Рішення

від 18.07.2018 по справі 922/1549/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/1549/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Промарт", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКБ Укрелектромаш", м. Харків

про стягнення 13625,19 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Промарт", 11.05.2018 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "СКБ Укрелектромаш" про стягнення заборгованості у розмірі 13625,19 грн. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем 13 та 14 квітня 2016 року товару. Відповідно до позовної заяви ціна позову становить 13625,19 грн. та складається з: 13555,00 грн. основного боргу та 70,19 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.06.2018 р. було залишено без руху позовну заяву ТОВ "Промарт" у зв'язку з порушенням приписів п. 2 ч.1 ст. 164 ГПК України, оскільки позивачем не було надано до суду належних доказів сплати судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.06.2018 р., за результатами усунення позивачем вказаних судом недоліків, було прийнято позовну заяву ТОВ "Промарт" до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1549/18, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Клопотання від сторін, в порядку ч. 5 ст. 252 ГПК України, щодо проведення розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

З урахуванням приписів ст. 251-252 ГПК України, відповідачеві було встановлено строк у 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем ухвала про відкриття провадження у справі була отримана 02.07.2018 р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення відповідачу поштового відправлення. Таким чином п'ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позов сплив 17.07.2018 р.

Відповідачем будь-яких доказів або заяв по суті спору до матеріалів справи станом на 18.07.2018 р. не надано.

Відтак суд визнає, що відповідач був належним чином повідомлений про факт відкриття провадження у даній справі, проте не скористався своїм правом на надання відзиву на позов.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

13 квітня 2016 року товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМАРТ" (позивач) передано у власність товариства з обмеженою відповідальністю "СКБ УКРЕЛЕКТРОМАШ" (відповідач) товар на суму з ПДВ - 3175,20 грн., що підтверджується видатковою накладною № 349 від 13 квітня 2016 року (т. I, арк. с. 19.)

14 квітня 2016 року товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМАРТ" (позивач) передано у власність товариства з обмеженою відповідальністю "СКБ УКРЕЛЕКТРОМАШ" (відповідач) товар на суму з ПДВ - 10380,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 354 від 14 квітня 2016 року (т. I, арк. с. 19.).

Таким чином, як зазначає позивач, товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМАРТ" належним чином виконані взятих на себе зобов'язання щодо поставки відповідачу обумовленого сторонами та прийнятого відповідачем без заперечень товару, проте останнім (ТОВ "СКБ УКРЕЛЕКТРОМАШ") грошові кошти за отриманий товар не сплачені, чим порушені майнові інтереси позивача.

26.03.2018 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про оплату поставленого товару. Вказана вимога з описом вкладення та повідомленням про вручення була направлена та вручена відповідачу 29.03.2018, що підтверджується інформацією відділення поштового зв'язку № 52, де зазначено час і місце вручення вимоги (т. I, арк. с. 23).

Як вказує позивач та не спростовано відповідачем, станом на дату подання позову жодних розрахунків за отриманий товар проведено не було, на претензію ТОВ "СКБ УКРЕЛЕКТРОМАШ" не відповів.

На підтвердження факту наявності заборгованості у загальному розмірі 13555,00 грн. за спірними видатковими накладними та визнання відповідачем вказаної заборгованості, позивачем до матеріалів справи надано копію акту звіряння, складеного сторонами станом на 16.05.2016 р.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку шляхом стягнення з відповідача основного боргу у розмір 13555,00 грн. на яку позивачем нараховано три проценти річних за період з 06.04.2018 р. по 07.06.2018 р. у розмірі 70,19 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Частиною 1 ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно із ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із положеннями ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір між сторонами у формі єдиного документу не укладався, проте суд вважає, що цивільні права та обов'язки сторін виникли в порядку ч. 1 ст. 11 ЦК України, ч.1 ст. 181 ГК України з дій юридичних осіб, які в силу загальних правил і змісту цивільного законодавства породжують взаємні права та обов'язки.

При цьому, позивачем доведено, що ним було поставлено та передано у власність відповідача товар за видатковими накладними № 349 від 13.04.16 та № 354 від 14.04.16 на загальну суму 13555,20 грн.

Таким чином у відповідача, внаслідок поставки обумовленого сторонами товару, виник кореспондуючий обов'язок оплати поставлений товар.

Проте, відповідач в свою чергу не виконав своїх зобов'язань, а саме не оплатив отриманий товар ані за фактом отримання останнього, ані на письмову вимогу позивача (направлену позивачем 26.03.2018 р. та отриману відповідачем 29.03.2018р.)

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, не надання відповідачем доказів здійснення своєчасної оплати поставленого товару, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого ТОВ "ПРОМАРТ" за видатковими накладними: № 349 від 13.04.16 та № 354 від 14.04.16 товару на суму 13555,20 грн.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З приписами статей 13, 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріали справи містять докази виконання позивачем взятих на себе зобов'язань щодо поставки відповідачу товару 13.04.2016 та 14.04.2016 та не містять доказів в підтвердження оплати відповідачем заборгованості за поставлений товар, що є предметом позову, при цьому учасниками справи не зазначено про існування таких доказів.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних доказів виконання домовленості або вмотивованих заперечень проти неї, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, вимоги позивача в сумі основного боргу у розмірі 13555,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунки 3 % річних, суд дійшов висновку про його правильність, а тому вимога позивача про стягнення 70,19 грн. відсотків річних за період з 06.04.18 по 07.06.2018, підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами п. п. 1-2 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як свідчать матеріали справи, у зв'язку з порушенням відповідачем прав та інтересів позивача, останній звернувся до адвоката ОСОБА_1, з метою надання йому юридичних послуг з приводу захисту інтересів в суді, про що було укладено відповідний договір про надання правової допомоги від 23.03.2018.

Факт надання юридичних послуг адвокатом ОСОБА_1 підтверджується наявним в матеріалах справи копіями: рахунку-фактури № 1 від 05.06.2018 р., акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 05.06.2018, платіжного доручення № 273 від 07.06.2018 р. про сплату позивачем на користь адвоката грошових коштів у розмірі 8000, 00 грн.

Враховуючи викладене, а також те, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та сума таких витрат підтверджується матеріалами справи, а відповідач в порядку, визначеному п. 5 ст. 126 ГПК України не звертався до суду з клопотанням про їх зменшення, суд приходить до висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача, шляхом стягнення з останнього на користь позивача 8000,00 грн. витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 237, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СКБ УКРЕЛЕКТРОМАШ" (61001, м. Харків, вул. Іскринська, 37; ідентифікаційний код 23752688) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМАРТ" (61023, м. Харків, вул. Весніна 12, оф.17; ідентифікаційний код 38495494) 13555,00 грн. основного боргу, 70,19 грн. - 3 % річних, 1762,00 грн. судового збору та 8000,00 грн. витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до Харківського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 19.07.2018 р.

Суддя ОСОБА_2