Рішення

від 19.07.2018 по справі 803/1002/18

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року ЛуцькСправа № 803/1002/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Дмитрука В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом першого заступника керівника Луцької місцевої прокуратури до Смолигівської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Управління культури Волинської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Луцької місцевої прокуратури звернувся з позовом до Смолигівської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Управління культури Волинської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що на Смолигівську сільську раду Луцького району Волинської області в особі Виконавчого комітету Смолигівської сільської ради Луцького району Волинської області покладається обов'язок виготовлення облікової документації на кожен із об'єктів культурної спадщини місцевого та національного значення та подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Управління культури Волинської обласної державної адміністрації про занесення таких до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Проте зазначеною сільською радою жодних дій, спрямованих на охорону культурної спадщини не вчинялося, зокрема, Миколаївської церкви (дерев'яної) 1743 року, Дзвіниці (дерев'яної) XVII століття, а тому існує загроза порушення законних інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини.

Перший заступник керівника Луцької місцевої прокуратури просить визнати бездіяльність Смолигівської сільської ради в особі Виконавчого комітету щодо невиконання вимог чинного законодавства України про виготовлення облікової документації на об'єкти культурної спадщини, а саме: Миколаївську церкву (дерев'яну) 1743 року, Дзвіницю (дерев'яну) XVII століття, що знаходяться в с. Смолигів Луцького району, та неподання органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Управлінню культури Волинської обласної державної адміністрації пропозиції про занесення даних об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України протиправною та зобов'язати виконати такі вимоги.

Управління культури Волинської обласної державної адміністрації пояснень з приводу заявленого адміністративного позову не подало.

Відповідач у строки встановлені судом відзиву на позов не надав, натомість 14.06.2018 року на адресу суду надійшов лист Смолигівської сільської ради від 11.06.2018 року №293/01.11.2, яким остання повідомила про звернення до Міністерства культури України із запитом щодо надання відомостей про те чи є пам'ятками культурної спадщини національного значення Волинської області об'єкти, що знаходяться на території сільської ради: Миколаївська церква (дерев'яна) 1743 року, Дзвіниця (дерев'яна) XVII століття, а також зазначила про відсутність на момент розгляду справи відповіді на вказаний запит.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Луцькою місцевою прокуратурою в ході вивчення інформації Управління культури Волинської обласної державної адміністрації (лист від 19.04.2018 року №422/13/218 та додаток до нього) встановлено, що на території Смолигівської сільської ради (с.Смолигів Луцького району Волинської області) знаходяться пам'ятки культурної спадщини - Миколаївська церква (дерев'яна) 1743 року, Дзвіниця (дерев'яна) XVII століття і той факт, що будь-яка облікова документація на вказані об'єкти не виготовлялась

Смолигівська сільська рада листом від 16.04.2018 року №169/01.11.2 повідомила Луцьку місцеву прокуратуру, що Миколаївська церква (дерев'яна) 1743 року, Дзвіниця (дерев'яна) XVII століття є пам'ятками національного значення та перебувають під охороною держави відповідно до постанови РМ УРСР від 06.09.1979 року №442, облікова документація на вказані пам'ятки буде виготовлена в виконавчим комітетом в найкоротші терміни.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини регулює Закон України Про охорону культурної спадщини від 08.06.2000 року №1805-ІІІ (далі - Закон України №1805-III).

Відповідно до статті 1 Закону України № 1805-III терміни вживаються в такому значенні:

- об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

- пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України; охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини.

Згідно зі статтею 3 Закону України №1805-III державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України та спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать, зокрема, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Так, відповідно до частини другої статті 5 Закону України №1805-III до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема: реалізація державної політики з питань охорони культурної спадщини; ведення Державного реєстру нерухомих пам'яток України, здійснення координації та контролю за паспортизацією нерухомих об'єктів культурної спадщини; подання Кабінету Міністрів України пропозицій про занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та про внесення змін до нього щодо пам'яток національного значення; занесення об'єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та внесення змін до нього щодо пам'яток місцевого значення.

Водночас, частиною другою статті 6 Закону України № 1805-III встановлено, що до повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить: забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України; забезпечення юридичним і фізичним особам доступу до інформації, що міститься у витягах з Державного реєстру нерухомих пам'яток України, а також надання інформації щодо програм та проектів будь-яких змін у зонах охорони пам'яток та в історичних ареалах населених місць.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1760 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року № 626 (далі - Порядок № 1760) об'єкти культурної спадщини заносяться до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за рішенням Кабінету Міністрів України (щодо об'єктів національного значення) та Мінкультури (щодо об'єктів місцевого значення). На кожний об'єкт культурної спадщини, що пропонується відповідним органом охорони культурної спадщини для занесення до Реєстру, складається облікова документація, яка підлягає постійному зберіганню в такому органі. Занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру без облікової документації не допускається.

Пунктом 3 розділу Х Прикінцеві положення Закону України № 1805-III визначено, що об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР Про охорону і використання пам'яток історії та культури , визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 1760 облікова документація на об'єкти культурної спадщини, які відповідно до пункту 3 розділу X Прикінцеві положення Закону України Про охорону культурної спадщини визнаються пам'ятками, включає облікову картку або паспорт, коротку історичну довідку, акт технічного стану та матеріали фотофіксації сучасного стану. Облікова документація на щойно виявлені об'єкти культурної спадщини включає облікову картку, коротку історичну довідку, акт технічного стану та матеріали фотофіксації сучасного стану. Пропозиції щодо включення щойно виявлених об'єктів культурної спадщини до Реєстру подаються не пізніше ніж протягом трьох років з дня їх включення до переліку об'єктів культурної спадщини.

