Постанова

від 16.07.2018 по справі 911/358/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2018 р. Справа№ 911/358/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Мовчан А.Б.,

за участю представників:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТЛА Житомир" на рішення Господарського суду Київської області від 26.04.2018 у справі №911/358/18 (суддя Лилак Т.Д., м. Київ, повний текст складено - 08.05.2018) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТЛА Житомир" до товариства з обмеженою відповідальністю "ТД АВС ТАЄРС" про стягнення коштів.

ВСТАНОВИВ наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЛА ЖИТОМИР" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ТД АВС ТАЄРС" про стягнення 50 000,00 гривень вартості товару неналежної якості та 13 000,00 гривень збитків, які понесені позивачем у зв'язку з проведенням експертного дослідження (3000,00 гривень) та по оплаті послуг транспортування (10000,00 гривень) неякісної шини до експертної установи.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки від 21.01.2015 щодо поставки товару (шина 26.5-25 28PR NBB11 E3/L3 TL Noblestone) належної якості, визначені договором, в частині однієї шини.

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.04.2018 у справі №911/358/18 у задоволенні позову відмовлено повністю.

При прийнятті зазначеного рішення суд першої інстанції дійшов висновку про передчасність позовних вимог, з огляду на відсутність відмови позивача від договору поставки.

При цьому, оскільки судом першої інстанції у задоволенні позову було відмовлено з підстав його необґрунтованості, відповідно у зв'язку з цим не застосовано наслідки спливу строку позовної давності, про що було заявлено відповідачем.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 26.04.2018 у справі №911/358/18 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неналежність якості, поставленого йому відповідачем товару.

Сторони своїм правом на участь представників у даному судовому засіданні не скористались, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належнім чином, ухвала суду про призначення даної справи до розгляду була направлена за адресами офіційного місцезнаходження вказаних осіб.

Крім цього, апеляційним судом здійснювалося відправлення поштової кореспонденції також на адресу представника апелянта. Так, ухвалу про призначення справи до розгляду ним було отримано 02.07.2018, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

В свою чергу, направлена відповідачу ухвала суду про призначення справи до розгляду була повернута підприємством зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення.

Згідно п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом . Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутніми у даному судовому засіданні від сторін до суду не надійшло.

Слід також зазначити, що явка представників сторін не визнавалася обов'язковою, певних пояснень суд не витребував.

Враховуючи належне повідомлення сторін, а також з урахуванням того, що неявка їх представників у судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасуванню в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення 40 000 грн. вартості товару неналежної якості, з прийняттям нового - про задоволення вказаної вимоги, з наступних підстав.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ТД АВС ТАЄРС" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ТЛА ЖИТОМИР" (покупець) 21.01.2015 було укладено договір поставки, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставляти та передати у власність покупця продукцію, визначену у п. 2.1. цього договору (надалі іменується "продукція"), а покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у додатках до цього договору, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. договору, поставка продукції здійснюється окремими партіями. Найменування кожної продукції, одиниці виміру та загальна кількість продукції, її часткове співвідношення узгоджуються сторонами відповідно до умов договору. Обов'язкові відомості про товар, що надаються постачальником покупцю:

- Найменування: шини пневматичні гумові нові, камери пневматичні гумові нові,

- Моделі: згідно рахунків-фактур,

- Одиниці виміру: штуки,

- Кількість одиниць товару: згідно рахунків-фактур.

- Ціна за одиницю товару: згідно рахунків-фактур.

Кожна упакована частина продукції, що є предметом поставки за цим договором, повинна мати маркування на тарі, упаковці або бирці згідно із відповідними стандартами або технічними умовами. Покупець має право здійснити повернення отриманої партії продукції лише у випадку, якщо її якість не відповідає вимогам договору, що підтверджено документально (п.п. 3.1., 3.2. договору).

Право власності та всі ризики стосовно продукції переходить в момент фактичної передачі продукції постачальником покупцю. Датою поставки і переходу права власності та ризиків є: при передачі продукції на складі постачальником або покупця - дата накладної на відпуск продукції покупцю, яка видається постачальником; при передачі продукції транспортній організації для доставки продукції - дата товарно-транспортної накладної щодо передачі продукції зазначеному перевізнику (п.п. 6.1., 6.2. договору).

