Рішення

від 13.07.2018 по справі 467/1800/16-ц

АРБУЗИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 467/1800/16-ц

2/467/5/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2018 року Арбузинський районний суд Миколаївської області

в складі:

головуючого судді Кірімової О.М.,

за участю секретаря Сіваченко Ю.І.,

представника ТОВ Агрофірма Вісла ОСОБА_1

представника ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вісла до ОСОБА_3, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_5 районна державна адміністрація Миколаївської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним

та зустрічним позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вісла , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: відділ Держгеокадастру в Арбузинському районі Миколаївської області про визнання договору оренди землі недійсним.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вісла (далі ТОВ Агрофірма Вісла ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_5 районна державна адміністрація Миколаївської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Свої вимоги мотивує тим, що 25 квітня 2006 року між ТОВ Агрофірма Вісла та ОСОБА_6, яка згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія 111 МК № 033570 була власником земельної ділянки площею 7,12 га, що розташована на території Новоселівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, було укладено договір оренди землі строком на 10 років.

Даний договір було зареєстровано у книзі державної реєстрації договорів оренди в Миколаївській регіональній філії від 29 травня 2006 року за № 040600500416. Вказаний договір оренди є чинним.

22 серпня 2007 року між ТОВ Агрофірма Вісла та ОСОБА_6, укладено додатковий договір до договору оренди від 25 квітня 2006 року, яким п.8 Договору викладено в новій редакції із зазначенням, що договір укладено на 15 років, п.9 договору збільшено розмір орендної плати. Додаток до договору оренди зареєстровано в Арбузинському реєстраційному секторі №5 від 22 серпня 2007 року за № 040700500202

09 липня 2008 року між ТОВ Агрофірма Вісла та ОСОБА_6, укладено додатковий договір до договору оренди від 25 квітня 2006 року, яким строк дії договору збільшено до 25 років, змінено розмір орендної плати та який зареєстровано у Державному реєстрі земель від 4 серпня 2008 року за № 040800500142.

03 липня 2010 року ОСОБА_6 померла, спадкоємицею померлої є її донька ОСОБА_3, яка прийняла спадщину на вказану земельну ділянку, а тому відповідно до ст. 1216 ЦК України до неї переходять усі права та обов'язки спадкодавця.

У листопаді 2016 року позивачу стало відомо, що 02 вересня 2016 року державним реєстратором ОСОБА_5 районної державної адміністрації Миколаївської області було здійснено реєстрацію договору оренди даної земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений 22 серпня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 строком на 10 років площею 4.4255 га.

Строк дії договору від 25 квітня 2006 року, який укладено між ТОВ Агрофірма Вісла та ОСОБА_6І на даний час не сплив. Вказаний договір оренди землі укладено в письмовій формі, здійснено його державну реєстрацію відповідно до чинного на момент укладення договору законодавства, а тому є чинним.

Із заявами про припинення укладеного 25 квітня 2006 року договору оренди ОСОБА_3 до ТОВ Агрофірма Вісла не зверталася.

Посилаючись на ці обставини, ТОВ Агрофірма Вісла просить визнати недійсним договір оренди, укладений 22 серпня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстрований 06 вересня 2016 року державним реєстратором ОСОБА_5 районної державної адміністрації Миколаївської області за номером 31258313 та стягнути із відповідачів понесені судові витрати.

Не погоджуючись із вимогами заявленого позову, у січні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до ТОВ Агрофірма Вісла , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: відділ Держгеокадастру в Арбузинському районі Миколаївської області про визнання договору оренди землі недійсним.

Позов обґрунтовано тим, що договір оренди належної їй, як спадкоємцю після смерті матері ОСОБА_6 земельної ділянки, укладений нібито 25 квітня 2006 року між ОСОБА_6 та ТОВ Агрофірма Вісла , який зареєстрований у книзі державної реєстрації договорів оренди в Миколаївській регіональній філії від 29 травня 2006 року за № 040600500416, за життя її мати ОСОБА_6 не укладала і не підписувала.

