Постанова

від 18.07.2018 по справі 536/2126/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/2126/17 Номер провадження 22-ц/786/1309/18Головуючий у 1-й інстанції Клименко С. М. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого судді: Кривчун Т.О.

Суддів: Бондаревської С.М., Дряниці Ю.В.

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Агрофірми Вересень

на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 06 березня 2018 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до Агрофірми Вересень (далі - АФ Вересень ) про визнання договору оренди земельної ділянки розірваним та повернення земельної ділянки.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,-

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернулась до місцевого суду з вказаним позовом до АФ Вересень , посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки, розташованої на території Гориславської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 3,52 га. та 01 вересня 2008 року між нею та АФ Вересень було укладено договір оренди №83 вищевказаної земельної ділянки.

Зазначає, що пунктом 36 даного договору передбачено розірвання договору в односторонньому порядку, без обумовлення такого розірвання настанням будь-яких подій та умов. У зв'язку з бажанням самостійно обробляти земельну ділянку ОСОБА_2 звернулася до відповідача з листом від 15 вересня 2017 року, який отриманий АФ Вересень 22 вересня 2017 року з питання розірвання договору та повернення земельної ділянки, але відповіді не отримала, земельну ділянку їй не повернуто, що свідчить про небажання відповідача виконати вимоги добровільно.

З урахуванням наведеного прохала визнати розірваним в односторонньому порядку договір №83 оренди земельної ділянки, розташованої на території Гориславської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, кадастровий номер НОМЕР_1 загальною площею 3,52 га, укладений 01.09.2008 року між ОСОБА_2 та АФ Вересень , зареєстрований у Кременчуцькому районному центрі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України , запис №041056700198 від 05 травня 2010 року та зобов'язати відповідача повернути їй дану земельну ділянку, вирішити питання судових витрат.

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 06 березня 2018 року позов ОСОБА_2 до Агрофірми Вересень про визнання договору оренди земельної ділянки розірваним та повернення земельної ділянки задоволено.

Визнано розірваним в односторонньому порядку договір №83 оренди земельної ділянки, розташованої на території Гориславської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, кадастровий номер НОМЕР_1 загальною площею 3,52 га, укладений 01.09.2008 року між ОСОБА_2 та Агрофірмою Вересень , зареєстрований у Кременчуцькому районному центрі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України , запис №041056700198 від 05 травня 2010 року.

Зобов'язано Агрофірму Вересень повернути ОСОБА_2 за актом приймання-передачі земельну ділянку, розташовану на території Гориславської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, кадастровий номер НОМЕР_1 загальною площею 3,52 га в стані, переданому в оренду.

Стягнуто з Агрофірми Вересень на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 1280,00 грн.

З вказаним рішенням не погодився відповідач - АФ Вересень , які в поданій апеляційній скарзі, посилаючись порушення та неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначають, що при укладенні спірного договору в п.36 сторона орендаря в жодному разі не мала на увазі права сторін договору на його розірвання лише за наявності бажання однієї зі сторін на його розірвання, без наявності та те законних підстав. Додатковим підтвердженням цього є те, що сторонами у вказаному договорі не обумовлено порядку його розірвання в односторонньому порядку.

Вказують, що законодавець також закріпив як обов'язкову умову розірвання (відмови від виконання зобов'язання) порушення однією зі сторін зобов'язання.

Зазначають, що, згідно типового договору оренди землі, сторони повинні чітко вказати перелік подій чи фактів, з настанням яких стає можливим розірвання договору в односторонньому порядку.

Окрім того, зауважують, що, відповідно до абзацу п'ять пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 19.03.2010 року №2, питання про дострокове припинення користування землею на умовах оренди вирішується шляхом пред'явлення позову про розірвання договору.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Як убачається з матеріалів справи та вірно установлено судом першої інстанції, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ПЛ №027709 від 31.10.2002 року, ОСОБА_2 на підставі рішення 3 сесії 24 скликання Гориславської сільської ради народних депутатів від 27.06.2002 року, на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 3,52 га в межах згідно з планом, розташована на території Гориславської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.9-10).

Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №251. Кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1.

01 вересня 2008 року між ОСОБА_2 та АФ Вересень було укладено договір № 83 оренди земельної ділянки, розташованої на території Гориславської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, кадастровий номер НОМЕР_1 загальною площею 3,52 га (п.2 договору) (а.с.4-7).

Договір зареєстрований у Кременчуцькому районному центрі Полтавської регіональної філії П Центр ДЗК при Держкомземі України , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.05.2010 року за №041056700198.

Також, 01.09.2008 року між сторонами договору було підписано Акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (а.с.11) та додатком №1 до Договору оренди земельної ділянки від 01.09.2008 року визначено та погоджено розмір орендної плати (а.с.12).

У подальшому, 15.09.2017 року, орендодавцем ОСОБА_2 було направлено орендарю АФ Вересень Лист-повідомлення про розірвання договору оренди земельної ділянки на підставі п.36 Договору №83 оренди земельної ділянки від 01 вересня 2008 року (а.с.13). Даний лист отриманий відповідачем 22.09.2012 року (а.с.13, зворот).

