Рішення

від 03.07.2018 по справі 910/3918/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.07.2018Справа № 910/3918/18

За позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз"

до Державного підприємства "Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд по зв'язку №853"

про стягнення 3 896,90 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін:

від позивача - Богдан С.В. за дов.;

від відповідача - не з'явився.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд по зв'язку №853" про стягнення 3 896,90 грн. за договором №2013/П-ВН-05010001388199-6-1-20 на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб гуртожитків та відомчих житлових будинків.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 20.12.2012 між сторонами було укладено договір №2013/П-ВН-05010001388199-6-1-20 на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб гуртожитків та відомчих житлових будинків. Як зазначає позивач, на виконання умов договору він поставив відповідачу газ у квітні, травні та червні 2015 року на суму 3 788,07 грн., що підтверджується актом приймання - передачі природного газу, проте відповідач всупереч умовам договору здійснив оплату за отриманий товар частково в сумі 351,87 грн. Таким чином, в результаті неналежного виконання відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 3 436,20 грн. Крім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні у розмірі 369,95 грн. та 3% річних у розмірі 90,75 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи №910/3918/18 ухвалено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження. Судове засідання у справі №910/3918/18 призначено на 05.06.2018.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.06.2018 відкладено судове засідання у справі №910/3918/18 на 03.07.2018.

В судове засідання 03.07.2018 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до статті 120 Господарського процесуального кодексу України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Ухвали суду були надіслані за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02099, м. Київ, вул. Ремонтна, будинок 12.

На призначене судове засідання 03.07.2018 представник відповідача не з'явився, запропонованого судом відзиву на позов з викладанням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство не надав, хоча про дату та час його проведення повідомлений належним чином, про що зокрема свідчать наявний у матеріалах справи оригінал поштового відправлення, з якого слідує, що поштова кореспонденція з ухвалою суду від 05.06.2018 про призначення судового засідання була вручена відповідачу 18.06.2018 відповідно.

Отже, відповідач завчасно був повідомлений про місце, дату та час судових засідань, і у разі наміру подати відзив на позовну заяву, письмові пояснення, додаткові документи, мав достатньо часу для цього.

З огляду на неявку представника відповідача, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 03.07.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги повністю та просив суд задовольнити позов.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 252 ГПК України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.12.2012 між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (далі - позивач, постачальник) та Державним підприємством "Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд по зв'язку №853" (далі - відповідач, споживач) було укладено Договір №2013/П-ВН-05010001388199-6-1-20 на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб гуртожитків та відомчих житлових будинків (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник протягом 2013 року здійснює споживачу постачання природного газу (далі - газ) в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Згідно з п. 2.1. Договору договірні обсяги постачання газу споживачу наводяться в додатку 2 до Договору.

Відповідно до п. 2.6. Договору послуги з постачання газу документального оформлюється підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється згідно з даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до Договору.

Постачальник до 2-го числа, наступного за звітнім місяцем, направляє споживачу два примірника акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою постачальника (п. 2.7. Договору).

Споживач протягом двох робочих днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу (п. 2.8. Договору).

Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником (п. 2.9. Договору).

Відповідно до п. 4.6. Договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу згідно з додатком 2.

Авансові платежі сплачуються споживачем постачальнику на розрахунковий рахунок зі спеціальним режимом використання у розмірі 100 відсотків від вартості запланованого або погодженого постачальником обсягу газу на розрахунковий період до 25 числа місяця поставки газу (п. 4.6.1. Договору).

30.12.2013 між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду №4 до Договору на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб гуртожитків та відомчих житлових будинків від 20.12.2012 №2013/П-ВН-05010001388199-6-1-20, пунктом 1 сторони прийшли до згоди продовжити до 31.12.2014 року дію договору на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб гуртожитків та відомчих житлових будинків від 20.12.2012 №2013/П-ВН-05010001388199-6-1-20.

30.12.2014 між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду №б/н до Договору на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб гуртожитків та відомчих житлових будинків від 20.12.2012 №2013/П-ВН-05010001388199-6-1-20 (далі - Додаткова угода № б/н), пунктом 1 сторони прийшли до згоди продовжити до 31.12.2015 року дію договору на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб гуртожитків та відомчих житлових будинків від 20.12.2012 №2013/П-ВН-05010001388199-6-1-20.

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди № б/н від 30.12.2014, було внесено зміни до п. 10.1.1. Договору переоформити додаток 2 Договірні обсяги постачання природного газу , у якому визначити планові обсяги газу на 2015 рік.