За такого просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки укладений 25 квітня 2006 року між ОСОБА_6 та ТОВ Агрофірма Вісла , зареєстрований у книзі державної реєстрації договорів оренди в Миколаївській регіональній філії від 29 травня 2006 року за № 040600500416 та стягнути із відповідача на її користь судові витрати.

Ухвалою Арбузинського районного суду від 26 січня 2017 року позови об'єднано в одне провадження.

Ухвалами суду від 22.02.2017 року, 21.03.2017 року, 18.04.2017 року, 31.05.2017 року за клопотаннями учасників процесу витребувано докази для проведення почеркознавчої експертизи.

05 травня 2018 року ухвалою суду у зв'язку із набранням чинності Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів по даній справі призначено підготовче провадження.

Представником ТОВ Агрофірма Вісла направлено суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якій зазначає, що договір, укладений між ним та ОСОБА_6 є чинним та виконувався сторонами. Після смерті ОСОБА_6 саме позивач, як спадкоємець протягом тривалого часу, з 2010 року отримувала орендну плату за спірним договором, чим с фактично схвалила цивільні права та обов'язки спадкодавця, які є обов'язковими для виконання. Крім того, просила застосувати до заявлених вимог за зустрічним позовом строк позовної давності, оскільки за життя ОСОБА_6 погоджувалася із усіма умовами договору та жодних претензій протягом дії договору оренди не виявляла. Тому просила суд відмовити в задоволенні зустрічної позовної заяви з підстав пропущення строку позовної давності.

Правом подачі до суду відзиву на позов, як відповідач за первісним позовом, та відповіді на відзив, як позивач за зустрічним позовом, ОСОБА_3 не скористалася.

Ухвалою суду від 24 травня 2018 року справу призначено до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник ТОВ Агрофірма Вісла повністю підтримала заявлені позовні вимоги за первісним позовом та просила суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Зазначала, що спірний договір оренди землі, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є недійсним, оскільки він не відповідає вимогам чинного законодавства, є таким, що укладений до закінчення строку дії попереднього договору оренди землі та на час укладення договору спірна земельна ділянка знаходилася у користуванні позивача. Вважала, що одна й та сама земельна ділянка не може бути об'єктом оренди двох договорів оренди землі, укладених з різними орендарями та не може бути передана в користування без припинення права попереднього користувача (орендаря).

Між тим просила суд відмовити в задоволенні заявлених вимог ОСОБА_3, оскільки ТОВ Агрофірма Вісла вимоги умов договору оренди виконувала, ОСОБА_3 було відомо про наявність спірного договору оренди та вона отримувала за вказаним договором орендну плату з 2010 року. Крім того, щодо спірного договору остання зверталася до суду у грудні 2015 року, тому знала про його існування. За життя ОСОБА_6 погоджувалася із усіма умовами договору та жодних претензій протягом дії договору оренди не виявляла. Просила застосувати до заявлених вимог за зустрічним позовом строк позовної давності, та відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову саме з цих підстав.

Представник ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в судовому засіданні вимоги позивача за зустрічним позовом підтримав, просив суд задовольнити вимоги, оскільки такі є законними та обґрунтованими. Суду пояснив, що про існування спірного договору ОСОБА_3 стало відомо у грудні 2015 року, після чого зверталася до суду з позовом за захистом своїх прав, однак позов було залишено без розгляду. Зазначив, що договір оренди землі із ТОВ Агрофірма Вісла ОСОБА_6 не укладала та не підписувала.

ОСОБА_3 було відомо, що за життя її матері, після реорганізації колгоспів, за усною домовленістю із директором ТОВ Агрофірма Вісла ОСОБА_6 надала згоду на користування належною їй земельною ділянкою та отримувала за це орендну плату. Тому після смерті матері, ОСОБА_3 також отримувала орендну плату.

Оформивши спадщину, яка залишилася після смерті матері, ОСОБА_6, та отримавши всі необхідні документи на успадковану земельну ділянку, дійсно 22 серпня 2016 року ОСОБА_3, як власник успадкованої земельної ділянки, уклала договір оренди землі із ОСОБА_2 строком на 10 років на земельну ділянку площею 4,4255 га. Даний договір зареєстровано у встановленому законом порядку.

