Постанова

від 17.07.2018 по справі 826/15312/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/15312/17 Головуючий у 1 інстанції: Скочок Т.О.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Беспалова О.О. Епель О.В. Борейко Д.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Державного реєстратора Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації Петрушевської Ірини Валентинівни, Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кремінь-1" про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування реєстраційного запису,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Державного реєстратора Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації Петрушевської Ірини Валентинівни, Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кремінь-1", в якому просила: визнати протиправними дії державного реєстратора Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації Петрушевської Ірини Валентинівни щодо державної реєстрації Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кремінь-1"; визнати протиправним та скасувати реєстраційний запис за №10731020000031757 від 16.06.2016 р., внесений державним реєстратором Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації Петрушевською Іриною Валентинівною в Єдиний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про проведення державної реєстрації Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кремінь-1".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2018 року адміністративний позов залишено без розгляду.

Не погодившись з ухвалою суду, позивач - ОСОБА_5 звернулася з апеляційною скаргою, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт зазначає, що нею не пропущено строк звернення до суду, оскільки вона звернулась до суду 27 листопада 2017 року, а документи, які було подано на державну реєстрацію (статут ОСББ Кремінь -1 ), протокол №1, заяву про державну реєстрацію ОСББ Кремінь -1 , вона одержала 30.05.2017 року та 29.06.2017 року відповідно.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так, залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду та відсутні підстави для визнання причин тривалого пропуску строку звернення до суду поважними.

З таким висновком суду колегія суддів не може не погодитися, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 44 КАС України, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 240 КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року), суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу, з огляду на пропуск процесуального строку звернення до суду.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_5 оспорює реєстраційний запис за №10731020000031757 від 16 червня 2016 року, внесений державним реєстратором Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації Петрушевською І.В. в Єдиний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про проведення державної реєстрації Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кремінь-1", однак звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом 27 листопада 2017 року.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_5 в 2016 році вручалися копії документів, зокрема, установчих документів ОСББ "Кремінь-1" (статуту, рішення установчих зборів від 10.05.2016) та рішення загальних зборів ОСББ від 16.08.2016 р., однак, ОСОБА_5 відмовлялась їх отримувати, у зв'язку з чим, в присутності свідків були складені акти від 10.11.2016 р. та 23.12.2016 р.

Допитані судом першої інстанції в якості свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, пояснення ОСОБА_10 підтвердили та зазначили, що вони були безпосередніми свідками подій вручення ОСОБА_5 копій документів у вказані періоди 2016 року.

Також, судом першої інстанції був допитаний ОСОБА_11 (один із мешканців будинку за адресою: АДРЕСА_1), який повідомив, що він безпосередньо приймав участь в установчих зборах співвласників багатоквартирного будинку №28, де 10.05.2016 р. вирішувалися питання про створення ОСББ "Кремінь-1", обрання його керівника та затвердження статуту ОСББ. ОСОБА_11 зазначив, що кожному з присутніх співвласників будинків надавалися для ознайомлення текст статуту ОСББ та інші документи. На цих установчих зборах, що проводилися 10.05.2016 р., була присутня ОСОБА_12, яка також отримувала копії документів для ознайомлення, однак у підписанні жодних паперів за результатами голосування відмовилась.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що про обставини створення ОСББ та зі змістом установчих документів ОСББ, які, відповідно до наявних у справі копій матеріалів реєстраційної справи, були подані для здійснення оскаржуваних реєстраційних дій, позивач була обізнана (ознайомлена) ще наприкінці 2016 року.

Разом з тим, з адміністративним позовом позивач звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва лише 27.11.2017 року, тобто, з пропуском встановленого законодавством шестимісячного строку звернення до суду.

Твердження позивача про поважність причин пропуску звернення до суду із позовом спростовуються наявними матеріалами справи та свідченнями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Приписами частини 1 статті 99 КАС України (у редакції чинній на момент звернення до суду), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк , який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 99 КАС України).

15.12.2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України та викладено його в новій редакції.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України, (в редакції з 15.12.2017 року), провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи

Так, згідно частини 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У відповідності до ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 3 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відтак, у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно зазначив, що позивач не скористався можливістю оскарження у встановлений законом шестимісячний строк, який слід обчислювати з кінця 2016 року, оскільки звернулася до суду з адміністративним позовом лише 27 листопада 2017 року, тобто, з пропуском встановленого процесуального строку.

Доводи апеляційної скарги повністю спростовуються матеріалами справи.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеер проти Бельгії ).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно правомірності залишення позовної заяви без розгляду, з огляду на пропуск строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Також, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 242, 308, 310, 312, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Беспалов О.О. Епель О.В. Повний текст постанови виготовлено 20.07.2018 року