грн. - 3% річних та 6 139 973,28 грн. інфляційних втрат у зв'язку з простроченням виконання відповідачем як правонаступником дочірнього підприємства "Південьтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" грошового зобов'язання за договором від 28.12.2012 № 13/3390-БО-4 купівлі-продажу природного газу в частині його оплати.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2017 у справі № 904/10242/17, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.05.2018, позов задоволено частково: стягнуто з Підприємства на користь Товариства 575 218,74 грн. -3% річних, 6 115 475,34 грн. інфляційних втрат, 100 360,41 грн. витрат зі сплати судового збору.

Судові рішення попередніх інстанцій з посиланням, зокрема, на приписи статей 530, 610, 625 Цивільного кодексу (далі - ЦК України), 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) мотивовано обґрунтованістю позовних вимог в частині вимог про стягнення з відповідача 575 218,74 грн. - 3% річних та 6 115 475,34 грн. інфляційних втрат (згідно з перерахунком, здійсненим судом першої інстанції).

Товариство, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати в частині відмови у стягненні 24 461,94 грн. інфляційних втрат , прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. Так, згідно з доводами Товариства, викладеними у касаційній скарзі:

- судами попередніх інстанцій не враховано те, що при розрахунку інфляційних втрат має застосовуватися сукупний індекс інфляції;

- суди залишили поза увагою те, що інфляційні втрати входять до складу грошового зобов'язання, на яке поширюється дія статті 625 ЦК України, відповідно, нарахування інфляційних втрат на борг з урахуванням інфляційних нарахувань за попередній період - правомірне.

Підприємство у відзиві на касаційну скаргу просило у задоволенні касаційної скарги відмовити, посилаючись, зокрема, на те, що розрахунки позивача мають математичну, а не методологічну помилку, оскільки індекс інфляції кожного наступного місяця враховує збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення представника Товариства, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2014 у справі № 904/10108/13 за позовом Товариства до дочірнього підприємства "Південьтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" про стягнення 5 445 311,51 грн. заборгованості (яке набрало законної сили), позовні вимоги задоволено частково: з дочірнього підприємства "Південьтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" на користь Товариства стягнуто 4 964 955,14 грн. основного боргу, 353 736,94 коп. пені, 19 859,82 грн. інфляційних втрат (нараховані за жовтень 2013 року) , 102 665,46 грн. - 3% річних. У решті позовних вимог відмовлено. З дочірнього підприємства "Південьтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" на користь Товариства стягнуто 68 764,94 грн. витрат зі сплати судового збору;

- зазначеним рішенням, зокрема, встановлено, що 28.12.2012 Товариством як продавцем та дочірнім підприємством комунального господарства "Дніпротеплоенерго" "Тепловиробничий центр" як покупцем укладений договір № 13/3390-БО-4 купівлі - продажу природного газу (далі - Договір), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ;

- приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (пункт 3.3 Договору);

- відповідно до пункту 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за поставлений природний газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу;

- на виконання умов Договору продавець протягом січня 2013 року - квітня 2013 року передав у власність покупцю природний газ на загальну суму 5 137 699,25 грн., що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін за Договором актами прийому-передачі природного газу;

- 15.10.2013 Товариством та дочірнім підприємством комунального господарства "Дніпротеплоенерго" "Тепловиробничий центр" укладено додаткову угоду № 2 до Договору, відповідно до умов якої сторони у зв'язку з тим, що дочірнє підприємство комунального господарства "Дніпротеплоенерго" "Тепловиробничий центр" було перейменоване на дочірнє підприємство "Тепловиробнийчий центр" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради", по тексту договору слова "дочірнє підприємство обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" "Тепловиробничий центр" замінено словами "дочірнє підприємство "Тепловиробничий центр" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради";

- покупець оплатив одержаний товар частково;

- 29.10.2013 Товариством як кредитором, дочірнім підприємством "Тепловиробничий центр" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" як первісним боржником та дочірнім підприємством "Південьтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" як новим боржником укладено договір № 13/4125 про переведення боргу (далі - Договір про переведення боргу), відповідно до умов якого за згодою кредитора первісний боржник переводить на нового боржника борг, який виник у первісного боржника перед кредитором, зокрема, за Договором, укладеним між первісним боржником та кредитором, борг за яким становить 4 964 955,14 грн., а новий боржник приймає на себе борг первісного боржника та замінює первісного боржника у цьому зобов'язанні;