Посилаючись на наведене, просив визнати договір оренди землі укладений 25 квітня 2006 року між ОСОБА_6 та ТОВ Агрофірма Вісла недійсним та стягнути із відповідача на користь ОСОБА_3 судові витрати.

В задоволенні вимог первісного позову просив відмовити за необґрунтованістю та безпідставністю.

Голова ОСОБА_5 районної державної адміністрації Миколаївської області ОСОБА_7 просив суд розглядати справи без участі представника райдержадміністрації (а.с. 56)

Представник відділу Держгеокадастру в Арбузинському районі Миколаївської області надав суду заяву про розгляд справи без участі відділу (а.с. 90).

Вислухавши представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, суд приходить до наступного.

Так, відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), а також іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди земельної ділянки.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

В силу ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі від 06 жовтня 1998 року №161-XIV.

За змістом ст.ст. 18, 20 Закону України Про оренду землі укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених названою статтею, а також порушення вимог ст.ст. 4-6,11,17,19 зазначеного Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

В той же час, вирішуючи питання про дійсність договору оренди землі, необхідно брати до уваги положення ст. 3 ЦПК України та 15 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

З врахуванням цього, вирішуючи спори даної категорії слід установлювати, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, у зв'язку з відсутністю в договорах оренди зазначених умов, їх істотності, а також, в чому саме полягає порушення законних прав позивачів і, залежно від установленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Указаний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року № 6-94цс13 та, в силу положень ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії 111-МК № 033570 ОСОБА_6 належали дві земельні ділянки площею 4.42 га та площею 2.7 га, загальною площею 7.12 га на території Новоселівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. (а.с. 110)

29 травня 2006 року у книзі державної реєстрації договорів оренди в Миколаївській регіональній філії за № 040600500416 зареєстровано договір оренди землі, укладений 25 квітня 2006 року між ТОВ Агрофірма Вісла та ОСОБА_6, яка згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія 111 МК № 033570 була власником земельної ділянки площею 7,12 га, яка розташована на території Новоселівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області, строком на 10 років (а.с. 6-7)

Пунктами 36-39 укладеного між сторонами договору визначений порядок зміни умов договору і припинення його дії.

Пунктом 39 договору визначено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.Відповідно до п. 43 договору, договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

22 серпня 2007 року між ТОВ Агрофірма Вісла та ОСОБА_6, укладено додатковий договір до договору оренди від 25 квітня 2006 року, яким п.8 Договору викладено, що договір укладено на 15 років, п.9 договору збільшено розмір орендної плати, та який зареєстровано в Арбузинському реєстраційному секторі № 5 від 22 серпня 2007 року за № 040700500202 (а.с. 9)

09 липня 2008 року між ТОВ Агрофірма Вісла та ОСОБА_6, укладено додатковий договір до договору оренди від 25 квітня 2006 року, яким строк дії договору змінений до 25 років та змінено розмір орендної плати, та який зареєстровано у Державному реєстрі земель від 4 серпня 2008 року за № 040800500142 (а.с. 10)

Як видно із свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.06.2011 року (а.с. 11) ОСОБА_6 З І. померла 03 липня 2010 року, спадкоємцем майна померлої, а саме земельних ділянок площею 4.42 га кадастровий номер 4820382600:03:000:0150 та площею 2.7 га кадастровий номер 4820382600:03:000:0151 загальною площею 7.12 га на території Новоселівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія 111 МК № 033570є дочка померлої ОСОБА_3

Згідно копії реєстраційної справи (а.с. 20-41) видно, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали 22 серпня 2016 року договір оренди землі № 35 строком на 10 років, згідно якого в оренду надана земельна ділянка, власником якої є ОСОБА_3 площею 4.4255 га кадастровий номер 4820382600:03:000:0150.

02 вересня 2016 року державним реєстратором ОСОБА_5 районної державної адміністрації Миколаївської області, було здійснено реєстрацію договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 4820382600:03:000:0150 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 строком на 10 років площею 4.4255 га.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір, оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із ст. 18 Закону України Про оренду землі договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

За змістом ст. 20 Закону України Про оренду землі укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Частиною першою ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1, 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною першою статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до приписів ст.ст. 125, 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Частиною 5 ст. 116 ЗК України передбачено правило неможливості передачі в користування земельної ділянки без припинення права попереднього користування, в тому числі і орендаря.

