Рішення

від 03.07.2018 по справі 910/5600/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.07.2018Справа №910/5600/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ТЕХШИНА"

про стягнення 114 287,90 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін:

від позивача - Маковій В.Г. за дов.;

від відповідача - не з'явився.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТ - Україна" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПІНІЯ ТЕХШИНА" про стягнення 114 287,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем всупереч умов договору поставки №KV115NK226 від 18/11/2015 не було здійснено оплати за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи №910/5600/18 ухвалено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження. Судове засідання у справі №910/5600/18 призначено на 05.06.2018.

В судовому засіданні 05.06.2018 представник позивача надав письмові пояснення по справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.06.2018 відкладено судове засідання у справі №910/5600/18 на 03.07.2018.

В судове засідання 03.07.2018 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до статті 120 Господарського процесуального кодексу України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Ухвали суду були надіслані за юридичною та фактичною адресами місцезнаходження відповідача, а саме: юридична адреса: 69035, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Незалежності України, 45 та фактичну адресу за повідомленням Позивача: м. Київ, вул. Туполева, 19).

Проте, за зазначеними адресами відповідача не було розшукано, а тому конверти з вказаними ухвалами суду було повернуто назад до суду, із відповідними відмітками про це органу поштового зв'язку (не правильно зазначено (відсутня) адреса одержувача).

Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, відповідач був повідомлений про місце, дату та час судових засідань, і у разі наміру подати відзив на позовну заяву, письмові пояснення, додаткові документи, мав достатньо часу для цього.

З огляду на неявку представника відповідача, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 03.07.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги повністю та просив суд задовольнити позов.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.252 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт-Україна" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ТЕХШИНА" (далі - відповідач, покупець) було укладено Договір №KV115NK226 про довгострокові поставки (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується протягом дії договору поставити у власність покупця товари (в тому числі але не виключно запасні частини автомобілів, авто хімію, мастила, суміжні товари для автотранспорту та інше - далі за текстом товар) окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язаний прийняти товар і оплатити його вартість на встановлених договором умовах.

Згідно з п. 1.2. Договору загальний обсягу, що поставляється за цим договором, визначається протягом строку дії Договору з урахуванням кількості та асортименту (номенклатури) товару за всіма поставленими відповідно до умов договору окремими партіями товару.

Договір набирає чинності з моменту його підписання повноваженими представниками обох сторін (за наявності) (п. 2.1. Договору).

Договір діє протягом 2 (двох) календарних років (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору ціна на товар визначається сторонами в накладних, виписаних на кожну окрему партію товару.

Згідно з п.5.1. Договору покупець зобов'язаний провести новий розрахунок за отриману по накладній партію товару протягом узгодженого сторонами та зазначеного у накладній строку розрахунків.

Поставка здійснюється шляхом самовивозу товару покупцем зі складу постачальника, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонопрапорна, буд. №135. Підставою для відпуску окремої партії товару остаточно погоджена сторонами накладна, у якій зазначається кількість, асортимент, (номенклатура), ціна товару, дата відпуску товару та кінцевий термін розрахунку на товар, отриманий за умови відстрочення платежу (п. 6.1. Договору).

В порядку та на умовах, передбачених Договором в період з 16.01.2017 по 28.01.2017 постачальником за замовленнями покупця було здійснено поставку товару на загальну суму 62 904,66 грн., згідно з наступними видатковими накладними:

- видаткова накладна №KV417F001869 від 16.01.2017 на суму 1 993,38 грн.;

- видаткова накладна №KV417F001968 від 17.01.2017 на суму 10 930,14 грн.;

- видаткова накладна №KV417F001993 від 17.01.2017 на суму 685,74 грн.;

- видаткова накладна №KV417F002104 від 18.01.2017 на суму 990,12 грн.;

- видаткова накладна №KV417F002119 від 18.01.2017 на суму 1 187,34 грн.;

- видаткова накладна №KV417F002176 від 18.01.2017 на суму 90,48 грн.;

- видаткова накладна №KV417F002180 від 18.01.2017 на суму 233,52 грн.;

- видаткова накладна №KV417F002391 від 19.01.2017 на суму 186,48 грн.;

- видаткова накладна №KV417F002542 від 20.01.2017 на суму 310,56 грн.;

- видаткова накладна №KV417F002672 від 21.01.2017 на суму 2 171,28 грн.;

