Рішення

від 18.07.2018 по справі 500/4087/18

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 500/4087/18

Провадження № 2/500/2543/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2018 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Адамова А.С.,

за участю секретаря - Нікітіної Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізмаїлі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

20.06.2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовними вимогами, якими просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, який помер 16 травня 2014 року, на земельну ділянку площею 6,12 га, яка розташована на території Міравлівської сільської ради Ізмаїльського районну Одеської області, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , мотивуючи тим, що нотаріусом їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказане майно у зв'язку з тим, що оригінал документу, що посвідчує право власності спадкодавця ОСОБА_3 на земельні ділянки, відсутній.

Ухвалою суду від 12.07.2018р. витребувано від Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області копію спадкової справи, заведеної після померлого 16 травня 2014 року ОСОБА_3.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду письмову заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач, сповіщений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надав до суду письмову заяву про визнання позову та розгляд справи без його участі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯГ №913449, виданого 14.08.2007р. Ізмаїльською районною державною адміністрацією, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01.07.521.00208, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 6,12 га, кадастровий номер земельної ділянки №1-5122083800:01:001:0346, кадастровий номер земельної ділянки №2- 5122083800:01:002:0239, яка розташована на території Муравлівської сільської ради Ізмаїльського районну Одеської області, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Дана інформація підтверджена листом Міськрайонного управління в Ізмаїльському районі та місті ОСОБА_4 управління Держгеокадастру в Одеській області №1732/126-18 від 22.05.2018.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії І-ЖД №378629 від 21.05.2014 року, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_3 помер 16 травня 2014 року.

Після смерті ОСОБА_3, згідно ст.1220 ЦК України, відкрилася спадщина на спадкове майно, зокрема, на земельну ділянку площею 6,12 га, кадастровий номер земельної ділянки №1 - 5122083800:01:001:0346, кадастровий номер земельної ділянки №2 - 5122083800:01:002:0239, яка розташована на території Муравлівської сільської ради Ізмаїльського районну Одеської області, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до заповіту, посвідченого 03.02.2014 року секретарем виконавчого комітету Муравлівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, зареєстрованого в реєстрі під №06, ОСОБА_3 заповів належну йому на праві власності земельну ділянку на підставі Державного акту Серія ЯГ №913449 (площею 6,12 га), яка розташована на території Муравлівської сільської ради Ізмаїльського районну Одеської області, у рівних частках ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Вказаний заповіт є чинним, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №37840120 від 10.07.2018р.

Згідно довідки виконавчого комітету Муравлівської сільської ради Ізмаїльського районну Одеської області за №102 від 22.03.2018 на день смерті спадкодавця ОСОБА_3 та протягом шести місяців ніхто не проживав та не був зареєстрований.

Позивач спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 прийняла шляхом подачі в установлений законом строк заяви про прийняття спадщини до нотаріуса, копія якої наявна у матеріалах справи.

Відповідач ОСОБА_2 від спадщини відмовився, подавши відповідну заяву.

Осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_3 відповідно до ст. 1241 ЦК України, немає.

Інших спадкоємців немає.

На звернення позивача до Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області з приводу оформлення спадщини, письмовою відповіддю нотаріуса за №626/02-14 від 31.05.2018 йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку з тим, що оригінал документу, що посвідчує право власності спадкодавця ОСОБА_3 на дві земельні ділянки, відсутній.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 ст. 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Частиною 1 статті 1234 ЦК України визначено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Згідно ч. 1 ст. 1235 ЦК України встановлено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно із ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до п.п. 4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів. Спадкоємець повинен надати нотаріусу правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності спадкодавця на нерухоме майно.

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Згідно п. 3.1 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до ст. 316 Цивільного Кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13, 78, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (Одеська область, Ізмаїльський район, с. Муравлівка, вул. Чкалова, буд. №19, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, який помер 16 травня 2014 року, на земельну ділянку площею 6,12 га (кадастровий номер земельної ділянки №1 - 5122083800:01:001:0346, кадастровий номер земельної ділянки №2 - 5122083800:01:002:0239), яка розташована на території Міравлівської сільської ради Ізмаїльського районну Одеської області, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯГ №913449, виданий 14.08.2007р. Ізмаїльською районною державною адміністрацією, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01.07.521.00208).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.07.2018 року.

Суддя: А.С. Адамов