Рішення

від 19.07.2018 по справі 910/6196/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.07.2018Справа № 910/6196/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянув матеріали господарської справи

за позовом фізичної особи-підприємця Мельник Надії Василівни

до товариства з обмеженою відповідальністю Г-Д ТРАНСПОРТ ЮА

про стягнення 47 721,09 грн.

за участю представників сторін:

від позивача не з'явився,

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

У травні 2018 року фізична особа-підприємець Мельник Надія Василівна (далі - ФОП Мельник Н.В., позивач) звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Г-Д ТРАНСПОРТ ЮА (далі - ТОВ Г-Д ТРАНСПОРТ ЮА , відповідач) про стягнення 47 721,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем його обов'язку оплатити послуги з перевезення, надані позивачем на підставі договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 12/03/18 від 12.03.2018 та замовлення № 12 від 13.03.2018 до нього.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 47 721,09 грн., з яких: 47 000,00 грн. - основний борг, 612,93 грн. - пеня, 108,16 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.06.2018, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, порушено провадження у справі № 910/6196/18 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суту призначено на 03.07.2018.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.07.2018 викликано ФОП Мельник Н.В., як позивача, та ТОВ Г-Д ТРАНСПОРТ ЮА , як відповідача, у наступне судове засідання, призначене на 19.07.2018.

У судове засідання 19.07.2018 представники сторін повторно не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, відповідач правом надати відзив на позовну заяву не скористався.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 19.07.2018 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

12.03.2018 між ТОВ Г-Д ТРАНСПОРТ ЮА (експедитором) та ФОП Мельник Н.В. (перевізником) був укладений договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 12/03/18 (далі - договір на перевезення).

Відповідно до п. 1.1.1 договору перевезення його предметом є надання послуг з перевезення вантажів вантажовласників за дорученням експедитора, а також надання інших, не передбачених цим договором послуг, які сторони можуть надавати одна одній за взаємним погодженням.

Згідно з п. 4.1 договору перевезення вартість автоперевезення узгоджується сторонами і вказується в заявці на перевезення.

Пунктом 4.2 договору перевезення передбачено, що підставою для оплати є надання експедитору оригіналів таких документів: рахунок, товарно-транспортна накладна з відміткою отримувача про прийом вантажу, акти виконаних робіт і т.д. Оплата транспортних послуг перевізника готівкою та безготівково проводиться експедитором протягом 30-ти банківських днів після надання вищезазначених документів, якщо інше не обумовлено в заявці.

Судом встановлено, що умови окремого перевезення були погоджені сторонами в заявці № 12 від 13.03.2018 (далі - заявка), відповідно до якої позивач 15-16.03.2108 зобов'язувався виконати міжнародне перевезення за маршрутом Литва, Клайпеда - Україна, Київ автомобілем Рено АС4091ВЕ / АС3699ХТ.

Сторони також погодили у вищевказаній заявці вартість перевезення та умови оплати. Так, вартість послуг перевезення складала 47 000,00 грн., умови здійснення оплати - безготівковий розрахунок протягом 10 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів (акт, рахунок, договір, СМР з відміткою вантажоотримувача, замовлення.

Виконання позивачем замовленого перевезення та отримання вантажу належним вантажоотримувачем - товариством з обмеженою відповідальністю Альбакор , підтверджується СМР-накладною А№ 9955832 та довідкою № 180704 від 07.07.2018, наданою вказаним товариством-вантажоодержувачем.

На виконання умов договору перевезення та заявки позивач направив на адресу відповідача документи, передбачені умовами укладених сторонами договорів. Так, згідно з наданими ним поясненнями, позивач направив вказаний перелік документів відповідачу за ТТН № 5900326326758 від 23.03.2018 ТОВ Нова Пошта , перелік послуг якої (ТОВ Нова Пошта ) не передбачає складання опису вкладення поштової кореспонденції.

Крім того, разом з претензією № 48 від 24.04.2018 позивач направив відповідачу договір перевезення, замовлення, рахунок № 3 від 19.03.2018, акт № 3 від 19.03.2018 та накладну ТОВ Нова Пошта , що підтверджується описом вкладення від 26.04.2018, фіскальним чеком підприємства поштового зв'язку № 5673 від 26.04.2018.

Таким чином, у зв'язку з тим, що оригінал товарно-транспортної накладної № 5900326326758 від 23.03.2018 ТОВ Нова Пошта був направлений позивачем відповідачу, вказаний доказ не може бути долучений до матеріалів справи.

Разом з тим, до матеріалів справи долучений лист відповідача без номера і дати, яким останній повідомив позивача про те, що оплата згідно з заявкою № 12 від 13.03.2018 буде здійснена 19.04.2018.

Однак, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, та надані позивачем послуги перевезення у встановлений сторонами строк не оплатив, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 47 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 47 000,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 612,93 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що відповідач виконане позивачем перевезення не оплатив, відтак допустив порушення зобов'язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.4.1 договору перевезення передбачено, що експедитор несе матеріальну відповідальність за збитки, завдані перевізнику: 1) неналежним виконанням умов цього договору; 2) необґрунтованою відмовою в оплаті і несвоєчасною оплатою рахунків перевізника відповідно до заявок.

Разом з тим, у п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань № 14 від 17.12.2013 роз'яснено, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України Про державний матеріальний резерв , статтею 36 Закону України Про телекомунікації , статтею 1 Закону України Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій . У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань , а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Наведене не виключає можливості покладення на боржника також і відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У свою чергу, договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями ст. 1 якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Таким чином, в силу наведених положень норм права, пеня може бути стягнута лише у тому випадку, коли основне зобов'язання прямо забезпечено неустойкою у договорі, а також встановлено її розмір (встановлено за згодою сторін).

З огляду на те, що договір не містить положень, якими сторони визначили б розмір та базу нарахування пені, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення пені в розмірі 612,93 грн. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача, 108,16 грн. - 3% річних.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що з огляду на допущене відповідачем порушення зобов'язання вимога про стягнення з нього 3% річних заявлена позивачем правомірно.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних за період з 20.04.2018 по 14.05.2018, суд встановив, що їх розмір становить 96,58 грн., тобто є меншим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже, стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі визначеному судом, а саме - 96,58 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 47 000,00 грн. та 3% річних в розмірі 96,58 грн. У стягненні частини 3% річних в розмірі 11,58 грн. та пені судом відмовлено.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Г-Д ТРАНСПОРТ ЮА (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, буд. 21, корпус 3, ідентифікаційний код 39381826) на користь фізичної особи-підприємця Мельник Надії Василівни (43000, АДРЕСА_1, серія та номер паспорту НОМЕР_1) основний борг в розмірі 47 000,00 грн. (сорок сім тисяч грн. 00 коп.), 3% річних в розмірі 96,58 грн. (дев'яносто шість грн. 58 коп.) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 738,94 грн. (одна тисяча тридцять вісім грн. 94 коп.).

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.07.2018.

Суддя О.Г. Удалова