Рішення

від 20.07.2018 по справі 581/391/18

ЛИПОВОДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 581/391/18

Провадження № 2/581/178/18

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 липня 2018 року сел. ОСОБА_1

Липоводолинський районний суд Сумської області в складі судді Кузьмінського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Мазур О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Липоводолинського району Сумської області, ОСОБА_4

про визнання недійсним державного акту про право власності на землю,

в с т а н о в и в :

8 червня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серія IV-СМ № 043622, виданий ОСОБА_4 на підставі рішення ОСОБА_3 сільської ради № 23 від 23 травня 1998 року.

Мотивує свої вимоги тим, що 10 січня 1996 року у с. Беєве Липоводолинського району Сумської області помер його батько ОСОБА_5 На день його смерті відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку та земельної ділянки, яка знаходиться на території ОСОБА_3 сільської ради. Оскільки він фактично вступив в управління спадковим майном, яке належало його батькові, він звернувся до нотаріальної контори та прийняв спадщину. ОСОБА_4, та ОСОБА_6 від прийняття спадщини відмовилися, про що написали відповідні заяви. 4 травня 2018 року він отримав свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок. Однак, отримати свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку не зміг, оскільки батько за життя не встиг приватизувати дану земельну ділянку. Звернувшись до ОСОБА_3 сільської ради, йому повідомили, що земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: вул. Шевченка, 7, с. Беєве, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку та ведення особистого підсобного господарства на підставі державного акту серії IV - СМ №043622 належить ОСОБА_4 Звернувшись до ОСОБА_4 з проханням надати йому роз'яснення з даного питання, він повідомив, що вказаного державного акту він ніколи не отримував, не знав про його існування, заяву про приватизацію землі ніколи не писав. Звернувшись до відділу Держгеокадастру у Липоводолинському районі, він отримав копію державного акту. Детально ознайомившись з ним, виявив, що підставою його видачі стало рішення виконкому ОСОБА_3 сільської ради №23 від 23 травня1998 року. Дане рішення відсутнє як у сільській раді, так і в архівному відділі Липоводолинської районної державної адміністрації.

Позивач у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.

Від відповідача ОСОБА_3 сільської ради Липоводолинського району надійшла заява, в якій висловлено прохання справу розглянути без участі представника ради, позовні вимоги визнаються.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву з проханням розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги визнає повністю.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі фактичні обставини.

ОСОБА_2 народився 8 квітня 1949 року, його батьками згідно свідоцтва про народження зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_7 (а.с. 10).

10 січня 1996 року в с. Луциківка Білопільського району Сумської області помер ОСОБА_5 (а.с. 15).

Відповідно до довідки № 230/02-37 від 15 травня 2018 року, виданої ОСОБА_3 сільською радою Липоводолинського району Сумської області та копії погосподарської книги, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 10 січня 1996 року, до дня смерті проживала в ІНФОРМАЦІЯ_2 сам (а.с. 12, 17).

9 вересня 1998 року на ім'я ОСОБА_4 був виданий державний акт IV-СМ № 043622 на право приватної власності на землю площею 0,45 га для будівництва, обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, розташовану на території с. Беєво (а.с. 18).

Відповідно до довідки №403/02-37 від 13 липня 2018 року ОСОБА_3 сільської ради Липоводолинського району земельні ділянка, вказана в державному акті IV-СМ № 043622, виданому 9 вересня 1998 року, дійсно розташована за адресою с. Беєве, вул. Шевченка, 7 (а.с. 42).

4 травня 2018 року позивач в Липоводолинській державній районній нотаріальній конторі отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в по вул. Шевченка, 7, с. Беєве Липоводолинського району Сумської області, що належав померлому ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок (а.с. 16).

Син померлого ОСОБА_4 своєю заявою, яка посвідчена в.о. Луциківського старости Луциківського старосту виконкому Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області ОСОБА_8 5 березня 2018 року за № 13, відмовився від прийняття спадщини за законом та за заповітом після смерті батька ОСОБА_5 (а.с. 19).

Дочка померлого ОСОБА_6 своєю заявою, яка посвідчена приватним нотаріусом Білопільського нотаріального округу Сумської області ОСОБА_9 5 березня 2018 року за № 153, відмовилася від прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_5 (а.с. 20).

Відповідно до відповіді ОСОБА_3 сільської ради, наданої на звернення ОСОБА_2, всі протоколи засідань виконавчого комітету ОСОБА_3 сільської ради по 2016 рік включно знаходяться в архівному відділі Липоводолинської районної державної адміністрації (а.с. 25).

Архівний відділ Липоводолинської районної державної адміністрації № 01-16/53 від 14 травня 2018 року на звернення позивача від 14 травня 2018 року щодо надання копії рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 сільської ради від 23 травня 1998 року № 23 щодо передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,45 га ОСОБА_4 повідомив, що відповідне рішення відсутнє (а.с. 26).

При вирішенні справи суд застосовує такі норми права.

Відповідно до ст. 524 чинного станом на 10 січня 1996 року (день смерті ОСОБА_5А.) Цивільного кодексу УРСР 1963 року, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно ст. 548 Цивільного кодексу УРСР 1963 року прийнято спадщина визнається належною спадкодавцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, цивільно-правовою угодою, свідоцтвом про право на спадщину. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Згідно ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади чи самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння користування та розпорядження (тобто право власності) належною їй земельною ділянкою такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, суд враховує, що виданий на ім'я ОСОБА_4 державний акт серії IV-СМ № 043622 для будівництва, обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства на земельну ділянку під будинком за адресою с. Беєве, вул. Шевченка, 7, який у власності останнього не перебував, і вважає, що державний акт був вижатий внаслідок допущеної помилки.

Враховуючи, що позов відповідачами визнано і таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, позивач не може зареєструвати своє право власності на земельну ділянку, суд вважає за доцільне ухвалити рішення про задоволення позову і визнати недійсним державного акту на право приватної власності на землю серія IV-СМ № 043622, виданого 9 вересня 1998 року на ім'я ОСОБА_4 на підставі рішення ОСОБА_3 сільської ради № 23 від 23 травня 1998 року.

Керуючись ст. 2, 12, 200, 263-265, 273 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серія IV-СМ № 043622, виданого 9 вересня 1998 року на ім'я ОСОБА_4 на підставі рішення ОСОБА_3 сільської ради № 23 від 23 травня 1998 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Сумської області через Липоводолинський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_2 (с. Беєве Липоводолинського району Сумської області, вул. Гудимівська, 10, РНОКПП НОМЕР_1).

Відповідач: ОСОБА_3 сільська рада Липоводолинського району Сумської області (вул. Шевченка, 10 с. Беєве Липоводолинського району Сумської області, ЄДРПОУ 04389696).

Відповідач: ОСОБА_4 (с. Луциківка Білопільського району Сумської області, вул. Шкільна, 42, РНОКПП НОМЕР_2).

Суддя О. В. Кузьмінський