- відповідно до пункту 1.2 Договору про переведення боргу кредитор дійсним дає згоду на заміну первісного боржника у зобов'язанні новим боржником та на укладення цього договору на встановлених у ньому умовах;

- до нового боржника перейшли обов'язки первісного боржника щодо сплати суми боргу, що встановлена у пункті 2.1 цього договору та всіх штрафних санкцій, інфляційних витрати та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням первісним боржником своїх зобов'язань за Договором (пункт 3.1 Договору про переведення боргу);

- в подальшому відповідно до ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2015 у справі № 904/6197/14 за позовом дочірнього підприємства "Південьтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" до Підприємства про визнання суб'єкта господарювання правонаступником затверджено мирову угоду, відповідно до пункту 1 якої Підприємство є правонаступником за борговими зобов'язаннями дочірнього підприємства "Південьтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" з оплати спожитих енергоносіїв, а саме природного газу в сумі 7 883 059,91 грн., яка утворилася, зокрема, за Договором та була прийнята дочірнім підприємством "Південьтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" на підставі договору від 29.10.2013 № 13/4125;

- за твердженням позивача, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2014 у справі № 904/10108/13 фактично не виконано;

- позивачем додатково нараховано до стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання 3% річних у розмірі 575 218,74 грн. (за період з 15.02.2013 по 08.11.2017) та 6 139 937,28 грн. інфляційних втрат (за період з листопада 2013 року по вересень 2017 року включно).

За результатом вирішення спору судами попередніх інстанцій позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Підприємства на користь Товариства 575 218,74 грн. -3% річних, 6 115 475,34 грн. інфляційних втрат (згідно з перерахунком суду першої інстанції) , 100 360,41 грн. витрат зі сплати судового збору.

Причиною касаційного розгляду стало питання щодо правомірності відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 24 461,94 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до приписів статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу).

Отже, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як унормовано приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У розгляді справи судами попередніх інстанцій не враховано те, що: заборгованість станом на листопад 2013 року вже існувала; інфляційні втрати за жовтень 2013 року, нараховані на суму основного боргу, стягнуті згідно з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2014 у справі № 904/10108/13. При цьому інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання, відповідно, нарахування інфляційних втрат за наступний період (з листопада 2013 року по вересень 2017 року включно) обґрунтовано здійснено позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця (жовтень 2013 року). Водночас згідно з положеннями Договору про переведення боргу до нового боржника перейшли обов'язки первісного боржника щодо сплати суми боргу за Договором у розмірі 4 964 955,14 грн. та всіх штрафних санкцій, інфляційних витрати та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням первісним боржником своїх зобов'язань за Договором.

Зазначеним спростовуються доводи Підприємства, викладені у відзиві на касаційну скаргу про те, що інфляційні втрати за період з листопада 2013 року по вересень 2017 року (включно) слід нараховувати виключно на суму боргу 4 964 955,14 грн. та про допущення позивачем у розрахунках математичної помилки.

Відповідно до частин першої та другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з приписами пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частинами першою та третьою статті 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на викладене, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню в частині відмови у стягнення з Підприємства на користь Товариства 24 461,94 грн. інфляційних втрат, з ухваленням нового рішення у цій частині про задоволення позову.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 315 ГПК України, у зв'язку зі скасуванням судових актів попередніх інстанцій і ухваленням нового рішення підлягають новому перерозподілу і судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також підлягають розподілу судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Так, судовий збір, сплачений Товариством за подання позову, у зв'язку з задоволенням позову у повному обсязі, - покладається на Підприємство.

Судовий збір, сплачений Товариством за подання апеляційної скарги, підлягає стягненню з Підприємства на користь Товариства.

Витрати Товариства зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на Підприємство.

Керуючись статтями 129, 308, 311, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2015 зі справи № 904/10242/17 скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 24 461,94 грн. інфляційних втрат.

У відповідній частині прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

3. Стягнути з дочірнього підприємства "Північтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 24 461,94 грн. інфляційних втрат, 366,93 грн. судового збору.

4. У решті рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2015 зі справи № 904/10242/17 залишити без змін.

5. Стягнути з дочірнього підприємства "Північтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України": 2643,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги; 3524,00 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

6. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко