Рішення

від 05.07.2018 по справі 910/5225/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.07.2018Справа № 910/5225/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Солінг

до Комунального підприємства Київський метрополітен

про визнання неправомірними дій та витребування майна з чужого незаконного

володіння

суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Кимлик Ю.В.

У засіданні приймали участь представники сторін:

від позивача Чемерис Т.П., договір № 1-юо від 16.04.2018

від відповідача Фенканіна Я.О., довіреність № 117 від 14.12.2017

СУТЬ СПОРУ:

26.04.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Солінг до Комунального підприємства Київський метрополітен про

- визнання неправомірними дій Комунального підприємства Київський метрополітен щодо проведення демонтажу рекламних конструкцій Товариства з обмеженою відповідальністю Солінг на території станцій Київського метрополітену у кількості 78 штук;

- витребування з чужого незаконного володіння Комунального підприємства Київський метрополітен належне Товариству з обмеженою відповідальністю Солінг майно - алюмінієві рамки у кількості 78-х одиниць, металеві короби рекламних конструкцій розміром 2x5 метрів у кількості 78-и одиниць, 50 комплектів внутрішніх частин конструкцій, які складаються з банерного полотна, таймера, трійника, автомата АП-50, лічильника, індикатора напруги, двох блоків живлення, автомату 2-полосного, кабеля в металорукаві, ЛЕД-лампи 98 метрів завдовжки кожний, що були демонтовані з 16.02.2018 по 26.04.2018, та зобов'язати Комунальне підприємство Київський метрополітен повернути таке майно Товариству з обмеженою відповідальністю Солінг .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 17.12.2017 між сторонами було укладено договір № 29УНД-017 про розміщення рекламних конструкцій (загальна кількість 78 рекламних конструкцій). 18.02.2013 між КП Київський метрополітен та КП Київреклама було укладено договір № 31/02/13 про заміну первісного кредитора на нового кредитора, на підставі якого КП Київреклама прийнято договір № 29УНД-017 від 17.12.2017 з усіма додатковими угодами та додатками до нього. 21.09.2017 позивач уклав з ТОВ Скай Медіа Лайт договір № 1 купівлі-продажу 39 рекламних конструкцій розміром 50000х20000 мм з рекламною площею 10 кв.м. Станом на 31.12.2017 на території КП Київський метрополітен були розташовані рекламні конструкції, що перебувають у власності ТОВ Солінг у кількості 78 штук. У зв'язку з необхідністю продовження економічної діяльності на території КП Київський метрополітен після закінчення строку дії договору № 29УНД-017 від 17.12.2017 та за метою укладення нових договорів, ТОВ Солінг та ТОВ Скай Медіа Лайт неодноразово зверталися із відповідними заявами до Управління з питань реклами виконавчого органу КМР (КМДА) з метою отримання погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади м. Києва, на що було надано відмови у наданні погоджень. В подальшому Управлінням з питань реклами виконавчого органу КМР (КМДА) було прийнято накази № 152 та № 173 Про перелік спеціальних конструкцій, які підлягають демонтажу . Позивач вважає, що відповідні накази було видано неповноважним на те компетентним органом. У період з 16.02.2018 по 06.03.2108 відповідачем здійснено демонтаж 78-ми рекламних конструкцій. Позивач зазначає, що у нього наявні лише акти на 28 демонтованих рекламних конструкцій, які складені за участю позивача, проте без дотримання Правил розміщення рекламних засобів у місті Києві. Під час демонтажів позивач зміг забрати 28 комплектів рекламних конструкцій, кожен з яких складається з банерного полотна, таймера, трійника, автомата АП-50, лічильника, індикатора напруги, блоку живлення - 2 шт., автомату 2-полосного, кабелі в метало рукаві, гірляндою ЛЕД-ламп - довжиною 98 метрів. Акти про демонтаж 50-ти конструкцій у позивача відсутні та відповідні конструкції позивачу не передані.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2018 відкрито провадження у справі № 910/5225/18 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 24.05.2018.

Даною ухвалою зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 02.05.2018 було направлено відповідачу 02.05.2018 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103045595629 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03056, м. Київ, просп. Перемоги, 35, яка є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 02.05.2018, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 05.05.2018, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103045595629, а отже відповідач мав подати відзив до 21.05.2018 включно.