Пунктом 12.1 договору передбачено, що він набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на це представниками і скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2016.

Відповідачем 16.08.2016 було поставлено позивачу товар "Шину 26.5-25 28 PR NBB11 E3/L3 TL Noblestone, 4011940000" на загальну суму 80000,00 гривень у кількості 2 шт., що підтверджується видатковою накладною №101 від 16.08.2016.

Отримана продукція була оплачена позивачем, що не заперечується сторонами.

В подальшому, даний товар було поставлено кінцевому покупцю - ПП "Давидівський гранкар'єр", що підтверджується видатковою накладною № UC-H6230-001 від 18.08.2016 на суму 100000,00 гривень.

ПП "Давидівський гранкар'єр" 01.12.2016 було складено акт списання №СпТ-000108, затверджений директором ПП "Давидівський гранкар'єр", відповідно якого Шина 26.5-25 28 PR NBB11 E3/L3 TL Noblestone у кількості 2 шт. були списані.

Представниками ПП "Давидівський гранкар'єр" спільно з представником ТОВ "ТЛА ЖИТОМИР" 06.10.2017 було складено рекламаційний акт, у зв'язку з тим, що в результаті огляду товару: Шина 26.5-25 28 PR NBB11 E3/L3 TL Noblestone, серійний номер FX11110993 передана згідно видаткової накладної №UC-H6230-001 від 18.08.2016 було встановлено наступні недоліки (дефекти): відслоєння гумової зносостійкої бортової стрічки, відслоєння боковини на дільниці 400*600, що являється виробничим браком фірми виробника.

Того ж дня, а саме 06.10.2017 ПП "Давидівський гранкар'єр" було здійснено повернення товару (Шина 26.5-25 28 PR NBB11 E3/L3 TL Noblestone, серійний номер FX11110993, 1 шт.) ТОВ "ТЛА ЖИТОМИР", про що свідчить видаткова накладна (повернення) №ВП-0000001 на суму 50000,00 гривень.

ПП "Давидівський гранкар'єр" 30.10.2017 було видано довідку №04/10-17, якою повідомлено про те, що товар (Шина 26.5-25 28 PR NBB11 E3/L3 TL Noblestone, серійний номер FX11110993) було встановлено на навантажувач Хюндай HL-770L та відпрацьовано 847 м/год.

В подальшому, позивач звернувся до ДП "Центр по сертифікації шин і гумотехнічних виробів "СЕПРОшина ГТВ" для проведення технічної експертизи товару.

Згідно висновку експерта №ТЭ 382-2017 від 23.10.2017, за результатами технічної експертизи, ДП "Центр по сертифікації шин і гумотехнічних виробів "СЕПРОшина ГТВ" встановлено що причиною непридатності товару (Шина 26.5-25 28 PR NBB11 E3/L3 TL Noblestone, серійний номер FX11110993) до використання стали порушення технології виробництва в процесі виготовлення шини. Встановлено, що шина є виробничим браком фірми - виробника.

Враховуючи наведене, 09.11.2017 позивач направив відповідачу запит про наявність гарантійного випадку, у якому просив здійснити заміну шини відповідно до видаткової накладної №101 від 16.08.2016 як такої, що є дефектною на аналогічну шину з експлуатаційними та технічними характеристиками, які відповідають вимогам заводу - виробника та ДСТУ 4139-2002/ГОСТ 8430-2003 "Шини пневматичні для будівельних, дорожніх, підіймально-транспортних і рудникових машин. Технічні умови".

Направлення вказаного запиту відповідачу підтверджується описом вкладення у цінній лист та фіскальним чеком (а.с.36).

Враховуючи залишення відповідачем даного запиту без відповіді та задоволення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Як вже було зазначено, судом першої інстанції у задоволенні позову відмовлено з підстав його необґрунтованості та відповідно у зв'язку з цим не застосовано наслідки спливу строку позовної давності, про що було заявлено відповідачем.