- видаткова накладна №KV417F002681 від 21.01.2017 на суму 170,52 грн.;

- видаткова накладна №KV417F002689 від 21.01.2017 на суму 283,44 грн.;

- видаткова накладна №KV417F002805 від 23.01.2017 на суму 288,24 грн.;

- видаткова накладна №KV417F002810 від 23.01.2017 на суму 2920,56 грн.;

- видаткова накладна №KV417F002826 від 23.01.2017 на суму 373,74 грн.;

- видаткова накладна №KV417F002835 від 23.01.2017 на суму 499,62 грн.;

- видаткова накладна №KV417F002911 від 23.01.2017 на суму 232,92 грн.;

- видаткова накладна №KV417F002933 від 23.01.2017 на суму 1 430,76 грн.;

- видаткова накладна №KV417F002934 від 23.01.2017 на суму 6 257,34 грн.;

- видаткова накладна №KV417F002964 від 23.01.2017 на суму 10 069,08 грн.;

- видаткова накладна №KV417F002969 від 23.01.2017 на суму 65,82 грн.;

- видаткова накладна №KV417F003096 від 24.01.2017 на суму 612,18 грн.;

- видаткова накладна №KV417F003128 від 24.01.2017 на суму 596,16 грн.;

- видаткова накладна №KV417F003148 від 24.01.2017 на суму 423,30 грн.;

- видаткова накладна №KV417F003161 від 24.01.2017 на суму 438,42 грн.;

- видаткова накладна №KV417F003273 від 25.01.2017 на суму 286,74 грн.;

- видаткова накладна №KV417F003279 від 25.01.2017 на суму 1 234,32 грн.;

- видаткова накладна №KV417F003367 від 26.01.2017 на суму 1 203,18 грн.;

- видаткова накладна №KV417F003402 від 26.01.2017 на суму 347,28 грн.;

- видаткова накладна №KV417F003420 від 26.01.2017 на суму 2 431,92 грн.;

- видаткова накладна №KV417F003473 від 26.01.2017 на суму 547,74 грн.;

- видаткова накладна №KV417F003511 від 26.01.2017 на суму 933,96 грн.;

- видаткова накладна №KV417F003577 від 26.01.2017 на суму 1 714,02 грн.;

- видаткова накладна №KV417F003600 від 27.01.2017 на суму 2 477,34 грн.;

- видаткова накладна №KV417F003627 від 27.01.2017 на суму 868,26 грн.;

- видаткова накладна №KV417F003684 від 27.01.2017 на суму 719,04 грн.;

- видаткова накладна №KV417F003702 від 27.01.2017 на суму 2 090,16 грн.;

- видаткова накладна №KV417F003813 від 28.01.2017 на суму 4 609,56 грн.

Строк оплати останньої із вище перелічених накладних закінчився ще 03.02.2017, тобто станом на 30.04.2018 відповідач прострочив виконання свого зобов'язання по оплаті товару на 452 календарних дні.

Проте, покупець частково оплатив товари та станом на день подання позову має не погашену заборгованість в розмірі 54 238,66 грн. Заборгованість також підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків від 07.02.2017 та випискою по рахунку №26005425707 за період з 22.12.2016 по 05.06.2018.

Позивач неодноразово звертався до відповідача із вимогами про оплату заборгованості, перша вимога (від 07.02.2017) була отримана відповідачем 13.02.2017, що підтверджується підписом директора ТОВ Компанія Техшина Курильова Р.О. та відбитком печатки ТОВ Компанія Техшина на останній сторінці копії вимоги.

Вдруге позивач надіслав відповідачу вимогу про оплату заборгованості 21.06.2017, що підтверджується копією вимоги ТОВ "Еліт-Україна" №143/1 від 06.03.2017, описами вкладення у поштові відправлення та конвертами.

Згідно з п. 10.2. Договору у випадку порушення (невиконання та/або неналежного виконання) покупцем своїх зобов'язань по оплаті за поставлений товар постачальник, в односторонньому порядку має право призупинити відпуск (передачу) товарів покупцеві за цим договором.

Відповідно до п. 10.3 Договору у випадку затримки оплати товару покупець за вимогою постачальника сплачує йому суму заборгованості з урахуванням: встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу, 10 (десяти) відсотків річних від суми простроченого платежу, пеню, що обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу.