Відповідач у поданому 18.05.2018 до відділу діловодства суду відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що Управління з питань реклами має повноваження на видачу наказів про демонтаж рекламних конструкцій, оскільки він є правонаступником в цій частині прав та обов'язків Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА). У відповідності до п. 6.23 Положення про Управління з питань реклами останній приймає рішення про демонтаж засобів зовнішньої реклами, вивісок, реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади м. Києва, організовує проведення відповідних робіт. У випадку необхідності демонтажу спеціальних конструкцій дозвільний орган (Управління з питань реклами) складає перелік спеціальних конструкцій, що підлягають демонтажу на підставі інформації, наданої КП Київський метрополітен та/або балансоутримувачами. У разі необхідності демонтажу дозвільний орган складає перелік спеціальних конструкцій, що підлягають демонтажу, затверджує його наказом та направляє до балансоутримувача для забезпечення його виконання. Вартість послуг з демонтажу, транспортування та зберігання конструкцій, підготовки супровідної документації визначається КП Київреклама чи балансоутримувачем з урахуванням ринкових цін на подібні послуги. Власник конструкцій має право на повернення демонтованої спеціальної конструкції після надання документа про сплату витрат, пов'язаних з демонтажем. Облік конструкцій здійснює КП Київреклама чи балансоутримувач, а також звітують дозвільному органу щодо проведення демонтажу спеціальних конструкцій. Управлінням з питань реклами видано накази № 152 від 14.02.2018 та № 173 від 21.02.2018 які містять перелік конструкцій, що підлягають демонтажу ТОВ Солінг та що останнім в добровільному порядку здійснено не було. На виконання вказаних наказів позивачем здійснено демонтаж спеціальних конструкцій про що складено відповідні акти. Позивач листами від 07.03.2018, від 29.03.2018, від 30.03.2018, від 02.04.2018, від 06.04.2018, від 10.04.2018 направлено відповідачу акти на підписання та рахунки на оплату здійснених позивачем робіт з демонтажу на суму 1.024.498,01 грн. зазначає, що в провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва знаходиться справа № 826/3108/18 за позовом ТОВ Солінг та ТОВ Скай Медіа Лайт про визнання протиправними та скасування зазначених наказів. З приводу відсутності представників позивача при складанні актів відповідач зазначає, що необхідності в їх участі не було. У тих випадках коли представники позивача були присутніми під час проведення робіт з демонтажу, фактично демонтаж здійснювався безпосередньо позивачем під наглядом представників відповідача. В багатьох випадках представниками позивача здійснювали демонтаж конструкцій самостійно без повідомлення відповідача. Звинувачення позивача щодо зникнення його рекламних конструкцій є безпідставними. оскільки конструкції зберігаються у відповідному підрозділі метрополітену - СП Елетродепо Оболонь . Зазначає, що відповідачем складались акти огляду технічного стану рекламних конструкцій. З приводу відсутності у позивача деяких актів зазначає, що позивач не звертався з відповідною вимогою до відповідача про їх надання. Зазначає, що конструкції будуть повернуті після надання оплат витрат на демонтаж цих конструкцій.

Відповідачем 18.05.2018 до відділу діловодства суду подано заяву про долучення до матеріалів справи доказів надіслання відзиву позивачу.

Відповідачем 22.05.2018 до відділу діловодства суду подано клопотання про зупинення провадження у справі № 910/5225/18 до набрання законної сили рішення у справі № 826/3108/18 за позовом ТОВ Солінг та ТОВ Скай Медіа Лайт до Комунального підприємства Київський метрополітен , Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), виконавчого органу Київської міської ради (КМДА)про визнання протиправним та скасування наказів № 152 від 14.02.2018 та № 173 від 21.02.2018, зобов'язання вчинити дії.

Відповідач в підготовчому засіданні 24.05.2018 підтримав подане клопотання про зупинення провадження у справі.

Позивач в підготовчому засіданні 24.05.2018 проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі заперечував.

Суд розглянувши в підготовчому засіданні 24.05.2018 клопотання відповідача про зупинення провадження у справі постановив ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі. з огляду на наступне

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення суду, який розглядає іншу справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Дані обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи та не можуть бути встановлені господарським судом самостійно.

Враховуючи матеріали справи, мотиви клопотання та положення ст.ст. 73-79 Господарського процесуального кодексу України, суд не вбачає підстав та доцільності для його задоволення, з огляду на те, що результати розгляду справи Окружним адміністративним судом м. Києва справи № 826/3108/18 не є обставиною, яка свідчить про неможливість розгляду даної справи.

В підготовчому засіданні 24.05.2018 судом поставлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України про оголошення перерви до 07.06.2018.

