Ухвала

від 19.07.2018 по справі 826/11087/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА про відмову в забезпеченні адміністративного позову 19 липня 2018 року                                        м. Київ                                         № 826/11087/18 Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А., розглянувши, до відкриття провадження в адміністративній справі, заяву про забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тревел Клуб" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Тревел Клуб" звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 30.03.2018 №2391204/26-15-12-04-19. Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення адміністративного позову до ухвалення рішення в адміністративній справі шляхом зупинення дії рішення Головному управлінню ДФС у м. Києві від 30.03.2018 №2391204/26-15-12-04-19. До заяви додано квитанцію від 17.07.2018 №54 про сплату судового збору в розмірі 528,61 грн.   В обґрунтування клопотання про забезпечення адміністративного позову позивач зазначає, що оскаржуване рішення було прийнято за відсутності будь-якої перевірки, що підтверджується відсутністю відповідного акту перевірки, ненаправлення такого акту позивачу та відсутністю жодних посилань на акт перевірки в оскаржуваному рішенні. Також представник позивача зазначає, що бухгалтером позивача за відсутності будь-яких правових підстав нараховувалась рентна плата за видобування корисних копалин, проте позивачем жодних корисних копалин не видобувається та не реалізується у зв'язку з чим відповідно до абзацу 5 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України відповідач безпідставно ототожнив поняття рентної плати та видобуток чи реалізація корисних копалин та прийняв оскаржуване рішення. На думку позивача, внаслідок прийняття такого рішення позивач змушений буде перейти на загальну систему оподаткування, що значною мірою вплине на нарахування податків і зборів, а також змушує позивача фактично прийняти на роботу нових працівників з метою нарахування та сплати таких податків. Невжиття вказаних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за  захистом яких він звернувся до суду, а також очевидним є ознаки протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулась до суду з таким рішенням, дією або бездіяльності. Вирішуючи клопотання про забезпечення адміністративного позову, суд виходить з такого. Відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову (частина перша). Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Як уже зазначалось, позивач стверджує, що рішення від 30.03.2018 №2391204/26-15-12-04-19 прийнято за відсутності будь-якої перевірки, що підтверджується відсутністю акту перевірки. На думку суду, обставини щодо проведення перевірки, прийняття акту за наслідками відповідної перевірки та направлення такого акту позивачу підлягають з'ясуванню під час судового розгляду справи. Відповідно до абзацу 5 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку першої-третьої груп суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи-підприємці), які здійснюють видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення. Як убачається з позовної заяви, позивач не заперечує, що бухгалтером нараховувалась рентна плата за видобування корисних копалин. Також представник позивача зазначає, що у зв'язку з наявністю у власності артезіанської свердловини, позивачем було зроблено хибний висновок про необхідність сплати до бюджету рентної плати за видобування корисних копалин та спеціальне водокористування. На думку суду, самостійне нарахування позивачем рентної плати за видобування корисних копалин спростовує його доводи про очевидну протиправність рішення відповідача. Жодних доказів на підтвердження помилковості декларування, сплати відповідних платежів, звернення до контролюючого органу відповідно до Податкового кодексу України позивачем не надано. Також суд вважає, що позивачем не обґрунтовано, що в разі невжиття вказаних заходів забезпечення позову це може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. У даному випадку, скасування оскаржуваного рішення, в залежності від рішення  суду, призведе до відновлення порушеного інтересу позивача стосонво перебування на спрощеній системі оподаткування. Щодо доводів позивача про необхідність запрошення нових працівників, то вони жодним чином не обґрунтовані, тому суд не бере їх до уваги. З огляду на те, що доводи позивача про безпідставне ототожнення відповідачем понять сплати рентної плати та видобутку корисних копал, не відповідають обставинам наведеним у позовній заяві, оскільки позивач самостійно нараховувалась та сплачувалась рентна плата за видобування корисних копалин та спеціальне водокористування, що спростовує доводи про очевидну протиправність оскаржуваного рішення, позивачем не доведено унеможливлення виконання рішення суду в цій справи та неефективність захисту в разі невжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про необґрунтованість  заяви про забезпечення позову, тому в її задоволенні слід відмовити. Керуючись статтями 150-154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, УХВАЛИВ: Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Тревел Клуб" в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Згідно зі статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Суддя                                                                                                                  В.А. Донець