Облікова документація, що передбачає виконання роботи з метою виявлення, дослідження, фіксації об'єкта культурної спадщини, визначення його антропологічної, археологічної, естетичної, етнографічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності, складається спеціально уповноваженими органами охорони культурної спадщини, до яких належать орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні держадміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад (пункт 4 Порядку № 1760).

Відповідно до пункту 1.3. Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 року № 158, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.04.2013 року за № 528/23060 (далі -Порядок № 158) облік об'єктів культурної спадщини включає: виявлення, обстеження, дослідження, фотофіксацію об'єктів культурної спадщини, підготовку графічних матеріалів (у разі необхідності) та визначення предмета охорони культурної спадщини, складання переліків об'єктів культурної спадщини та облікової документації на ці об'єкти, підготовку подання Міністерству культури України та Кабінету Міністрів України для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

На виявлені об'єкти культурної спадщини складається облікова картка об'єкта культурної спадщини, коротка історична довідка, акт технічного стану об'єкта (пам'ятки) культурної спадщини за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку (пункт 2.3. Порядку №158).

Пунктом 3.1. Порядку №158 визначено, що облікова картка об'єкта культурної спадщини, коротка історична довідка, акт технічного стану об'єкта (пам'ятки) культурної спадщини подаються за місцезнаходженням таких об'єктів на розгляд науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, консультативних рад органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та наукової (вченої) ради установи, організації, діяльність якої пов'язана з охороною культурної спадщини, які оцінюють відповідність кожного об'єкта критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1760.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що у даному спорі на відповідача - Смолигівську сільську раду Луцького району Волинської області в особі Виконавчого комітету Смолигівської сільської ради Луцького району Волинської області покладається обов'язок виготовлення облікової документації на об'єкт культурної спадщини місцевого значення, що знаходяться на її території та подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Управління культури Волинської обласної державної адміністрації про занесення таких до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Надалі, за результатами оцінки консультативної ради органу культурної спадщини обласної держадміністрації у 15-денний строк надається висновок щодо доцільності занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру, який надсилається Мінкультури у день його підписання. Результати розгляду висновку та облікової документації експертна комісія Мінкультури оформляє протоколом, що є підставою для занесення об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України об'єктів культурної спадщини.

Відповідно до пункту 4.2. Порядку № 158 форму облікової картки об'єкта культурної спадщини та паспорта об'єкта культурної спадщини затверджено наказом Міністерства культури і мистецтв України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 13 травня 2004 року N 295/104 Про затвердження форм облікової картки та паспорта об'єкта культурної спадщини , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03 червня 2004 року за № 693/9292.

Пунктом 4.4. Порядку №158 визначено, що документи на об'єкт культурної спадщини складаються у чотирьох примірниках, один з яких зберігається в Мінкультури України, другий - в органі виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органах охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, третій - у районних державних адміністраціях або у виконавчому органі сільської, селищної, міської ради, четвертий - у розробника документів.

Суд зазначає, що бездіяльністю є певна форма поведінки особи, яка полягає у невиконанні нею дій, які вона повинна була вчинити відповідно до покладених на неї чинним законодавством України обов'язків.

Таким чином, невиконання відповідачем обов'язку по виготовленню належним чином оформленої облікової документації на зазначений об'єкт культурної спадщини та відповідно неподання пропозиції органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Управління культури Волинської обласної державної адміністрації про занесення такої до Державного реєстру нерухомих пам'яток України свідчить про бездіяльність відповідача, яку слід визнати протиправною.

Суд зазначає, що об'єкти культурної спадщини є надбанням українського народу загалом та відповідної територіальної громади зокрема, оскільки несуть собою велику цінність для розвитку історичної, етнічної, культурної самобутності держави і саме на органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України №1805-III покладено обов'язок щодо їх охорони та забезпечення їх належного догляду та збереження.

Відповідно до частини другої статті 245 КАС України, яка визначає повноваження суду при вирішенні справи, суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, а тому суд вважає за необхідне зобов'язати Смолигівську сільську раду в особі Виконавчого комітету виконати вимоги Закону України Про охорону культурної спадщини щодо виготовлення облікової документації на об'єкти культурної спадщини, а саме: Миколаївську церкву (дерев'яну) 1743 року, Дзвіницю (дерев'яну) XVII століття, що знаходяться в селі Смолигів Луцького району Волинської області та подати до Управління культури Волинської обласної державної адміністрації пропозиції про занесення такої до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов першого заступника керівника Луцької місцевої прокуратури (43000, місто Луцьк, вулиця Винниченка,13) до Смолигівської сільської ради (45614, Волинська обл., Луцький р-н, с. Смолигів, вул. Миру, буд. 2, код ЄДРПОУ 04332393), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Управління культури Волинської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити повністю.

Визнати бездіяльність Смолигівської сільської ради в особі Виконавчого комітету щодо невиконання вимог чинного законодавства України про виготовлення облікової документації на об'єкти культурної спадщини, а саме: Миколаївську церкву (дерев'яну) 1743 року, Дзвіницю (дерев'яну) XVII століття, та неподання органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Управлінню культури Волинської обласної державної адміністрації пропозиції про занесення таких пам'яток до Державного реєстру нерухомих пам'яток України протиправною.

Зобов'язати Смолигівську сільську раду в особі Виконавчого комітету виконати вимоги Закону України Про охорону культурної спадщини щодо виготовлення облікової документації на об'єкт культурної спадщини, а саме: Миколаївську церкву (дерев'яну) 1743 року, Дзвіницю (дерев'яну) XVII століття, що знаходиться в селі Смолигів Луцького району Волинської області та подати до Управління культури Волинської обласної державної адміністрації пропозиції про занесення такої до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя В.В. Дмитрук