Рішення

від 17.07.2018 по справі 805/2687/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2018 р. Справа№805/2687/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Проніні Д.С. розглянувши адміністративну за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Саніта

до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Саніта звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.11.2017 року №0003884802 про зобов'язання сплатити штраф у сумі 26090 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зазначив, що 02 листопада 2017 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області складено акт №196/05-99-48-02/32187283 про результати камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового (грошового) зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на 2016-2017 роки.

За висновками акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.11.2017 року № 0003884802 про нарахування штрафу за порушення строку сплати грошового зобов'язання з орендної плати у розмірі 20 % у сумі 26090 грн.

Як вбачається з розрахунків до спірного податкового повідомлення-рішення, відповідачем виявлена несвоєчасна сплата позивачем сум узгоджених грошових зобов'язань з орендної плати, крім іншого, за 2015-2016 роки.

Разом із цим, статтею 6 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 02.09.2014 року № 1669-VII у редакції, яка діяла до 08.06.2016, передбачалось, що під час проведення антитерористичної операції звільняються суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Позивач вказує на те, що враховуючи відсутність у платника обов'язку з сплати орендної плати за землю в період проведення АТО, то і штраф за його несплату не підлягає застосуванню.

Що ж до встановлених контролюючим органом обставин несвоєчасної сплати зобов'язань після 8 червня 2016 року позивач зазначив, що лише з цієї дати у товариства виник обов'язок по сплаті орендної плати за землю у зв'язку зі зміною редакції ст. 6 Закону № 1669-VII. З цього моменту позивачем своєчасно сплачувались визначені ним зобов'язання, що підтверджується доданими до позовної заяви платіжними дорученням.

Зарахування податковим органом вказаних сум сплати в рахунок попередніх періодів, у які позивач відповідно до ст. 6 Закону № 1669-VII був звільнений від оплати орендної плати, є протиправним та таким, що суперечить самій суті та меті Закону № 1669.

Крім цього, позивач керуючись ст. 6 Закону № 1669 подав уточнюючі податкові декларації за квітень 2015 року-травень 2016 року, де визначив, що зобов'язання з орендної плати за цей період відсутні.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року у справі № 805/5032/16-a встановлено, що ТОВ САНІТА звільнене від сплати орендної плати у період проведення АТО.

З огляду на викладене позивач вважає спірне рішення протиправним, а отже підлягає скасуванню.

Просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.11.2017 року №0003884802 про зобов'язання сплатити штраф у сумі 26090 грн.

Ухвалою від 19 квітня 2018 року суд відкрив провадження у справі, призначивши до розгляду на 14 травня 2018 року за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

11 травня 2018 року відповідач надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого, просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Зазначив, що ТОВ Саніта подало звітну податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік 17.02.2015 за № 9016633258, в якій самостійно визначило орендну плату з юридичних осіб до оплати в сумі 57788 грн. та уточнюючу податкову декларацію за 2015 рік (з 01.01.2015 p.) 29.03.2015 за №9053034253, в якій збільшило орендну плату з юридичних осіб на 14389,17 грн.; звітну податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік 18.07.2016 за № 9122721060, в якій самостійно визначило орендну плату з юридичних осіб до сплати в січні 130429,94 грн.; звітну податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік 28.02.2017 за № 9031208694, в якій самостійно визначило орендну плату з юридичних осіб до сплати в сумі 130429,94 грн.

Пунктом 57.1 статті 57 Кодексу визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених ч цим Кодексом.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Кодексу у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) ї протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до ввідповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до пункту 86.2 статті 86 Кодексу за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

В Акті № 196 викладено факти порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб, визначених пунктом 287.3 статті 287 Кодексу. Самостійно визначене грошове зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за грудень 2015 року - квітень 2017 року (за податковими деклараціями з плати за землю на 2015 рік №9016633258 від 17.02.2015, уточнююча податкова декларація на 2015 рiк №9053034253 від 29.03.2015, на 2016 рік № 9122721060 від 18.07.2016, на 2017 рік від 28.02.2017) погашене як податковий борг на загальну суму 130449,83 грн. платіжними дорученнями у 2016 році починаючи з 15.09.2016 по 21.12.2016, платіжними дорученнями у 2017 році з 29.01.2017 пo 29.10.2017.

Щодо дії Закону України від 12 вересня 2014 року №1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (далі - Закон №1669).

