Рішення

від 19.07.2018 по справі 918/429/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26-А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2018 р. Справа № 918/429/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф. , при секретарі судового засідання Оліфер С.М. ,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства "Концерн Хлібпром "

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смачна кухня"

про стягнення заборгованості в сумі 9 325 грн. 00 коп.

В судове засідання учасники справи не з'явилися.

Відповідно до частини 3 статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2018 року Приватне акціонерне товариство "Концерн Хлібпром" (далі - ПрАТ "Концерн Хлібпром", позивач) звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смачна кухня" (далі - ТзОВ "Смачна кухня", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 9 325 грн. 00 коп., з яких 6 099 грн. 99 коп. - основний борг, 1 752 грн. 95 коп. - пеня, 1 201 грн. 82 коп. - інфляційні втрати, 270 грн. 24 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за укладеним між ПрАТ "Концерн Хлібпром" та ТзОВ "Смачна кухня" договором оренди від 28.04.2016 р. № 13699 в частині сплати оренди. Також у зв'язку із несвоєчасною сплатою відповідачем оренди, позивачем заявлено до стягнення пеню на підставі п. 7.2. Договору та інфляційні втрати, 3% річних на підставці ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 23 червня 2018 року позовну заяву від 06.06.2018 р. № 576/12 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 19 липня 2018 року.

19 липня 2018 року від представника позивача на адресу суду надійшов лист з оригіналами документів, доданих до позовної заяви, які судом було оглянуто у судовому засіданні 19.07.2018 р.

В судове засідання 19 липня 2018 року позивач не з'явився, однак 18.07.2018 р. від останнього на електронну адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Крім того, відповідач у судове засідання 19 липня 2018 року також не з'явився, про дату, час і місце цього засідання повідомлений належним чином, однак про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

Справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 вказаної статті).

Враховуючи належне повідомлення учасників справи про судове засідання, призначене на 19.07.2018 р., суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 19 липня 2018 року судом було прийнято рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

28 квітня 2016 року між Публічним акціонерним товариством "Концерн Хлібпром", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Концерн Хлібпром", (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Смачна кухня" (далі - ОСОБА_1) був укладений договір оренди транспортного засобу № 13699 (далі - Договір) (а.с. 9-11).

Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець передає, а ОСОБА_1 приймає в тимчасове платне користування транспортний засіб Причіп-фургон легковий-В, 2011 року випуску, шасі 9кузов, рама) № Y7971Т000ВАВ65388, реєстраційний № НОМЕР_1, який перебуває на обліку у Львівському МРЕВ ДАІ (далі - транспортний засіб).

Згідно п. 1.2. Договору транспортний засіб є власністю Орендодавця і зареєстрований за ним відповідно до Свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії САК № 286460.

Факт передачі транспортного засобу в користування підтверджується підписанням сторонами ОСОБА_1 прийому-передачі Транспортного засобу. З моменту підписання такого ОСОБА_1 володіє та користується транспортним засобом (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору за користування транспортним засобом ОСОБА_1 оплачує щомісячну орендну плату в розмірі 1 000 грн. 00 коп. Сторони погодили, що індексація за користування транспортним засобом не здійснюється.

Згідно п. 4.3. Договору плата за користування транспортним засобом починає нараховуватися з моменту підписання сторонами ОСОБА_1 прийому-передачі транспортного засобу та припиняє нараховуватися в момент підписання сторонами ОСОБА_1 повернення транспортного засобу з користування, або у випадку, що передбачений п. 2.5. Договору.

У разі прострочення сплати орендної плати або ОСОБА_1 зобов'язаний сплатити Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу за кожний день прострочення (п. 7.2. Договору).

Згідно п. 5.3. Договору сторони визначили, що строк дії Договору - з моменту його підписання та до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань, передбачених Договором.

Судом встановлено, що факт передачі та приймання в користування (оренду) транспортного засобу підтверджується ОСОБА_1 прийому-передачі об'єкта в оренду від 28 квітня 2016 року (а.с. 12).

Пунктом 3 вищезазначеного акта сторони погодили, що орендна плата оплачується до 10 числа поточного місяця.

Акт становить невід'ємну частину Договору (п. 5 ОСОБА_1 прийому-передачі об'єкта в оренду від 28 квітня 2016 року).

Договір та Акт прийому-передачі об'єкта в оренду від 28 квітня 2016 року підписані уповноваженими представниками їх сторін та скріплені печатками цих юридичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, 31 грудня 2016 року сторони підписали угоду про розірвання Договору оренди № 13699 від 28 квітня 2016 року (а.с. 13).

Також з матеріалів справи вбачається, що 31 грудня 2016 року ТзОВ "Смачна Кухня" повернуло транспортний засіб ПрАТ "Концерн Хлібпром" згідно ОСОБА_1 повернення об'єкту оренди (а.с. 14).

Як зазначає позивач за період користування транспортним засобом в період з 28.04.2016 р. по 31.12.2016 р. орендна плата становить 8 099 грн. 99 коп.

Однак, як зазначає позивач відповідачем фактично сплачено лише 2 000 грн. 00 коп. орендної плати за користування транспортним засобом.

Відтак, сума основного боргу відповідача перед ПрАТ "Концерн Хлібпром" становить 6 099 грн. 99 коп.