Згідно з п. 10.4. Договору у випадку не погашення грошової заборгованості протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості покупець зобов'язаний додатково (крім пені) сплатити на користь і на вимогу постачальника штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від вартості неоплаченого товару, у випадку непогашення грошової заборгованості протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості покупець зобов'язаний додатково (крім пені) сплатити на користь і вимогу постачальника штраф у розмірі 30% (тридцяти відсотків) від вартості неоплаченого товару, у випадку непогашення грошової заборгованості протягом 90 (дев'яноста) календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості покупець зобов'язаний додатково (крім пені) сплатити на користь і на вимогу постачальника штраф у розмірі 50% (п'ятдесят відсотків) від вартості неоплаченого товару.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам Договору не здійснив оплату за отриманий товар. Таким чином, в результаті неналежного виконання відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 54 238,66 грн. Крім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні у розмірі 7 785,29 грн.,10% річних у розмірі 6 716,68 грн., пені у розмірі 18 727,94 грн., штрафу за прострочення оплати заборгованості понад 90 календарних днів в розмірі 27 119,33 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-Україна" підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору №KV115NK226 про довгострокові поставки від 18.11.2015 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №KV115NK226 про довгострокові поставки від 18.11.2015 позивач передав, а відповідач в свою чергу прийняв товар, що підтверджується видатковими накладними: видаткова накладна №KV417F001869 від 16.01.2017 на суму 1 993,38 грн.; видаткова накладна №KV417F001968 від 17.01.2017 на суму 10 930,14 грн.; видаткова накладна №KV417F001993 від 17.01.2017 на суму 685,74 грн.; видаткова накладна №KV417F002104 від 18.01.2017 на суму 990,12 грн.; видаткова накладна №KV417F002119 від 18.01.2017 на суму 1 187,34 грн.; видаткова накладна №KV417F002176 від 18.01.2017 на суму 90,48 грн.; видаткова накладна №KV417F002180 від 18.01.2017 на суму 233,52 грн.; видаткова накладна №KV417F002391 від 19.01.2017 на суму 186,48 грн.; видаткова накладна №KV417F002542 від 20.01.2017 на суму 310,56 грн.; видаткова накладна №KV417F002672 від 21.01.2017 на суму 2 171,28 грн.; видаткова накладна №KV417F002681 від 21.01.2017 на суму 170,52 грн.; видаткова накладна №KV417F002689 від 21.01.2017 на суму 283,44 грн.; видаткова накладна №KV417F002805 від 23.01.2017 на суму 288,24 грн.; видаткова накладна №KV417F002810 від 23.01.2017 на суму 2920,56 грн.; видаткова накладна №KV417F002826 від 23.01.2017 на суму 373,74 грн.; видаткова накладна №KV417F002835 від 23.01.2017 на суму 499,62 грн.; видаткова накладна №KV417F002911 від 23.01.2017 на суму 232,92 грн.; видаткова накладна №KV417F002933 від 23.01.2017 на суму 1 430,76 грн.; видаткова накладна №KV417F002934 від 23.01.2017 на суму 6 257,34 грн.; видаткова накладна №KV417F002964 від 23.01.2017 на суму 10 069,08 грн.; видаткова накладна №KV417F002969 від 23.01.2017 на суму 65,82 грн.; видаткова накладна №KV417F003096 від 24.01.2017 на суму 612,18 грн.; видаткова накладна №KV417F003128 від 24.01.2017 на суму 596,16 грн.; видаткова накладна №KV417F003148 від 24.01.2017 на суму 423,30 грн.; видаткова накладна №KV417F003161 від 24.01.2017 на суму 438,42 грн.; видаткова накладна №KV417F003273 від 25.01.2017 на суму 286,74 грн.; видаткова накладна №KV417F003279 від 25.01.2017 на суму 1 234,32 грн.; видаткова накладна №KV417F003367 від 26.01.2017 на суму 1 203,18 грн.; видаткова накладна №KV417F003402 від 26.01.2017 на суму 347,28 грн.; видаткова накладна №KV417F003420 від 26.01.2017 на суму 2 431,92 грн.; видаткова накладна №KV417F003473 від 26.01.2017 на суму 547,74 грн.; видаткова накладна №KV417F003511 від 26.01.2017 на суму 933,96 грн.; видаткова накладна №KV417F003577 від 26.01.2017 на суму 1 714,02 грн.; видаткова накладна №KV417F003600 від 27.01.2017 на суму 2 477,34 грн.; видаткова накладна №KV417F003627 від 27.01.2017 на суму 868,26 грн.; видаткова накладна №KV417F003684 від 27.01.2017 на суму 719,04 грн.; видаткова накладна №KV417F003702 від 27.01.2017 на суму 2 090,16 грн.; видаткова накладна №KV417F003813 від 28.01.2017 на суму 4 609,56 грн., на загальну суму 62 904,66 грн., який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, проте відповідачем не здійснена повна оплата за отриманий товар у повному обсязі.