З 15.10.2014 набрав чинності Закон № 1669, яким визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що проводять діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у цій зоні або переселилися з неї під час її проведення.

Згідно зі статтею 6 Закону № 1669 звільняються суб'єкти господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону №1669.

Відповідно до статті 4 Закону № 1669 перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Переліки зазначених вище територій затвердженні розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р, проте Мангушський район (с. Урзуф) не внесено до зазначених переліків.

Закон № 1669 не є законом із питань оподаткування або внесення змін до Кодексу, таким чином, його положення суперечать нормам пункту 2.1 статті 2 та пункту 7.3 статті 7 Кодексу щодо визначення, у тому числі й зміни основних елементів податків.

Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема плати за землю, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункту 14.1.147 пункту 14 статті 14 Кодексу).

Чинний з 15.04.2017 порядок оподаткування об'єктів оподаткування, що розташовані на тимчасово окупованій території та/або на території населених пунктів, які розташовані на лінії зіткнення, встановлено пунктом 38 підрозділ 10 Перехідних положень Кодексу в редакції Закону України від 23 березня 2017 року № 1989-УІІІ Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні .

У абзацах першому та другому підпункту 38.7 пункту 38 підрозділу 10 Перехідних положень Кодексу встановлено, що не нараховується та не сплачується у період з 14.04.2014 по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності): за земельні ділянки, що розташовані на тимчасово окупованій території; за земельні ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення), що розташовані на території населених пунктів на лінії зіткнення.

Відповідно до підпункту 38.1 підпункту 38 підрозділу 10 Перехідних положень Кодексу визначено, що: тимчасово окупована територія - територія окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, визначена відповідно до Постанови Верховної Ради України Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями , на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, визначається Кабінетом Міністрів України; територія населених пунктів на лінії зіткнення - територія населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, перелік яких визначений Кабінетом Міністрів України.

Переліки зазначених вище територій також регулюються розпорядженням Кабінету Метрів України від 07.11.2014 № 1085-р (із змінами).

Предметом позову у справі №805/5032/16-а було визнання протиправним та скасування ППР Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області №0003661200 від 01.09.2016 року на суму 18631,14 грн. Позивач вважає, що постанова по справі №805/5032/16-а не звільняє ТОВ Саніта від сплати орендної плати з юридичних осіб за користування земельною ділянкою в с. Урзуф Мангушського району.

Виходячи з наведеного, позивач вказує на те, що в акті №196 досліджено своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах (підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Кодексу) та зроблений висновок відповідає нормам Кодексу.

Ураховуючи вище викладене, ГУ ДФС у Донецькій області вважає що податкове повідомлення-рішення № 0003884802 від 22.11.2017p. є правомірним та таким що не підлягає скасуванню.

Ухвалою від 14 травня 2018 року суд відклав розгляд справи на 21 травня 2018 року.

Ухвалою від 21 травня 2018 року суд відклав розгляд справи на 06 червня 2018 року

Ухвалою від 06 червня 2018 року суд відклав розгляд справи на 18 червня 2018 року.

Ухвалою від 18 червня 2018 року суд зупинив провадження у справі до 09 липня 2018 року.

06 липня 2018 року представник відповідача надав через канцелярію суду пояснення, відповідно до яких зазначив, що підприємством ТОВ Саніта (код ЄДРПОУ 32187283) 11.04.2018 за вх.. № 1987 до Мангуської ОДПІ надана уточнююча податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік з нарахуванням до зменшення раніше задекларованих податкових зобов'язань по Мангушському району Урзуфської сільської ради в сумі 43095,80 грн.).

Уточнююча декларація надана без пояснення щодо уточнення задекларованих раніше податкових зобов'язань.

У відповідності до статті 67 Конституції України зобов'язання кожного платника сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Згідно статті 19 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) контролюючі органи виконують функції щодо адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки; контролюють своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Відповідно до статті 20 Кодексу контролюючи органи мають право для здійснення функцій, визначених законодавством, отримувати безоплатно від платників податків інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів.

Для з'ясування причини подання уточнюючої декларації за 2016 рік на зменшення раніше самостійно задекларованого податкового зобов'язання та по якої також була часткова здійснена сплата у 2016 році в сумі 60334,12 грн., ТОВ Саніта було надіслано лист від 18.04.2018 № 16886/10/05-99-48-02-113-3 щодо надання пояснення у зв'язку з чим зменшуються нарахування за січень-травень 2016 року.