Колегія суддів не погоджується із відмовою суду першої інстанції у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 40 000 грн. вартості товару неналежної якості, з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Частина 3 ст. 268 Господарського кодексу України визначає, що у разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості.

За таких обставин чинне законодавство України, встановлюючи вимоги до якості товару, що передається за договором-купівлі продажу, встановлює більш широкі гарантії захисту права покупця, тобто зобов'язує продавця не лише передати товар, який має відповідати умовам договору купівлі-продажу та технічним умовам його виробництва, але цей товар має відповідати меті, для якої він придбавається покупцем.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 269 Господарського кодексу України строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред'явлення постачальникові претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 Господарського кодексу України у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Згідно з ч. 6 ст. 268 Господарського кодексу України у разі якщо недоліки поставлених товарів можуть бути усунені без повернення їх постачальнику, покупець має право вимагати від постачальника усунення недоліків у місцезнаходженні товарів або усунути їх своїми засобами за рахунок постачальника.

Водночас, стаття 678 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця, зокрема, відшкодування витрат на усунення недоліків товару; в разі ж істотного порушення вимог щодо якості товару покупець мас право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

При цьому, згідно з вимогами 1 ст. 679 Цивільного кодексу України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Відповідно до ч. 2 ст. 679 Цивільного кодексу України, якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Частиною 3 ст. 680 Цивільного кодексу України передбачено якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, які були виявлені протягом гарантійного строку.

Згідно п. 9.4. договору у випадку поставки неякісного товару постачальник зобов'язаний компенсувати вартість неякісної продукції чи здійснити її заміну на продукцію належної якості протягом 30 днів після отримання запиту покупця про наявність гарантійного випадку та прийняти постачальником рішення про задоволення таких вимог покупця. Постачальник зобов'язаний розглянути запит покупця про наявність гарантійного випадку протягом трьох календарних днів з моменту його отримання та надати вмотивовану відповідь. Крім того у разі необхідності постачальник має право направити до покупця свого представника для фактичного огляду товару, по якому отримано запит про виникнення гарантійного випадку, уповноважений представник має з'явитися на територію покупця протягом трьох робочих днів.

Пунктом 5 Розділу 1 Правил технічної експлуатації коліс та пневматичних шин колісних транспортних засобів категорій L, M, N, O та спеціальних машин, виконаних на їх шасі, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України

від 26.07.2013 № 549, визначено, що:

гарантійний наробіток шини (колеса) - тривалість експлуатації шини (колеса), виражена в календарних місяцях чи в кілометрах пробігу або в мотогодинах наробітку КТЗ, протягом якої у разі дотримання споживачем умов експлуатації, вимог експлуатаційної документації на шини (колеса) та/або КТЗ гарант (виробник, продавець, виконавець робіт гарантійного ТО та/або ремонту) забезпечує свої гарантії;

гарантійний строк - строк, протягом якого виробник (продавець, виконавець або будь-яка третя особа) бере на себе зобов'язання про здійснення безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції у зв'язку з введенням її в обіг;

зберігання шини (колеса) - процес утримання шини (колеса) з визначеними виробником умовами мікроклімату, режимами технічного контролю і підтримування технічного стану для забезпечення її збережуваності протягом установленого виробником строку;

наробіток - тривалість чи обсяг роботи шини (колеса), виміряна у календарних місяцях, кілометрах пробігу КТЗ чи мотогодинах його роботи.

Згідно п. 10.1 ДСТУ 4139-2002/ГОСТ 8430-2003 "Шини пневматичні для будівельних, дорожніх, підіймально-транспортних і рудникових машин. Технічні умови" виробник гарантує відповідність шин вимогам цього стандарту у разі дотримування споживачем правил транспортування і зберігання.

Відповідно до п. 10.2 вказаних ДСТУ гарантійний строк зберігання шин - п'ять років від дати виготовлення.

Цим же пунктом встановлено, що гарантійний наробіток шин у межах гарантійного строку зберігання повинен відповідати для Хюндай HL-770L (Фронтальний навантажувач) - 2000 год.