Ухвалюючи оскаржуване рішення місцевий суд виходив із того, що п.36 договору оренди земельної ділянки містився в тексті цього договору на момент його підписання, а отже, сторони погодили такі умови його одностороннього розірвання будь-якою стороною. При цьому, даний пункт, виходячи зі змісту та логіки інших пунктів договору від 01 вересня 2008 року, не пов'язаний, не суперечить та не спростовує їх. А тому, оскільки ОСОБА_2 направила відповідачу вмотивований лист-повідомлення, з якого вбачається її волевиявлення на розірвання спірного договору оренди в односторонньому порядку з вимогою про повернення їй земельної ділянки, наявні підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Такі висновки суду першої інстанції в повній мірі відповідають встановленим по справі обставинам та нормам матеріального права, виходячи з наступного.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Законом України Про оренду землі , Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст.ст.116, 125 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Відповідно до ч.2 ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною 1 ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди земельної ділянки та встановивши його умови на власний розсуд, склали і підписали договір, надавши свою згоду встановленої форми та затвердивши її власними підписами.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.5-6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з нормою ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

З матеріалів справи вбачається. що 01 вересня 2008 року між ОСОБА_2 та АФ Вересень було укладено договір №83 оренди земельної ділянки, розташованої на території Гориславської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, кадастровий номер НОМЕР_1 загальною площею 3,52 га (п.2 договору) (а.с.4-7).

Пунктом 35 Договору визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом

При цьому, п.36 Договору містить твердження, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається.

Згідно положень статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом і таким законом є Закон України "Про оренду землі", яким визначено істотні умови договору оренди земельної ділянки та порядок продовження договору.

Також, відповідно до ч.4 ст.31 ЗУ Про оренду землі (в редакції, чинній на момент укладення договору) розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Так, зі змісту статей 525, 651 ЦК України та статті 31 Закону України Про оренду землі вбачається, що законодавець допускає можливість розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку у разі, якщо це передбачено умовами такого договору .

Матеріалами справи встановлено, що пунктом 36 укладеного договору оренди землі сторони визначили можливість його розірвання в односторонньому порядку. Вказаний пункт спірного договору є чинним та у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.

При цьому, з аналізу договоруоренди землі №83 від 01.09.2008 року, зокрема, його пунктів 35 та 36, вбачається, що вони не пов'язані, не суперечать та не спростовують одне одного. Так, п.35 встановлює умови припинення договору оренди землі шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін, а п.36 визначає можливість його розірвання у односторонньому порядку.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду стосовно того, що сторони правочину погодили право розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку, підтвердивши своє волевиявлення власноруч поставленими підписами, а тому, звертаючись до орендаря із вимогою про розірвання договору, позивач реалізував своє законне право, визначене умовами договору.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що при укладенні спірного договору в п.36 сторона орендаря в жодному разі не мала на увазі права сторін договору на його розірвання лише за наявності бажання однієї зі сторін, без наявності та те законних підстав, оскільки сторонами у договорі не обумовлено порядку його розірвання в односторонньому порядку, не можуть бути взяті до уваги, оскільки сторони уклали спірний договір на засадах вільного волевиявлення та засвідчили свою згоду з усіма його пунктами власними підписами.

Так, зміст п.36 договору оренди земельної ділянки: Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається є чітким, конкретним, безумовним та не містить жодних застережень та посилань (відсилань) на інші пункти договору чи закону.

Твердження апелянта про те, що п.36 договору не відповідає положенням чинного законодавства України, а саме пункту 39 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року №220, є безпідставними, оскільки умови вказаного договору оренди землі, зокрема, і п.36, є чинними, відповідачем у встановленому законом порядку не оскаржені, не скасовані та не визнані недійсними, а тому регулюють правовідносини сторін.

Посилання в апеляційній скарзі на положення Господарського кодексу України, як на підставу відмови в позові, колегією суддів до уваги не приймається,. оскільки дана справа розглядається в поряду цивільного судочинства.

Також, доводи апелянта, з посиланням на абзац п'ять пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 19.03.2010 року №2, стосовно того, що питання про дострокове припинення користування землею на умовах оренди вирішується шляхом пред'явлення позову про розірвання договору, колегія суддів вважає безпідставним з урахуванням наступного.

Статтею 651 ЦК України передбачено підстави для зміни або розірвання договору.

При цьому, чинне законодавство не містить заборони для сторін договору оренди земельної ділянки передбачити випадки розірвання договору в односторонньому порядку.

Розірвання договору може відбутися або за домовленістю між сторонами, або, у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу про розірвання договору, за рішенням суду.

Так, встановивши, що позивач виявила бажання розірвати укладений з відповідачем спірний договір оренди, оскільки вона є власником земельної ділянки та бажає її використовувати на власний розсуд, та врахувавши, що вимога позивача про розірвання спірного договору оренди землі в односторонньому порядку відповідає чинному законодавству та умовам укладеного між сторонами договору оренди землі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених ОСОБА_2 позовних вимог. Місцевий суд вірно врахував, що сторонами у справі при укладенні спірного договору було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, до якого включено, окрім типових умов, і особливі, у тому числі умови пункту 36, яким сторони встановили можливість одностороннього розірвання договору без настання будь-яких умов.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують та зводяться до незгоди із судовим рішенням без належного обґрунтування нормами права.

Суд першої інстанції повно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись ст.ст.368, 375, 382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Агрофірми Вересень , - залишити без задоволення.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 06 березня 2018 року, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ : /підпис/ Т.О. Кривчун

СУДДІ: /підпис/ С.М. Бондаревська

/підпис/ Ю.В. Дряниця

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Т.О. Кривчун