Постанова

від 18.07.2018 по справі 820/586/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Горшкова О.О.

Суддя-доповідач: Бартош Н.С.

18 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/586/18

Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Мельнікової Л.В., Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (суддя Горшкова О.О.) від 15.03.2018 р. (повний текст рішення складений 19.03.2018 р.) по справі № 820/586/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАНАТЕЛЬ

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ ЛАНАТЕЛЬ , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002071411 від 15.09.2017 р., № 0002061411 від 15.09.2017 р.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 р. по справі № 820/586/18 позовні вимоги задоволено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив про законність судового рішення, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ ЛАНАТЕЛЬ зареєстроване Харківським міським управлінням юстиції 26.06.2015 р. за № 14801020000066455. На обліку як платник податків перебуває в контролюючих органах з 26.05.2015 р. за № 203115089304.

На підставі направлення від 21.08.2017 р. № 6109, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 41.1 ст.41, п. 61.1, 61.1 ст. 61, пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 ПК України, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ ЛАНАТЕЛЬ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по господарським взаємовідносинам з ТОВ Борланд за листопад 2016 року, відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував акт від 01.09.2017 р. № 11415/20-40-14-11-11/39861678, в якому перевіряючими зафіксовані порушення підприємством позивача вимог податкового законодавства, а саме: п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 201.1, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов'язань за листопад 2016 року у сумі 471854,00 грн. та як наслідок заниження суми ПДВ в сумі 100731,00 грн. та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 371123,00 грн.

Позивач, не погодившись із висновками вказаного акту перевірки, звернувся до ГУ ДФС із запереченнями від 06.09.2017 р. за № 10, але листом від 13.09.2017 р. № 16771/10/20-40-14-11-18 контролюючим органом надано відповідь на вказані заперечення підприємства та зазначено, що висновки акту перевірки є правомірними та залишаються без змін.

Не погодившись з прийнятими контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що з аналізу копій первинних документів, наданих позивачем до матеріалів справи вбачається, що придбаний ТОВ ЛАНАТЕЛЬ від нерезидента ACCESSIA LP товар був реалізований ТОВ Борланд в межах господарської діяльності позивача, а надані копії первинних бухгалтерських та податкових документів, в повній мірі засвідчують наявність зв'язку між фактом придбання ТОВ ЛАНАТЕЛЬ ТМЦ та подальшим використанням (реалізацією) придбаної продукції в межах господарської діяльності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що 30.09.2016 р. між ТОВ ЛАНАТЕЛЬ (постачальник) та ТОВ Старлайт Груп (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 25-Т (а.с. 15-17), предметом якого була поставка товару, асортимент, номенклатура, загальна кількість якого визначається в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Додатковою угодою № 1 від 27.12.2016 р. назву ТОВ Старлайт Груп замінено на ТОВ Борланд .

На підтвердження виконання умов вказаного правочину позивачем надано податкову накладну № 13 від 21.12.2016 р., видаткову накладну № 105 від 21.11.2016 р., довіреність № 9 від 21.11.2016 р., платіжні доручення. Факт належного обліку товару підтверджується оборотно-сальдовими відомостями підприємства по рахунку 281 за листопад 2016 року.

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі зазначив, що скаржником до перевірки не були надані документи, що підтверджують транспортування товару та його зберігання скаржником. Крім того, апелянт зазначив, що у провадженні ОУ Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області знаходиться кримінальне провадження, порушене за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України.

Так, апелянт зазначив, що згідно пояснень ОСОБА_2 (директора ТОВ Борланд ), наданих під час здійснення досудового розслідування, остання за обіцянку грошової винагороди підписала документи, проте не пам'ятає які саме. Також, вона повідомила, що фінансово-господарську діяльність від імені ТОВ Борланд вона ніколи не здійснювала, документи від імені підприємства не підписувала, операції по придбанню товарів (робіт, послуг) не проводила.

На підставі цього, контролюючим органом зроблений висновок про непідтверження реальності здійснення господарських операцій між ТОВ ЛАНАТЕЛЬ та ТОВ Борланд , оскільки ТОВ ЛАНАТЕЛЬ здійснило реалізацію вищезазначених товарів за невідомим напрямком.

Колегія суддів зазначає, що в ході розгляду справи встановлено, що на підтвердження транспортування товару та його зберігання підприємством позивача надані наступні документи: контракт № 20-Т від 09.09.2016 р. умови поставки - СРТ Харків згідно ИНКОТЕРМС 2010, специфікація від 03.10.2016 р., міжнародна товарно-транспортна накладна CMR № 828, митна декларація ІМ № 40DE807110000/2016/015281. Перевезення вказаного товару до м. Харкова з м. Одеса було здійснено ПП ТКТ- СЕРВИС ГРУПП , обслуговування транспортного засобу під час проходження митної процедури забезпечувало ТОВ ГРАНД ВІНД на підставі договору № БТ 343 від 17.12.2015 р., предметом якого було здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт, розміщення та зберігання вантажу під час митного оформлення. В період з 19 по 21 листопада 2016 року товар знаходився на зберіганні за адресою м. Харків, вул. Академіка Павлова, 88, що підтверджується актом виконаних робіт № ТЕ-0005281 від 21.11.2016 р.