Відповідачем 24.05.2018 до відділу діловодства суду подано клопотання про надання матеріалів справи № 910/5225/18 для ознайомлення. Представник відповідача 25.05.2018 ознайомився з матеріалами справи № 910/5225/18, що підтверджується наявною у справі відповідною розпискою представника відповідача.

Позивачем 06.06.2018 до відділу діловодства суду подано клопотання про відкладення розгляду справи.

В підготовчому засіданні 26.06.2018 судом з'ясовані питання, зазначені у ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим постановлено ухвалу, не виходячи до нарадчої кімнати, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 19.06.2018.

Позивач в судовому засіданні 19.06.2018 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 19.06.2018 проти задоволення позовних вимог заперечує повністю.

В судовому засіданні 19.06.2018 судом постановлено ухвалу, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, про оголошення перерви до 05.07.2018.

В судовому засіданні 05.07.2018, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

17.12.2007 між Комунальним підприємством Київський метрополітен (сторона-1, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Солінг (сторона-2, позивач) укладено договір № 29-УНД-07 (договір № 29-УНД-07).

Відповідно до договору № 29-УНД-07 сторона-1 надає стороні-2 на умовах, визначених даним договором, право встановлення спеціальних конструкцій на станціях КП Київський метрополітен (далі - місця розташування) для здійснення рекламно-інформаційної діяльності (як самостійно так і з залученням третіх осіб).

Згідно з п. 7.1 договору № 29-УНД-07 його строк дії встановлений до 31.12.2017.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Стаття 513 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Як вбачається з матеріалів справи 18.02.2013 між Комунальним підприємством Київський метрополітен (первісний кредитор) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київреклама (новий кредитор) укладено договір № 31/02/13 (далі - договір № 31/02/13).

Відповідно до п. 1.1 договору № 31/02/13 первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор набуває права та обов'язки первісного кредитора за договором № 29-УНД-07 від 17.12.2007 з усіма додатковими угодами та додатками до нього (далі - основний договір), який укладено між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю Солінг (далі - боржник) за винятком прав первісного кредитора за основним договором, що стосується експлуатаційних потреб первісного кредитора. Право вимоги, що передається, належить первісному кредитору на підставі основного договору.

14.02.2018 Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прийнято наказ № 152 про перелік спеціальних конструкцій, які підлягають демонтажу до якого входять 38 конструкцій, що належать ТОВ Солінг та підлягають демонтажу (в п.п. 1-13 додатку до наказу).

21.02.2018 Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прийнято наказ № 173 про перелік спеціальних конструкцій, які підлягають демонтажу до якого входять 40 конструкцій, що належать ТОВ Солінг та підлягають демонтажу(в п.п. 15-29 додатку до наказу).

Матеріали справи свідчать, що у період з 16.02.2018 по 06.03.2018 було здійснено демонтаж конструкцій (лайтбоксів у кількості 28 штук) позивача та їх передачу позивачу про що складено відповідні акти, а саме:

на станції Оболонь площею 10 кв.м., акт демонтажу - 16.02.2018;

на станції Оболонь площею 10 кв.м., акт демонтажу - 16.02.2018;

на станції Петрівка площею 10 кв.м., акт демонтажу - 20.02.2018;

на станції Петрівка площею 10 кв.м., акт демонтажу - 20.02.2018;

на станції Петрівка площею 10 кв.м., акт демонтажу - 20.02.2018;

на станції Петрівка площею 10 кв.м., акт демонтажу - 20.02.2018;

на станції Олімпійська площею 10 кв.м., акт демонтажу - 21.02.2018;

на станції Олімпійська площею 10 кв.м., акт демонтажу - 21.02.2018;

на станції Петрівка площею 10 кв.м., акт демонтажу - 22.02.2018;

на станції Петрівка площею 10 кв.м., акт демонтажу - 22.02.2018;

на станції Петрівка площею 10 кв.м., акт демонтажу - 22.02.2018;

на станції Петрівка площею 10 кв.м., акт демонтажу - 22.02.2018;

на станції Житомирська площею 10 кв.м., акт демонтажу - 23.02.2018;

на станції Житомирська площею 10 кв.м., акт демонтажу - 23.02.2018;

на станції Академмістечко площею 10 кв.м., акт демонтажу - 28.02.2018;

на станції Академмістечко площею 10 кв.м., акт демонтажу - 28.02.2018;

на станції Лук'янівська площею 10 кв.м., акт демонтажу - 01.03.2018;

на станції Лук'янівська площею 10 кв.м., акт демонтажу - 01.03.2018;

на станції Лук'янівська площею 10 кв.м., акт демонтажу - 01.03.2018;

на станції Лук'янівська площею 10 кв.м., акт демонтажу - 01.03.2018;

на станції Палац Україна площею 10 кв.м., акт демонтажу - 01.03.2018;

на станції Позняки площею 10 кв.м., акт демонтажу - 03.03.2018;

на станції Позняки площею 10 кв.м., акт демонтажу - 03.03.2018;

на станції Лук'янівська площею 10 кв.м., акт демонтажу - 06.03.2018;

на станції Лук'янівська площею 10 кв.м., акт демонтажу - 06.03.2018;

на станції Мінська площею 10 кв.м., акт демонтажу - 06.03.2018;

на станції Мінська площею 10 кв.м., акт демонтажу - 06.03.2018;

на станції Мінська площею 10 кв.м., акт демонтажу - 06.03.2018.

Як свідчать матеріали справи інші 50 конструкцій було демонтовано за відсутності представників позивача та відповідні акти не надано позивачу. В цих актах зазначено, що конструкції передано до депо Оболонь .

Згідно зі ст. 1 Закону України Про рекламу реклама являє собою інформацію про особу чи товар, що розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару, а під рекламними засобами розуміються засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача.

22.09.2011 Київською міською радою прийнято рішення № 37/6253 Про затвердження Порядку розміщення реклами в м. Києві (надалі - Порядок).

Демонтаж спеціальних конструкцій (далі - демонтаж) означає комплекс заходів, що передбачають відокремлення спеціальної конструкції від місця її розміщення та транспортування на спеціально відведену територію для подальшого зберігання. При цьому демонтаж та подальше зберігання спеціальних конструкцій не передбачає переходу права власності на них до територіальної громади міста Києва, крім випадків, передбачених законодавством (п. 12.1 розділу ІІІ Порядку).

Згідно з п. 12.2 розділу ІІІ Порядку демонтаж здійснюється у таких випадках:

- виявлення самовільно розміщених спеціальних конструкцій;

- термін дії погодження закінчився і не був продовжений;

- невідповідність технічних характеристик спеціальної конструкції та/або місця її встановлення виданому погодження;

- прийняття наказу дозвільного органу про скасування погодження;

- у разі наявності заборгованості розповсюджувача реклами по сплаті коштів відповідно до умов договору перед КП Київреклама більше ніж за два місяці.

Відповідно до п. 12.3 розділу ІІІ Порядку при виявленні спеціальної конструкції, розміщеної без виданого у встановленому порядку погодження власник (законний користувач) цієї конструкції протягом строку, зазначеного у вимозі дозвільного органу, КП Київреклама або балансоутримувача, має усунути виявлені порушення цього Порядку.

У разі необхідності демонтажу спеціальної конструкції, що розміщена з порушенням цього Порядку, рекламодавець або розповсюджувач повинен протягом трьох робочих днів самостійно за власний рахунок здійснити демонтаж такої конструкції.

Вимога може вручатись як представнику рекламодавця або розповсюджувача, так і направлятись поштою з повідомленням про вручення.

Якщо рекламодавець або розповсюджувач самостійно не усунув виявлені порушення, здійснюється демонтаж спеціальних конструкцій.

Як вказує позивач та не спростовано відповідачем останнім не було завчасно повідомлено ТОВ Солінг про необхідність здійснення демонтажу належних йому конструкцій.

Згідно з п. 12.4 розділу ІІІ Порядку демонтаж спеціальних конструкцій здійснюється на підставі наказу дозвільного органу.

У випадку необхідності демонтажу спеціальних конструкцій дозвільний орган складає перелік спеціальних конструкцій, що підлягають демонтажу, на підставі інформації, наданої КП Київреклама та/або балансоутримувачами.

У разі необхідності демонтажу дозвільний орган складає перелік спеціальних конструкцій, що підлягають демонтажу, затверджує його наказом та направляє до балансоутримувача для забезпечення його виконання.

Демонтаж спеціальних конструкцій здійснюється без направлення власнику (законному користувачу) вимоги, якщо власник (законний користувач) або його адреса не встановлені.

Матеріли справи свідчать, що відповідачу було відомо що власником конструкцій, які підлягають демонтажу є ТОВ Солінг та його адресу, а отже відповідач мав надіслати позивачу вимогу про демонтаж конструкцій у відповідності до положень п. 12.3 розділу ІІІ Порядку, що здійснено не було.

Відповідно до п. 12.5 розділу ІІІ Порядку під час демонтажу спеціальних конструкцій складається акт огляду технічного стану спеціальної конструкції, а також акт проведення демонтажу спеціальної конструкції з проведенням фотофіксації, яка додається до актів. У разі необхідності під час проведення демонтажу може бути присутній власник (законний користувач) спеціальної конструкції.

Кожний акт складається в двох примірниках і підписується всіма особами, присутніми під час проведення демонтажу. Один примірник акта залишається у КП Київреклама чи балансоутримувача (хто проводить демонтаж), інший надається власнику (законному користувачу) демонтованої спеціальної конструкції (на його письмову вимогу).

Демонтаж спеціальної конструкції не проводиться дозвільним органом, якщо її власник (законний користувач) у встановлений термін повністю усунув порушення та повідомив про це в той же строк дозвільний орган, КП Київреклама або балансоутримувача (залежно від того хто виніс вимогу) в письмовій формі.

Згідно з п. 12.6 розділу ІІІ Порядку компенсація витрат КП Київреклама чи балансоутримувача, який організовував (або проводив самостійно) демонтаж спеціальної конструкції, покладається на власника демонтованої спеціальної конструкції на підставі виставленого рахунка та акта прийому-передачі виконаних робіт по демонтажу.

Вартість послуг з демонтажу, транспортування та зберігання спеціальних конструкцій, підготовки супровідної документації визначається КП Київреклама чи балансоутримувачем з урахуванням ринкових цін на подібні послуги на підставі укладених угод.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 17.03.2018, 29.03.2018, 30.03.2018, 02.04.2018 позивачу було надіслано ряд актів (надання послуг), рахунків на оплату вартості послуг з демонтажу та калькуляцій, копії яких до суду не подано.

Відповідно до п. 12.7. розділу ІІІ Порядку власник (законний користувач) має право на повернення демонтованої спеціальної конструкції після звернення до КП Київреклама чи балансоутримувача із наданням документа, що підтверджує оплату вимушених витрат, пов'язаних з демонтажем спеціальної конструкції, її транспортуванням та подальшим зберіганням.

Облік демонтованих спеціальних конструкцій здійснює КП Київреклама чи балансоутримувач відповідно до законодавства. КП Київреклама чи балансоутримувач звітує дозвільному органу щодо проведеного демонтажу спеціальних конструкцій на підставі відповідного наказу дозвільного органу (п. 12.8 розділу ІІІ Порядку).

Розглядаючи переданий на вирішення спір суд погоджується з твердженнями позивача про наявність порушень при проведенні демонтажу спірних конструкцій, відокремлення від місця розташування яких відбулося безпопереднього направлення вимоги про самостійне проведення демонтажу власником (законним користувачем), так як дозвільний орган та відповідач мали всі можливості для встановлення такої особи та, відповідно, уникнення витрат на здійснення примусового демонтажу та вивезення конструкції на зберігання.

Статтею 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Правом власності у розумінні ст. 316 Цивільного кодексу України є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23.09.1982, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, Щокін проти України від 14.10.2010, Сєрков проти України від 07.07.2011, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23.11.2000, Булвес АД" проти Болгарії від 22.01.2009, Трегубенко проти України від 02.11.2004, East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Європейський суд з прав людини констатує порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Статтею 317 Цивільного кодексу України встановлено, що всі суб'єкти права власності (український народ, фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права) є рівними перед законом.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Суд враховує, що у Порядку дійсно йдеться про демонтаж і подальше зберігання рекламних конструкцій. Визначальним при цьому, є те, що названий акт містить визначення дій, під якими слід розуміти демонтаж і етапи його проведення, проте не містить деталізації таких дій як вилучення, вивезення, утримання, зберігання.

Згідно з п. 12.9 розділу ІІІ Порядку демонтовані спеціальні конструкції можуть бути передані на тимчасове зберігання відповідному підприємству, установі, організації на підставі відповідного договору та акта прийому-передачі із переліком, зазначенням їх стану та характеристик.

У ході розгляду спору відповідач не вказав суду на фактичні дані та прямі норми законодавства, які передбачають правомочності підпорядкованого відповідачу підприємства зберігати вилучені у позивача спеціальні конструкції.