Як вже було вказано, згідно довідки ПП "Давидівський гранкар'єр" від 30.10.2017 №04/10-17, товар (Шина 26.5-25 28 PR NBB11 E3/L3 TL Noblestone, серійний номер FX11110993) було встановлено на навантажувач Хюндай HL-770L та відпрацьовано 847 м/год.

Згідно висновку експерта №ТЭ 382-2017 від 23.10.2017, за результатами технічної експертизи, ДП "Центр по сертифікації шин і гумотехнічних виробів "СЕПРОшина ГТВ" встановлено що причиною непридатності товару (Шина 26.5-25 28 PR NBB11 E3/L3 TL Noblestone, серійний номер FX11110993) до використання стали порушення технології виробництва в процесі виготовлення шини. Встановлено, що шина є виробничим браком фірми - виробника.

Таким чином, вихід з ладу даної шини відбувся в межах гарантійного терміну наробітку шин.

Про обставини поставки неякісної продукції позивач повідомляв відповідача, проте останній всупереч вимог п. 9.4. договору запит покупця про наявність гарантійного випадку не розглянув, вмотивованої відповіді не надав, як і не здійснив її заміну на продукцію належної якості протягом 30 днів після отримання запиту.

З огляду на вищевикладене, у зв'язку з поставкою відповідачем позивачеві неякісного товару, за недоліки якого відповідає постачальник (в силу наданих гарантій щодо якості товару), а також враховуючи істотне порушення вимог щодо якості товару та не здійснення відповідачем його заміни на продукцію належної якості, позивач набув права на повернення коштів, сплачених за товар.

Стосовно суми коштів, заявлених позивачем до стягнення, як вартості неякісного товару - 50 000 грн., слід зазначити наступне.

Згідно видаткової накладної №101 від 16.08.2016, за якою відповідач поставив позивачу товар, вартість одиниці товару (шини) складає 40000,00 гривень.

Наведений позивачем факт, що товар в подальшому було поставлено іншому суб'єкту господарювання ПП "Давидівський гранкар'єр" за більш вищою вартістю, не має відношення до господарських відносин, які виникли між позивачем та відповідачем відповідно до умов договору поставки від 21.12.2015.

Отже, вартість спірної одиниці товару (шини) в контексті заявлених позовних вимог складає 40000,00 гривень.

Відповідно позивач може вимагати повернення, сплаченої ним суми за товар неналежної якості, саме у вказаному розмірі, тобто 40 000 грн., а не 50 000 грн., як ним заявлено.

Таким чином, враховуючи доведеність позивачем обставин неякісності товару, переданого йому відповідачем, вимога про повернення сплачених коштів за такий товар є частково обґрунтованою на суму 40 000 грн.

Стосовно посилань суду першої інстанції на те, що із наданих позивачем документів неможливо встановити, чи був предметом дослідження ДП "Центр по сертифікації шин і гумотехнічних виробів "СЕПРОшина ГТВ" саме товар (шини), поставлений відповідачем, а не іншим постачальником, а також на те, що в накладній від 18.08.2016 №UC-H6230-001 відсутній серійний номер шини, що позбавляє можливості ідентифікувати даний товар; з висновку експерта не вбачається, що досліджувався саме цей товар, який був поставлений відповідачем за видатковою накладною №UC-H6230-001, слід зазначити наступне.

Так, вказані у видаткових накладних №101 від 16.08.2016, №UC-H6230-001 від 18.08.2016 та висновку експерта ідентифікаційні ознаки шини збігаються, а тому відповідно підстави вважати недоведеними обставини того, що досліджувався не той товар, який був поставлений відповідачем, відсутні.

Окрім наведеного, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про передчасність позовних вимог, з огляду на відсутність відмови позивача від договору поставки.

Так, за своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки, оскільки сторони вказаного договору є суб'єктами господарювання, а поставлений товар використовується у підприємницькій діяльності.

