Рішення

від 21.06.2007 по справі 17/145-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/145-07

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

21.06.07                                                                                           Справа №  17/145-07

За позовом    Відкритого акціонерного товариства “Рекламний комбінат”

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче

                        підприємство УСЛАДА”

про                  стягнення 14 390 грн.

Суддя  В.Г. Суховий

Представники:

позивача:      Глаголєв П.О;

відповідача: Рудь А.П., Литвин Д.Л.

СУТЬ СПОРУ:

В господарський суд Київської області звернулося з позовом Відкрите акціонерне товариство “Рекламний комбінат” (далі –Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство УСЛАДА”                      (далі –Відповідач)  про стягнення 14 390 грн., з яких 14 217,56 грн. –основний борг, 142,44 грн. - інфляційні та 78,22 грн. –3% річних.

Представник позивача позовні вимоги обґрунтовує поставкою відповідачу за накладними продукції (етикетки) на загальну суму 21 492 грн. та неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання по його оплаті.

У зв'язку з неявкою представника відповідача, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та неподанням сторонами витребуваних матеріалів, розгляд справи було відкладено.

11.06.2007р. позивачем подано заяву № 81 про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач у зв'язку з несплатою відповідачем на час розгляду справи суми основного боргу збільшує позовні вимоги в частині нарахування інфляційних та 3% річних за березень 2007р., а саме, просить суд стягнути з відповідача 14 217,56 грн. – основного боргу, 118,43 грн. - інфляційні та 150,51 грн. –3% річних. Крім того, в поданій заяві позивач просить стягнути з відповідача інші витрати пов'язані з розглядом справи (відрядження представника позивача до суду) у сумі 55 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву № 62 від 16.06.2007р. позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити позивачу у позові, посилаючись на те, що поставлені позивачем етикетки були неякісними, і в телефонній розмові позивач обіцяв неодноразово надати сертифікати якості. Ненадання позивачем сертифікатів якості позбавило відповідача можливості використовувати отриману продукцію. А згідно з Положенням про поставки продукції та вимог ст.ст. 712, 666, 673, 675, 678 ЦК України, продавець неякісного товару повинен замінити його на якісний або повернути його вартість покупцю.

В судовому засіданні 18.06.2007р. була оголошена перерва до 21.06.2007р.

В судовому засіданні 21.06.2007р. представник позивача позовні вимоги  підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог. Представники відповідача проти позовних вимог заперечили з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, суд  в с т а н о в и в:

Протягом 2006р. Відкрите акціонерне товариство “Рекламний комбінат” –(позивач) згідно з заявками відповідача, здійснених за телефоном та телефаксом, виготовило та передало Товариству з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство УСЛАДА” (відповідач) по довіреностях (в матеріалах справи) продукцію (етикетки), на загальну суму 21 492 грн. А саме, згідно накладної від 01.06.2006р. № РК/М-00460 на суму 9 828 грн., згідно накладної від 15.06.2006р.                 № РК/М-00496 на суму 756 грн., згідно накладної від 19.06.2006р. № РК/М-00504  на суму 3 888 грн., згідно накладної від 01.08.2006р. № РК/М-00634 на суму 6 412,50 грн., згідно накладної від 20.09.2006р. № РК/М-00798 на суму 607,50 грн. (належним чином завірені копії накладних в матеріалах справи), що не заперечується відповідачем.

Отже, сторонами на підставі ст. ст. 202, 205 Цивільного кодексу України було укладено угоду, згідно з якою у відповідача на підставі ст. ст. 11, 509, 626 та 837 ЦК України виникло зобов'язання щодо оплати за виконану роботу.

Відповідач за отриману продукцію розрахувався частково, сплативши  позивачу лише 10 274,44 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за виготовлену та отриману продукцію становить 14 217,56 грн. (21 492 грн. –10 274,44 грн.).