Згідно з п.п. 1 та 3 ч. 3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Частина 1 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачає право державного реєстратора запитувати від органів виконавчої влади відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі й на земельні ділянки.

Згідно з роз'ясненнями Державної реєстраційної служби від 6 серпня 2013 року №2951/05-15-13 Щодо запобігання випадків подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними правонабувачами з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, державний реєстратор повинен запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, які здійснювали їх державну реєстрацію до 1 січня 2013 року.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що при здійсненні державної реєстрації оспорюваного ТОВ Агрофірма Вісла договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, державний реєстратор перевірив відсутність державної реєстрації договору оренди на спірну земельну ділянку в органі, до компетенції якого раніше належали відповідні функції.

Отже, одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам вищезазначеного закону, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації та призводить до порушення права позивача, як орендаря.

За такого, при зверненні ТОВ Агрофірма Вісла до суду з позовом, його право на строкове користування земельною ділянкою було порушено, оскільки вказаний об'єкт нерухомості був переданий йому в оренду раніше на законних підставах, чинність якого тривала і на час укладення оспорюваного договору, за яким право оренди землі перейшло до ОСОБА_2, а також із обраним способом захисту прав орендаря, який повністю узгоджуються із вищевикладеними нормами законів та відповідає встановленим обставинам справи.

Однак, при зверненні до суду із зустрічним позовом, ОСОБА_3 заявлено вимоги про визнання договору оренди землі укладеного 25 квітня 2006 року між ОСОБА_6 та ТОВ Агрофірма Вісла , зареєстрованого у книзі державної реєстрації договорів оренди в Миколаївській регіональній філії від 29 травня 2008 року за № 040600500416 недійсним належної їй на праві власності земельної ділянки, та посилалася на ту обставину, що спірний договір за життя її мати ОСОБА_6 не укладала і не підписувала.

Вказані доводи ОСОБА_3 підтверджуються висновком судової почеркознавчої експертизи від 20 листопада 2017 року № 17-1162, проведеної за клопотанням представника ОСОБА_3 та згідно якого підпис від імені ОСОБА_6 в графі Орендодавець договору оренди землі, укладеного між ТОВ Агрофірма Вісла та ОСОБА_6, в Миколаївській регіональній філії ДП Центр ДЗК за № 040600500416 від 29 травня 2008 рокувиконаний не самою ОСОБА_6, а іншою особою.(а.с. 202-208).

Обов'язок суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними передбачених законом прав також закріплено пунктом 4 частини п'ятої статті 12 ЦПК України.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом переконливості своїх вимог є конституційною гарантією, як передбачено статтею 129 Конституції України.

Згідно частини 2 статті 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Однак, доводи ОСОБА_3 також підтверджуються і висновком судової почеркознавчої експертизи від 25 квітня 2018 року № 17-1346, проведеної за клопотанням представника ТОВ Агрофірма Вісла , де вказано, що підпис від імені ОСОБА_6 в графі Орендодавець договору оренди землі, укладеного між ТОВ Агрофірма Вісла та ОСОБА_6, в Миколаївській регіональній філії ДП Центр ДЗК за № 040600500416 від 29 травня 2008 рокувиконаний не самою ОСОБА_6, а іншою особою (а.с. 230-234).

Експертизи, висновки яких наявні у матеріалах справи, були проведені компетентним експертом, який був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Висновки експертизи належними доказами не спростовуються, тому суд вважає, що дані докази є належними та допустимими.

Суд звертає увагу, що експертом допущена помилка в написанні висновків експертизи, де помилково зазначено рік реєстрації спірного договору оренди. Замість правильного 2006 рік, помилково вказано 2008 рік. Така помилка має місце, однак вона не має істотного значення, оскільки як видно із висновків експерта, об'єктом дослідження першої та другої експертизи був саме оскаржуваний договір. Крім цього, сторонами не заперечувалось, що експертом помилково зазначений 2008 рік реєстрації договору замість 2006 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За загальним правилом, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (ч. 2 ст. 207 ЦК України ).