Договір поставки - це двостороння угода, відповідно до якої постачальник передає покупцеві майно для використання в підприємницьких цілях. Постачальником товару може виступати тільки особа, що веде господарсько-економічну діяльність.

В свою чергу, договір купівлі-продажу - це письмова угода між двома особами (фізичними або юридичними) про передачу майна за певною ціною для цілей, не пов'язаних з підприємницькими. Продавцем може бути як суб'єкт господарської діяльності (роздрібна торгівля і т.д.), так і фізична особа, покупцем - юридична або фізична особа.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У даному випадку, враховуючи характер правовідносин, що виникли між сторонами, застосуванню підлягають положення Господарського кодексу України, якими і регулюються відповідні правовідносини з поставки.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 268 Господарського кодексу України у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Отже, згідно вказаної статті вимога повернення, сплачених за неякісний товар коштів, не ставиться в залежність від відмови від договору на відміну від положень ст. 678 Цивільного кодексу України, яка в свою чергу, не підлягає застосуванню, враховуючи регулювання правовідносин, що виникають з договору купівлі - продажу.

Таким чином, відсутність відмови позивача від договору поставки підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення вартості неякісного товару, бути не може.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку щодо необґрунтованості позовних вимог в частині стягнення з відповідача вартості неякісного товару.

Так, на переконання колегії суддів вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості товару неналежної якості в сумі 40 000 грн. є обґрунтованими.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, слід зазначити наступне.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У Цивільному кодексі України встановлено як загальну, тривалістю у три роки (стаття 257), так і спеціальну позовну давність (стаття 258), скорочену або більш тривалу порівняно із загальною.

Спеціальна позовна давність підлягає застосуванню лише у випадках, прямо передбачених законом.

У зв'язку з цим необхідно мати на увазі, зокрема, таке.

За приписами пункту 4 частини другої статті 258 і статті 681 Цивільного кодексу України до вимог у зв'язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік. А частиною восьмою статті 269 Господарського кодексу України передбачено шестимісячний строк пред'явлення позовів, що випливають з поставки товарів неналежної якості. Однак це не один і той самий строк, а два різні строки, оскільки перший з них (річний) застосовується щодо договорів купівлі-продажу (стаття 655 Цивільного кодексу України), а другий (шестимісячний) - договорів поставки (стаття 265 Господарського кодексу України, стаття 712 Цивільного кодексу України). Різниця між ними полягає ще й у тому, що законом не передбачено можливість захисту порушеного права в разі пропущення, в тому числі й з поважних причин, шестимісячного строку пред'явлення позову. Отже, у вирішенні питання про застосування зазначених строків господарському суду слід ретельно з'ясовувати правову природу укладеного сторонами договору на предмет його відповідності ознакам договору купівлі-продажу або поставки (п.п. 3.1 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" ).

Як вже було зазначено, за своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки, а тому відповідно у даному випадку слід застосувати строки, встановлені частиною восьмою статті 269 Господарського кодексу України.

Так, за умовами частини восьмої статті 269 Господарського кодексу України позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.

Позивач про недоліки, отриманого від відповідача, товару дізнався 06.10.2017 року.

Так, саме у вказану дату представниками ПП "Давидівський гранкар'єр" спільно з представником ТОВ "ТЛА ЖИТОМИР" було складено рекламаційний акт (а.с.30), у зв'язку з тим, що в результаті огляду товару: Шина 26.5-25 28 PR NBB11 E3/L3 TL Noblestone, серійний номер FX11110993 передана згідно видаткової накладної №UC-H6230-001 від 18.08.2016 було встановлено наступні недоліки (дефекти): відслоєння гумової зносостійкої бортової стрічки, відслоєння боковини на дільниці 400*600, що являється виробничим браком фірми виробника.

Вказаний рекламаційний акт підписано без зауважень представником ТОВ "ТЛА ЖИТОМИР".

Отже, починаючи із вказаної дати позивач дізнався про наявність недоліків у отриманому ним від відповідача товарі.