В подальшому, ТОВ ЛАНАТЕЛЬ реалізовано товар ТОВ Старлайт Груп на виконання договору № 25-Т від 30.09.2016 р.

Що стосується посилання апелянта на відсутність ТТН, колегія суддів зазначає, що відповідно Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , ТТН не є первинними документами в розумінні цього Закону, зберігання яких повинно забезпечуватись суб'єктами господарської діяльності. Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

В свою чергу, сама по собі відсутність ТТН чи неправильність її оформлення не є достатнім аргументом, який доводить нереальність господарської операції. Наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням або порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Що стосується посилання апелянта на наявність кримінального провадження, порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Як було зазначено вище, відповідач вказав, що згідно пояснень ОСОБА_2 (директора ТОВ Борланд ), наданих під час здійснення досудового розслідування, остання за обіцянку грошової винагороди підписала документи, проте не пам'ятає які саме. Також, вона повідомила, що фінансово-господарську діяльність від імені ТОВ Борланд вона ніколи не здійснювала, документи від імені підприємства не підписувала, операції по придбанню товарів (робіт, послуг) не проводила.

На виконання вимоги суду апеляційної інстанції, відповідачем надана копія вироку Київського районного суду м. Харкова від 21.11.2017 р. по справі № 640/17665/17 по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205-1 КК України.

Цим вироком суду ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205-1 КК України, тобто пособництво невстановленим особам у внесенні в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Колегія суддів зазначає, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, засновником, керівником та підписантом ТОВ Борланд є саме ОСОБА_2

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України, зокрема, вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, обов'язковість преюдиційних обставин, передбачена частиною шостою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до змісту зазначеної норми поширюється лише на обставини, встановлені безпосередньо вироком у кримінальній справі.

Зі змісту вироку, на який посилається контролюючий орган, встановлено, що злочинні дії ОСОБА_2 полягали у внесенні неправдивих відомостей у документи, які відповідно до закону подаються для державної реєстрації підприємства. Жодних інших обставин, які б свідчили про фіктивне підприємництво чи неможливість здійснення господарських операцій саме з позивачем, у вказаному вироку не встановлено.

Встановлені вироком суду в кримінальній справі відносно фізичної особи обставини не можуть бути покладені в основу судового рішення в адміністративному процесі за участю інших юридичних осіб без їх перевірки та підтвердження належними та допустимими доказами, а надані позивачем документи бухгалтерського та податкового обліку в сукупності з іншими доказами (документи, що свідчать про поетапність та послідовність надання послуг та поставки товару) є достатніми доказами фактичного виконання господарських операцій в даних спірних відносинах.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідачем не надано доказів винуватості осіб, причетних до створення ТОВ Борланд , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво).

Крім того, злочин, передбачений ст. 205-1 КК України вважається закінченим з моменту державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності або набуття права власності на нього та не поширюється на подальшу діяльність юридичної особи, хоч і створеної при підробленні документів, які подаються для проведення державної реєстрації.

Таким чином, зазначений вирок від 27.11.2017 р. у справі № 640/17665/17 про визнання ОСОБА_2 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205-1 КК України, на який посилається відповідач, не є беззаперечним доказом підтвердження незаконної господарської діяльності між позивачем і ТОВ Борланд та не може бути підставою для звільнення податкового органу від доказування порушення здійснення господарських операцій між цими підприємствами.

В свою чергу, відповідачем не надано рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Колегія суддів зазначає, що лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Долучені до матеріалів справи документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом не виявлено.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору ст. 74 КАС України.

Колегія суддів вказує на те, що сам факт порушення кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках цього провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

Судовим розглядом встановлено, що контрагент позивача на час укладання договору та проведення господарської операції був належним чином зареєстрований як юридична особа, платником податків, в т.ч. ПДВ.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою ? операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

В основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків, а норми податкового законодавства пов'язують формування витрат та/або податкового кредиту із фактом придбання товарів чи послуг з метою використання у господарській діяльності.

Колегія суддів зазначає, що наданий позивачем до суду першої інстанції договір є дійсним, виконаним сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень та у судовому порядку не визнаний недійсними. Усі первинні документи, що складалися на їх виконання не містять жодного суттєвого недоліку форми та змісту, складені на підставі фактичного вчинення господарських відносин, а тому відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні і п. 2.4. ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку мають статус первинних і підтверджують податковий облік позивача у повному обсязі.

При цьому, нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.

Таким чином, з урахуванням досліджених судом первинних документів, які у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності підприємства, та враховуючи висновки податкового органу викладені в акті перевірки, надані сторонами докази, а також принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, згідно якого негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит або на бюджетне відшкодування, можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи (позивача), та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презюмується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позивачем підтверджено реальність вчинених ним правочинів.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 р. по справі № 820/586/18 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 р. по справі № 820/586/18 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 р. по справі № 820/586/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАНАТЕЛЬ до Головного управління ДФС у Харківській області, про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку і строки, визначені ст. ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді (підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова О.М. Мінаєва

Повний текст постанови складений 20.07.2018 року.