Згідно з частинами 1, 3 ст. 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 ст. 203 цього Кодексу . Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом , але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом , такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи наведене, а також специфіку договорів оренди землі, а саме обов'язкову наявність в договорі певних істотних умов та обов'язкову державну реєстрацію цих договорів, суд вважає, що відсутність особистого підпису сторони в договорі оренди землі свідчить про те, що сторони не узгодили всі істотні умови договору, передбачені Законом.

Пунктом 8 Постанови пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , роз'яснено, що відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України.

Верховний Суд України у постанові від 18 грудня 2013 року № 6-127цс13, дійшов висновку, що вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

А у постанові від 6 лютого 2012 у справі № 6-104ц11 Верховний Суд України дійшов висновку, що частиною першою ст. 15 Закону України "Про оренду землі" визначені істотні умови договору оренди, відсутність хоча б однієї з цих істотних умов є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним у розумінні частини другої ст. 15 Закону України "Про оренду землі".

Встановивши зазначені обставини, суд виходить з доведеності порушень при укладенні Договору умов дійсності правочину, передбачених статтею 203 ЦК, зокрема відсутність волі та волевиявлення ОСОБА_6 на укладення цієї угоди з узгодженням її істотних умов та дотриманням письмової форми, яке передбачає підписання договору сторонами.

Недодержання вимог статті 203 ЦК в момент вчинення правочину є підставою його недійсності за статтею 215 ЦК.

За таких обставин, суд вважає доведеним, що під час укладання договору, текст договору було підписано від імені ОСОБА_6 сторонньою особою. А тому, не можна вважати, що сторони досягли усіх істотних умов договору оренди землі, що є підставою, передбаченою ст. 15 Закону України Про оренду землі , для визнання спірного договору недійсним.

Посилання представника ТОВ Агрофірма Вісла на спрямованість дій ОСОБА_6 на укладення та виконання Договору (надання копій документів для укладення угоди, передача ділянки орендарю, отримання орендної плати тощо) не можуть бути достатньою підставою для визнання його дійсним.

Суд приходить до висновку щодо недійсності Договору, укладеного від імені ОСОБА_6, оскільки вказане відповідає обставинам справи та вимогам цивільного та земельного законодавства.

Представником ТОВ Агрофірма Вісла заявлено про застосування до позовних вимог ОСОБА_3 строку позовної давності, що відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України як на підставу для відмови у позові.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

В судовому засіданні представник ТОВ Агрофірма Вісла посилалася, як на належність доказів того, що ОСОБА_3 знала про існування спірних договорів, надавши довідку що ОСОБА_3 отримувала орендну плату за договором оренди землі, укладеного між ТОВ Агрофірма Вісла та ОСОБА_6 29 травня 2006 року з 2011 року по 2016 рік (т. 1 а.с. 91, т. 2 а.с. 9), довідку розрахунок нарахування орендної плати за вказаним договором за 2013-2017 роки (т. 2 а.с. 26) та відомості про виплату їй орендної плати за 2013-2016 роки (т. 2 а.с. 27-32).

Факт отримання орендної плати ОСОБА_3 не заперечував представник останньої, однак зазначив, до ОСОБА_3 вважала, що існує договір за усною домовленістю між її померлою матір ю та ТОВ Агрофірма Вісла , а про порушення своїх прав їй стало відомо у кінці 2015 року. Раніше вона не могла довідатись про існування даного договору, оскільки його не підписувала її покійна мати. В судовому засіданні сторонами не заперечувалось, що у грудні 2015 року ОСОБА_3 зверталась до суду за захистом своїх порушених прав, як орендодавця з приводу оскаржуваного договору оренди, однак позов було залишено без розгляду. Саме на грудень 2015 року, як час, коли ОСОБА_3 могла довідатися про порушення свого права, звертала увагу суду представник ТОВ Агрофірма Вісла .

При цьому суд зазначає, що доводи представника ТОВ Агрофірма Вісла щодо прийняття ОСОБА_3 орендної плати, само по собі не є підставою вважати, що між останньою та підприємством існують договірні правовідносини щодо обумовленої землі.