Наслідками вилучення та вивезення належних позивачеві спеціальних конструкцій стали прямі перешкоди в користуванні і розпорядженні річчю, які унеможливили вчинення власником бажаних дій безпосередньо з цією річчю, використання її корисних властивостей, можливості визначення фактичної і юридичної долі речі. Отже, відбулося вибуття речі з законного перебування її у власника.

Вчинення дії, спрямованих на дотримання законності у сфері розміщення реклами у м. Києві не повинно бути прямо пов'язане з порушенням гарантованого Конституцією України права власності особи, яка певною мірою допустила недоліки у цій сфері та не була обізнана з наявністю щодо неї приписів адміністративного впливу.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач посилається на необхідність оплати позивачем понесених на демонтаж конструкцій витрат в розмірі 1.024.498,01 грн., доказів понесення яких суду не подано.

Акти про демонтаж конструкцій не містять посилань на витрати відповідача. Фактичних даних на підтвердження складення відповідачем відповідної калькуляції витрат та їх документального підтвердження суду не подано.

За наведених обставин, бездіяльність відповідача щодо передачі позивачеві належного йому майна з посиланням на відсутність оплати витрат відповідача, пов'язаних з демонтажем конструкцій, їх транспортуванням і подальшим зберіганням та утриманням майна є такими, що порушують право власності Товариства з обмеженою відповідальністю Солінг .

Слід зауважити, що відповідач не позбавлений права звернутися в установленому законодавством порядку до позивача з вимогами про відшкодування своїх витрат, тоді як понесення цих витрат не надає відповідачеві права утримувати у себе майно іншої особи, про що було зазначено.

З викладеного слідує, що дії відповідача призвели до порушення права позивача на мирне володіння особи своїм майном, що охороняється ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином вимоги позивача про витребування майна з чужого незаконного володіння є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 16 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 20 Господарського кодексу України визначено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

визнання наявності або відсутності прав;

визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

присудження до виконання обов'язку в натурі;

відшкодування збитків;

застосування штрафних санкцій;

застосування оперативно-господарських санкцій;

застосування адміністративно-господарських санкцій;

установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

іншими способами, передбаченими законом.

Позовні вимоги, в яких позивач просить суд визнати дій відповідача щодо проведення демонтажу рекламних конструкцій неправомірними не відповідають встановленим способам захисту цивільних прав.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Солінг обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стосовно розподілу витрат позивача по сплаті послуг адвоката в розмірі 12.851,25 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

16.04.2018 між позивачем (клієнт) та адвокатом Чимерис Т.П. був укладений договір про надання правової допомоги № 1-ЮО, за умовами якого клієнт доручив, а адвокат прийняв на себе зобов'язання надавати правову (юридичну) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 4.4 договору № 1-ЮО розмір гонорару за цим договором становить 12.851,25 грн.

Позивач сплатив на користь адвоката Чимерис Т.П. грошові кошти в розмірі 12.851,25 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 16 від 25.04.2018.

Чимерис Т.П. є адвокатом згідно свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 000879 від 01.03.2018 (згідно інформації з Єдиного реєстру адвокатів України).

Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, господарський суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 9.000,00 грн.

Керуючись ст. ст. ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Витребувати з чужого незаконного володіння Комунального підприємства Київський метрополітен (03056, м. Київ, просп. Перемоги, 35, код ЄДРПОУ 03328913) належне Товариству з обмеженою відповідальністю Солінг (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 13/1, код ЄДРПОУ 31302259) майно - алюмінієві рамки у кількості 78-х одиниць, металеві короби рекламних конструкцій розміром 2x5 метрів у кількості 78-и одиниць, 50 комплектів внутрішніх частин конструкцій, які складаються з банерного полотна, таймера, трійника, автомата АП-50, лічильника, індикатора напруги, двох блоків живлення, автомату 2-полосного, кабеля в металорукаві, ЛЕД-лампи 98 метрів завдовжки кожний, що були демонтовані з 16.02.2018 по 26.04.2018, та зобов'язати Комунальне підприємство Київський метрополітен повернути таке майно Товариству з обмеженою відповідальністю Солінг .

3. Стягнути з Комунального підприємства Київський метрополітен (03056, м. Київ, просп. Перемоги, 35, код ЄДРПОУ 03328913) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Солінг (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 13/1, код ЄДРПОУ 31302259) 11.635 (одинадцять тисяч шістсот тридцять п'ять) грн. 55 коп. витрат по сплаті судового збору, 9.000 (дев'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

4. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 19.07.2018.

Суддя В.В.Сівакова