Позивач поставив відповідачу в квітні, травні та червні 2015 року природній газ на загальну суму 3 788,07 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу:

акт приймання-передачі природного газу №20 від 30.04.2015 на суму 2 645,18 грн.;

акт приймання-передачі природного газу №20 від 31.05.2015 на суму 560,66 грн.;

акт приймання-передачі природного газу №20 від26.06.2015 на суму 582,23 грн.

Відповідно до п. 4.6.3. Договору у випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше п'ятого (5) числа місяця, наступного за розрахунковим.

Однак, станом на дату подання даної позовної заяви до суду відповідачем, в порушення наведених умов Договору, проведена лише часткова оплата отриманого природного газу в розмірі 351,87 грн. Таким чином, на час розгляду справи залишається неоплаченим борг за спожитий природній газ спожитий в квітні, травні та червні 2015 року в розмірі 3 436,20 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №2013/П-ВН-05010001388199-6-1-20 на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб гуртожитків та відомчих житлових будинків позивач передав, а відповідач в свою чергу прийняв природний газ в квітні, травні та червні 2015 року, що підтверджується Актами приймання - передачі природного газу №20 від 30.04.2015 на суму 2 645,18 грн., №20 від 31.05.2015 на суму 560,66 грн., №20 від26.06.2015 на суму 582,23 грн. на загальну суму 3 788,07 грн.

Згідно з п. 6.1. Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність згідно з Договором і чинним законодавством України.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам Договору не здійснив оплату за отриманий товар. Таким чином, в результаті неналежного виконання відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 3 436,20 грн. Крім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні у розмірі 369,95 грн., 3% річних у розмірі 90,75 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору №2013/П-ВН-05010001388199-6-1-20 на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб гуртожитків та відомчих житлових будинків між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №2013/П-ВН-05010001388199-6-1-20 на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб гуртожитків та відомчих житлових будинків позивач передав, а відповідач в свою чергу прийняв природний газ в квітні, травні та червні 2015 року, що підтверджується Актами приймання - передачі природного газу №20 від 30.04.2015 на суму 2 645,18 грн., №20 від 31.05.2015 на суму 560,66 грн., №20 від26.06.2015 на суму 582,23 грн. на загальну суму 3 788,07 грн., який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, проте відповідачем не здійснена повна оплата за отриманий товар у повному обсязі.

Відповідачем, в порушення умов Договору. проведена лише часткова оплата отриманого природного газу в розмірі 351,87 грн.

Таким чином, заборгованість Державного підприємства "Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд по зв'язку №853" перед Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" за Договором №2013/П-ВН-05010001388199-6-1-20 на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб гуртожитків та відомчих житлових будинків становить 3 436,20 грн.

Отже, Суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату вартості отриманого й прийнятого товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 3 436,20 грн. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги Позивача про стягнення з відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки за спожитий газ в травні 2015 року за період з 08.06.2015 по 14.02.2015 та в червні 2015 року за період з 06.07.2015 по 14.02.2015 у загальному розмірі 90,75 грн. та інфляційні в травні 2015 року за період з червня 2015 року по січень 2018 року, та інфляційні за спожитий газ в червні 2015 року за період з липня 2015 року по січень 2018 року в загальному розмірі 369,95 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки відповідачем сплати за отриманий товар за Договором №2013/П-ВН-05010001388199-6-1-20 на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб гуртожитків та відомчих житлових будинків за загальний період прострочки за спожитий газ в травні 2015 року за період з 08.06.2015 по 14.02.2018 та в червні 2015 року за період з 06.07.2015 по 14.02.2018 у розмірі 90,75 грн. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов"язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий позивачем, вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 369,95 грн. за спожитий газ в травні 2015 року за період з червня 2015 року по січень 2018 року та в червні 2015 року за період з липня 2015 року по січень 2018 року підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Таким чином, з Державного підприємства "Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд по зв'язку №853" на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" підлягає стягненню заборгованість у розмірі 3436,20 грн., 3% річних у розмірі 90,75 грн., інфляційні у розмірі 369,95 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд по зв'язку №853" (02099, м. Київ, вул. Ремонтна, будинок 12, ідентифікаційний код 01388199) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, місто Боярка, вул. Шевченка, будинок 178, ідентифікаційний код 20578072) 3 436 (три тисячі чотириста тридцять шість) грн. 20 коп. основного боргу, 90 (дев'яносто) грн. 75 коп. три відсотки річних, 369 (триста шістдесят дев'ять) грн. 95 коп. інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 20.07.2018

Суддя І.І. Борисенко