Рішення

від 20.07.2018 по справі 531/1300/17

КАРЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20.07.2018

єдиний унікальний номер справи 531/1300/17

номер провадження 2/531/260/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року м. Карлівка

Карлівський районний суд Полтавської області у складі

головуючого судді Лизенко І.В.,

за участі секретаря судового засідання Мельник О.В.,

представників позивача Шовкової Ю.М.,

відповідачки ОСОБА_2,

представників третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в судовій залі в порядку загального позовного провадження цивільну справу №531/1300/17 за позовом Карлівської районної державної адміністрації в особі служби у справах дітей до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача, орган опіки та піклування - виконавчий комітет Верхньоланнівської сільської ради Карлівського району Полтавської області, Карлівський районний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді,

В С Т А Н О В И В:

Служба у справах дітей Карлівської районної державної адміністрації звернулась до суду з позовом в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, до ОСОБА_2, за участю третіх осіб - органу опіки та піклування - виконавчого комітету Верхньоланнівської сільської ради та Карлівського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, з тих підстав, що службою у справах дітей Карлівської РДА проведено перевірку по факту неналежного виконання батьківських обов'язків ОСОБА_2 стосовно дітей: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8

У ході перевірки встановлено, що ОСОБА_2 має п'ятьох дітей. Відомості про батька дітей внесені в актові записи про народження дітей відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

Відповідачка разом з дітьми проживає за адресою: АДРЕСА_2. В жовтні 2017 року комісією було здійснено виїзд до місця проживання сім'ї. На момент перевірки ОСОБА_2 вдома не було, діти знаходились в будинку, але двері не відчинили, в школу, відповідно, не з'явились.

Згідно характеристики виконавчого комітету Верхньоланнівської сільської ради ОСОБА_2 ніде не працює, знаходиться у відпустці по догляду за сином ОСОБА_9. Неодноразово на виконкомі сільської ради та засіданнях опікунської ради розглядалось питання про поведінку її дітей та виконання відповідачкою своїх батьківських обов'язків. Дитину-школяра, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, мати часто залишає вдома, порушуючи його право на освіту, щоб він доглядав молодшого брата ОСОБА_8.

01 листопада 2017 року служба у справах дітей отримала повідомлення від адміністрації КО Карлівського ЦПМСД про те, що мати ОСОБА_2 27.10.2017 року залишила своїх хворих неповнолітніх дітей вдома замкненими в будинку і поїхала за межі району.

В зв'язку з цим виникла загроза життю дітей, тому рішенням виконавчого комітету Верхньоланнівської сільської ради від 01.11.2017 року №10 Про негайне відібрання неповнолітніх дітей у матері ОСОБА_2. діти були відібрані. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були тимчасово направлені до КЗ Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Полтавської обласної ради, а ОСОБА_8 до ЦРЛ м. Карлівка. ОСОБА_7 навчається та проживає у ПТУ м. Полтава, ОСОБА_6 проживає у бабусі ОСОБА_10, що підтверджується заявою про тимчасове влаштування.

ОСОБА_2 рішенням Карлівського районного суду від 23.06.2008 року уже була позбавлена батьківських прав стосовно своїх дітей ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 та її батьківські прав було поновлено.

Враховуючи обставини, в яких опинились діти та безвідповідальне ставлення матері до їх утримання та виховання, неповнолітні діти потребують соціального захисту та подальшого влаштування.

Оскільки мати, ОСОБА_2, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, служба у справах дітей Карлівської РДА вважає за необхідне позбавити її батьківських прав стосовно дітей з метою підтвердження їх статусу та забезпечення прав дітей на виховання у сім'ї.

На підставі викладеного позивач просить: позбавити батьківських прав відповідача відносно її неповнолітніх дітей та стягнути з відповідача аліменти на їх утримання.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила їх задовольнити, додавши також те, що мати не відвідувала дітей з часу відібрання, бо їй не надавалось на це дозволу, так як спількування з матір'ю негативно впливало на психічний стан дітей, діти ставали дратівливими, про що повідомляли заклади, де утримуються діти.

Представники третьої особи - Карлівського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечувала та пояснила, що відповідачка неналежним чином виконує свої батьківські обов'язки, часто залишала дітей самих вдома. За допомогою відповідачка не зверталась. Неодноразово їй пропонували допомогу психолога, але вона не з'являлась. Сім'я перебуває на обліку з 2017 року. Перше повідомлення надійшло 25.07.2017 року від доньки ОСОБА_7. Мати була вдома з поламаною ногою, їй пропонували допомогу та надали рекомендації навести порядок. 01 листопада 2017 року надійшло повідомлення про те, що діти залишені самі вдома.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Верхньоланнівської сільської ради, в судове засідання не з'явився. Від сільської ради надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю їх представника.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що дітей вона ніколи не кидала, вони не були ніколи голодними. Коли вона виїжджала до м. Краснограда в пошуках роботи, то ОСОБА_8 та ОСОБА_5 були у ОСОБА_10, яка є їхньою біологічною бабусею. ОСОБА_11 та ОСОБА_4 в цей час перебували у ОСОБА_12, яка є хрещеною матір'ю одного з них. ОСОБА_7 в цей час навчалась і зараз навчається в ПТУ м. Полтава, де і проживає. Після вилучення дітей вона приїхала на наступний же день, але дозволів на побачення з дітьми їй не давали. Відповідачка наполягає на тому, що вона постійно їздить до дітей, але її до них не пускають. Іноді їй вдається побачитись з ними на вулиці. Донька ОСОБА_7 щотижня відвідує братів. Алкогольними напоями відповідачка не зловживає, вважає, що свої батьківські обов'язку виконує належним чином.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. ст. 150, 155, 164, 166, 167 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом; мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; якщо дитина не може бути передана бабі, дідові, повнолітнім братам та сестрам, іншим родичам, мачусі, вітчиму, вона передається на опікування органу опіки та піклування.

