Постанова

від 19.07.2018 по справі 314/2550/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/2433/18 Головуючий у 1-й інстанції: Беспалько Т.Д.

Є.У.№ 314/2550/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегія суддів судової палати з цивільних справ:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

ОСОБА_2,

секретар: Ващенко З.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини ,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 10 квітня 2018 року ,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 25 серпня 2016 року помер ОСОБА_7, після смерті якого відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 3,1549 га для ведення товарного сільськогосподарського призначення, розташовану на території Матвіївської сільської ради, Вільнянського району, Запорізької області, кадастровий номер 2321583600:02:005:0003, посвідчену Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 027770. Вона є спадкоємцем цієї земельної ділянки за заповітом. Спадкоємцями за заповітом є діти померлого - відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та спадкоємиця першої черги ОСОБА_6 Незадовго до смерті спадкодавця 28 квітня 2016 року у неї народилася дочка. Після пологів у неї різко погіршився зір, вона потребувала термінового лікування в умовах стаціонару, з 30 січня по 14 лютого 2017 року вона проходила курс лікування в Інституті очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова у місті ОСОБА_8. Вказані обставини унеможливили прийняття нею спадщини у встановлений законом строк. 30 березня 2017 року вона звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину через пропуск шестимісячного строку для її прийняття. Посилаючись на те, що причина пропуску строку на прийняття спадщини є поважною, просила визначити їй додатковий строк у один місяць для прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_7

Відповідачі ОСОБА_4 і ОСОБА_5 проти позову не заперечували, просили розглядати справу за їх відсутності, про що подали суду першої інстанції відповідні заяви (а.с.34, 35).

У письмових запереченнях проти позову ОСОБА_6 зазначила, що обставини, на які посилається позивач, не були перешкодою для своєчасного звернення до нотаріальної контори для прийняття спадщини. Позивачка мала можливість своєчасно подати заяву нотаріусу, залишивши свою дитину з чоловіком або з іншими родичами. Із лікарні вона виписалася за два тижні до спливу шестимісячного строку, а тому мала достатньо часу для звернення до нотаріальної контори.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 10 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 6 019 грн. 60 коп. - компенсації витрат на допомогу адвоката.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що народження дитини, хвороба позивачки не є поважною причиною для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки, на думку суду, остання мала достатньо часу звернутися до нотаріальної контори.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається напорушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, постановити по справі нове, яким задовольнити позовні вимоги. Вважає, що наведені нею причини пропуску строку на прийняття спадщини є поважними, оскільки після пологів різко погіршився стан її здоров'я, існувала реальна загроза втратити зір, після лікування в клініці ОСОБА_9 і проведеної там операції вона потребувала час для відновлення свого здоров'я. Вважає рішення суду несправедливим, оскільки воно суперечить останній волі покійного. Крім того, на думку скаржниці, рішення суду в частині розподілу судових витрат є невмотивованим і бездоказовим.

У відзиві ОСОБА_6 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскільки вважає причини пропуску ОСОБА_3 строку на прийняття спадщини неповажними. Народження дитини і лікування в умовах стаціонару, на думку відповідачки, не є об'єктивними перешкодами, що унеможливлювали своєчасне звернення до нотаріуса. Витрати на правову допомогу підтверджені відповідними письмовими доказами.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи ОСОБА_3, заперечення ОСОБА_6 та її представника адвоката ОСОБА_8, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Встановлено, що 05 жовтня 2012 року ОСОБА_7 склав заповіт, яким все своє майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, все, що буде належати йому на день смерті, і на що він за законом буде мати право, він заповів своїм синам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рівних частках кожному (а.с.62).

10 серпня 2016 року ОСОБА_7 склав ще один заповіт, яким належну йому земельну ділянку площею 3, 1549 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Матвіївської сільської ради Вільтнянського району, Запорізької області він заповів ОСОБА_3 (а.с.63)

25 серпня 2016 року ОСОБА_7 помер (а.с.6).

До складу спадкового майна входили ? частка житлового будинку і земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок, за адресою село Матвіївка, вулиця Гагаріна, 143, Вільнянського району, Запорізької області, а також земельна ділянка площею 3, 1549 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Матвіївської сільської ради Вільтнянського району, Запорізької області.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_7. О.С. є його діти - відповідачі у справі, спадкоємцями за заповітом - сини ОСОБА_4, ОСОБА_5 та позивачка ОСОБА_3

ОСОБА_5 відмовився від спадщини на користь свого брата ОСОБА_4, подавши 12 січня 2017 року відповідну заяву до нотаріальної контори (а.с. 49).

ОСОБА_4 27 серпня 2016 року подав заяву про прийняття спадщини за заповітом від 05 жовтня 2012 року і 27 квітня 2017 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ? частку житлового будинку і земельної ділянки під цим будинком (а.с.103-104).

Дочка померлого ОСОБА_6 заяву про прийняття спадщини подала до нотаріальної контори 19 січня 2017 року (а.с.55).

Постановою державного нотаріуса від 03 червня 2017 року №576/03-31 ОСОБА_6 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки вона не входить у коло спадкоємців, передбачених ст.1223 ЦК України (а.с.106-107).

30 березня 2017 року ОСОБА_3 як спадкоємець за заповітом від 10 серпня 2016 року звернулася до Вільнянської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини на земельну ділянку після смерті ОСОБА_7 (а.с.73).

20 квітня 2017 року державний нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку із пропуском строку для прийняття спадщини (а.с.9-10).

Із наявних у матеріалах спадкової справи документів вбачається, що відповідачі не повідомили нотаріуса про наявність ще одного спадкоємця за заповітом - позивачки ОСОБА_3

Згідно статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 30 травня 2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування роз'яснив, що вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити із того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Якщо ж у спадкоємця перешкод не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про спадкову масу, то положення ч. 3 ст. 1272 ЦК України не застосовуються.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року № 6-85 цс12.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України в постановах від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 14 вересня 2016 року № 6-1215цс16.

Верховний Суд України також зробив висновок, що у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Зокрема, при вирішенні цивільно-правового спору суд також враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004.

Відповідно до статті 63 Закону України Про нотаріат нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відомо. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення.

Пунктами 2.3 та 3.2 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 282/20595 на нотаріуса при заведенні спадкової справи покладається обов'язок перевірити за даними Спадкового реєстру наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту.

Щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз'яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23.08.2017 р. в аспекті справи № 6-1320цс17.

Як вбачається із матеріалів спадкової справи, державний нотаріус, маючи інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (заповіти/ спадкові договори) про наявність двох заповітів, залишених спадкодавцем ОСОБА_7, а також копії відповідних заповітів, заходів до розшуку спадкоємця за заповітом від 10 серпня 2016 року ОСОБА_3 не вживав, про відкриття спадщини останню як спадкоємицю за заповітом не повідомляв, що свідчило б про сприяння в здійсненні особистого розпорядження спадкодавця.

Обгрунтовуючи поважність причин пропуск шестимісячного строку, позивачка ОСОБА_3 зазначала, що про смерть ОСОБА_5 вона дізналася у вересні 2016 року, нотаріус не повідомляв її про відкриття спадщини, до нотаріальної контори не запрошував. Крім того 28 квітня 2016 року вона народила дитину, якій на момент відкриття спадщини виповнилося тільки чотири місяці. Після пологів у неї погіршився стан здоров'я, виникла загроза втрати зору, через що у січні 2017 року її терміново направили в Інститут очних хвороб і тканинної терапії імені ОСОБА_9, де вона з 30 січня до 14 лютого 2017 року та з 1 травня по 19 червня 2017 року проходила курс стаціонарного лікування, після якого потребувала тривалого лікування та реабілітації.

Пояснення позивачки об'єктивно підтверджуються відповідними письмовими доказами: копією свідоцтва про народження 20 квітня 2016 року ОСОБА_10, копіями листків непрацездатності з 30 січня 2017р по 14 лютого 2017р., з 01 червня 2017р. по 19 червня 2017р. (а.с.12-14), витягами із історії хвороби, згідно яким ОСОБА_3 перебувала на амбулаторному лікуванні у Вільнянській ЦРЛ з 13 вересня 2016 р. по 27 вересня 2016р., в Інституті очних хвороб і тканинної терапії імені академіка ОСОБА_9 з 30 січня 2017р. по 14 лютого 2017р., 01 травня 2017р. по 19 червня 2017р., з 23 лютого 2018р. по 15 березня2018р (а.с.112, 113,172).

Як вбачається із матеріалів справи, за життя спадкодавця ОСОБА_7 між ним і його дочкою ОСОБА_6 існував судовий спір з приводу житлового будинку, ? частка якого увійшла до складу спадкового майна (а.с.84-96).

Аналіз фактичних обставин справи і зібраних у справі доказів свідчить про те, що спадкодавець ОСОБА_7 на випадок своєї смерті залишив два заповіти, якими фактично позбавив дочку ОСОБА_6 права на спадщину, оскільки земельну ділянку незадовго до своєї смерті заповів позивачці, все інше своє майно раніше складеним заповітом - синам ОСОБА_4 і ОСОБА_5.

Спадкоємці за заповітом ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не заперечували у суді першої інстанції проти задоволення позову, визнавали причини пропуску позивачкою строку прийняття спадщини поважними.

Народження позивачкою дитини незадовго до смерті ОСОБА_7, хвороба позивачки протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, неодноразове тривале лікування в умовах стаціонару, на думку апеляційного суду, свідчать про те, що у спадкоємця за заповітом були реальні перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини, ці обставини суд вважає за необхідне визнав поважними.

Урахувавши фактичні обставини справи та проаналізувавши факт надання законодавцем переваги здійсненню спадкуванню за заповітом як особистому розпорядженню особи на випадок смерті, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність врахування такої волі спадкодавця як прояву свободи заповіту, з урахуванням наявності поважних причин пропуску передбаченого законом строку на звернення із заявою про прийняття спадщини.

Та обставина, що позивачка після народження дитини продовжувала виконувати обов'язки головного бухгалтера ПП Чернігівський , єдиним засновником якого є її батько ОСОБА_11, не спростовують доводів позивачки щодо поважності причин пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Як пояснювала позивачка у суді першої інстанції, приватне підприємство є сімейним бізнесом, тому незалежно від оформлення соціальної відпустки вона б допомагала батькові у веденні бухгалтерського обліку та звіту підприємства. На сімейній нараді вони вирішили, що вона буде продовжувати виконувати обов'язки головного бухгалтера після пологів, тим паче, що ця робота виконувалася нею вдома, коли дитина спала.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За вказаних обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що спадкоємець за заповітом ОСОБА_3 пропустила строк на прийняття спадщини з поважних причин, а тому оскаржуване рішення на підставі ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового - про задоволення позову.

На підставі ст.141 ч.1, 13 ЦПК України з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3, яка заперечувала проти позову, підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у суді першої і апеляційної інстанції на суму 640 грн. + 960 грн. = 1600 грн.

Керуючись ст. ст.374, 376, 381-383 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Вільнянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 квітня 2018 року по цій справі скасувати.

Позов ОСОБА_3 задовольнити. Визначити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, додатковий строк в один місяць для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після померлого 25 серпня 2016 року ОСОБА_7.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 1 600 грн. (одну тисячу шістсот гривень) компенсації судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: