Постанова

від 16.07.2018 по справі 820/1746/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/1746/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Калиновського В.А.

суддів: Донець Л.О. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С

представник відповідача Кудін В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2018, суддя Горшкова О.О., м. Харків, повний текст складено 24.05.18 по справі № 820/1746/18

за позовом Приватного підприємства "Укрбудмат"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "Укрбудмат", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0002801411 від 06.12.2017 року, яким ПП "УКРБУДМАТ" було збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за березень 2017 року в сумі 334910 грн. та застосовану штрафні санкції у розмірі 83727,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що контролюючий орган прийшов до безпідставного висновку про те, що договірні відносини ПП "УКРБУДМАТ" з контрагентом ТОВ "ЯНАТАР" не опосередковуються реальним виконанням операції, яка становить їх предмет, оскільки підприємством не надано до перевірки ТТН, документів на підтвердження наявності складських приміщень, що, на думку контролюючого органу, унеможливлює підтвердження факту переміщення ТМЦ від вказаного контрагента. Також, у зв'язку із відсутністю залишків товару контролюючий орган дійшов до висновку про те, що товар проданий у невідомому напрямку, що, в свою чергу не може бути достатньою правовою підставою для висновків про нереальність вчинення господарських операцій позивача. На підставі вищезазначеного, представник позивача просить задовольнити позовні вимоги та скасувати оскаржуване податкове повідомлення - рішення, з огляду на його безпідставність та необґрунтованість.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 року адміністративний позов Приватного підприємства "Укрбудмат" задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на невірне застосування судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального права, а саме: п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 201.1, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 ПК України та порушення норм процесуального права, а саме ст. 242 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання представник позивача не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, справа розглядається за відсутності представника позивача.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 13 листопада 2017 року на підставі наказу ГУ ДФС у Харківській області № 6314 від 14 липня 2017 року головним державним ревізором-інспектором відділу позапланових перевірок ризикових платників управління аудиту ГУ ДФС у Харківській області Шалімовою Тетяною Вікторівною була проведена позапланова невиїзна перевірка ПП "УКРБУДМАТ" з пи тань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по господарським взаємовідносинам з ТОВ "ЯТАНАР" (податковий номер 40792922) за березень 2017 року.

За результатами перевірки було складено Акт № 20566/20-40-14-11-11/32334921 "Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ПП "УКРБУДМАТ" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по господарським взаємовідносинам з ТОВ "ЯТАНАР" за березень 2017 року, відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності.

Відповідно до висновків акту перевірки, перевіркою були встановлені порушення ПП УКРБУДМАТ" п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 201.1, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань за березень 2017 року у сумі 334 910 грн., та як наслідок заниження суми податку на додану вартість за бере зень 2017 року в сумі 334 910 грн.

30 листопада 2017 року ПП "УКРБУДМАТ", не погоджуючись з висновками акту перевірки, направило до ГУ ДФС у Харківській області заперечення на акт перевірки. Листом 35.12.2017 року "Про розгляд заперечення на акт" ГУ ДФС у Харківській області повідомило ПП "УКРБУДМАТ" про те, що висновки акту перевірки залишені без змін.

06 грудня 2017 року ГУ ДФС у Харківській області на підставі акту перевірки від 20 листопада 2017 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002801411, яким ПП УКРБУДМАТ збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2017 року в сумі 334 910 грн. та до платника податків застосовані штрафні санкції у грі 83 727,50 грн. (всього - 418 637,50 грн.).

18 грудня 2017 року ПП "УКРБУДМАТ" оскаржило податкове повідомлення-рішення № 0002801411 від 06 грудня 2017 року до Державної фіскальної служби.

25 лютого 2018 року ПП "УКРБУДМАТ" отримало від Державної фіскальної служби рішення від 22 лютого 2018 року про результати розгляду скарги № 6694/6/99-99-11-01-02-25, яким податкове повідомленням-рішенням № 0002801411 від 06 грудня 2017 року залишено без змін, а скарга ПП "УКРБУДМАТ" без задоволення.

Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що господарські операції Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУДМАТ" мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, відтак податкове повідомлення - рішення № 0002801411 від 06.12.2017 року прийнято необґрунтовано та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував викладений в акті перевірки висновок відповідача про нереальність господарських операцій ПП "УКРБУДМАТ" з контрагентом ТОВ "ЯТАНАР" у перевіряємий період.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП "УКРБУДМАТ" та ТОВ "ЯТАНАР" 23.02.2017 року було укладено договір поставки № ДГ- 0000005 (т.1 а.с. 196-199).

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується передати покупцеві товар: Портландцемент з шлаком ДСТУ Б В.2.7-46:2010 ПЦІІ/А-Ш-400 Р навал.

Кількість та асортимент товару визначаються в видаткових накладних (або специфікаціях) на кожну партію товару, які формуються відповідно до узгодженої сторонами заявки ( п. 1.2).

Товар поставляється на умовах EXW - постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки в момент, коли він на площах свого підприємства завантажив товар на транспорт покупця (п. 3.2.1 договору).

Факт документального підтвердження реалізації ПП "УКРБУД МАТ" товару на адресу ТОВ "ЯТАНАР" підтверджується рахунками - фактурами та видатковими накладними :№ СФ-0000026 від 23.02.2017 року, СФ-0000027 від 23.02.2017 року, № СФ-0000046 від 24.02.2017 року, № СФ-0000044 від 24.02.2017 року, № СФ-0000045 від 24.02.2017 року, № СФ-0000046 від 24.02.2017 року, № СФ-0000047 від 24.02.2017 року, № СФ-0000048 від 24.02.2017 року, № СФ-0000049 від 24.02.2017 року, № СФ-0000050 від 24.02.2017 року, № СФ-0000051 від 24.02.2017 року, № СФ-0000052 від 24.02.2017 року, № СФ-0000054 від 27.02.2017 року, № СФ-0000055 від 27.02.2017 року, № СФ-0000060 від 27.02.2017 року, № СФ-0000061 від 27.02.2017 року, № СФ-0000068 від 27.02.2017 року, № СФ-0000070 від 27.02.2017 року, № СФ-0000073 від 27.02.2017 року, № СФ-0000075 від 27.02.2017 року, № СФ-0000076 від 27.02.2017 року, № СФ-0000077 від 27.02.2017 року, № СФ-0000078 від 27.02.2017 року, № СФ-0000079 від 27.02.2017 року, № РН-0000092 від 24.03.2017 року, № СФ-0000080 від 27.02.2017 року, № РН-0000093 від 24.03.2017 року, № СФ-0000081 від 27.02.2017 року, № РН-0000094 від 24.03.2017 року, № СФ-0000082 від 27.02.2017 року, № РН-0000095 від 24.03.2017 року, № СФ-0000083 від 27.02.2017 року, № РН-0000103 від 30.03.2017 року, № СФ-0000084 від 27.02.2017 року, № РН-00000104 від 31.03.2017 року, № РН-00000105 від 31.03.2017 року, № РН-00000106 від 31.03.2017 року, № СФ-0000086 від 27.02.2017 року, № СФ-0000087 від 27.02.2017 року, № РН-00000108 від 31.03.2017 року, № РН-00000107 від 31.03.2017 року, № СФ-0000088 від 27.02.2017 року, № СФ-0000089 від 27.02.2017 року, № РН-00000109 від 31.03.2017 року, № РН-00000110 від 31.03.2017 року, № СФ-0000090 від 27.02.2017 року, № СФ-0000091 від 27.02.2017 року, № РН-00000111 від 31.03.2017 року, № РН-00000113 від 31.03.2017 року, № СФ-0000092 від 27.02.2017 року, № СФ-0000093 від 27.02.2017 року, № РН-00000112 від 31.03.2017 року, № РН-00000117 від 04.04.2017 року, № РН-00000118 від 04.04.2017 року, № СФ-0000085 від 27.02.2017 року, № РН-00000105 від 31.03.2017 року, № РН-0000071 від 14.03.2017 року, № РН-0000072 від 15.03.2017 року, № РН-0000053 від 02.03.2017 року, № РН-0000062 від 13.03.2017 року, № РН-0000063 від 13.03.2017 року, № РН-0000064 від 13.03.2017 року, № РН-0000065 від 13.03.2017 року, № РН-0000066 від 13.03.2017 року, № РН-0000067 від 13.03.2017 року, № РН-0000068 від 13.03.2017 року, № РН-0000069 від 14.03.2017 року, № РН-0000070 від 14.03.2017 року, № РН-0000074 від 16.03.2017 року, № РН-0000076 від 21.03.2017 року, № РН-0000077 від 21.03.2017 року, № РН-0000078 від 21.03.2017 року, № РН-0000079 від 21.03.2017 року, № РН-0000085 від 23.03.2017 року, № РН-0000086 від 23.03.2017 року, № РН-0000087 від 23.03.2017 року, № РН-0000088 від 23.03.2017 року, № РН-0000089 від 23.03.2017 року, № РН-0000091 від 24.03.2017 року (т.1 а.с. 203-245).

Згідно пояснень представника позивача від 21.05.2018 року, фактичне транспортування товару здійснювалось власними силами ТОВ "ЯТАНАР" на умовах EXW та узгоджується з п. 3.2.1 договору ДГ- 0000005 від 23.02.2017 року, доказів на спростування чого відповідачем до суду не надано.

Оплата за поставлений товар проводилась у безготівковій формі, що підтверджено банківськими документами щодо надходжень коштів, а саме: платіжне доручення № 50 від 02.03.2017 року; платіжне доручення № 51 від 02.03.2017 року; платіжне доручення № 52 від 02.03.2017 року (т.1 а.с. 200-202).

У відповідності до приписів п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 та п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань, ПП "УКРБУДМАТ" склало податкові накладні в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, з електронним підписом керівника підприємства та зареєструвало їх в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені терміни, що підтверджується матеріалами справи (т.1 а.с. 246-250, т.2 а.с. 1-38).

Факт реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних визнається сторонами, а тому судом окремо не досліджується.

Сума податкових зобов'язань з податку на додану вартість по вказаним операціям відображена в деклараціях з податку на додану вартість ПП "УКРБУД МАТ" за відповідні періоди в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи (т.2 а.с. 74-85) та не заперечується відповідачем.

Позивачем на підтвердження належного обліку товару надано до суду оборотно - сальдову відомість по рахункам № 311, 6415, 361, 281 (т.2 а.с. 39-73).

З приводу позиції контролюючого органу про відсутність у ПП "УКРБУД МАТ" складських приміщень для зберігання товару та не підтвердження послуг навантаження, то позивачем на спростування такої позиції надано до суду договір оренди № ДГ-000001 від 01.01.2015 року та договір про надання послуг по наданню вантажника з обслуговуючим персоналом № 1 від 01.01.2015 року, реальність виконання яких підтверджується копіями платіжних доручень, акти взаємних розрахунків, які містяться в матеріалах справи (т.1. а.с. 55-58).

Щодо зауважень контролюючого органу про відмінність адреси складського приміщення (м. Харків, вул. Чувашська, 3) від адреси місця навантаження (м. Харків, вул. Чувашська, 3/2), то позивач у своїх поясненнях від 21.05.2018 року зазначив, що за адресою м. Харків, вул. Чувашська, 3 розташована значна кількість нежитлових приміщень. З огляду на необхідність розрізнення конкретних приміщень, де розташований товар, у документації допускається позначення таких приміщень окремо по номерам складів.

Окрім того, якість та сертифікація поставленого ПП "УКРБУД МАТ" товару на адресу ТОВ "ЯТАНАР" підтверджується висновками державної санітарно - епідеміологічної експертизи.

Також, як було встановлено судом та вбачається з пояснень позивача, товар, який було реалізовано ПП "УКРБУД МАТ" на адресу ТОВ "ЯТАНАР", було попередньо придбано позивачем у контрагентів: ПАТ Євроцемент - Україна згідно договору поставки цементної продукції № 01-11/17 від 03.01.2017 року, виконання якого підтверджується платіжними дорученнями, сертифікатами якості, накладними, прибутковими накладними, видатковими накладними, податковими накладними (т1.а.с. 71-127); ТОВ ТДХ згідно договору поставки № 38 від 01.01.2016 року, що підтверджується платіжними дорученнями, рахунками на оплату, видатковими накладними, актами приймання - передачі партії продукції, податковими накладними, які зареєстровані в Єдиному реєстрі (т.1 а.с. 128-137); ПП Золоте руно на виконання договору постачання продукції № Х00003073 від 16.01.2017 року, виконання якого підтверджується рахунками на оплату, виписками по особовому рахунку, видатковими накладними, прибутковими накладними, платіжним дорученням, податковими накладними, які зареєстровані в Єдиному реєстрі (т.1 а.с. 138 - 149); ТОВ Полимерград згідно договору поставки № 15711 від 26.05.2011 року з додатковими угодами, що підтверджується платіжними дорученнями, податковими накладним, які зареєстровані в Єдиному реєстрі, рахунком - фактурою, видатковою накладною (т.1 а.с. 150 - 159); ТОВ Новаторстрой згідно договорів поставки № НБ-16/01/01-БМ від 01.01.2016 року, № НБ-17/01/04-31 від 04.01.2017 року реальність виконання якого підтверджується платіжними дорученнями, видатковими накладними, рахунками- фактурами, податковими накладними, прибутковими накладними (т.1 а.с. 160 - 195).

Будь-яких зауважень до вказаних первинних документів у контролюючого органу не виникло.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг визначає стаття 188 Податкового кодексу України.

Так, пункт 188.1 зазначеної статті встановлює, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (в редакції до внесення змін згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016, після внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 - придбання або виготовлення товарів та послуг); б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) (в редакції до внесення змін згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016, після внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 - придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності)); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України (в редакції згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

До внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 в наступній редакції - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду).

Відповідно до абз. г п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

До внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 в наступній редакції - платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Матеріалами справи підтверджено, що правочин укладений між позивачем та його контрагентом ТОВ "ЯТАНАР" виконано кожною стороною цього договору, що підтверджується первинними документами.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, оцінивши правочин, укладений позивачем з ТОВ "ЯТАНАР" за правилами ст. 90 КАС України, правомірно вказав на те, що останній укладено між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону.