За такого, суд вважає, що початком перебігу позовної давності є грудень 2015 року, що в розумінні ч. 1 ст. 261 ЦК України є моментом початку перебігу строку позовної давності, а тому слід вважати, що ОСОБА_3 не пропустила строк звернення до суду із позовом, тому відсутні підстави для застосування до даних правовідносин позовної давності.

Оспорюваний договір ОСОБА_6 не підписувала, тому про його існування з моменту його укладання, тобто з 25 квітня 2006 року не могла знати і ОСОБА_3

Суд вважає, що не підписання ОСОБА_6 договору оренди земельної ділянки позбавило ОСОБА_3 можливості дізнатися про порушення свого права на земельну ділянку, оскільки перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з часу укладення договору оренди чи отримання орендної плати, а з часу, коли позивач за зустрічним позовом дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права або особу що його порушила, бо саме по собі отримання плати не є свідченням обізнаності позивача з порушення його права.

Зміст правочину становлять права та обов'язки, а оскільки особа договір не підписувала і, відповідно, не знала про такі права і обов'язки по договору, строк позовної давності слід рахувати з моменту коли особа довідалася про порушення свого права.

Доказів на підтвердження поінформованості позивача щодо існування спірної угоди раніше, ніж як представник ТОВ Агрофірма Вісла зазначив, а саме 2010 рік, останнім суду надано не було.

Посилання ТОВ Агрофірма Вісла на те, що початок перебігу строку позовної давності необхідно обчислювати з моменту укладення спірного договору, оскільки позивач отримувала плату за користування землею з 2013 року, суд визнає таким, що суперечить нормам ст.. 261 ЦК України.

Саме така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 рокуу справі № 6-48цс15, де стороною справи було ТОВ Агрофірма Вісла .

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Оскільки судом встановлено, що договір укладений між ТОВ Агрофірма Вісла та ОСОБА_6 25 квітня 2006 року, зареєстрований у книзі державної реєстрації договорів оренди в Миколаївській регіональній філії 29 травня 2006 року за № 040600500416 є недійсним, суд вважає за доцільне відмовити в задоволені вимог заявлених у первісному позові та можливості задовольнити вимоги зустрічного позову.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Враховуючи, що в задоволенні позовних вимог ТОВ Агрофірма Вісла відмовлено, підстави для стягнення з ОСОБА_3 на його користь судових витрат, відсутні.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 при зверненні до суду із зустрічним позовом сплачено 640,00 грн. судового збору (т. 1 а.с. 81-82), 3218 грн. 80 коп. витрачено на оплату судової почеркознавчої експертизи у справі (т. 1 а.с. 168,198).

Тому суд вважає, що з ТОВ Агрофірма Вісла на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню сплачені нею судові витрати в сумі 3858 грн. 80 коп. (640,00+ 3218,80)

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вісла (ЗКПО 33434835, 55010, Миколаївська область, Арбузинський район, с. Новоселівка, вул. Центральна,35) до ОСОБА_3 (код НОМЕР_1), ОСОБА_2 (код НОМЕР_2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_5 районна державна адміністрація Миколаївської області ( код ЄДРПОУ 04056670, 55300, Миколаївська область, Арбузинський район, смт. Арбузинка. вул. Центральна, 18) про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 (код НОМЕР_1) до товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вісла (ЗКПО 33434835, 55010, Миколаївська область, Арбузинський район, с. Новоселівка, вул. Центральна,35), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: відділ Держгеокадастру в Арбузинському районі Миколаївської області (код ЄДРПОУ 40006060) про визнання договору оренди землі недійсним, задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі площею 7,12 га розташованої в межах території Новоселівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської, укладений між ОСОБА_6 та товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вісла 25 квітня 2006 року, зареєстрований у книзі державної реєстрації договорів оренди в Миколаївській регіональній філії 29 травня 2006 року за № 040600500416.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вісла на користь ОСОБА_3 сплачені судові витрати в сумі 3858 грн. 80 коп.

Повний текст рішення складено 20 липня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Миколаївської області через Арбузинський районний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Арбузинського

районного суду ОСОБА_8