Того ж дня, а саме 06.10.2017 ПП "Давидівський гранкар'єр" було здійснено повернення товару (Шина 26.5-25 28 PR NBB11 E3/L3 TL Noblestone, серійний номер FX11110993, 1 шт.) ТОВ "ТЛА ЖИТОМИР", про що свідчить видаткова накладна (повернення) №ВП-0000001 на суму 50000,00 гривень.

Таким чином, позивач дізнавшись 06.10.2017 про наявність недоліків у товарі, підписавши рекламаційний акт та прийнявши товар від ПП "Давидівський гранкар'єр" погодився із їх наявністю.

Враховуючи вищевикладене, доводи позивача про те, що про наявність недоліків він дізнався лише 23.10.2017, тобто із висновку експерта №ТЭ 382-2017 від 23.10.2017 колегією суддів відхиляються, з огляду на наведене.

Таким чином, позов про стягнення з відповідача вартості неякісного товару позивач міг пред'явити протягом шести місяців з дня встановлення ним недоліків поставленого йому товару, тобто до 07.04.2018 року.

Із даним позовом позивач звернувся до суду першої інстанції 21.02.2018, що підтверджується відбитком штампу вхідної кореспонденції суду першої інстанції, тобто в межах строку позовної давності.

Таким чином, підстави для відмови у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 40 000 грн. вартості товару неналежної якості відсутні.

З огляду на викладене, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення 40 000 грн. вартості товару неналежної якості, з прийняттям нового в цій частині - про задоволення позову. При цьому, у задоволенні вимоги про стягнення 10 000 грн. вартості товару неналежної якості судом відмовляється за необґрунтованістю, з підстав, що були наведені вище.

Позивачем також окрім вимоги про стягнення вартості товару неналежної якості, було заявлено до стягнення з відповідача 13 000 грн. збитків, які понесені позивачем за проведення експертного дослідження (3000,00 гривень) та за послуги транспортування (10000,00 гривень) неякісної шини до експертної установи.

Колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні вказаної вимоги, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України є порушення зобов'язання.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управне на сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарських відносин.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України.

Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує її інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань - причиною.

Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідачем зобов'язання, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

В свою чергу, вказані кошти є витратами, які понесені позивачем за проведення експертного дослідження (3000,00 гривень) та за послуги транспортування (10000,00 гривень) неякісної шини до експертної установи, тобто вони не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, і не можуть стягуватися під виглядом збитків.

Враховуючи наведене, підстави для задоволення вимог у вказаній частині відсутні.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом не було всебічно, повно та об'єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, що призвело до невірних висновків про повну відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення 40 000 грн. вартості товару неналежної якості, з прийняттям нового в цій частині - про задоволення позову. В решті рішення суду залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТЛА Житомир" на рішення Господарського суду Київської області від 26.04.2018 у справі №911/358/18 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 26.04.2018 у справі №911/358/18 скасувати в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення 40 000 грн. вартості товару неналежної якості та прийняти в цій частині нове рішення - про задоволення позову. В решті рішення залишити без змін.

3. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ТЛА Житомир" до товариства з обмеженою відповідальністю "ТД АВС ТАЄРС" про стягнення коштів, задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТД АВС ТАЄРС" (07300, Київська обл., Вишгородський район, місто Вишгород, ПРОСПЕКТ ШЕВЧЕНКО, будинок 9, код 38971006) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТЛА Житомир" (10001, Житомирська обл., місто Житомир, ПРОСПЕКТ НЕЗАЛЕЖНОСТІ, будинок 91/1, код 39165402) 40 000 грн. вартості товару неналежної якості та 1 118 грн. 70 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. .

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТД АВС ТАЄРС" (07300, Київська обл., Вишгородський район, місто Вишгород, ПРОСПЕКТ ШЕВЧЕНКО, будинок 9, код 38971006) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТЛА Житомир" (10001, Житомирська обл., місто Житомир, ПРОСПЕКТ НЕЗАЛЕЖНОСТІ, будинок 91/1, код 39165402) 1 678 грн. 05 коп. судового збору за апеляційною скаргою.

5. Доручити Господарському суду Київської області видати відповідні накази.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 23.07.2018 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко