Рішення

від 20.07.2018 по справі 382/927/18

ЯГОТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/927/18

Провадження № 2/382/513/18

РІШЕННЯ

Іменем України

20 липня 2018 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Литвин Л.І.

при секретарі Чемерис С.О.

за участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в м. Яготин справу за позовом ОСОБА_2 до Богданівської сільської ради Яготинського району Київської області, Товариства з обмеженою відповідальністю СГТОВ "Імені Бондаренка" про визнання права власності за набувальною давністю,

Встановив:

Позивачка звернулася до суду з позовом до Богданівської сільської ради Яготинського району Київської області, Товариства з обмеженою відповідальністю СГТОВ "Імені Бондаренка" про визнання права власності за набувальною давністю, в котрому зазначено, що вона постійно проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, з 2005 року по даний час. Даний житловий будинок з надвірними будівлями облікується за ТОВ ім. Бондаренка, що підтверджується відповідною випискою з погосподарської книги Богданівської сільської ради. В даний будинок було заселено її бабусю ОСОБА_3, як працівника СТОВ "Ім. Бондаренка". 22 жовтня 2009 року ОСОБА_3 померла. Разом з тим, за час життя вона не отримала свідоцтва про право власності на вищевказаний житловий будинок. Вона відкрито та добросовісно володіє будинком протягом тривалого часу, але не має можливості зареєструвати право власності на вказаний будинок. Просила визнати за нею право власності за набувальною давністю на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: с. Богданівка Яготинського району Київської області, вул. Бондаренка, 8.

В судове засідання позивачка та її представник не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивачки звернувся до суду з заявою, в котрій просив розглянути справу у їх відсутності, позовні вимоги підтримав.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, звернулися до суду з заявами, в котрих просили розглянути справу у їх відсутності, позов визнали.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Перевіривши матеріали справи, роз'яснивши процесуальні наслідки визнання позову, враховуючи, що представники відповідачів позов визнали та визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи, інтереси інших осіб, суд вважає, що визнання позову може бути прийнято судом, а позов підлягає до задоволення.

В силу ст. 344 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом Добросовісність є однією із засад цивільного законодавства, наряду зі справедливістю та розумністю (ст. 3 ЦК України).

Законодавець не зазначив, що саме слід розуміти під таким терміном, як добросовісність володіння за набувальною давністю, але враховуючи ту обставину, що вітчизняний ЦК є фактичною рецепцією римського приватного права з урахуванням національних особливостей, то для визнання володільця добросовісним вважається достатнім, щоб вказане нерухоме майно не було набуте злочинним шляхом чи способом, який завідомо суперечить основам правопорядку та моралі. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїй судових рішеннях по справам даної категорії сформулював правову позицію, з якої вбачається, що у випадку, якщо є всі підстави вважати, що власник майна тривалий час не виявляє наміру визнати певну річ своєю, він погодився з її втратою - вона може бути визнана власністю фактичного добросовісного володільця. Інститут набувальної давності є одним із первинних способів виникнення права власності, тобто такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ - не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а базується на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: тривалого, добросовісного, відкритого та безперервного володіння майном як своїм власним. . (Ухвала ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 вересня 2012 року). Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ своїм інформаційним листом від 28.01.2013 року Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав вказує на те, що при вирішенні спорів про набувальну давність суд має врахувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися в повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього. ОСОБА_13 у своїй статті ІНФОРМАЦІЯ_4 //Юридичний журнал, ІНФОРМАЦІЯ_5. вказує, що можливість звернення до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю надано суб'єктам права статтями 15,16 ЦК України, при доведеності відповідно до закону зазначених у ньому обставин. Володіти майном набувач повинен відкрито, він зобов'язаний відноситися до об'єкта володіння як власник, якщо він бажає зберегти незаперечний статус володільця за давністю, що дозволяє йому після спливу встановленого законом строку набувальної давності фактично перетворитися у власника. Як зазначено в роз'ясненнях, даних Міністерством юстиції України в 2011 році Деякі аспекти набуття права власності на об'єкти безхазяйного нерухомого майна Інститут набувальної давності є одним із первинних способів виникнення права власності, тобто такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ - не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а базується на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: тривалого, добросовісного, відкритого та безперервного володіння майном як своїм власним. Тривалість володіння передбачає, що має закінчиться визначений у Кодексі строк, що розрізняється залежно від речі (рухомої чи нерухомої), яка перебуває у володінні певної особи, і для нерухомого майна складає десять років. Добросовісне володіння означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно. Тому встановлення добросовісності залежить від підстав набуття майна. Відкритість та безперервність володіння теж є необхідними умовами для набуття права власності за набувальною давністю і означають, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, а також те, що протягом зазначеного в законі строку володілець не вчиняв дій, що свідчили б про визнання ним обов'язку повернути річ власнику, а також йому не пред'являвся правомочною особою позов про повернення майна. . Як зазначено в Ухвалі колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 20 лютого 2008 року …пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом. Оскільки ЦК України набрав чинності з 1 січня 2004 року, норми ст. 344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року, а отже визнати право власності за набувальною давністю суд може не раніше 01 січня 2011 року. Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеній в Ухвалі від 22 лютого 2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка зареєстрована та постійно проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 з 2005 року по даний час, вказаний будинок був виділений бабусі позивачки ОСОБА_3, як працівнику ТОВ СГ Імені Бондаренка, в який її було заселено. Всі витрати по утриманню будинку, сплаті комунальних послуг позивачка несе самостійно. На даний час будинок знятий з обліку СГТОВ "Імені Бондаренка" та не перебуває на його балансі. СГТОВ "Імені Бондаренка" знаходиться в стані ліквідації.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись ст. 206 ЦПК України, ст. 344 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 до Богданівської сільської ради Яготинського району Київської області, с. Богданівка вул. Бондаренка, 89, код ЄДРПОУ: 04360327, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ім. Бондаренка", с. Богданівка Яготинського району вул. Бондаренка, 55, код ЄДРПОУ: 03754484 про визнання права власності за набувальною власністю задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності за набувальною давністю на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: с. Богданівка Яготинського району Київської області, вул. Бондаренка, 8.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до Апеляційного суду Київської області через Яготинський районний суд Київської області.

Суддя Литвин Л.І.