Крім того, як свідчать матеріали справи, позивач направив на адресу відповідача вимогу від 6 лютого 2018 р. № 098/01 про сплату заборгованості в сумі 6 099 грн. 99 коп. (а.с. 16-18). Однак від відповідача ні відповіді на претензію, ні доказів сплати боргу не отримав.

Враховуючи те, що відповідач заборгованість перед позивачем не сплатив, то позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача на свою користь 6 099 грн. 99 коп. боргу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства; крім того підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, між сторонами у справі укладений договір оренди транспортного засобу від 28 квітня 2016 року № 13699.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч. 1 ст. 761 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 286 Господарського кодексу України (далі - ГК України), орендна плата сплачується орендарем незалежно від результатів його господарської діяльності.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач не забезпечив участі представника у судовому засіданні, письмових пояснень чи доказів повної оплати орендних платежів не надав, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем грошових зобов'язань за договором.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем, в частині несвоєчасного внесення орендних платежів, передбачених умовами Договору оренди транспортного засобу від 28 квітня 2016 року № 13699, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 6 099 грн. 99 коп. заборгованості визнається судом та підлягає задоволенню.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивач, на підставі п. 7.2. Договору, просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 752 грн. 95 коп. за період з 01.06.2017 р. по 01.06.2018 р.

Пунктом 7.2. Договору сторони передбачили, що у разі прострочення сплати орендної плати або ОСОБА_1 зобов'язаний сплатити Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

В пункті 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що: "Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції".

Враховуючи вищенаведене нарахування штрафних санкцій починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Як вбачається з розрахунку пені, позивачем здійснено нарахування з 01.06.2017 р., а останній день виконання зобов'язання за договором є 09.12.2016 р. (оплата до 10 числа поточного місяця), тобто нарахування пені слід здійснювати з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, а саме з 10.12.2016 р. по 10.06.2017 р. Однак позивач здійснює нарахування з 01.06.2017 р.

Оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог в частині визначеного позивачем періоду нарахування пені, відтак суд бере до уваги період з 01.06.2017 р. по 10.06.2017 р.

Врахувавши вищенаведене, суд, здійснивши власний розрахунок пені за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що обґрунтований розмір пені становить 41 грн. 78 коп., при заявленому - 1 752 грн. 95 коп. Відтак суд дійшов до висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає сума пені, яка за розрахунком суду складає 41 грн. 78 коп.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 6099.99 01.06.2017 - 10.06.2017 10 12.5000 % 0.068 %* 41.78

За таких обставин вимога позивача до відповідача про стягнення пені в сумі 1 752 грн. 95 коп. підлягає частковому задоволенню в розмірі 41 грн. 78 коп. У решті позовних вимог у частині стягнення пені в сумі 1 711 грн. 17 коп. слід відмовити.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 1 201 грн. 82 коп. та 3% річних в розмірі 270 грн. 24 коп. за період з 10.12.2016 р. по 01.06.2018 р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснивши власний розрахунок 3% річних за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що обґрунтований розмір відсотків річних становить 270 грн. 21 коп., при заявленому - 270 грн. 24 коп. Відтак суд дійшов до висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає сума 3% річних, яка за розрахунком суду складає 270 грн. 21 коп.

За таких обставин вимога позивача до відповідача про стягнення 3% річних в сумі 270 грн. 24 коп. підлягає частковому задоволенню в розмірі 270 грн. 21 коп. У решті позовних вимог у частині стягнення 3% річних в сумі 0 грн. 03 коп. відмовити.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 6099.99 10.12.2016 - 01.06.2018 539 3 % 270.21

В свою чергу, суд погоджується з вірністю зробленого позивачем розрахунку інфляційних втрат в розмірі 1 201 грн. 82 коп.

Відтак з відповідача на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 1 201 грн. 82 коп. згідно розрахунку, який надано позивачем та 3% річних в розмірі 270 грн. 21 коп. згідно розрахунку, зробленого судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи, врахувавши наведені правові норми та перевіривши суми заявлених до стягнення пені, відсотків річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ПрАТ "Концерн Хлібпром" до ТзОВ "Смачна кухня" є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 6 099 грн. 99 коп. - основного боргу, 41 грн. 78 коп. - пені, 1 201 грн. 82 коп. - інфляційних втрат, 270 грн. 21 коп. - 3% річних. У решті позовних вимог в частині стягнення 1 711 грн. 17 коп. - пені та 0 грн. 03 коп. - 3% річних слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, оплата судових витрат покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 1 438 грн. 66 коп.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 178, 202, 222, 231, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Смачна кухня" (33000, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 38714164) на користь Приватного акціонерного товариства "Концерн Хлібпром" (79035, м. Львів, вул. Хлібна, 2, код ЄДРПОУ 05511001) 6 099 (шість тисяч дев'яносто дев'ять) грн. 99 коп. - основного боргу, 41 (сорок одну) грн. 78 коп. - пені, 1 201 (одну тисячу двісті одну) грн. 82 коп. - інфляційних втрат, 270 (двісті сімдесят) грн. 21 коп. - 3% річних та 1 438 (одну тисячу чотириста тридцять вісім) грн. 66 коп. - витрат по оплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

В решті позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Концерн Хлібпром" в частині стягнення 1 711 грн. 17 коп. - пені та 0 грн. 03 коп. - 3% річних - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23 липня 2018 року.

Суддя Церковна Н.Ф.