У відповідності до п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує лише одним зафіксованим фактом залишення відповідачкою дітей вдома самих.

Довідка Карлівського ВП ГУНП в Полтавській області щодо притягнення відповідачки до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП не свідчить про наявність підстав для позбавлення батьківських прав, так як відповідачка притягалась до відповідльності за вчинення діянь, які містять ознаки правопорушень, її сином ОСОБА_11, що може бути обумовлено не лише винною поведінкою відповідачки, а і особливостями дитини. Суд не вважає факти притягнення відповідачки до адміністративної відповідальності достатніми підставами для позбавлення батьківських прав.

Окрім того, свідок ОСОБА_14 пояснила, що вона працює медсестрою Верхньоланнівської амбулаторії. Відповідачка є матір'ю-одиначкою. Коли відповідачку вперше позбавили батьківських прав, то вона виправилась, і дітей повернули. 27 жовтня 2017 року сім'ю відвідував лікар, мати була вдома, хворіли ОСОБА_5 та ОСОБА_8, тому вони і не пішли до школи. В кінці жовтня свідок приходила відвідати дітей, але будинок був зачинений, вдома були ОСОБА_5 і ОСОБА_8. Вона подзвонила матері, яка повідомила, що від'їжджала до м. Краснограда і вже повертається додому. Колега свідка поїхала подивитись дітей на наступний день і мати була вдома. Відповідачка піклується про здоров'я дітей - водить їх на щеплення та виконує всі рекомендації медпрацівників. Свідок не може підтвердити того, що мати кидає дітей напризволяще. Свідок не може підтвердити, що відповідачка не виконує батьківських обов'язків, так як діти нагодовані, доглянуті.

Свідок ОСОБА_12 пояснила, що вона перебуває у дружніх стосунках з відповідачкою і проживає з нею в одному селі. В жовтні 2017 року остання попросила її подивитись пару днів за її дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5. ОСОБА_9 та ОСОБА_5 були у бабусі. Пару днів ОСОБА_4 був у неї, а ОСОБА_5 не прийшов. Зі слів ОСОБА_4 їй відомо, що ОСОБА_5 був вдома з бабусею. Відповідачка дітей самих без нагляду не залишала.

Також в судовому засіданні була опитана донька відповідачки ОСОБА_7, яка пояснила, що вона навчається в ліцеї в м. Полтава з 2016 року. На вихідні вона приїжджала додому. З літа 2017 року перестала приїжджати, бо посварилася з матір'ю. Коли вона жила вдома, то мати дбала про неї, вона була забезпечена всім необхідним. Інколи, коли вона приїжджала додому, мати могла залишати братів з нею на ніч, але зранку вона поверталась додому. ОСОБА_7 написала заяву до служби у справах дітей, бо їй нічим було платити за квартиру в м. Полтава. Мати цікавиться її навчанням, дзвонить її майстрові. Після сварки, яка сталася через те, що донька довго гуляє, між собою вони деякий час не спілкувались. Мати знає де знаходиться її квартира в м. Полтава і може приїжджати. ОСОБА_7 вважає, що мама виконує свої батьківські обов'язки і її не потрібно позбавляти батьківських прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішенні.

Вислухавши представника позивача, представника третьої особи, відповідача, свідків, неповнолітню дитину, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в зв'язку з необґрунтованістю, оскільки позивачем не доведено факту ухилення відповідачки від виконання батьківських обов'язків в контексті положень Сімейного кодексу України.

Аналогічної позиції дотримується і Європейський Суд З Прав Людини. Так, в рішенні Савіни проти України (заява №39948/06) Суд зазначив, зокрема, якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я. З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити за необгрунтованістю.

Керуючись ст. ст. 150, 155, 164, 166, 167 СК України, п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав , ст. ст. 12, 13, 77, 81, 259, 263-265, 430 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Карлівської районної державної адміністрації в особі служби у справах дітей (адреса: Полтавська область, м. Карлівка, вул. Полтаський шлях, 54; ідентифікаційний код 34274861) до ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача, орган опіки та піклування - виконавчий комітет Верхньоланнівської сільської ради Карлівського району Полтавської області, Карлівський районний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, відмовити за необґрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Полтавської області шляхом подання апеляційної скарги через Карлівський районний суд Полтавської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Скорочене рішення суду проголошено 10.07.2018, повне рішення суду складено 20.07.2018.

Суддя: І.В. Лизенко