За № 11569/7 від 12.06.20187 до ГУ ДФС у Донецькій області надійшли пояснення.

Згідно наданих пояснень ТОВ Саніта вважає що вони звільнені від сплати орендної плати за землю на підставі приписів Закону України від 12 вересня 2014 року №1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції .

Показники наданої уточнюючої податкової декларації знайшли своє відображення в КОР платника, що підтверджується роздруківкою .

Ухвалою від 09 липня 2018 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою від 09 липня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17 липня 2018 року.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Саніта є юридичною особою, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом 32187283, перебуває на обліку Мангушської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області.

Місцезнаходженням товариства є: вул. Приберегова, буд. 17, с. Урзуф, Мангушський район, Донецька область.

Як вбачається з позовної заяви та підтверджено матеріалами справи 02 листопада 2017 року посадовими особами відповідача проведена камеральна перевірка своєчасності сплати узгодженого податкового (грошового) зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб Товариства з обмеженою відповідальністю Саніта за 2015-2147 роки за результатами чого складено акт №196/05-99-48-02/32187283 від 02 листопада 2017 року.

Згідно висновків акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб, визначених п.287.3 ст. 287 Податкового кодексу України.

На суму несвоєчасно погашених податкових зобов'язань з плати за землю в автоматизованому режимі нараховано штраф згідно п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України.

22 листопада 2017 року відповідачем складено податкове повідомлення-рішення №0003884802 від 22.11.2017 року про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 130449,83 грн.

Позивач не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням звернувся зі скаргою від 05 січня 2018 року №2993/6, яка залишена без розгляду, згідно рішення Державної фіскальної служби України за результатами розгляду скарги від 01.03.2018 року №7413/6/99-99-11-03-01-25.

Несвоєчасність сплати податкових зобов'язань з земельного податку з юридичних осіб за період з квітня 2015 року по травень 2016 року не є спірним у справі, оскільки позивачем не заперечується, а тому не підлягає доказуванню.

Спірним питанням даної справи є правомірність застосування штрафної санкції, що передбачена статтею 126 Податкового кодексу України з огляду на приписи ст. 6 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції №1669-VII від 02.09.2014 року.

З підстав викладеного суд зазначає наступне.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та в силу вимог підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 269 Податкового кодексу платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Підпунктом 271.1.1 п. 271.1 ст.271 Податкового кодексу, визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (п.274.1 ст. 274 ПК України).

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст.46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Позивачем засобами електронного зв'язку подавались звітні податкові декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), а саме:

- декларацію за 2015 рік від 17.02.2015 за №9016633258, в якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання з орендну плату з юридичних осіб в розмірі 57788 грн.;

- уточнюючу податкову декларацію за 2015 рік (з 01.01.2015 p.) від 29.03.2015 року за №9053034253, в якій збільшено орендну плату з юридичних осіб на 14389,17 грн.;

- декларацію за 2016 рік від 18.07.2016 рік за №9122721060, в якій самостійно визначено податкове зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб в січні у розмірі 130429,94 грн.;

- декларацію за 2017 рік від 28.02.2017 року за №9031208694, в якій самостійно визначено податкове зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб в сумі 130429,94 грн.

Крім того, 11 квітня 2018 за №1987 до Мангуської ОДПІ позивачем також було подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік з нарахуванням до зменшення раніше задекларованих податкових зобов'язань по Мангушському району Урзуфської сільської ради в сумі 43095,80 грн. за квітень 2015 - травень 2016 року.

Згідно з пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Підставою до застосування штрафної санкції, згідно до податкового повідомлення-рішення є порушення п. 287.3 ст. 287 Податкового Кодексу України, за що на підставі статті 126 Податкового кодексу України, застосовується штраф.

Згідно статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Відповідно до пункту 87.9 Податкового кодексу України, визначено, що разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до зазначеної норми відповідачем були зараховані кошти сплачені ТОВ Саніта після 08 червня 2018 року в рахунок податкового боргу позивача, який виник у період до 08 червня 2016 року.

Проте, Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (далі - Закон №1669-VII), період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Відповідно до статті 6 Закону № 1669-VII (у редакції яка діяла до 08 червня 2016 року) встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Таким чином, у період з 14.04.2014 року до 07.06.2016 року включно суб'єкти господарювання, що здійснювали діяльність на території проведення АТО, були звільнені від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної форми власності.

Розпорядженням від 30.10.2014 №1053-р Кабінету Міністрів України Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Село Урзуф віднесено до переліку населених пунктів, на території яких проводилася АТО.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1079-р від 5 листопада 2014 року було зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України №1053-р від 30 жовтня 2014 року, проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 826/18327/14 від 26 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року, розпорядження Кабінету Міністрів України №1079-р від 5 листопада 2014 року визнано нечинним.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України К/800/19383/15 від 28.07.2015 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року №1275-р затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, також є с. Урзуф.

Отже, оскільки земельна ділянка позивача розташована на території села Урзуф Донецької області, тобто на території проведення АТО, у період з 14.04.2014 по 07.06.2016 він звільнявся від плати за землю за цією земельною ділянкою в силу статті 6 Закону №1669-VII.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на приписи п.п.38.7 п.38 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України в редакції Закону України від 23 березня 2017 року №1989-VIII, оскільки спірні правовідносини між сторонами виникли у період 2015-2016 року, а Податковий кодекс України у вищезазначеній редакції набрав чинності з 15.04.2017 року.

При цьому, суд зазначає, що Податковий кодекс України та Закон №1669-VII по різному регулюють питання щодо плати за землю на території, на якій проводилась антитерористична операція та суперечать один одному.

Вирішуючи питання щодо вказаної колізії правових норм, суд виходить з того, що з двох нормативно - правових актів однакової юридичної сили (Податковий кодекс України та Закон №1669-VII), прийнятих одним і тим самим органом (Верховна рада України) застосуванню підлягають норми Закону №1669-VII, як такого, що був прийнятий пізніше у часі.

Суд також зауважує, про те, що приписи норми ст. 6 Закону України №1669 носять імперативний характер є безумовними та не передбачають виконання платником податку додаткових дій для звільнення від плати за землю, як то подання заяв, уточнюючих декларацій, сертифікатів, тощо.

Отже, в силу положень статті 6 Закону № 1669 позивач, протягом часу з 14.04.2014 по 07.06.2016 включно був звільнений від сплати орендної плати за землю в с. Урзуф Донецької області, внаслідок чого за вказаний період показники податкової звітності позивача мають дорівнювати нулю, про що і зазначене позивачем в уточнюючій податковій декларації.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, які дорівнюють 1095 днів) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Таким чином, позивач надіслав уточнюючі декларації з плати за землю за 2014 та 2015 роки в строки, визначені статтями 50, 102 Податкового кодексу України.

Задекларований в уточнюючій декларації позивача нульовий показник зобов'язання з орендної плати за землю протягом періоду з квітня 2015 року по травень 2016 року відповідає вимогам Закону №1669 і свідчить про реалізацію позивачем зазначеного права.

Крім того, відповідач не враховував положення підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України де визначена презумпція правомірності рішень платника податку у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно -правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Отже, відповідальність у вигляді штрафних та фінансових санкцій, передбачених Податковим кодексом за невиконання ТОВ Саніта обов'язків зі сплати орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в період з квітня 2015 року по травень 2016 року не застосовуються.

Як зазначено у ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідачем не надано до суду належних та достатніх доказів на підтвердження виявлених під час перевірки порушень, натомість позивачем правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення доведена.

Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись Конституцією України, Законом України від 02 вересня 2014 року Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , Кодексом адміністративного судочинства України, Податковим кодексом України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Саніта до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.11.2017 року №0003884802 про зобов'язання сплатити штраф у сумі 26090 грн. - задовольнити повністю.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької Дивізії, буд. 114, ЄДРПОУ 39406028) від 22.11.2017 року №0003884802 про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Саніта сплатити штраф у сумі 26090 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької Дивізії, буд. 114, ЄДРПОУ 39406028) від 22.11.2017 року №0003884802 про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Саніта (Донецька область, с. Урзуф, вул. Приберегова, 17, ЄДРПОУ 32187283) сплатити штраф у сумі 26090 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької Дивізії, буд. 114, ЄДРПОУ 39406028) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Саніта (Донецька область, с. Урзуф, вул. Приберегова, 17, ЄДРПОУ 32187283) судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні.

Повний текст постанови складено та підписано 23 липня 2018 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кониченко О.М.