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки, зі змісту укладеного сторонами договору шляхом складання документів, а саме накладних від 15.06.2006р. № РК/М-00496, від 19.06.2006р.                    № РК/М-00504, від 01.08.2006р. № РК/М-00634, від 20.09.2006р. № РК/М-00798 неможливо визначити строк оплати отриманого товару відповідачем, господарський суд дійшов висновку, що момент оплати товару сторонами не визначений.

Згідно з частиною другою ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

22.01.2007р. позивачем було направлено відповідачу претензію № 11                    (що підтверджується фінансовим чеком № 2735 від 22.01.2006р. та повідомленням про врученням поштового відправлення № 176124 (копії в матеріалах справи) з пропозицією розрахуватися за отриману продукцію. Проте, відповідачем відповіді не було надано, заборгованість у сумі 14 217,56 грн. сплачена не була.

Оскільки сторонами строк настання оплати невизначений, а вимога позивача про сплату заборгованості за отриману продукцію (етикетки) отримана відповідачем 25.01.2006р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 176124, обов'язок відповідача по сплаті заборгованості з урахуванням семиденного строку, передбаченого ст. 530 ЦК України настав 02.02.2006р.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Посилання відповідача у відзиві, як на підставу заперечення проти позову, на те, що поставлена продукція (етикетки) є неякісною, суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки відповідачем не подано суду жодних доказів на підтвердження неналежної якості продукції, виготовленої та переданої позивачем відповідачу за вказаними вище накладними.

Посилання ж відповідача у відзиві на лист-вимогу надіслану на адресу позивача 23.04.2007р. суд відхиляє як необґрунтоване, оскільки лист, на який посилається відповідач, був надісланий (датований) 23.04.2007р., тобто вже після подання позивачем позову до господарського суду (05.04.2007р.) та отримання відповідачем копії позовної заяви з додатками і також не містить доказів неналежної якості продукції.

Судом відхилено як необґрунтоване посилання відповідача на те, що передану йому продукцію (етикетки) було виготовлено на підставі договору, укладеного між сторонами, оскільки надані сторонами рахунки-фактури, видаткові накладні та довіреності не містять будь-яких відомостей чи посилання на договір.

В судовому засіданні 21.06.2007р. представник відповідача пояснив, що завдання (замовлення) на виготовлення етикеток здійснювалися ним телефоном і телефаксом.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача                    14 217,56 грн. заборгованості за виготовлену та отриману по накладним продукцію (етикетки) є обґрунтованими, документально підтверджуються, тому підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення інфляційних та  3% річних суд зазначає наступне.

Відповідно до заяви позивача № 81 про збільшення розміру позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 118,43 грн. - інфляційних та 150,51 грн. –3% річних за період з лютого 2006 року по березень 2006р.

Згідно з частиною другою ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Тому господарський суд задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 118,43 грн. –інфляційних та 3% річних у розмірі 150,51 грн. згідно доданого до заяви розрахунку від 08.06.2007р.

На підставі ст. 49 ГПК України судові (господарські) витрати в частині державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Судові витрати в частині інших витрат пов'язаних з розглядом справи (відрядження представника позивача) у сумі 55 грн. покладаються судом на відповідача з урахуванням наступного.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Таким чином, суд вважає що витрати позивача на відрядження у зв'язку з розглядом справи в господарському суді Київської області у сумі 55 грн. є іншими витратами пов'язаними з розглядом справи, з урахуванням: Звіту про використання коштів, наданих на відрядження № РК/М-00099 від 23.05.2007р.; посвідчення про відрядження № РК/М-00023 від 23.05.2007р. видане на Глаголєва П.О.; відмітки про вибуття у відрядження; квитків на проїзд; наказу на відрядження від 23.05.2007р. (копії в матеріалах справи) та присутності представника позивача Глаголєва П.О. в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.  Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство УСЛАДА” (код 31739643) на користь Відкритого акціонерного товариства “Рекламний комбінат” (код 14232168) 14 217,56 грн. –основного боргу, 118,43 грн. –інфляційних, 150,51 грн. –3% річних, а також судові витрати: держмито у розмірі 145,41 грн., 109,94 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 55 грн. –інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

     Видати наказ.

Суддя