Рішення

від 11.07.2018 по справі 916/511/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/511/18

Господарський суд Одеської області у складі:

суддя Волков Р.В.,

секретар судового засідання - Кришталь Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"; (бульвар Т.Шевченка,18,Київ 1,01601) в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (65023, м. Одеса, вул. Коблевська, 39)

до відповідача: Управління соціального захисту населення Кілійської районної державної адміністрації (вул.Миру,48,Кілія,Кілійський район, Одеська область,68303)

про стягнення 62881,38 грн.;

Представники сторін:

Від позивача: не з`явився.

Від відповідача: не з`явився.

Встановив:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача, Управління соціального захисту населення Кілійської районної державної адміністрації про стягнення 62881,38 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем чинного законодавства щодо оплати отриманих телекомунікаційних послуг, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 62881, 38 грн.

Відповідач через канцелярію суду надав Відзив (зареєстрований за вхід № 8112/18 від 16.04.2018р.) (а.с.166) в якому заперечує проти позову в повному обсязі та вважає вимоги необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам матеріального права. Зазначає, що акти звіряння щомісячно до Відповідача не надавалися, лише у червні 2017 року Позивачем були надіслані до Відповідача акти звірки із супровідними листами від 06.06.2017 року №303-326, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, зазначає, що Договори на проведення компенсаційних виплат за надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян між Позивачем та Відповідачем не укладалися. Вважає, що Позивач не надав належних доказів в обґрунтування своїх позовних вимог та майнового зобов'язання у Відповідача перед Позивачем щодо сплати коштів у сумі 62 881,38 грн. за надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за 2016 рік не виникло.

Позивач надав відповідь га відзив (зареєстрована за вхід. № 8948/18 від 03.05.2018р.) в якій зазначив, що чітко та неухильно дотримується вимог чинного законодавства України та на виконання покладених на нього зобов'язань виконував вимоги законодавства щодо надання послуг на пільгових умовах відповідним категоріям громадян визначених вищевказаними законами. Також вважає, що відсутність у боржника необхідних коштів не с підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

У судовому засіданні від 11.07.2018р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Позивач є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про телекомунікації», Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. № 295, інших иконодавчих актів України.

Відповідно до п. З ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМУ № 295 від 11.04.2012, споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно зо законодавства України.

Згідно з п.63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. № 295 визначено, що встановлені иконами пільги з оплати послуг зв'язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги. У відповідності до ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» 05.10.2000 р. № 2017-ІН, який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, »становлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг в зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу» від 22.10.1993 р. № 3551-XII, Законом України «Про жертви нацистських переслідувань» від 23.03.2000 р. № 1584-ІІІ, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ, Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус» від 24.03.2008 р. № 203/98-ВР та Законом України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р. № 2402-ІІІ встановлені пільги з оплати за послуги зв'язку для категорій осіб, визначених цими законами.

Позивач дотримувався вимог чинного законодавства України та на виконання покладених на нього зобов'язань виконував вимоги законодавства щодо надання послуг на пільгових умовах відповідним категоріям громадян визначених вищевказаними законами.

01.01.2016 р. Позивач надавав послуги пільговим категоріям абонентів. Відповідно до актів звірки розрахунків (копія додається) сума заборгованості (січень 2016 року - грудень 2016 року) становить 62881,38 грн., які підлягають відшкодуванню відповідно до законодавства (розрахунок надається).

Згідно із ст.87 Бюджетного кодексу України видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).

Крім того відповідно до пп. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256 (надалі - Постанова № 256), якою затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету (надалі - Порядок № 256), встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету. Зокрема, п.2 Постанови № 256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

При цьому згідно п.З Порядку № 256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Позивач вказує на те, що на виконання вищенаведених вимог чинного законодавства позивачем щомісячно через канцелярію відповідача наручно надавались акти звіряння. Відповідач в совою чергу відмовлявся їх приймати та підписувати посилаючись на відсутність фінансування з державного бюджету за відповідною бюджетною програмою та неможливість здійснювати сплату компенсації за надані пільги. В подальшому позивачем вищезазначені документи надсилались повторно рекомендованим поштовим відправленням, докази чого надаються до позовної заяви.

Відповідно до п.8 Порядку № 256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг населенню, в тому числі на оплату пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів.

Таким чином, відповідно до п. З Порядку № 256 (Порядку) Головним розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг у м. Кілія, Одеської області є Управління соціального захисту населення Кілійської районної державної адміністрації, а отже на підставі вищезазначених норм законодавства та положень Постанови та Порядку №256, відшкодування витрат понесених Позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян здійснюється Відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Згідно з ч.2 ст.642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідач не заперечував, що Позивач надавав телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян в період з 01.01.2016 р. по 01.01.2017 р.

Проте, всупереч норм чинного законодавства Позивачу не відшкодовані понесені витрати у сумі 62881,38 грн. внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, в період з 01.01.2016 р. по 01.01.2017 р., чим, з боку Відповідача, порушено його права.

Стаття 15 ЦК України визначає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями до ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Абзацом 2 ч.1 ст.175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ч.1, ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім того відповідно до ч.6 ст.48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, з пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень, а відтак, обов'язок щодо відшкодування компенсації позивачу витрат за надання послуг зв'язку на пільговій основі має здійснюватися незалежно від того чи були на це, чи ні бюджетні призначення, бюджетні асигнування.

Згідно ч.2 ст.617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Тому недофінансування Відповідача коштами субвенції з державного бюджету не є підставою для його звільнення від виконання зобов'язань перед Позивачем щодо компенсації втрат від надання послуг на пільговій основі.

Аналогічна правова позиція щодо стягнення грошових коштів з бюджетних установ за аналогічними обставинами справи викладена в постанові Вищого господарського суду України від 07.11.2017 р. по справі № 912/1008/17, від 06.02.2018 р. по справі № 925/360/17, від 11.10.2017 р. у справі № 912/587/17. Аналогічну позицію з цього приводу висловив і Європейський Суд з прав людини в рішенні від 18.10.2005 р. в справі "Терем ЛТД", Чечеткін та Оліус проти України", Верховний Суд України в постанові від 15.05.2012 р. № 11/446, Вищий господарський суд України в постанові від 23.08.2012р., в п.5 оглядового листа від 18.02.2013р. № 01-06/374/2013.

Згідно ч.1 ст.73 Господарського процесуального Кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з п.1 ст.86 Господарського процесуального Кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, вважає позовні вимоги позивача про стягнення 62881,38 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.123, 129 Господарського процесуального Кодексу України, у разі задоволення позову судові витрати покладаються відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11, 15, 16, 59, 526, 530, 617, 642 Цивільного кодексу України, ст. ст. 48, 87, 89, 102 Бюджетного кодексу України, ст.ст.175,193 Господарського Кодексу України, ст.ст. 46, 73, 74, 75, 77, 79, 86, 91, 98, 123, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до Управління соціального захисту населення Кілійської районної державної адміністрації про стягнення 62881,38 грн. – задовольнити.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Кілійської районної державної адміністрації (68303, Одеська область, Кілійський район, Кілія вул.Миру,48, код 03194909) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар Т.Шевченка,18) в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (65023, м. Одеса, вул. Коблевська, 39, код 01186691) 62881/шістдесят дві тисячі вісімсот вісімдесят одну/грн. 38 коп. основного боргу та 1762/одну тисячу сімсот шістдесят дві/грн. 00 коп. витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом двадцяти днів з моменту складення повного рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 11.07.2018р. Повний текст рішення складений та підписаний 20 липня 2018 р.

Суддя Р.В. Волков