Доказів повернення коштів до контрагента позивача після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар (що могло б мати місце у разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься.

За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, наявність факту (і це не заперечується сторонами) про належну оплату товару (послуг) визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентами позивача господарських операцій.

Оглянуті судом первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

В акті перевірки контролюючим органом не заперечується проти правильності та повноти оформлення первинних документів, які складалися позивачем та його контрагентом.

В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за договором, укладеним з контрагентом іншого результату, ніж покупка товару та подальша його реалізація з метою отримання прибутку.

Таким чином, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди ТОВ "УКРБУДМАТ", наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків, а відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового.

Як вбачається зі змісту акту перевірки (т.1 а.с. 44), контролюючий орган дійшов висновку про нереальність господарської операції позивача з ТОВ "ЯТАНАР" на підставі того, що ТОВ "УКРБУДМАТ" не надано документального підтвердження транспортування товару.

У своїх поясненнях від 21.05.2018 року позивач зазначив, що ТОВ "ЯТАНАР" забирав придбаний товар у ТОВ "УКРБУДМАТ" самовивозом, що узгоджується з умовами договору № ДГ-0000005 від 23.02.2017 року, а відтак потреба в оформленні ТТН відсутня.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно спростував доводи відповідача про нереальність вчинення господарських операцій за відсутності оформлених ТТН, оскільки товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення.

Відповідачем також не надано до суду доказів того, що вказані документи відносяться до документів суворої первинної звітності та обов'язково мають бути оформлені щодо кожної господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що наявність транспортних документів на перевезення товарно - матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 27.02.2018 року по справі №813/1974/17.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не надано жодного доказу, який би підтверджував, що відповідний вантаж фактично не був отриманий вантажоодержувачем. Суб'єкт владних повноважень ані в ході проведення перевірки, ані в ході розгляду справи не подав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження відсутності факту перевезення та отримання придбаної продукції .

В умовах дії принципу фінансової звітності, як превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх дійсної сутності, а не лише виходячи з правильності їх юридичного оформлення та документування, у податковому обліку господарські операції мають відображатися відповідно до їх реального економічного змісту. Для цілей оподаткування зміст господарської операції має встановлюватися на підставі аналізу дійсних змін майнового стану її учасників. Документальне оформлення є лише формою представлення інформації про юридичний факт, тоді як саме з юридичним фактом податкове законодавство пов'язує зміни у податковому обліку платника.

Також, як вбачається зі змісту акту перевірки та відзиву відповідача на позов, податковий орган прийшов до висновку про нереальність господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ "ЯТАНАР", посилаючись на наявність відкритого кримінального провадження щодо директора ТОВ "ЯТАНАР" № 1201422000000 від 17.12.2014 року.

Водночас, відповідачем в обґрунтування своєї правової позиції та всупереч принципу офіційності в адміністративному судочинстві не надано до суду вироку суду з відповідними висновками стосовно фіктивної господарської діяльності ТОВ "ЯТАНАР", що, в свою чергу, вказує на недоведеність відповідачем схемного характеру операцій у рамках взаємовідносин з ТОВ "ЯТАНАР", що виключає законність донарахування за оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицію Верховного суду України, яка висловлена в постанові 13.03. 2018 року по справі №801/6934/13-а.

Окрім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно вказав на те, що вказані пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не відповідають критеріям належності та допустимості у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а тому судом до уваги не приймаються.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 27.02.2018 року по справі №813/1974/17.

При цьому, інших доказів, які б вказували на фіктивність правочинів позивача із вказаним контрагентом податковим органом не зафіксовано ані в акті перевірки, ані в ході судових засідань, а зауважень відповідача до наданих первинних документів матеріали справи також не містять.

Колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) директора ТОВ "ЯТАНАР" в рамках кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом, а під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів, незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицію Верховного суду України, яка викладена в постанові від 27.03.2018 року по справі № 816/809/17 (провадження № К/9901/1349/17).

При цьому, інших доказів, які б вказували на фіктивність правочину позивача із вказаним контрагентом податковим органом не зафіксовано ані в акті перевірки, ані в ході судових засідань, а зауважень відповідача до наданих первинних документів матеріали справи також не містять.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагента позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів контрагента позивача ТОВ "ЯТАНАР", та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що господарські операції Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУДМАТ" мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документам, відтак податкове повідомлення - рішення № 0002801411 від 06.12.2017 року прийнято необґрунтовано та підлягає скасуванню.

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУДМАТ" є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 року по справі 820/1746/18 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 по справі № 820/1746/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя (підпис)В.А. Калиновський Судді (підпис) (підпис) Л.О. Донець Л.В. Курило Повний текст постанови складено 20.07.2018.