Судом встановлено, що до початку дії договору (з18.11.2015) між позивачем та відповідачем було здійснено значний товарообіг. За цей період позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 907 501,96 грн. з ПДВ, відповідач повернув позивачу товар на загальну суму 168 969,20 грн. з ПДВ, відповідач сплатив позивачу за поставлений товар 684 567,10 грн. з ПДВ. В підтвердження здійснення взаєморозрахунків позивач надав виписку по рахунку №26005425707 за період з 22.12.2016 по 05.06.2018.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ТЕХШИНА" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт-Україна" за Договором №KV115NK226 від 18.11.2015 про довгострокові поставки становить 54 238,66 грн.

Отже, Суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату вартості отриманого й прийнятого товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 54 238,66 грн. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на його користь 10% річних за період з 03.02.2017 по 30.04.2018 в розмірі 6 716,68 грн. та інфляційні за період з лютого 2017 року по березень 2018 року в розмірі 7 785,29 грн.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 10.3 Договору у випадку затримки оплати товару покупець за вимогою постачальника сплачує йому суму заборгованості з урахуванням: встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу, 10 (десяти) відсотків річних від суми простроченого платежу.

Суд, перевіривши розрахунок 10% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки відповідачем сплати за отриманий товар за Договором за загальний період прострочки оплати за поставлений товар за період з 03.02.2017 по 30.04.2018 в розмірі 6 716,68 грн. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов"язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий позивачем, вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 7 785,29 грн. за поставлений товар за період з лютого 2017 року по березень 2018 року підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 03.02.2017 по 30.04.2018 у розмірі 18 727,94 грн. та штраф за прострочення оплати заборгованості понад 90 календарних днів згідно із п. 10.4. Договору у розмірі 27 119,33 грн.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов язань №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п. 10.3 Договору у випадку затримки оплати товару покупець за вимогою постачальника сплачує йому пеню, що обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу.

Згідно з п. 10.4. Договору у випадку не погашення грошової заборгованості протягом 90 (дев'яноста) календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості покупець зобов'язаний додатково (крім пені) сплатити на користь і на вимогу постачальника штраф у розмірі 50% (п'ятдесят відсотків) від вартості неоплаченого товару.

Суд, перевіривши розрахунок штрафу та пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання відповідачем його договірного грошового зобов'язання за загальний період прострочки з 03.02.2017 по 30.04.2018 у розмірі 18 727,94 грн. та штраф за прострочення оплати заборгованості понад 90 календарних днів згідно із п. 10.4. Договору у розмірі 27 119,33 грн. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ТЕХШИНА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-Україна" підлягає стягненню основної заборгованість у розмірі 54 238,66 грн., 10% річних у розмірі 6716,68 грн., інфляційні у розмірі 7785,29 грн., пені у розмірі 18 727,94 грн., штраф за прострочення оплати заборгованості понад 90 календарних днів згідно із п. 10.4. Договору у розмірі 27 119,33 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-Україна" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ТЕХШИНА" (юридична адреса: 69035, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. Незалежності України, будинок 45, ідентифікаційний код 39846529) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-Україна" (03026, м.Київ, вул. Пирогівський шлях, будинок 135, ідентифікаційний код 20454393) 54 238 (п'ятдесят чотири тисячі двісті тридцять вісім) грн. 66 коп. основного боргу, 6 716 (шість тисяч сімсот шістнадцять) грн. 68 коп. 10% річних, 7 785 (сім тисяч сімсот вісімдесят п'ять) грн. 29 коп. інфляційних втрат, 18 727 (вісімнадцять тисяч сімсот двадцять сім) грн. 94 коп. пені, 27 119 (двадцять сім тисяч сто дев'ятнадцять) грн. 33 коп. штрафу за прострочення оплати заборгованості понад 90 календарних днів згідно із п. 10.4. Договору та судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 20.07.2018

Суддя І.І. Борисенко